Рішення

від 12.10.2018 по справі 398/3547/16-ц

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/3547/16-ц

провадження №: 2/398/107/18

РІШЕННЯ

Іменем України

"12" жовтня 2018 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

в складі: головуючого - судді Голосеніної Т.В.,

з участю секретаря - Шаповал І.Ф.,

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідачів - Волошенко А.О.,

представника відповідача Дейкун О.М.,

третьої особи ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Олександрія цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти, науки, молоді та спорту Кіровоградської обласної державної адміністрації, Кіровоградської обласної ради, Олександрійської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів, третя особа - ОСОБА_5, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

28.10.2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління освіти, науки, молоді та спорту Кіровоградської обласної державної адміністрації, Кіровоградської обласної ради, Олександрійської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів, третя особа - ОСОБА_5, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що наказом управління освіти і науки Кіровоградської обласної державної адміністрації № 342-к від 31 грудня 2010 року її було призначено на посаду директора Олександрійської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів на умовах контракту терміном на З роки, тобто з 29 грудня 2010 року по 28 грудня 2013 року, та встановлено 15 тарифний розряд.

Термін перебування на посаді директора школи-інтернату неодноразово продовжувався наказами відповідача (його правонаступника).

Наказом управління освіти, науки, молоді та спорту Кіровоградської обласної державної адміністрації № 405-к від 29 вересня 2016 року її було звільнено із займаної посади за одноразове грубе порушення (п. 1 ст. 41 КЗпП України) в частині неналежного виконання обов'язків опікуном (ст. 67 Цивільного кодексу України), яке призвело до порушення прав неповнолітньої вихованки ОСОБА_8.

Так, наприкінці серпня 2016 року неповнолітня вихованка школи-інтернату ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з іншими дітьми перебувала на оздоровленні у дитячому таборі Жовтень (с. Бірки Олександрійського району).

30 серпня 2016 року її, як опікуна дівчинки, було повідомлено, що згідно припущення медичних працівників табору ОСОБА_8 є вагітною, що встановлено за зовнішніми ознаками.

Того ж дня вона забравши дитину з табору відвезла її до гінекологічного відділення Міська лікарня № 1 м.Олександрії, де була підтверджена вагітність ОСОБА_8 та її було госпіталізовано.

Про вказані обставини вона одразу ж повідомила управління освіти, науки, молоді та спорту Кіровоградської ОДА, служби у справах дітей Голованівської РДА та Олександрійської міської ради, Олександрійський ВП ГУНП в Кіровоградській області.

З 30.08.2016р. по 06.09.2016р. ОСОБА_8 перебувала під наглядом головного лікаря гінекологічного відділення Міської лікарня № 1 м. Олександрії.

За наслідками обстеження дівчинки головним лікарем було зроблено висновок про необхідність переривання вагітності, оскільки ОСОБА_8 страждає на хронічний пієлонефрит, перенесла ювенільну маткову кровотечу, є неповнолітньою, з огляду на що її організм ще не сформований і не готовий до народження дитини, що може призвести до летального випадку.

06 вересня 2016 року ОСОБА_8 було видано направлення № 2441 на госпіталізацію для штучного переривання вагітності, строк якої становить від 12 до 22 тижнів.

08 вересня 2016 року на підставі зазначеного направлення вони з ОСОБА_8 поїхали до Кіровоградського обласного перинатального центру, де дівчинку оглянули профільні лікарі - завідуюча перинатального центру, головний лікар обласного гінекологічного відділення та головний лікар стаціонарного гінекологічного відділення, якими був даний однозначний висновок про необхідність штучного переривання вагітності, з огляду на що вони з ОСОБА_8 обговорили питання доцільності переривання вагітності.

ОСОБА_8 погодилася з висновком лікарів та дала згоду на штучне переривання вагітності.

08 вересня 2016 року на підставі медичних висновків, направлення на госпіталізацію вагітної для штучного переривання вагітності, строк якої становить від 12 до 22 тижнів № 2441 від 06.09.2016р. та рішення ОСОБА_8, нею було написано заяву на ім'я головного лікаря Кіровоградської обласної лікарні про надання дозволу на переривання вагітності медикаментозним методом та проведення лікування останнього у гінекологічному відділенні обласної лікарні. Однак, того ж дня вона подала на ім'я головного лікаря обласної лікарні іншу заяву, в якій просила не здійснювати штучного переривання вагітності та створити незалежну комісію з метою вирішення питання доцільності переривання вагітності. 09 вересня 2016 року створеною комісією було надано висновок, згідно якого ОСОБА_8 є здоровою та не має протипоказань до народження дитини, з огляду на що вона не стала повторно подавати заяву про здійснення штучного переривання вагітності.

Міжвідомчою робочою групою, створеною на підставі наказу начальника управління освіти, науки, молоді та спорту облдержадміністрації від 05 вересня 2016 року № 609 Про здійснення перевірки з питань захисту прав дитини , здійснено перевірку в Олександрійській ЗОШ-інтернаті І-ІІІ ступенів та встановлено, що ОСОБА_8 завагітніла орієнтовно у кінці квітня 2016 року.

Разом з тим, в період з 24 лютого по 28 травня 2016 року позивач перебувала на лікарняному, обов'язки директора, а також, відповідно, і обов'язки опікуна неповнолітніх, виконувала заступник з навчально-виховної роботи неповнолітніх ОСОБА_9

За наслідками службового розслідування відповідачеві внесено клопотання про застосування дисциплінарного стягнення до вихователя ОСОБА_10

Втім, за висновком міжвідомчої робочої групи службове розслідування проведено поверхово. ЇЇ дії робоча група визнала неправомірними, оскільки, на думку комісії, нею було здійснено психологічний тиск на підопічну та порушено норми педагогічної етики.

За результатами проведеної міжвідомчої перевірки начальнику Управління було рекомендовано розглянути можливість притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб, які проявили недостатній контроль за зайнятістю вихованців та недостатність педагогічного впливу на них, зокрема її, як директора школи-інтернату.

За результатами зазначеної міжвідомчої перевірки та на підставі її прийнято наказ № 405-к від 29 вересня 2016 року, про звільнення її з займаної посади за одноразове грубе порушення (п. 1 ст. 41 КЗпП України) в частині неналежного виконання обов'язків опікуном (ст. 67 Цивільного кодексу України), яке призвело до порушення прав неповнолітньої вихованки ОСОБА_8.

На підставі зазначеного наказу з нею було розірвано контракт, однак Пунктом 1.3 контракту встановлено, що він є трудовим договором та на його підставі виникають трудові відносини між директором та управлінням, які з боку останнього реалізуються органом управління в межах повноважень.

Строк дії контракту з 29 грудня 2010 року по 28 грудня 2013 року, однак контракт неодноразово продовжувався за рішеннями Кіровоградської обласної ради та управління освіти, і на час її звільнення строк дії закінчувався 24 березня 2017 року.

За умовами п. 4.2 Контракту він припиняє дію у зв'язку із закінченням строку дії трудовою договору.

Контракт також припиняє дію на підставах, передбачених чинним законодавством та умовами контракту.

