Рішення

від 04.10.2018 по справі 816/494/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/494/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді - Слободянюк Н.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Дубінчина О.М.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

06 квітня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант ОСОБА_3" (надалі по тексту - ТОВ "Гарант ОСОБА_3", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі по тексту - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 30 листопада 2016 року.

В обґрунтування позовної вимоги позивач зазначив, що викладений в акті перевірки № 350/26-15-14-01-01/25392923 від 14 листопада 2016 року висновок контролюючого органу про фіктивність господарських операцій між ТОВ "Гарант ОСОБА_3" та ТОВ "РОСУКРЕНЕРГОХОЛДІНГ" ґрунтується виключно на показаннях директора ТОВ "РОСУКРЕНЕРГОХОЛДІНГ" ОСОБА_4, наданих ним в ході досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32015100060000136, та спростовується документами первинного бухгалтерського обліку, які надавались позивачем під час документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 березня 2013 року по 31 березня 2013 року. Крім того, позивач не може нести юридичну відповідальність за недотримання контрагентом вимог чинного законодавства, оскільки така відповідальність носить індивідуальний характер.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 липня 2017 року у справі № 816/494/17 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у справі № 816/494/17 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06 липня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант ОСОБА_3" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 30 листопада 2016 року задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 30 листопада 2016 року; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант ОСОБА_3" витрати зі сплати судового збору в сумі 5316,27 грн.

Постановою Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі № 816/494/17 касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задоволено частково; постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06 липня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Колегія суддів Верховного Суду зазначила, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними, оскільки фактично судами не було надано належної правової оцінки посиланням контролюючого органу на покази директора ТОВ "РОСУКРЕНЕРГОХОЛДІНГ" ОСОБА_4 від 24 листопада 2015 року, що отримані в ході досудового розслідування та зафіксовані у протоколі допиту, який заперечував свою причетність до здійснення фактичної господарської діяльності вказаним суб'єктом господарювання та перебував на посаді за грошову винагороду, яку отримував щомісячно. Судами не перевірялись обставини, зазначені у вказаному вище протоколі, вказану особу не було допитано у судовому засіданні, а отже таким поясненням не надано належної правової оцінки. Також при прийнятті рішення суду необхідно надати оцінку доводам ТОВ "Гарант ОСОБА_3" відносно того, що кримінальне провадження щодо контрагента ТОВ "РОСУКРЕНЕРГОХОЛДІНГ" за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), було закрито 29 вересня 2017 року на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року справу № № 816/494/17 прийнято до провадження судді Слободянюк Н.І. та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

09 серпня 2018 року до суду надійшли письмові пояснення позивача з урахуванням висновків постанови Верховного Суду від 03 квітня 2018 року, в яких представник позивача просить позовну вимогу задовольнити з огляду на відсутність вироку суду щодо ТОВ "РОСУКРЕНЕРГОХОЛДІНГ" та закриття кримінальної справи № 32015100060000136 на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України.

17 серпня 2018 року до суду надійшли письмові пояснення відповідача, в яких він просить у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що доказами прояву розумної обережності у здійсненні господарської діяльності є не лише установчі документи контрагента та витяги з Єдиного державного реєстру щодо його створення, а й обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин укладання та виконання договорів, перевірка ділової репутації контрагента, повноважень осіб, що діють від імені підприємства тощо. Посилання позивача на лист СУ ФР ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 27 листопада 2017 року № 3492/1/26 -50-23-02, в якому повідомлено, що кримінальне провадження № 32015100060000136 закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, не знайшло свого належного документального підтвердження через відсутність у матеріалах справи постанови про закриття цього кримінального провадження.

У судовому засіданні представники позивача та відповідача підтримали свої відповідні вимоги та заперечення.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "Гарант ОСОБА_3" /код ЄДРПОУ 25392923/ зареєстроване як юридична особа 03 лютого 1998 року.

14 листопада 2016 року ГУ ДФС у м. Києві на підставі направлень та згідно з наказом від 21 жовтня 2016 року № 6720 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Ю.С.А." (код ЄДРПОУ 25392923) з питань дотримання вимог податкового законодавства в результаті взаємовідносин з ТОВ "РОСУКРЕНЕРГОХОЛДІНГ" (код 37142650) за період з 01 березня 2013 року по 31 березня 2013 року, за результатами якої складено акт від 14 листопада 2016 року № 350/26-15-14-01-01/25392923.

