Рішення

від 25.09.2018 по справі 710/1243/17

ШПОЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 710/1243/17

Провадження № 2/710/143/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.09.2018 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Побережної Н.П.,

за участі секретарів судового засідання - Бараненко А. В., Цяпкало Г.П.,

позивача - ОСОБА_1,

представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представників відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до СФГ ОСОБА_6

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні позивача - Лебединська сільська рада,

про визнання недійсним договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

14.11.2017 року, до Шполянського районного суду Черкаської області надійшов даний позов, в якому позивач просить визнати недійсним договір оренди землі від 20.11.2009, який укладений між орендодавцем ОСОБА_7, яка померла 26.09.2009 та орендарем СФГ ОСОБА_6 щодо земельної ділянки площею 3,28 га, яка розташована в адмінмежах Лебединської сільської ради, зареєстрований у Шполянському відділі ЦРФДП Центр ДЗК у Державному реєстрі земель від 04.12.2009 №040979900418 з моменту його укладення 20.11.2009, та зобов'язати СФГ ОСОБА_6, повернути земельну ділянку площею 3,28 га, кадастровий номер земельної ділянки 7125783600:03:001:0409, якою він користується в результаті самозахвату земельної ділянки і фальсифікації договору оренди земельної ділянки з 2009 року по даний час і незаконно отримував прибутки, - ОСОБА_1, після вступу в законну силу рішення суду.

В подальшому позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд визнати недійсним договір оренди землі від 20.11.2009, який був укладений між орендодавцем ОСОБА_7, яка померла 26.09.2009, та орендарем СФГ ОСОБА_6 щодо земельної ділянки площею 3,28 га, вартістю 96078,00 грн., яка розташована в адмінмежах Лебединської міської ради, та який був зареєстрований у Шполянському відділі ЦРФДП Центр ДЗК у Державному реєстрі земель від 04.12.2009 під № 0409799000418, з моменту його укладення 20.11.2009, зобов'язати СФГ ОСОБА_6 повернути позивачу земельну ділянку площею 3,28 га, кадастровий номер 7125783600:03:001:0209, з моменту вступу в законну силу рішення суду, та стягнути з відповідача на корить позивача понесені судові витрати в розмірі 3122,40 грн., що складаються з 1922,40 грн. оплати судового збору, а також витрат на правничу допомогу в розмірі 1400 грн.

Свій позов позивач мотивує тим, що згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом від 08.12.2015, позивач є власником земельної ділянки площею 3,28 га, яка розташована в межах Лебединської сільської ради, Шполянського району, Черкаської області на підставі державного акту серії ЯБ №173220, кадастровий номер земельної ділянки 7125783600:03:001:0409, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки не зареєстровані. Як позивачеві стало відомо, його мати ОСОБА_7, яка померла 26.09.2009 року, після своєї смерті 20.11.2009 нібито передала в оренду відповідачу строком на 10 років, дану земельну ділянку згідно з договором оренди землі б/н, який зареєстрований у Шполянському відділі ЧРФДП Центр ДЗК у Державному реєстрі земель, запис від 04.12.2009 №040979900418. ОСОБА_7 після своєї смерті 26.09.2009 нібито підписала даний договір з орендарем СФГ ОСОБА_6. Цей договір оренди землі №б/н від 10.11.2009 має бути визнаний недійсним з часу його укладення, а земельна ділянка має бути повернута позивачу як спадкоємцю за законом померлого власника, з подальшим відшкодуванням вартості того, що одержано за користування фактичного самозахвату земельної ділянки, яку СФГ ОСОБА_6 незаконно використовував і отримував прибутки, з 2010 року по даний час. В п.3 ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а зважаючи на те, що мати позивача була вже померлою на час укладення договору 20.11.2009, це підтверджує факт відсутності такого волевиявлення у матері позивача, яка не мала цивільної дієздатності і не підписувала даний договір. Тому договір має бути визнано недійсним з моменту його вчинення і відповідач повинен відшкодувати вартість того, що одержано ним за час використання самозахваченої земельної ділянки. Факт того, що мати позивача до часу своєї смерті і позивач в 2016 році отримували орендну плату, не може бути підставою узаконення даного договору. Позивач вже звертався до суду з аналогічним позовом, який було задоволено на залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області. Тому позивач і звернувся до суду з даним позовом.