Підстави дострокового розірвання контракту передбачені п.п. 4.4-4.6 контракту, зокрема, за порушення директором школи-інтернату одноразового грубого порушення трудових обов'язків(пп. 4.6.8 контракту)

Однак, з наданих під час перевірки документів, не можливо зробити однозначного висновку у чому саме полягає інкриміноване їй порушення, чи є воно одноразовим, або тривалим, тому, вважає такі дії управління освіти, науки, молоді та спорту Кіровоградської обласної державної адміністрації щодо її звільнення незаконними. Вона діяла виключно в інтересах роботодавця та вихованців, вжила усіх заходів для забезпечення інтересів неповнолітньої ОСОБА_8

Крім того, оскільки внаслідок незаконного звільнення, вона ніде не працює, а тому вважає, що має право на відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці, що передували події, з якою пов'язана виплата, однак зробити розрахунок середнього заробітку вона немає на даний час можливості, оскільки до цього часу їй не надана відповідна довідка з місця роботи.

18.01.2017 року від представника відповідача - Олександрійської загальноосвітньої школи-інтернату надійшло клопотання в якому останній зазначає, що нарахування та виплата заробітної плати в 2016 році ОСОБА_1 здійснювалась за рахунок освітньої субвенції, так як школа-інтернат не має власних коштів для виплати заробітної плати і адміністрація закладу є лише розпорядником коштів, оскільки фінансування здійснюється за рахунок коштів обласного бюджету за казначейською формою обслуговування. Фінансово-господарська діяльність навчального закладу здійснюється на основі його кошторису за рахунок коштів обласного бюджету. В кошторисі на 2017 рік в статті видатків Заробітна плата та Інші видатки не передбачена виплата заробітна плата згідно рішення суду за час вимушеного прогулу і судовий збір.

01.03.2017 року від представника відповідача - начальника Управління освіти, науки, молоді та спорту Кіровоградської обласної державної адміністрації -Таборанського В. надійшли заперечення на позов, відповідно до яких при звільненні ОСОБА_1 із займаної посади директора школи-інтернату управління перш за все керувалося нормами чинного законодавства. Підставою для видання зазначеного наказу та притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало порушення нею статті 249 Сімейного кодексу України в частині порушення обов'язків опікуна щодо піклування про здоров'я, фізичний, психічний, духовний розвиток ОСОБА_8, забезпечення одержання дитиною повної загальної середньої освіти.

Відповідно до вимог статті 245 Сімейного кодексу України та статті 66 Цивільного кодексу України якщо дитина постійно проживає у закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому дитячому закладі, функції опікуна та піклувальника щодо неї покладаються на адміністрацію цих закладів.

Згідно із статтею 249 Сімейного кодексу України опікун, піклувальник зобов'язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти.

ОСОБА_8 належала до категорії дітей, позбавлених батьківського піклування. Тому директор школи-інтернату ОСОБА_1 як особа, на яку покладено обов'язок щодо опіки та піклування над даною неповнолітньою дитиною, зобов'язана була забезпечити належний захист прав ОСОБА_8.

Відповідно до пункту 2.2.36. Контракту ОСОБА_1 з управлінням освіти і науки облдержадміністрації директор школи-інтернату вирішує інші питання віднесені до компетенції керівника законодавством, Статутом закладу і цим контрактом.

Також вважають, що керівником порушено пункт 7.3. Статуту та пункт 2.2.12 Контракту між ОСОБА_1 та управлінням освіти і науки облдержадміністрації, в частині забезпечення дотримання вимог охорони дитинства. Знайшов своє підтвердження і факт спонукання ОСОБА_8 до надання згоди на проведення медикаментозного переривання вагітності на великому терміні.

У випадках, встановлених законодавством, штучне переривання вагітності може бути проведене при вагітності від дванадцяти до двадцяти двох тижнів.

Перелік обставин, що дозволяють переривання вагітності після дванадцяти тижнів вагітності, встановлюється законодавством.

Відповідно до пункту 3.2. Порядку надання комплексної медичної допомоги вагітній жінці під час небажаної вагітності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 24 травня 2013 року № 423, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 червня 2013 року за № 1095/23627, після встановлення показань до переривання вагітності та проведення обстеження відповідно до Клінічного протоколу вагітній жінці видається направлення до відповідної комісії з визначення показань для проведення операції (процедури) штучного переривання небажаної вагітності, строк якої становить від 12 до 22 тижнів . Натомість дії ОСОБА_1 йшли всупереч нормам чинного законодавства. Так, з 30.08.2016 року, коли став відомий факт вагітності неповнолітньої ОСОБА_8 остання знаходилася на лікуванні в Олександрійській міській лікарні № 1. Під час лікування ОСОБА_8 почувала себе задовільно, показання плоду були в межах норми. 06.09.2016 ОСОБА_8 була виписана з лікарні на вимогу опікуна, тобто ОСОБА_1, для проведення консультації у перинатальному центрі щодо проведення переривання вагітності. Як стверджувала ОСОБА_8 під час її перебування в Олександрійської міської лікарні № 1 у неї були відсутні показники для переривання вагітності, але ОСОБА_1 продовжувала її вмовляти на проведення такої процедури, посилаючись на те, що ОСОБА_8 не зможе виносити дитину та й сама може померти через дану вагітність. Через свій вік і довіру до ОСОБА_1 ОСОБА_8 погодилася на проведення штучного переривання вагітності медикаментозним способом. За направленням лікарні 08 вересня 2016 року ОСОБА_8 була госпіталізована до перинатального центру Кіровоградської обласної лікарні.

Майбутні батьки ненародженої ще дитини ОСОБА_8 і ОСОБА_13 не хотіли втрачати свою дитину і за допомогою звернулися до ОСОБА_14, яка в свою чергу звернулася до журналістів інтернет-видань з питанням про те, що неповнолітній особі попри її волю намагаються провести переривання вагітності.

ОСОБА_1 наполягала на проведенні переривання вагітності неповнолітній ОСОБА_8 і лише після втручання управління освіти, науки, молоді та спорту облдержадміністрації, громадянки ОСОБА_14 та журналістів інтернет-видань позивач написала заву до перинатального центру Кіровоградської обласної лікарні з проханням не проводити переривання вагітності та створити комісію з вирішення питання збереження вагітності.

На даний час ОСОБА_8 народила дівчинку. Як повідомили медичні працівники Кіровоградської обласної лікарні пологи пройшли природнім шляхом, дитина народилася недоношеною з вагою 1 кг 600 г.

Управлінням було враховано ступінь тяжкості вчинення проступку і бездіяльності з боку директора ОСОБА_1, що призвела до порушення права ОСОБА_8 на належне її виховування, піклування про її здоров'я, фізичний, психічний, духовний розвиток, а також ті обставини, які могли призвести до смерті ще ненародженої дитини.

Тому, враховуючи всю тяжкість вчиненого правопорушення, управлінням освіти, науки, молоді та спорту облдержадміністрації було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади за одноразове грубе порушення трудових обов'язків керівником, пункт 1 статті 41 Кодексу законів про працю України.

Про факт вагітності ОСОБА_8 управлінню стало відомо 30.08.2016 року ОСОБА_1 звільнено 29 вересня 2016 року, враховуючи вищезазначене з моменту виявлення проступку до звільнення минуло менше місяця.

Вважають, що звільнення ОСОБА_1 було проведено з дотриманням норм чинного законодавства.

При розгляді спору про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Звертають увагу на те, що до повноважень правління освіти, науки, молоді та спорту Кіровоградської обласної державної адміністрації належать повноваження щодо призначення та звільнення з посади директора школи-інтернату, а нарахування і виплата зробітної плати здійснювалась Олександрійською загальноосвітньою школою-інтернатом І-ІІІ ступенів Кіровоградської обласної ради, управління світи, науки, молоді та спорту облдержадміністрації вважає, що стягувати середню заробітну плату, у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1, необхідно з Олександрійської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів Кіровоградської обласної ради.

