Рішення

від 11.10.2018 по справі 235/6427/17

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження 2/235/2026/18

Справа №235/6427/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2018 року м.Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого судді Хмельової С.М.

за участю секретаря судового засідання Соловйової М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду №7 м. Покровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "СХІДВУГЛЕСЕРВІС" про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Красноармійського міськрайонного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "СХІДВУГЛЕСЕРВІС" про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні.

Позивач обґрунтував вимоги тим, що на підставі наказу по підприємству № 80-к від 31.03.2017 року він був прийнятий на роботу у ТОВ Східвуглесервіс на посаду машиніста підземних установок 3 розряду з повнив робочим днем у шахті з 01.04.2017 року.

Наказом по підприємству № 86/1 -к від 17.04.2017 року був переведений з 18.04.2017 року на посаду учня гірничого робітника очисного забою з повним робочим днем у шахті.

Наказом по підприємству № 108/1 -к від 30.06.2017 року був переведений на посаду гірничого робітника очисного забою 5 розряду з повним робочим днем у шахті з 30.06.2017 року.

Наказом по підприємству за № 160-к від 17.10.2017 року позивач був звільнений за ст. 38 КЗпП України з 17.10.2017 року за власним бажанням.

Розрахунок з позивачем у день звільнення відповідач не зробив та залишився винним йому суму по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку.

При звільненні належна позивачу заробітна плата та компенсація за невикористану відпусту не були нараховані та перераховані йому на картку або виплачені іншим шляхом.

При зверненні позивача до підприємства про надання довідки про заборгованість, йому було відмовлено, як у видачі довідки, так і у видачі копій наказів про прийняття на роботу та звільнення з підприємства.

Крім того, в порушення норм ст. 47 КЗпП України, яка передбачає зобов'язання роботодавця видати працівникові трудову книжку у день звільнення, він її отримав тільки через місяць 14.11.2017 року, після наполегливих вимагань виконати трудове законодавство.

За підрахунком позивача, згідно до надходжень на зарплатну картку, підприємство йому заборгувало за 2017 рік: за квітень - 5633,82 грн., травень - 2929,56 грн. за червень - 1049,99 грн., серпень - 4961,46 грн., вересень - 3087,39 грн., що складає 12 754,31 грн. а також 11 днів навчальної відпустки 3781,80 гривень, 20 днів невикористаної оплачуваної відпустки - 5500,80 гривень

Всього заборгованість по заробітній платі складає 23 412,11 грн.

На 12.03.2018 року невиплата заробітної плати складає 143 дні. (143 х 343,80) = 49163,34 грн.

Крім того, позивач є учасником АТО та має право на щорічну оплачувану додаткову відпустку 18 днів. Так як він відпрацював шість місяців, то відповідач повинен виплатити за 9 днів невикористаної відпустки.

Оскільки відповідач неправомірно відмовився виплачувати нараховану позивачу заробітну плату в день звільнення, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку, так як довідка про заробітну плату йому не надали, тому вважає, що ця сума може бути і більше, та сума середньої заробітної плати за кожен день прострочення виплати.

Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю СХІДВУГЛЕСЕРВІС на його користь невиплачену заробітною плату та сум компенсації при звільненні з роботи в розмірі 23 412,11 грн. Стягнути на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі при звільненні з роботи по день повного розрахунку.

Ухвалою суду від 06.12.2017 р. відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 06.12.2017 р. у відповідача витребувані наступні документи: копії наказів про прийняття та звільнення з роботи ОСОБА_1; довідку про заборгованість з виплати заробітної плати ОСОБА_1; довідку про середню заробітну плату ОСОБА_1. Ухвала надіслана відповідачу для виконання. Ухвала відповідачем не виконана, витребувані документи суду не надані.

Ухвалою суду від 27.12.2017 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду.

Ухвалою суду від 12.03.2018 року прийнято уточнену позовну заяву.

7 травня 2018 року ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги задоволено. Стягнут з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "СХІДВУГЛЕСЕРВІС" на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату та суми компенсації при звільненні з роботи в розмірі 23412 гривень 11 копійок; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судом рішення в сумі 69103 гривні 80 копійок; на користь держави судовий збір в сумі 1409 гривень 60 копійок.

За заявою представника відповідача, ухвалою суду від 29 серпня 2018 року заочне рішення суду скасовано та призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю СХІДВУГЛЕСЕРВІС надав суду клопотання про розгляд справи без його участі. В даному клопотанні просить звернути увагу на те, що позивач ОСОБА_1 надав до суду розрахунок заборгованості при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виходячи з календарних днів. Відповідно до довідки ТОВ Східвуглесервіс від 25.06.2018р. № 22061-18 заборгованість відповідача перед позивачем на день його звільнення становить 5566,59 гривень. Розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є неправильним, оскільки цю виплату треба розраховувати, виходячи не з календарних, а з робочих днів. В період з моменту звільнення позивача (з 17.10.2017р. до 06.09.2018р.) кількість робочих днів складає 222 дні. Враховуючи розмір середньоденної заробітної плати позивач - 326,78 гривень, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає 72545,16 гривень. Даний розрахунок зроблений представником відповідача станом на 06.09.2018р.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та зміст спірних правовідносини,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до трудової книжки АЕ № 414497 ОСОБА_1 01.04.2017 року прийнятий машиністом підземних установок 3 розряду з повним робочим днем в шахті до ТОВ Східвуглесервіс . 17.10.2017 року звільнений за власним бажанням, наказ № 160-к від 17.10.2017р. (а.с.7).

