Постанова

від 04.10.2018 по справі 727/3979/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2018 року м. Чернівці

справа№727/3979/18

провадження 22-ц/794/886/18

Апеляційний суд Чернівецької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кулянди М.І.

суддів: Владичана А.І., Лисака І.Н.

секретаря Чебуришкіної Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія ТВА на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 25 червня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія ТВА (далі- ТзОВ Телерадіокомпанія ТВА ) про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних,

встановив:

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Посилається на те, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2013 року задоволено його позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія ТВА на його користь грошових коштів в розмірі 77 000 гривень

На підставі вказаного рішення, 07 листопада 2013 року, Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області було видано виконавчий лист.

По даному виконавчому листу із боржника виконавчою службою було стягнуто та перераховано на рахунок позивача 1 364 гривні 34 коп., про що останньому стало відомо 05 жовтня 2015 року.

Зазначає, що станом на час звернення до суду відповідачем не виконано рішення суду. Сума фактично невідшкодованих позивачу коштів станом на 05 жовтня 2015 року становила 76 405 гривень 57 коп.

Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь суму інфляційних втрат у розмірі 39 652 гривень 26 коп. та три проценти річних в розмірі 6 895 гривень, а також вирішити питання про судові витрати.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 червня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія ТВА на користь ОСОБА_1 суму інфляційних втрат у розмірі 27 313 гривень 78 коп. та три відсотки річних у розмірі 6 895 гривень.

Вирішено питання про судові витрати.

На рішення суду першої інстанції ТзОВ Телерадіокомпанія ТВА подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Зокрема зазначає, що позивач у справі звернувся із заявою про пред'явлення виконавчого листа до виконання, після закінчення однорічного строку встановленого для його пред'явлення, а тому вищевказане виключає можливість нарахування інфляційних втрат та три проценти річних.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам відповідає.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України, переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд встановив, що відповідач рішення суду не виконав та не повернув позивачу грошові кошти, а тому останній має право на стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія ТВА на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 77 000 гривень (а.с.6-7). Вказане рішення суду набрало законної сили 24 жовтня 2013 року (а.с.8).

На підставі вказаного рішення Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області 07 листопада 2013 року видано виконавчий лист (а.с.8-9).

Як вбачається із вказаного виконавчого листа (а.с.9) на користь позивача було стягнуто кошти в сумі 1 364 гривні 43 коп., і 05 жовтня 2015 року виконавчий лист було повернуто стягувачу в зв'язку з відсутністю майна, на яке може бути звернуто стягнення, при цьому, сума фактично невідшкодованих позивачу коштів станом на 05 жовтня 2015 року становила 76 405 гривень 57 коп.

Отже, вказане рішення не виконано до цього часу.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивач має право на отримання інфляційних втрат та трьох процентів річних за вказаний у позові період, оскільки внаслідок інфляційних процесів відбулося знецінення національної валюти України.

Безпідставними є доводи апелянта про те, що позивач втратив право на виконання судового рішення щодо стягнення суми основного боргу, що виключає можливість нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи із Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія ТВА виконавчою службою стягнуто та перераховано на рахунок позивача 1 364 гривні 43 коп.

05 жовтня 2015 року державною виконавчою служба повернуто стягувачу виконавчий лист, на підставі п.2 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження в зв'язку з відсутністю майна на яке може бути звернуто стягнення.

Таким чином, посилання апелянта на пропущення позивачем строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання не відповідають дійсності та спростовується вищенаведеним (а.с.9).

Отже, в зв'язку з невиконанням рішення суду в добровільному порядку, в строк визначений законом, стягувач має право на стягнення індексу інфляції за увесь час прострочення від суми неповернутого боргу, а також трьох процентів річних від простроченої суми.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375 ЦПК України суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія ТВА залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови - 11 жовтня 2018 року.

Головуючий М.І. Кулянда

судді: А.І. Владичан

І.Н.Лисак