13.03.2018 року від представника відповідача Кіровоградської обласної ради надійшли заперечення на позовну заяву ОСОБА_1, відповідно до яких останній зазначає, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало порушення нею ст.249 СК України в частині невиконання обов'язків опікуна щодо піклування про здоров'я, фізичний, психічний, духовний розвиток ОСОБА_8, забезпечення одержання нею повної загальної середньої освіти. Крім того, позивачем порушено Статут навчального закладу та умови Контракту в частині забезпечення вимог охорони дитинства: знайшов своє підтвердження факт спонукання ОСОБА_8 до надання згоди на проведення медикаментозного переривання вагітності на великому терміні.

Крім того, закінчився строк дії Контракту, укладеного навчальним закладом з позивачем, а як передбачено п.4.2 зазначеного Контракту, останній припиняє свої дії у зв'язку з закінченням строку трудового договору. Також представник облради посилається на те, що одна і та сама особа не може бути керівником відповідного закладу загальної середньої освіти більше ніж два строки підряд (до першого строку включається дворічний строк перебування на посаді керівника закладу загальної середньої освіти, призначеного вперше). Після закінчення другого строку перебування на посаді особа має право брати участь у конкурсі на заміщення вакансії керівника в іншому закладі загальної середньої освіти або продовжити роботу в тому самому закладі на іншій посаді, а тому поновлення позивача на посаді директора неможливе.

До розгляду справи по суті вимог відзаступника директора Олександрійської загальноосвітньої школи-інтернату ОСОБА_5 надійшло клопотання про те, що оскільки строк дії контракту з ОСОБА_1 закінчився 24.03.2017 року, виплата середнього заробітку після сплину цього строку не має правових підстав.

16.03.2018 року від представника відповідача - начальника Управління освіти, науки, молоді та спорту Кіровоградської обласної державної адміністрації - Таборанського В. надійшли доповнення до заперечень на позовну заяву ОСОБА_1, в яких зазначено, що вимоги позивача щодо поновлення на посаді директора закладу не підлягають задоволенню з тих підстав, поновлення позивача на посаді неможливе, оскільки одна й та сама особа, відповідно до ст.26 ЗУ Про загальну середню освіту особа не може бути керівником відповідного закладу загальної середньої освіти більше, ніж два строки підряд (до першого строку включається дворічний строк перебування на посаді керівника закладу загальної середньої освіти, призначеного вперше). Після закінчення другого строку перебування на посаді особа має право брати участь у конкурсі на заміщення вакансії керівника в іншому закладі загальної середньої освіти або продовжити роботу в тому самому закладі на іншій посаді. Термін дії контракту, укладеного з ОСОБА_1, який декілька разів продовжувався, на даний час сплив (останній раз строк було продовжено до 24.03.2017 року).

04.06.2018 року від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на заперечення Управління освіти, науки, молоді та спорту Кіровоградської обласної державної адміністрації, відповідно до яких останній вважає, що доводи зазначеного відповідача, викладені у запереченні (відзиві) на позовну заяву є безпідставними, оскільки відповідачем не зазначено в чому конкретно полягає порушення позивачем обов'язків опікуна ОСОБА_8, щодо піклуватися про її здоров'я, фізичний, психічний та духовний розвиток, забезпечення одержання дитиною повної загальної середньої освіти. Крім того, посилання Управління на те, що доведений факт спонукання неповнолітньої ОСОБА_8 до надання згоди на проведення медикаментозного переривання вагітності на великому терміні нічим непідтверджені та, навпаки, повністю спростовуються наявним у матеріалах справи листі Головного Управління Національної поліції в Кіровоградській області від 26.09.2016 року. Безпідставними вважає також і посилання Управління на норми ч. 2 ст. 26 Закону України Про загальну середню освіту в редакції Закону № 2145-Ч/ІІ1 від 05.09.2017р., оскільки на час закінчення строку дії укладеного з позивачкою контракту (24.03.2017р.) вказана редакція ще не діяла, а попередня редакція ст. 26 Закону від 05.03.2017р. не передбачала ані застосування конкурсного відбору керівника закладу загальної середньої освіти, ані граничного строку перебування однієї особи на вказаній посаді. Саме по собі закінчення строку контракту, що сталося вже після звільнення ОСОБА_1 з займаної посади у період оскарження таких дій відповідача, також не є підставою для відмови задоволенні позову, оскільки за вимогами ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Крім того, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконані нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, чинне трудове законодавство не містить обмежень ані у поновленні працівника на посаді у випадку його незаконного звільнення, ані у виплаті на його користь середнього заробітку з час вимушеного прогулу у випадку розгляду справи про поновлення на роботі більше одного року не вини працівника.

13.06.2018 року від представника Кіровоградської обласної ради надійшли заперечення на відповідь представника позивача в яких зазначено, що згідно з п.2, п.8 ч.1 ст.39 КЗпП України однією з підстав припинення трудового договору є закінчення строку крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення. Відповідно до п.3 ст.21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору. Строк дії контракту закінчився 24.03.2017 року, а позивач була звільнена 29.09.2016 року, тобто до закінчення строку дії Контракту.

Керівник державного, комунального закладу загальної середньої освіти призначається на посаду за результатами конкурсного відбору строком на шість років (строком на два роки - для особи, яка призначається на посаду керівника закладу загальної середньої освіти вперше) на підставі рішення конкурсної комісії, до складу якої входять представники засновника (засновників), трудового колективу, громадського об'єднання батьків учнів (вихованців) закладу загальної середньої освіти та громадського об'єднання керівників закладів загальної середньої освіти відповідної адміністративно-територіальної одиниці. До участі у роботі комісії з правом дорадчого голосу можуть залучатися представники громадських об'єднань та експерти у сфері загальної середньої освіти.

Положення про конкурс на посаду керівника державного, комунального закладу загальної середньої освіти розробляє та затверджує засновник на підставі типового положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Одна і та сама особа не може бути керівником відповідного закладу загальної середньої освіти більше, ніж два строки підряд (до першого строку включається дворічний строк перебування на посаді керівника закладу загальної середньої освіти, призначеного вперше). Після закінчення другого строку перебування на посаді особа має право брати участь у конкурсі на заміщення вакансії керівника в іншому закладі загальної середньої освіти або продовжити роботу в тому самому закладі на іншій посаді.

Щодо посилань представника позивача на те, що обласною радою не зазначено в чому саме полягає допущене позивачем одноразове грубе порушення трудових обов'язків на підставі якого остання була звільнена, то підставою для видачі наказу про звільнення та притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало порушення останньою ст.249 Сімейного кодексу України в частині порушення обов'язків опікуна щодо піклування про здоров'я, фізичний, психічний, духовний розвиток ОСОБА_8, забезпечення одержання дитиною повної загальної середньої освіти. Крім того, знайшов своє підтвердження факт спонукання ОСОБА_1 неповнолітньої ОСОБА_8 до надання згоди на проведення медикаментозного переривання вагітності на великому терміні.

Крім того, представник позивача в своїй відповіді на заперечення посилається на те, що на час закінчення строку дії укладеного з позивачем Контракту, а саме на 24.03.2017 року, не діяли норми ч.2 ст.26 ЗУ Про загальну середню освіту в редакції Закону №2145-V-ІІІ від 05.09.2017 року, разом з тим, саме на підставі зазначеної редакції Закону за клопотанням позивача Кіровоградську обласну раду було залучено до участі у справі в якості співвідповідача.