У суд позивач та представники позивача з'явилися, вказали, що позов підтримують повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представники відповідача у суд з'явилися, проти задоволення позову заперечували, мотивуючи тим, що ОСОБА_7 у серпні 2009 року укладений з відповідачем спірний договір, який зареєстрований 04.12.2009. При наданні ОСОБА_7 для підписання всіх примірників спірного договору у них у графі дата був зазначений лише 2009 рік. Натомість дата 20.11 , через юридичну необізнаність була зазначена представником СФГ ОСОБА_6 на вимогу працівника Шполянського ЧРФ ДП Центр ДЗК , при здачі примірників договору для державної реєстрації. Пунктом 8 Договору передбачено, що договір укладено на 10 років. Згідно з пунктом 43 договору сторонами узгоджено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. ОСОБА_7 надала право користування (оренди) зазначеної в договорі земельною ділянкою 04.12.2009, тобто з моменту державної реєстрації договору, до 04.12.2019. Вказаний Договір ОСОБА_7 підписано особисто, що підтверджує факт її особистого волевиявлення на його укладення. Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження доводів позивача щодо відсутності підпису ОСОБА_7 на оскаржуваному договорі не надано, матеріали позову не містять. Таким чином, факт відсутності волевиявлення ОСОБА_7 на укладення оспорюваного правочину позивачем не доведений, оскільки правочин вчинений у письмовій формі, містить всі істотні умови, передбачені Законом України Про оренду землі , а також зареєстрований у встановленому на той час законом порядку. При укладенні договору, сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, передбачених ст. 15 Закону України Про оренду землі в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин. Як вбачається із матеріалів справи, на даний час власником земельної ділянки є позивач відповідно до свідоцтва про право на спадщину. Смерть фізичної особи-орендодавця не є підставою для припинення договору, оскільки разом із правом власності на земельну ділянку до спадкоємців переходять права та обов'язки за договором оренди. Та обставина, що договір оренди землі був зареєстрованим після смерті ОСОБА_7 сама по собі не є безумовною підставою для визнання договору недійсним. У момент державної реєстрації договору оренди землі набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і його реєстрація не може змінювати моменту укладення договору. Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви правонабувача, сторін (сторони) правочину, за яким виникло право, або уповноважених ними (нею) осіб. Водночас, сторонами не оспорюється сам факт передачі в оренду земельної ділянки відповідно до договору оренди. Позивач не оспорює і розмір, порядок та строки сплати орендної плати, не стверджує про їх порушення та про наявність умов для настання відповідальності відповідача як орендаря. Так, позивачем вчинялись конклюдентні дії, спрямовані на схвалення виконання оспорюваного правочину, а тому права останнього даним правочином не порушені. Таким чином, суди, встановивши, що спірний договір, який за формою і ж. том відповідає вимогам закону, мають виходити з того, що такий договір є вчиненим. Позивачу виплачувалась орендна плата по договору за весь період його дії. Таким чином, позивачем як власником землі умови оспорюваного правочину визнавались з 2009 року у повному обсязі, про що свідчить отримання орендної плати. Жодних претензій з приводу невиконання чи неналежного виконання відповідачем умов правочину з боку позивача з 2009 року не надходило. У зв'язку із вказаними обставинами відповідачем подано письмову заяву про застосування строків позовної давності.

Позивач надав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що незрозуміло трактування у відзиві положень ст.ст. 203, 215 ЦК України, якщо фактично на день укладення договору оренди землі 20.11.2009, орендодавець ОСОБА_7 вже була померлою, а тому виникає запитання як може бути у померлої особи вільне волевиявлення, яке має відповідати внутрішній волі померлої ОСОБА_7 Відповідач самостійно стверджує той факт, що СФГ ОСОБА_6 підписало договір оренди землі 20.11.2009 з покійною ОСОБА_7, тим більше, що відповідач самостійно вказує дату 04.12.2009 - день реєстрації даного договору, а не підписання. Посилаючись на юридичну необізнаність працівника Шполянського відділу ЧРФ Центр ДЗК , при здачі примірників договору для державної реєстрації, відповідач не надав суду доказів того, що працівник Шполянського відділу ЧРФ ДП Центр ДЗК був необізнаним на момент реєстрації. Доказом того, що ОСОБА_7 не підписувала даний договір оренди землі від 20.11.2009 року, є свідоцтво про смерть ОСОБА_7 26.09.2009, що дало позивачеві дійти до висновку про наявність підроблення підпису його матері ОСОБА_7. Твердження відповідача про те, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належитъ спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, тобто що відсутність у позивача свідоцтва про право на спадщину не позбавляє його права на спадщину, і про те, що договір оренди землі був зареєстрований після смерті ОСОБА_7 , що не є підставою для визнання договору недійсним, суперечить п.2 ст.1299 ЦК України. Відповідачем не надано докази того, що орендну плату за оренду земельної ділянки ОСОБА_7 з 2009 року по 2015 рік, отримував позивач або інші особи і згідно яких правовстановлюючих документів отримувалась така орендна плата.