Стаття 47 КЗпП України передбачає, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи розрахунок з позивачем в день звільнення проведений не був.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Відповідно до правового висновку у справі за № 6-2807цс16 ВСУ зазначено, що при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку, якщо іншого непередбачено чинним законодавством.

Оскільки при розгляді справи встановлено, що при звільненні працівника були порушені вимоги ст.116, 117 КЗпП України, своєчасно не проведено розрахунок та відповідачем не доведено відсутність його вини у цьому, то відповідно до ст. 117 КЗпП України позивач має право вимагати виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа Суханов та Ільченко проти України ) майно може являти собою існуюче майно або засоби, включаючи право вимоги відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні законне сподівання / правомірне очікування (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1, є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законам України Про оплату праці , а позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем до 17.10.2017 року, виконував свої трудові обов'язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.

Як роз'яснено у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у звязку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі наступного дня після предявлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці судам роз'яснено, що необхідно враховувати, що норми і гарантії оплати праці, визначені законодавством для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, є мінімальними державними гарантіями і тому при договірному регулюванні вони не можуть бути погіршені. Йдеться як про мінімальний розмір заробітної плати, так і про норми оплати праці, зокрема за час простою.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судом рішення в сумі:

237 (робочих) днів * 326,78 грн (середньоденна заробітна плата) = 77446 гривень 86 копійок, а також невиплачена заробітна плата в розмірі 6170,01 гривень.

Щодо не використаної відпустки, як учаснику АТО суд зазначає, що Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни від 14.05.2015 р. № 426-VIII було доповнено новими нормами Закон України Про відпустки , Кодекс законів про працю України та Закон України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту .

Отже, Закон України Про відпустки доповнено ст. 16 2 , а Кодекс законів про працю України - ст. 77 2 , згідно з якими учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Внесено зміни і до ст. 25 Закону України Про відпустки , згідно з якими учасникам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , за їх бажанням в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю до 14 календарних днів щорічно, а особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, статус яких встановлений відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , - тривалістю до 21 календарного дня щорічно.

Перелік осіб, які належать до учасників бойових дій та інвалідів війни, наведено у статтях 6 і 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22.10.93 р. № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII). Такий статус працівник повинен підтвердити відповідним посвідченням інваліда війни або учасника бойових дій. Підставою для надання додаткової відпустки для учасника бойових дій чи інваліду війни є вищезазначений документ із відповідною заявою працівника.

Відповідно до статей 12, 13 Закону № 3551-XII учасникам бойових дій, інвалідам війни та прирівняним до них особам надаються такі пільги у сфері трудового законодавства: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки зі збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Частина 1 статті 24 Закону України Про відпустки у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Позивач працював у період з 01.04.2017 року по 17.10.2017 року, тобто не повний календарний рік. Підставою для надання додаткової щорічної відпустки є відповідне посвідченням інваліда війни або учасника бойових дій. Підставою для надання додаткової відпустки для учасника бойових дій чи інваліду війни є цей документ із відповідною заявою працівника. Надана довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 15.02.2017 року не свідчить про отримання статусу учасника бойових дій, а є тільки підставою для надання цього статусу. З таких обставин, суд не може погодитися з вимогою про стягнення виплати за 9 днів невикористаної відпустки, та відмовляє у задоволенні даної позовної вимоги.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку законні, обґрунтовані та такі, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, він підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 141, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 47,116, 117 КЗпП України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "СХІДВУГЛЕСЕРВІС" про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "СХІДВУГЛЕСЕРВІС", код ЄДРПОУ 40936526, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, заборгованість по заробітній платі в розмірі 6170 (шість тисяч сто сімдесят) гривень 01 копійку.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "СХІДВУГЛЕСЕРВІС", код ЄДРПОУ 40936526, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судом рішення в сумі 77446 (сімдесят сім тисяч чотириста сорок шість) гривень 86 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "СХІДВУГЛЕСЕРВІС", код ЄДРПОУ 40936526, на користь держави судовий збір в сумі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "СХІДВУГЛЕСЕРВІС", адреса: Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф'єва, буд. 205, код ЄДРПОУ 40936526.

Повний текст рішення виготовлено 11 жовтня 2018 року.

Суддя С.М.Хмельова