14.06.2018 року на адресу суду від представника управління освіти, науки, молоді та спорту Кіровоградської обласної державної адміністрації надійшло повідомлення про те, що на адресу Управління від позивача відповіді на відзив(заперечення) управління освіти, науки, молоді та спорту Кіровоградської обласної державної адміністрації проти позовної заяви ОСОБА_1 від 28.11.2016 року та на доповнення до відзиву (заперечення) від 16.03.2018 року, не надходило.

05.09.2018 року від представника позивача надійшли уточнення позовних вимог відповідно до яких середній заробіток за час вимушеного прогулу просить стягнути з Олександрійської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІІ ступенів, оскільки, згідно інформації, наданої управлінням освіти, науки, молоді та спорту Кіровоградської обласної державної адміністрації, остання самостійно здійснює нарахування та виплату заробітної плати усім працівникам установи.

14.09.2018 року уточнення позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з відповідача - Олександрійської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІІ ступенів прийняте до розгляду.

В судовому засідання позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі та пояснила, що жодних підстав для розірвання контракту не було, оскільки на той час, коли ОСОБА_8 завагітніла вона знаходилась на довготривалому лікарняному, з 24.02.2016 року по 28.05.2016 року. Коли вона дізналась про вагітність дитини, то повідомила про подію всі відповідні органи. Рекомендації щодо переривання вагітності були дані лікарями як Олександрійської міської лікарні, так і Кіровоградської обласної лікарні, оскільки ОСОБА_8 хворіє та враховуючи її вік не зможе виносити дитину, тому в неї не було жодних сумнівів з приводу доречності таких дій, адже вона в першу чергу діяла в інтересах ОСОБА_8. Заява про переривання вагітності була написана нею вже в перинатальному центрі, на підставі направлення з Олександрійської міської лікарні, однак у Кіровоградському перинатальному центрі їй сказали, що в таких випадках спочатку необхідно, щоб була створена відповідна комісія. Заяву про створення комісії нею було написано фактично через тридцять хвилин після написання заяви про переривання вагітності. За її заявою така комісія була створена. 09.09.2016 року комісія зробила висновок про те, що ОСОБА_8 взмозі виносити та народити дитину. ОСОБА_8 пробула в лікарні до 18.09.2016 року, встигнувши за цей час взяти участь у телевізійному шоу, на яку вона, як опікун, давала згоду, а 20.09.2016 року після повернення останньої, вона забрала її до інтернату. Ніякої згоди на переривання вагітності вона від ОСОБА_8 не вимагала, нічого писати її не змушувала.

Представник позивача ОСОБА_2 підтримав позицію останньої та пояснив, що вважає звільнення незаконним, оскільки для цього не було жодних підстав. Для звільнення за одноразове грубе порушення, необхідно довести, що порушення має місце, що воно є грубим і одноразовим, а також те, що порушення стосується трудових обов'язків працівника. В наказі про звільнення ОСОБА_1 зазначено, що підставою для звільнення останньої є фактично недогляд за життям вихованців, в даному випадку ОСОБА_8 та ОСОБА_16 Однак, на той час коли ОСОБА_8 завагітніла, а саме в кінці квітня 2016 року, як зазначено в довідці з лікарні, обов'язки директора інтернату виконувала інша особа. Позивач у цей час була на лікарняному. Коли позивач в серпні 2016 року дізналась про вагітність ОСОБА_8, раніше вона такої можливості не мала, оскільки дитина перебувала на оздоровленні, то відразу ж відвезла останню до лікарні та в письмовому вигляді повідомила Управління, служби у справах дітей Голованівської РДА та Олександрійської міської ради, а також поліцію. За результатами огляду лікарів Олександрійської міської лікарні загроза була як для ОСОБА_8, так і для її дитини. Саме лікарями після огляду ОСОБА_8 було надано направлення на переривання вагітності, а не вирішено позивачем самостійно. ОСОБА_1, яка є педагогічним працівником і могла знати про порядок вчинення таких дій, маючи на руках направлення на переривання вагітності, яке було видане медичним закладом, була впевнена в правильності своїх дій. Жодного тиску на ОСОБА_8 позивачем вчинено не було, до проведення штучного переривання вагітності ніхто останню не змушував. Позивач лише поцікавилась думкою ОСОБА_8, яка зазначила, що не заперечує проти переривання вагітності, однак перебуваючи в перинатальному центрі свою думку змінила. Позивачем було написано заяву про створення комісії для вирішення питання доцільності переривання вагітності, якою було зроблено висновок, що ОСОБА_8 є здоровою та не має протипоказань до народження дитини. Після чого, позивач жодних інших дій щодо штучного переривання вагітності не вчиняла.

Крім того, дії позивача в даному випадку були також перевірені правоохоронними органами і згідно наданого висновку, під час якого було проведено бесіду з ОСОБА_8, жодних порушень в діяльності ОСОБА_1 як опікуна, та жодного тиску на ОСОБА_8 встановлено не було.

Із зазначеного можна зробити висновок, що ОСОБА_1 діяла лише в інтересах ОСОБА_8, жодних порушень при цьому не допустила, тиску на дитину не здійснювала, а отже і підстав для звільнення за одноразове грубе порушення, тим більше трудових обов'язків, не було. Враховуючи викладене вважає, що позивача було незаконно звільнено з посади директора школи-інтернат і вона підлягає поновленню на вказаній посаді. Крім того, у зв'язку з незаконним звільненням ОСОБА_1 має право на відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 30.09.2016 року, тобто з наступного дня за звільненням, по день винесення судового рішення, з розрахунку 260 грн. 77 коп. за кожен день вимушеного прогулу.

В судовому засіданні представник відповідача Управління освіти, науки, молоді та спорту Кіровоградської обласної державної адміністрації Дейкун О.М. проти позову заперечила та пояснила, що у той же день, коли Управлінню стало відомо про факт вагітності ОСОБА_8, було створено міжвідомчу комісію, якою в школі-інтернат проведено перевірку, за результатами якої рекомендовано притягнути ОСОБА_1 та деяких працівників інтернату до дисциплінарної відповідальності. У ОСОБА_1 було відібрано пояснення, в яких вона особисто вказала, що відібрала у ОСОБА_8 згоду на штучне переривання вагітності. Інших письмових доказів цьому немає. Разом з тим, вважає, що ОСОБА_1 діяла всупереч своїх посадових обов'язків, які зазначено в контракті, а саме: вона повинна забезпечувати права учнів на захист їх від будь-яких форм фізичного та психічного насильства. Крім того, відповідно до вимог п.3.2 наказу МОЗ №423 від 24.05.2013 року Про затвердження Порядку надання комплексної медичної допомоги вагітній жінці під час небажаної вагітності, форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення після встановлення показань до переривання вагітності та проведення обстеження відповідно до Клінічного протоколу вагітній жінці видається направлення до комісії Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з метою визначення показань для проведення операції (процедури) штучного переривання вагітності за формою первинної облікової документації № 028-2/о Направлення вагітної жінки на комісію Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з визначення показань для проведення операції (процедури) штучного переривання небажаної вагітності, строк якої становить від 12 до 22 тижнів . Отже, для штучного переривання вагітності повинні бути відповідні показання. Таких показань у ОСОБА_8 встановлено не було.

Щодо надання Управлінням відповідної фахової допомоги з приводу вказаного питання, представник зазначила, що в інтернаті є свій юрист, і саме до нього, як особа яка виконує функції опікуна вихованців закладу, повинна була звернутись ОСОБА_1 для отримання відповідної юридичної консультації.