Актом перевірки зафіксовано порушення ТОВ "Ю.С.А."пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9, пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами і доповненнями), в результаті чого товариством занижено податок на прибуток на загальну суму 135016,00 грн, в тому числі за 2013 рік на 108644,00 грн, за 2014 рік на 26372,00 грн.

Встановлене порушення відповідач обґрунтовує безтоварним характером господарських операцій позивача з ТОВ "РОСУКРЕНЕРГОХОЛДІНГ", оскільки діючий на той час директор ТОВ "РОСУКРЕНЕРГОХОЛДІНГ" ОСОБА_4 пояснив, що з лютого 2012 року перебував на посаді директора за винагороду; особисто господарську діяльність не здійснював та наміру не мав; на прохання ОСОБА_5 підписував документи, не вдаваючись у їх суть та значення, і відповідно пошуком контрагентів та поставкою товарів не займався.

На підставі акта перевірки № 350/26-15-14-01-01/25392923 від 14 листопада 2016 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 30 листопада 2016 року, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 168770,00 грн, з яких: за податковими зобов'язаннями - 135016,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 33754,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення ТОВ "Гарант ОСОБА_3" оскаржено до Державної фіскальної служби України.

За результатами розгляду скарги Державна фіскальна служба України прийняла рішення № 3331/6/99-99-11-01-02-25 від 17 лютого 2017 року, яким податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 30 листопада 2016 року залишила без змін, а скаргу - без задоволення.

На даний час відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, підприємство з кодом ЄДРПОУ 25392923 має назву Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант ОСОБА_3" та зареєстроване за адресою: 37043, Полтавська обл., Пирятинський район, шлях Київ-Харків, корпус 134 км.

ТОВ "Гарант ОСОБА_3" не погодилося з вказаним податковим повідомленням-рішенням та оскаржило його в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України /надалі - ПК України/ витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 вказаного Кодексу об'єктом оподаткування з податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статті 142, 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, виходячи з положень Податкового кодексу України, до складу витрат включаються витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податків та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми /стаття 4 цього Закону/.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи /частина перша/.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції /частина друга/.

Отже, первинний документ має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

А відтак, правові наслідки у податковому обліку може створювати лише реально вчинена господарська операція з придбання товарів, що пов'язана з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу, та відповідає економічному змісту, відображеному в укладеному платником податку договорі, а не лише оформлення відповідних документів та рух грошових коштів на рахунках платника податків.

Сам факт наявності у платника податків первинних документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарської операції з ним, так як для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження даних податкового обліку.

Будь-які документи (у тому числі видаткові накладні) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Верховним Судом в ухвалі від 25 квітня 2018 року, постановленої у справі № 2а-18587/10/2670, висловлено правову позицію, що право на віднесення сум до складу витрат при обчисленні об'єкту оподаткування податку на прибуток та право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникають у разі здійснення господарських операцій, підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами. Факт відсутності або невідповідності первинного документу, який посвідчує господарську операцію, встановленим вимогам унеможливлює формування на його підставі витрат або податкового кредиту.

Верховний Суд у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань, звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ того, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер та чи могли бути виконаними на підставі поданих суду первинних документів.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що 01 березня 2012 року між позивачем (покупець) та ТОВ "РОСУКРЕНЕРГОХОЛДІНГ" (постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів № 040-05, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки нафтопродукти, зокрема: бензин марок-А-76, А-80, А-92, А-95, А-98 , ДТ, паливо пічне побутове, скраплений газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (пункт 1.1 договору).

Обсяг та ціна кожної партії товару визначається сторонами у заявках, рахунках-фактурах та/або видаткових накладних, відповідно до поданих заявок на поставку /пункт 2.3 договору/.

Якість товару повинна відповідати ГОСТам, ТУ, ДСТУ і підтверджуватися сертифікатом відповідності виробника та/або паспортом якості /пункт 2.4 договору/.

Постачальник здійснює поставку товару партіями у кількості та асортименті згідно заявки покупця за ціною відповідно до виставленого рахунку-фактури /пункт 3.1 договору/.