Представник Лебединської сільської ради в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, проти задоволення позову не заперечував.

Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 17.11.2017 позовна заява була залишена без руху у зв'язку з тим, що позивач не зазначив статус третьої особи, а також не сплатив судовий збір. Позивач усунув вказані недоліки і ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 29.11.2017 було відкрито провадження по справі.

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 12.02.2018 у зв'язку з тим, що 15.12.2017 набрав чинності ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-19 було вирішено розгляд цивільної справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 23.04.2018 року, відмовлено в задоволенні заяви про застосування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 12.07.2018 року, закрито підготовче провадження та призначення цивільну справу до розгляду по суті.

Суд, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає до задоволення на підставі наступного.

У суді встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 3,28 га, яка розташована в межах Лебединської сільської ради, Шполянського району, Черкаської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 7125783600:03:001:0409, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 08.12.2015, виданим державним нотаріусом Шполянської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 (а.с.5) та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №49353254 від 08.12.2015, виданим державним нотаріусом Шполянської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 (а.с.6).

ОСОБА_7 померла 26.09.2009, актовий запис №59, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-СР №126960 від 28.09.2009, виданим виконавчим комітетом Лебединської сільської ради Шполянського району Черкаської області (а.с.7).

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 14.08.2017 визнано недійсним договір оренди землі від 20.11.2009, який укладений між орендодавцем ОСОБА_7, яка померла 26.09.2009, та орендарем СФГ ОСОБА_6, з моменту його укладення, та зобов'язати СФГ ОСОБА_6 повернути земельну ділянку площею 5,07 га, кадастровий номер земельної ділянки 7125783600:03:001:0408, ОСОБА_1 після вступу рішення в законну силу (а.с.11). Зазначене рішення залишене в силі ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 19.10.2017 (а.с.14-15). Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.11.2017 відкрито касаційне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (Фермерського) господарства ОСОБА_6, третя особа - Лебединська сільська рада Шполянського району Черкаської області, про визнання недійсним договору оренди землі, за касаційною скаргою Селянського фермерського) господарства ОСОБА_6 на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 14.08.2017 та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 19.10.2017. Цією ж ухвалою зупинено виконання рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 14.08.2017 та ухвали апеляційного суду Черкаської області від 19.10.2017 до закінчення касаційного провадження у справі. (а.с.57-58).

Згідно з довідкою СФГ ОСОБА_6 про сплату орендної плати по оренді землі за 2009-2016 роки ОСОБА_1 згідно укладеного договору про оренду земельної ділянки від 20.11.2009 з ОСОБА_7, зареєстрованого за номером 040979900418 від 04.12.2009 Шполянським відділенням ДЗК України, отримував таку орендну плату: в 2009 році - 366,00 грн., в 2010 році - 366,00 грн., в 2011 році - 450,00 грн., в 2012 році - 750,00 грн., в 2013 році - 1200,00 грн., в 2014 році -2474,00 грн., в 2015 році - 4000,00 грн., в 2016 році - 4600,00 грн., про що свідчать відомості про виплату орендної плати, де особисто ОСОБА_1 ставив свій підпис. (а.с.47).

Відповідно до відомостей про видачу орендної плати СФГ ОСОБА_6 в 2009 році за оренду земельних ділянок ОСОБА_7 отримано орендну плату в розмірі 366,00 грн., в 2010 році - 366,00 грн., в 2011 році - 450,00 грн., в 2012 році - 750,00 грн., в 2013 році - 1200,00 грн., в 2014 році -2474,00 грн., в 2015 році - 4000,00 грн., про що свідчать відповідні підписи напроти імені ОСОБА_7 (а.с.47-54). Згідно з відомістю про видачу орендної плати СФГ ОСОБА_6 за 2016 рік ОСОБА_1 отримав орендну плату в розмірі 4600,00 грн.

Згідно з Інформаційною довідкою Відділу у Шполянському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №29-23-0.360-335/114-18 від 26.02.2018 вартість земельної ділянки площею 3,2846 га, кадастровий номер 7125783600:03:001:0409, розташованої на території Лебединської сільської ради Шполянського району Черкаської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, власником якої є ОСОБА_1, становить 97078,00 грн. (а.с.116).