Крім того, поновити позивача на посаді директора неможливо, оскільки відповідно до ст.26 ЗУ Про загальну середню освіту особа не може бути керівником відповідного закладу загальної середньої освіти більше, ніж два строки підряд (до першого строку включається дворічний строк перебування на посаді керівника закладу загальної середньої освіти, призначеного вперше). Після закінчення другого строку перебування на посаді особа має право брати участь у конкурсі на заміщення вакансії керівника в іншому закладі загальної середньої освіти або продовжити роботу в тому самому закладі на іншій посаді.

У разі задоволення позову, середній заробіток за час вимушеного прогулу повинна виплачувати Олександрійська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів.

У судовому засіданні представники відповідача Кіровоградської обласної ради Білий І.П. та Волошина А.О. позов не визнали та пояснили, що підставою для звільнення ОСОБА_1 є порушення останньою статуту закладу, в якому йдеться про персональну відповідальність керівника.

В судовому засіданні третя особа ОСОБА_5 позов не визнав та пояснив, що після звільнення ОСОБА_1 його було призначено виконуючим обов'язки директора школи-інтернат, а вже з 19.05.2017 року - директором закладу. При цьому зазначив, що посилання представника позивача на те, що ОСОБА_1 не знала про те, які саме дії необхідно було їй вчинити перш ніж давати згоду на штучне переривання вагітності, є безпідставними, оскільки в школі-інтернаті є медичний працівник, однак ОСОБА_1 чомусь до нього не звернулась, тобто, фактично самостійно вирішила зазначене питання. Медична сестра закладу дійсно їздила до перинатального центру у той час коли там була ОСОБА_8, однак чи надавала вона там якість консультації позивачу, йому не відомо.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що завагітніла вона приблизно в квітні-травні 2016 року, сама про свою вагітність дізналась на початку серпня 2016 року, після чого сказала батькові дитини - ОСОБА_13 та своїй сестрі. Коли перебувала в таборі, хтось із персоналу помітив зміни - її живіт дещо округлився, та повідомив про це ОСОБА_1, яка того ж дня приїхала та забрала її з табору та відвезла до гінекологічного відділення Олександрійської міської лікарні. Коли припущення про її вагітність підтвердились, то ОСОБА_1 відразу вирішила, що вагітність потрібно переривати. Весь час, коли вони їхали до лікарні ОСОБА_1 на неї кричала. В лікарні їй зробили УЗД та залишили для проведення обстеження. Вони також їздили до поліції, щоб встановити чи не було її зґвалтовано. Коли вона вже була в лікарні, саме ОСОБА_1 сказала їй про те, що вагітність потрібно переривати, а також, без її на те згоди, домовлялась з лікарями про якісь пігулки для переривання вагітності, пропонувала за них гроші. Жодних документів, які б свідчили про те, що вагітність необхідно переривати, вона не бачила, лікарі також про це їй нічого не говорили, однак ОСОБА_1 змусила її написати згоду на аборт, сказавши, що через свою хворобу вона народить неповноцінну дитину. З Олександрійської міської лікарні у зв'язку з тим, що вона була неповнолітньою, її направили до Кіровоградського перинатального центру. До Центру її також відвезла ОСОБА_1 Після огляду лікар запитала її чи бажає вона народити дитину, вона відповіла, що так. При цьому лікар її попередила, що є загроза для її життя. Однак вона була впевнена, що зможе виносити та народити дитину. Вона також зателефонувала батькові дитини ОСОБА_16, який їй сказав, що якщо є загроза її життю, то потрібно робити аборт. Крім того, лікар Кіровоградської обласної лікарні їй говорила про те, що ОСОБА_1 нібито дала їй 1000 грн. на пігулки, які викликають аборт. Того ж дня, в обідній час, до перинатального центру приїхав ОСОБА_13 та його тітка ОСОБА_14, які заперечували проти переривання вагітності. Після чого вона повернулась до інтернату, де її фактично закрили в ізоляторі на один тиждень, вона нікуди не виходила, до неї нікого не впускали. Потім ОСОБА_1 та медсестра інтернату відвезли її до перинатального центру, де вона пробула приблизно 1-2 місяці на зберіганні, оскільки була загроза викидня. 10.11.2016 року вона народила дівчинку, у якої при народженні жодних проблем зі здоров'ям не було. Через 1-2 тижні після народження дитини, вона втекла з перинатального центру. Рішення звернутись до засобів масового зв'язку було їхнім спільним з тіткою ОСОБА_13, а на передачу Говорить Україна вона вирішила звернутись сама.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив, що у серпні 2016 року, точної дати він не пам'ятає, йому зателефонувала ОСОБА_8 та повідомила, що перебуває в Олександрійській міській лікарні з приводу своєї вагітності. Згодом зателефонувала знову та сказала, що її направлено до Кіровоградського перинатального центру і, мабуть, там зроблять аборт. Про зазначене він відразу розповів своїй тітці ОСОБА_14, яка у свою чергу спочатку зателефонувала журналістам, а потім пішла до лікарні, де розмовляла і з ОСОБА_1, і з лікарем. Про що вони розмовляли, йому невідомо.

ОСОБА_1 на нього не тиснула, вона сказала йому, що ОСОБА_8 є неповнолітньою, у неї хворі нирки і вона може померти під час пологів. Після чого він зателефонував ОСОБА_8, щоб у неї запитати про стан здоров'я, однак остання відповіла, що нормально себе почуває.

На даний час вони з ОСОБА_8 вже майже два місяці проживають однією сім'єю.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 пояснила, що вона з 1999 року працює на посаді медичної сестри Олександрійської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІІ ступенів. 08.09.2016 року вона разом з ОСОБА_1 супроводжувала ОСОБА_8 до Кіровоградського перинатального центру. Під час вказаної поїздки ОСОБА_8 поводила себе як зазвичай, у неї був нормальний настрій. ОСОБА_1 в її присутності жодного тиску на ОСОБА_8 не здійснювала. Про те, що було направлення ОСОБА_8 для переривання вагітності вона не знала, всі медичні документи були у ОСОБА_1 Однак, під час огляду ОСОБА_8 в перинатальному центрі вона присутня не була, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_8 пішли до Центру удвох, а вона поїхала далі разом з іншими дітьми, яких супроводжувала на обстеження до лікарні в селищі Нове. Разом з тим, вона вважає, що вагітність становила ризик для здоров'я ОСОБА_8, оскільки вагітність жінки впливає на роботу її нирок, а в ОСОБА_8 хворі нирки - хронічний пієлонефрит, і раз на півроку вона проходить необхідний огляд. Крім того, ОСОБА_8 неодноразово знаходилась на лікуванні у гінекологічному відділенні з приводу маткових кровотеч. При цьому, від ОСОБА_1, як від опікуна дитини, ніхто в лікарні давати письмові згоди не вимагав.

Вона також була присутня в той час, коли ОСОБА_1 забирала ОСОБА_8 з табору та відвозила до гінекологічного відділення. Ніяких речей ОСОБА_8 ОСОБА_1 при цьому з табору не забирала.