Покупець подає до постачальника письмову заявку, в якій визначається найменування, кількість товару, спосіб і місце доставки товару відповідно до пункту 3.3 цього договору. У разі вивезення товару транспортними засобами покупця в заявці також вказується графік та порядок подачі транспортних засобів в межах строку поставки. У разі вивезення товару транспортними засобами постачальника у заявці вказується місце розвантаження транспортного засобу /підпункт 3.1.1 пункту 3.1 договору/.

Постачальник на підставі поданої покупцем заявки оформлює рахунок-фактуру за ціною на товар на день його виставлення та пред'являє цей рахунок-фактуру на оплату покупцю /підпункт 3.1.2 пункту 3.1 договору/.

Поставка здійснюється постачальником протягом двох робочих днів з моменту оплати покупцем партії товару згідно виставленого рахунку-фактури /пункт 3.2/.

Місцем передачі товару є адреса, зазначена постачальником в товаротранспортній накладній згідно заявки покупця /підпункт 3.2.1 пункту 3.2 договору/.

Поставка товару здійснюється на умовах Інкотермс , а саме: а)ЕХW-нафтобаза, вказана у відповідному додатку до даного договору; б) СРТ - станція або пункт призначення, вказані у відповідному додатку до даного договору; в) DAP - поставка в місце призначення, вказане у відповідному додатку до даного договору. Сторони можуть погодити й інші умови поставки партії товару у відповідному додатку до даного договору /пункт 3.3 договору/.

Відвантаження товару в місці завантаження здійснюється силами та засобами постачальника /пункт 3.4 договору/.

Розвантаження товару у тому числі й з транспортного засобу постачальника в місці передачі здійснюється силами та засобами покупця /пункт 3.5 договору/.

Оплата товару здійснюється протягом одного банківського дня з дати виставлення рахунку-фактури шляхом 100% передплати вартості відповідної партії поставки товару згідно рахунку-фактури у безготівковому вигляді по банківським реквізитам постачальника, вказаним у рахунку-фактурі /пункт 4.2 договору./

Факт здійснення господарських операцій з ТОВ "РОСУКРЕНЕРГОХОЛДІНГ" у перевіряємому періоді на підставі укладеного договору № 040-05 від 01 березня 2012 року позивач підтверджує видатковими накладними № 0322 04 т від 22 березня 2013 року, №032606 від 26 березня 2013 року, №032814 від 28 березня 2013 року, №032815 від 28 березня 2013 року, товарно - транспортними накладними № Пер - 001035 від 22 березня 2013 року, № Пер -001066 від 26 березня 2013 року, № Пер - 001111 від 28 березня 2013 року та №Пер -001121 від 28 березня 2013 року та виписками з банківського рахунку за 29 березня 2013 року, 01 квітня 2013 року,02 квітня 2013 року, 03 квітня 2013 року, 04 квітня 2013 року, 05 квітня 2013 року, 08 квітня 2013 року, 09 квітня 2013 року, 11 квітня 2013 року, 12 квітня 2013 року.

Вказані документи надавалися позивачем до суду першої інстанції під час первинного розгляду справи.

В подальшому, до суду апеляційної інстанції позивачем додано до матеріалів справи: наказ № 38/7 від 18 липня 2011 року про закріплення водія за транспортним засобом; посвідчення водія ОСОБА_6; медична довідка щодо придатності до керування транспортним засобом ОСОБА_6; договір про надання послуг по збереженню транспортних засобів № 16/10-15 від 16 жовтня 2008 року; ліцензію про надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом; технічні умови безпечного перевезення бензину автомобільним транспортом; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу АІ3873XР; договір оренди № 52-с/2003/ від 26 травня 2003 року, інше.

Письмових заявок, рахунків-фактур, додатків до договору, складання яких передбачено умовами договору № 040-05 та є обов'язковим для визначення найменування, кількості, ціни, способу і місця доставки товару, а відтак і для виконання цього договору, позивачем не надано. Якість бензину не підтверджена сертифікатом відповідності та/або паспортом якості, що також передбачено умовами договору та зумовлено специфікою самого товару.

Проаналізувавши зміст договору та наданих позивачем видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та банківських виписок, судом встановлено, що поставку та оплату товару за вказаними первинними документами оформлено не за умовами укладеного договору. При цьому додаткових угод до договору № 040-05, які б змінювали умови поставки та строк і порядок розрахунків, позивачем не надано.