Відповідно до договору оренди землі від 20.11.2009, який укладений між орендодавцем ОСОБА_7 та орендарем СФГ ОСОБА_6 щодо земельної ділянки площею 3,28 га, яка розташована в адмінмежах Лебединської сільської ради, зареєстрований у Шполянському відділі ЦРФДП Центр ДЗК у Державному реєстрі земель від 04.12.2009 №040979900418 з моменту його укладення 20.11.2009 (а.с.198-199).

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Договір на право використання земельної частки на умовах оренди від 10.02.2002, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 стосовно земельної ділянки площею 3,28 га, яка належить ОСОБА_10 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЧР №027181 від 14.01.2002 (а.с.12-13) жодним чином не підтверджує обставини справи, а тому не береться судом до уваги.

Частиною 1 статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України, зокрема частиною 2 передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, що має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Таким чином на момент укладення договору оренди землі від 20.11.2009 орендодавець ОСОБА_7 померла, а відтак і не мала необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 повідомив, що договір оренди ним було надано позивачу ОСОБА_1 для підписання його матір'ю ОСОБА_7, та даний договір був повернутий свідку позивачем з підписом ОСОБА_7, в подальшому при реєстрації договору оренди землі була поставлена дата 20.11.2009 року, про смерть матері позивача свідок дізнався від самого позивача у грудні 2009 року, позивач - ОСОБА_1 з 2009 по 2016 рік отримував орендну плату за спірним договором.

Оскільки на момент укладення договору оренди землі від 20.11.2009 орендодавець ОСОБА_7 померла, а відтак і не мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, тому і твердження відповідача про підписання договору раніше зазначеної в самому договорі дати суд вважає недоречними.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідач надав до суду відомості про отримання орендної плати за користування земельною ділянкою ОСОБА_7 за період з 2009 по 2016 рік. Позивач не заперечував отримання орендної плати за договором оренди від 20.11.2009, що відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України не потребує доказуванню, так як обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно з ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. У відповідності до п 21. Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , спір про повернення майна, що виникає з договірних відносин або відносин, пов'язаних із застосуванням наслідків недійсності правочину, підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке регулює ці відносини.

Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей 387, 388 ЦК.

Згідно з ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Враховуючи, що договір оренди землі, б/н від 20.11.2009 року, який був укладений між Орендодавцем ОСОБА_7, яка померла 26.09.2009 року та Орендарем СФГ ОСОБА_6 с. Лебедин, Шполянського району, ідентифікаційний номер № 244145423284, площею 3,28 га, вартістю 96078,00 грн., яка розташована в адмінмежах Лебединської сільської ради, зареєстрований у Шполянському відділі ЧРФДП Центр ДЗК у Державному реєстрі земель від 04.12.2009 року, №0409799000418, є недійсним, а володіння такою земельної ділянкою є незаконним, то позовна вимога про повернення земельної ділянки підлягає до задоволення.

Відповідач просить суд застосувати строк позовної давності.

Згідно з ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Позивачу стало відомо про наявність спірного договору оренди в 2009 році після отримання орендної плати від СФГ ОСОБА_6, однак позивач звернувся до суду з позовною заявою 14.11.2017 року, тобто у строк понад три роки.

Посилання позивача про відлік строку позовної давності з моменту отримання свідоцтва про право на спадщину з 08.12.2015 по спадковій справі №98\2010, суд оцінює критично на підставі наступного.

Згідно зі статтею 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Як роз'яснено у пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця.

Аналіз норм статей 1216, 1218, 1219, 1231, 1268, 1269, 1296, 1297 ЦК України дає підстави для висновку про те, що спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, реалізувавши які, спадкоємець, незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно (право володіння, користування). Такої позиції дійшов Верховний суд у Постанові від 16.05.2018 № 336/3968/16-ц № 61-13418св18

Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Отже оскільки суд вважає, що позов обґрунтований, однак позивачем не надано поважності причин пропуску звернення з позовом до суду, відповідачі подали заяву про застосування строків позовної давності, відтак суд відмовляє у задоволенні позову.

Заходи забезпечення позову судом не вживалися.

Оскільки позов не задовольняється, суд не стягує з відповідача судові витрати понесені позивачем відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України.

На підставі ст.ст. 203, 215, 216, 256, 257, 261, 267 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 211, 263-265, ч.1 ст. 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через Шполянський суд Черкаської області (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складене 05.10.2018.

Суддя Шполянського

районного суду ОСОБА_11