За вказаним фактом її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено стягнення в виді догани. Вона, хоч і не вважає себе винною, однак догану не оскаржувала.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 показала, що вона працює в школі-інтернаті вчителем-логопедом. 08.09.2016 року вони разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_8 їздила до м. Кіровограда, однак по різним питанням. ОСОБА_1 та ОСОБА_8 - до обласної лікарні, а вона та медична сестра інтернату супроводжували інших дітей на обстеження до лікарні в селищу Нове. Потім повернулись назад до лікарні, де чекали ОСОБА_1 та ОСОБА_8 Коли вони чекали біля лікарні, їй зателефонувала ОСОБА_1 та попросила піднятись до них з ОСОБА_8 в 920 кабінет. Про те, що ОСОБА_8 вагітна, вона знала. У лікарні ОСОБА_8 здалася їй трохи засмученою, оскільки лікарі їй сказали, що необхідно робити аборт через хворобу нирок і через вагітність вона може померти. Вона намагалась заспокоїти ОСОБА_8. Медичні працівники, які з ними в цей час спілкувались, сказали, що необхідно оплатити відповідні ліки і ОСОБА_1 передала їм 1000 грн. На запитання коли ліки надійдуть, їм відповіли, що можливо через день-два. Потім сказали, що необхідно доплатити ще 500грн. на випадок, якщо виникнуть якісь ускладнення. У цей час до лікарні прийшли ОСОБА_13 та його тітка, яка влаштувала скандал, почала кричати, що не дасть зробити аборт., при цьому ОСОБА_1 сказала останній, що оскільки вона не являється ні родичем, ні опікуном дитини, то і вирішувати такі питання права немає. Вона бачила як ОСОБА_1 писала якусь заяву, однак якого вона змісту їй не відомо.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 показала, що вона працює начальником відділу навчальних закладів Управління освіти Кіровоградської ОДА. У серпні 2016 року їй зателефонувала ОСОБА_1 та повідомила про вагітність вихованки ОСОБА_8 Вони одразу узгодили план дій у цій ситуації: офіційно повідомити органи правопорядку, управління освіти, провести службове розслідування, що й було виконано позивачкою. Також ОСОБА_1 їй телефонувала та повідомляла, що їй повідомили у перинатальному центрі написати заяву про переривання вагітності. Проте свідок повідомила, що у такому випадку рішення спочатку повинна прийняти комісія лікарів. Перевірку за фактом дій ОСОБА_1 здійснювала комісія з 5 фахівців, до якої біли включені заступник гловного лікаря обласної дитячої лікарні та психолог. Останній фахівець дійшов висновку, що на ОСОБА_8 здійснювався психологічний тиск. Крім цього, психолог школи з литиною не працював. Вбачає, що в діях ОСОБА_1 відсутні порушення трудових обов'язків та наявні порушення обов'язків опікуна. Через перебування на лікарняному ОСОБА_1 послабила контроль у цій ситуації та передчасно прийняла рішення про переривання вагітності. Також розгубилась особа, яка виконувала обов'язки директора у цей час.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача управління освіти Кіровоградської ОДА Дейкуна О.М., представника відповідача Олександрійської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів Волошенко А.О., третю особу ОСОБА_5, показання свідків ОСОБА_13, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до стаття 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно ч.1ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України. (ч.3 ст.21 КЗпП України).

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів власник або уповноважений ним орган може вимагати від працівника, який працює за трудовим договором, укладення контракту тільки в тому разі, коли він відноситься до категорії працівників, які згідно з законодавством працюють за контрактом (наприклад, керівники підприємств). Порушення цих вимог може бути підставою для визнання відповідно до ст.9 КЗпП недійсними умов праці за контрактом, які погіршують становище порівняно з законодавством України.

Підставою для укладення контрактів з керівниками підприємств незалежно від форми власності є стаття 65 Господарського кодексу України, відповідно до якої у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

Згідно рішення третьої сесії шостого скликання Кіровоградської обласної ради від 29.12.2010 року було погоджено призначення ОСОБА_1 на посаду директора Олександрійської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів з 29 грудня 2010 року строком на три роки.

Наказом начальника Управління освіти і науки обласної державної адміністрації від 21 грудня 2010 року ОСОБА_1 призначено на посаду директора Олександрійської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів терміном на три роки з 29 грудня 2010 року по 28 грудня 2013 року, встановлено ОСОБА_1 15 тарифний розряд.

31 грудня 2010 року між Управлінням освіти і науки обласної державної адміністрації в особі Лещенко Е.В., та ОСОБА_1 було укладено контракт.

Рішенням двадцять п'ятої сесії шостого скликання Кіровоградської обласної ради від 06.12.2013 року погоджено продовження терміну перебування ОСОБА_1 на посаді директора Олександрійської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів з 29 грудня 2013 року строком на один рік, про що 23.12.2017 року видано відповідний наказ №373-к.

25.03.2016 року наказом начальника управління №95-к термін дії контракту із ОСОБА_1 було продовжено ще на 1 рік, до 24 березня 2017 року.

29 вересня 2016 року наказом №405-к ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади директора Олександрійської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів за одноразове грубе порушення(п.1 ст.41 КЗпП України) в частині неналежного виконання обов'язків опікуна (ст.67 ЦК України), яке призвело до порушення прав неповнолітньої вихованки ОСОБА_8. Підставами для звільнення позивача, відповідно до вказаного наказу, стала довідка за результатами перевірки з питань захисту прав неповнолітньої дитини, позбавленої батьківського піклування від 08.09.2016 року та заява позивача на ім'я головного лікаря Кіровоградської обласної лікарні від 08.09.2016 року про проведення медикаментозного переривання вагітності на великому терміні неповнолітній вихованці інтернату ОСОБА_8

Факт прийняття позивача на посаду директора Олександрійської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів та звільнення із займаної посади підтверджується також записами в її трудовій книжці серія НОМЕР_1.

Підстави припинення трудового договору встановлені статтею 36 КЗпП України, підстави розірвання трудового договору з ініціативи працівника статтями 38 і 39 цього Кодексу, підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу статтями 40, 41, 43, 43-1 і підстави розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) статтею 45 цього Кодексу.

Однією з підстав припинення трудового договору, зокрема, є підстави визначені контрактом (пункт 8 статті 36 КЗпП України).

Відповідно до пп. 4.6.8 п.4.6 контракту, укладеного між Управлінням освіти і науки обласної державної адміністрації в особі Лещенко Е.В. та ОСОБА_1 дострокове розірвання контракту з ініціативи Управління можливе у разі вчинення Директором школи-інтернату одноразового грубого порушення трудових обов'язків.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

При вирішенні питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов'язків. Відповідне роз'яснення міститься в п.27 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 Про практику розгляду судами трудових спорів .

При цьому, має бути встановлений не тільки факт невиконання працівником обов'язку, який входить до кола його трудових обов'язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов'язку за встановлених фактичних обставинах, тобто встановлена вина працівника та наявність причинного зв'язку між невиконанням працівником трудових обов'язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.

Згідно з довідкою за результатами перевірки з питань захисту прав неповнолітньої дитини, позбавленої батьківського піклування встановлено, що ОСОБА_8 завагітніла орієнтовно наприкінці квітня 2016 року.

Як свідчать надані позивачем листки непрацездатності серія АГХ №272826, серія АГХ №273474 та серія АГХ №273561 остання перебувала на довготривалому лікарняному в період з 25.02.2016 року по 27.05.2016 року включно.

На період перебування ОСОБА_1 на лікарняному тимчасово виконуючою обов'язки директора Олександрійської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІІ ступенів та, відповідно, опікуном вихованців закладу, було призначено заступника директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_9

Крім того, у довідці за результатами перевірки зазначено, що не дивлячись на те, що ОСОБА_8 перебувала на диспансерному обліку у лікаря-гінеколога внаслідок перенесеного гінекологічного захворювання в жовтні 2015 року, директор закладу ОСОБА_1 дала згоду на виїзд ОСОБА_8 на оздоровлення до США влітку 2016 року.