Наведене свідчить про формальне оформлення позивачем та його контрагентом договору № 040-05 та первинних документів без мети настання реальних наслідків за ними.

Також судом встановлено, що в період оформлення первинних документів директором ТОВ "РОСУКРЕНЕРГОХОЛДІНГ" був ОСОБА_4, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Видаткові накладні № 0322 04 від 22 березня 2013 року, №032606 від 26 березня 2013 року, №032814 від 28 березня 2013 року, №032815 від 28 березня 2013 року підписані ОСОБА_4

Письмовими поясненнями ОСОБА_4, наявними у матеріалах справи, підтверджується, що він є формальним керівником ТОВ "РОСУКРЕНЕРГОХОЛДІНГ" і погодився на цю посаду за щомісячну винагороду у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем; особисто господарську діяльність не здійснював та такий намір не мав; з підприємством ТОВ Юкра (ТОВ "Гарант ОСОБА_3") у господарських взаємовідносинах не перебував та товарів не поставляв і про це підприємство ніколи не чув.

На виклик суду в судове засідання для допиту в якості свідка ОСОБА_4 не з'явився та від своїх показань, зафіксованих у протоколі допиту від 24 листопада 2015 року, не відмовився та їх не спростував.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки протокол допиту свідка є джерелом доказів у розумінні статті 94 КАС України, то він підлягає обов'язковій оцінці судом разом з іншими доказами, та за внутрішнім переконанням судді, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, відповідно до статті 90 вказаного Кодексу.

Оцінивши протокол допиту директора ТОВ "РОСУКРЕНЕРГОХОЛДІНГ" ОСОБА_4 в сукупності з іншими доказами, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, оскільки товари не можуть вважатися поставленими, а господарські операції вчиненими, якщо особа, підпис якої стоїть на видаткових накладних № 032204 від 22 березня 2013 року, №032606 від 26 березня 2013 року, №032814 від 28 березня 2013 року, №032815 від 28 березня 2013 року, заперечує свою причетність до поставок товарів, оформленими такими видатковими накладними, та до фактичної фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому, та якщо первинні документи не відповідають умовам укладеного договору або деякі з них взагалі відсутні.

У справі № 826/2822/15, за результатами розгляду якої прийнято постанову від 18 вересня 2018 року, Верховний Суд на підставі протоколу допиту директора підприємства, який фактично господарської діяльності не здійснював, дійшов висновку, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку .

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 826/16865/14, від 27 березня 2018 року у справі № 2а-1670/5096/12, а також у постановах Верховного Суду України від 01 грудня 2015 року у справі №21-3788а15 та від 14 березня 2017 року у справі №21-1513а16.

Посилаючись на лист СУ ФР ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 27 листопада 2017 року № 3492/1/26 -50-23-02, ТОВ "Гарант ОСОБА_3" повідомило суд, що кримінальне провадження щодо ТОВ "РОСУКРЕНЕРГОХОЛДІНГ" за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України.

Ухвалами від 27 серпня 2018 року та від 05 вересня 2018 року Полтавським окружним адміністративним судом витребовувалася постанова про закриття кримінального провадження № 32015100060000136, однак, не була надана.

За правилом статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на відсутність в матеріалах справи постанови про закриття кримінального провадження №32015100060000136, обставину відсутності в діях ТОВ "РОСУКРЕНЕРГОХОЛДІНГ" злочину документально не підтверджено.

До того ж суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 20 січня 2016 року у справі №21-4953а15 та від 11 вересня 2018 року у справі № 826/13879/13-а, згідно якого сам факт того, що на момент розгляду справи не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 згаданого Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що ГУ ДФС у м. Києві доведено факт правомірності прийняття оскаржуваного рішення, а відтак, підстави для задоволення позову відсутні.

Внаслідок такого вирішення спору, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП" (шлях Київ-Харків, корпус 134км, Пирятинський район, Полтавська область, 37043, ідентифікаційний код 25392923) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04655, ідентифікаційний код 39439980) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006081401 від 30 листопада 2016 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Повне рішення складено 12 жовтня 2018 року.

Суддя ОСОБА_7