Дійсно, як зазначено у виписці з амбулаторної картки ОСОБА_8 остання в період з 21.10.2015 року по 26.10.2015 року перебувала на лікуванні в Олександрійській міській лікарні №1 з приводу ювенільної маточної кровотечі, перебуває на Д обліку з діагнозом Хронічний пієлонефрит в стадії ремісії. Спазм акомодації .

Однак, у квітні 2016 року ОСОБА_8 пройшла плановий профілактичний огляд вузькими фахівцями з попереднім лабораторним обстеженням (аналіз крові та сечі), 13.04.2016 року була також оглянута лікарем-гінекологом. Згідно зробленого фахівцями висновку ОСОБА_8 на час обстеження здорова.

Отже, жодних підстав для того, щоб відмовити у надані згоди на оздоровлення дитини за межами навчального закладу у директора ОСОБА_1 не було.

Про те, що ОСОБА_1 не мала змоги раніше дізнатись про вагітність ОСОБА_8 також свідчить те, що остання наприкінці червня 2016 року на 21 день відбула на відпочинок до табору в м.Скадовськ Херсонської області, а після цього у США. Повернувшись з США ОСОБА_8 була відразу ж направлена на оздоровлення до табору Жовтень в с.Бірки Олександрійського району, де саме медичними працівниками за зовнішніми ознаками було зроблено припущення про можливу вагітність ОСОБА_8 про що, 30.08.2016 року і було повідомлено директора інтернату ОСОБА_1, яка цього ж дня забрала дитину з табору та відвезла до Олександрійської центральної міської лікарні №1. Після проведеного огляду факт вагітності було підтверджено, дитину залишено у гінекологічному відділенні для проведення обстеження та лікування.

Позивач зазначає, що обов'язки опікуна неповнолітньої ОСОБА_8 вона жодним чином не порушувала, а навпаки діяла лише в інтересах останньої, оскільки були медичні підстави для переривання вагітності.

06.09.2016 року головним лікарем Олександрійської ЦМЛ №1 було видане направлення №2441 про госпіталізацію ОСОБА_8 для госпіталізації вагітної для штучного переривання вагітності, строк якої становить від 12 до 22 тижнів, що підтверджується вказаним направлення, копію якого долучено до матеріалів справи. Станом на день виписки направлення строк вагітності у ОСОБА_8 становив 20 тижнів.

Як свідчать довідки головного лікаря МКЛПЗ міської лікарні №1 м.Олександрії В.М.Приходька від 12.06.2019 року №1554 та від 26.06.2018 року №1737 ОСОБА_8, 2002 року народження, перебувала на обліку по вагітності в жіночій консультації Міської лікарні № 1 м.Олександрії з 06.09.2016 року. Взята на облік по вагітності в період її перебування на стаціонарному лікуванні в гінекологічному відділенні Міської лікарні №1 м.Олександрії з 30.08.2016 року. Звернулась самостійно до гінекологічного відділення. Діагноз при госпіталізації: Вагітність 19 тижнів, неповнолітня. Загроза вагітності. Алергічний реніт. Кандидоз. Кольпіт . 06.09.2016 року виписана з гінекологічного відділення Міської лікарні №1 м.Олександрії з прогресуючою вагітністю та направлена в жіночу консультацію обласної лікарні на планову консультацію, як вагітна високого ступеню ризику з невиношування вагітності. Питання стосовно переривання вагітності у ОСОБА_8 не ставилось. З 08.09.2016 року по 18.09.2016 року громадянка ОСОБА_8 перебувала на стаціонарному лікуванні в гінекологічному відділенні Перинатального центру обласної лікарні м. Кіровограда, діагноз: Вагітність 21-22 тижні, неповнолітня, бактеріальний вагіноз . З 11.10.2016 року по 24.10.2016 року ОСОБА_8 знаходилась на стаціонарному лікуванні в акушерському відділенні Міської лікарні №1 м.Олександрії з діагнозом: Вагітність 25-26 тижнів. Загроза ранніх передчасних пологів . З 11.11.2016 року по 22.11.2016 року ОСОБА_8 перебувала на стаціонарному лікуванні в Перинатальному центрі обласної лікарні м.Кіровограда. 13.11.2016 року в Перинатальному центрі обласної лікарні м. Кіровограда у ОСОБА_8 відбулись передчасні пологи. Термін вагітності 30 тижнів.

Направлення до Перинатального центру обласної лікарні м.Кіровограда видавалось на підставі діючих наказу МОЗ України від 15.07.2011 №417 "Про організацію амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги в Україні" та постанови кабінету міністрів України від 15 лютого 2006 року № 144 Про реалізацію статті 281 Цивільного кодексу України .

Крім того, у довідці за результатами перевірки та в запереченнях зазначено, що ОСОБА_1 у ОСОБА_8 було взято письмову згоду на переривання вагітності, внаслідок чого вчинено психологічний тиск на неповнолітню, їй було завдано психічної травми, погіршився емоційний стан дитини і вона категорично відмовлялась повертатись для продовження навчання до школи-інтернату. У своїх запереченнях представник відповідача начальника управління освіти, науки, молоді та спорту Кіровоградської обласної державної адміністрації також зазначає, що знайшов своє підтвердження факт спонукання ОСОБА_1 неповнолітньої ОСОБА_8 до надання згоди на проведення медикаментозного переривання вагітності на великому терміні.

У своїх запереченняхпредставника відповідача - начальника Управління освіти, науки, молоді та спорту Кіровоградської обласної державної адміністрації посилається на те, що сама ОСОБА_8 стверджувала, що ОСОБА_1 умовляла її на проведення процедури переривання вагітності.

Разом з тим, згідно повідомлення заступника начальника ГУ НП в Кіровоградській області від 26.09.2016 року №1649/05/25-16, у ході перевірки, проведеної за зверненням начальника управління освіти, науки, молоді та спорту Кіровоградської обласної державної адміністрації від 19.09.2016 року, було опитано директора школи ОСОБА_1, медичного працівника школи ОСОБА_24 і саму ОСОБА_8 та встановлено, що жодного психологічного тиску з боку будь-кого взагалі на дитину здійснено не було. За даним фактом відсутні ознаки будь-якого кримінального та адміністративного правопорушення.

Жодних інших доказів того, що позивач змушувала ОСОБА_8 до переривання вагітності відповідачами надано не було.

Крім того, відповідно до наказу директора школи-інтернат ОСОБА_1 від 30.08.2016 року №320 у зв'язку з виявленим фактом вагітності неповнолітньої вихованки закладу ОСОБА_8 було створено комісію зі службового розслідування.

Як свідчить наказ заступника директора закладу ОСОБА_9 від 02.09.25016 року №337 про результати службового розслідування було поставлено питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності у відповідності до п.4.2 посадової інструкції за порушення п.п.2.1, 2.7 зазначеної інструкції вихователя закладу ОСОБА_10, який проявив недостатнє опікування учнями, їх вихованням, контроль за зайнятістю вихованців та недостатність педагогічного впливу на них.

Згідно з довідкою за результатами перевірки з питань захисту прав неповнолітньої дитини, позбавленої батьківського піклування службове розслідування було проведено поверхнево, начальнику управління освіти, науки, молоді та спорту було рекомендовано розглянути можливість притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб, які проявили недостатній контроль за зайнятістю вихованців та недостатність педагогічного впливу на них, в тому числі і ОСОБА_1

Отже, суд дійшов висновку про необґрунтованість оспорюваного наказу про звільнення з посади директора шкільного закладу ОСОБА_1, оскільки в ньому не було конкретно вказано, що стало приводом для звільнення працівника, а тому зазначене свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в ч. 1 ст. 235 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення позивача відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.

Вищевикладене, зокрема узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постановах від 21 травня 2014 року (справа N 6-33цс14) та від 23 січня 2013 року (справа N 6-127цс12).

Під разовим порушенням необхідно розуміти таку протиправну поведінку, що є обмеженою в часі, вчинену саме разово (одну дію або бездіяльність).

Рішення компетентного органу, власника підприємства, і наказ про звільнення мають містити чітко сформульоване одноразове грубе порушення, яке стало підставою звільнення керівника.

За своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити перелік або систему порушень, за які був звільнений керівник, а лише одноразове грубе порушення конкретних трудових обов'язків.

Судова практика свідчить про те, що акт про результати перевірки контролюючого органу з окремих питань організації роботи підприємства (установи, організації), висновки якого стали підставою для прийняття наказу про звільнення, який не містить даних про одноразове грубе порушення керівником трудових обов'язків, а містить лише фіксацію загальних недоліків та порушень в організації роботи, не може бути належним та достатнім доказом правомірності звільнення керівника за п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Законодавство України не визначає поняття одноразового грубого порушення трудових обов'язків. Це оціночне поняття, і таку оцінку дає власник або уповноважений ним орган. Вирішуючи питання, чи є порушення трудових обов'язків грубим, необхідно виходити з характеру проступку, обставин, при яких даний проступок був здійснений, який при цьому було завдано шкоди (або якої шкоди міг би наступити). Грубими, наприклад, треба вважати проступки, які завдали або могли завдати значної матеріальної чи моральної шкоди особистості працівника, виробництва, державі, включаючи й невиконання трудового законодавства, наприклад, істотне порушення фінансової дисципліни, відмову допустити контролюючі органи до перевірки і т. д. Це можуть бути як дії, так і бездіяльність керівника, який допустив грубий дисциплінарний проступок. Тому при звільненні по даній підставі повинні дотримуватися терміни і правила про накладення дисциплінарних стягнень, оскільки дане звільнення є дисциплінарним стягненням.

У п.1 ст.41 КЗпП України йдеться про звільнення при разовому грубому порушенні трудових обов'язків, а не при триваючому (наприклад, послаблення контролю за підлеглими, в даному випадку вихованцями), що може спричинити звільнення з інших підстав.

Як зазначено в наказі про звільнення ОСОБА_1 від 29.09.2016 року №405-к останню було звільнено із займаної посади за одноразове грубе порушення в частині неналежного виконання обов'язків опікуном, яке призвело до порушення прав неповнолітньої вихованки ОСОБА_8, однак який саме обов'язок опікуна було неналежно виконано ОСОБА_1, як того вимагає КЗпП України, вказано не було.

В свої запереченнях представники відповідачів - Управління освіти, науки, молоді та спорту Кіровоградської обласної державної адміністрації та Кіровоградської обласної ради посилаються на те, що поновлення ОСОБА_1 на посаді директора закладу є неможливим, оскільки відповідно до ч.2 ст.26 ЗУ Про загальну середню освіту керівник державного, комунального закладу загальної середньої освіти призначається на посаду за результатами конкурсного відбору строком на шість років (строком на два роки - для особи, яка призначається на посаду керівника закладу загальної середньої освіти вперше) на підставі рішення конкурсної комісії, до складу якої входять представники засновника (засновників), трудового колективу, громадського об'єднання батьків учнів (вихованців) закладу загальної середньої освіти та громадського об'єднання керівників закладів загальної середньої освіти відповідної адміністративно-територіальної одиниці. До участі у роботі комісії з правом дорадчого голосу можуть залучатися представники громадських об'єднань та експерти у сфері загальної середньої освіти.

Положення про конкурс на посаду керівника державного, комунального закладу загальної середньої освіти розробляє та затверджує засновник на підставі типового положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Одна і та сама особа не може бути керівником відповідного закладу загальної середньої освіти більше ніж два строки підряд (до першого строку включається дворічний строк перебування на посаді керівника закладу загальної середньої освіти, призначеного вперше). Після закінчення другого строку перебування на посаді особа має право брати участь у конкурсі на заміщення вакансії керівника в іншому закладі загальної середньої освіти або продовжити роботу в тому самому закладі на іншій посаді.

Однак на час звільнення позивача з займаної посади вказані норми ч.2 ст.26 ЗУ Про загальну середню освіту не діяли.

Разом з тим, згідно з п 2 ч.1 ст.21 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Як свідчить рішенням двадцять п'ятої сесії шостого скликання Кіровоградської обласної ради від 06.12.2013 року яким було погоджено продовження терміну перебування ОСОБА_1 на посаді директора Олександрійської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів з 29 грудня 2013 року строком на один рік, про що 23.12.2017 року видано відповідний наказ №373-к та наказом начальника управління №95-к від 25.03.2016 року, яким термін дії контракту із ОСОБА_1 було продовжено ще на 1 рік, до 24 березня 2017 року.

29 вересня 2016 року позивача було звільнено з займаної посади, до закінчення терміну дії контракту позивача на посаді поновлено не було, отже трудові відносини на час закінчення контракту фактично не тривали, питання про продовження контракту сторонами не ставилось, отже підстав для поновлення позивача на посаді директора Олександрійської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІІ ступенів немає.

Щодо вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного суду, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

Так, ч. 1 цієї статті передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Разом із тим у ч.2 цієї статті зазначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 02 листопада 2016 року (№ 6-1395цс16), вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відносяться до вимог щодо порушення законодавства про оплату праці та відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України не обмежуються будь-яким строком звернення працівника до суду (ухвала ВССУ від 25.09.2017 у справі № 223/30/16-ц).

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3, 5 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, ст. 235 КЗпП України передбачено, що виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється у випадках: звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу (ч.1); у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству (ч.3); у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу (ч.5).

Отже, положення ст. 235 КЗпП України передбачають виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу у визначених цією статтею випадках, перелік яких є вичерпним.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України, ст. ст. 1, 12 Закону України Про оплату праці (справа № 1-13/2013), аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення, Конституційний Суд України виходив з того, що поняття заробітна плата і оплата праці , які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.

Відповідно до ст. 27 Закону України Про оплату праці , порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Так, з урахуванням наведених вище норм, зокрема абз.3 п.2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто ті, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п.5 р.IV Порядку №100, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на кількість відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівникові здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячну кількість робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 Порядку).

Середньомісячна кількість робочих днів розраховується діленням на 2 сумарної кількості робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Згідно довідки №214 від 13.09.2017 року, виданої Олександрійською загальноосвітньою школою-інтернат, позивачу за період липень-серпень 2016 року була нарахована заробітна плата на суму 5215,45грн., середньоденна заробітна плата становила 260,77грн.

Як свідчить наказ №95-к від 25.03.2016 року востаннє строк дії контракту, укладеного між Управлінням освіти і науки обласної державної адміністрації в особі Лещенко Е.В. та ОСОБА_1, було продовжено до 24 березня 2017 року.

Отже, суд вважає, що стягнення заробітку за час вимушеного прогулу необхідно провести за період з 30.09.2016 року по 24.03.2017 року включно.

Відповідно до додатків до листів Міністерства праці та соціальної політики України про розрахунок норми тривалості робочого часу на відповідний рік, кількість робочих днів за період з 29.09.2016 року по 24.03.2016 року становить:

2016 рік (лист від 20.07.2015 р. N 10846/0/14-15/13):

- вересень - 1 робочий день;

- жовтень - 20 робочих днів;

- листопад - 22 робочі дні;

- грудень - 22 робочі дні;

2017 рік (від 05.08.2016 № 11535/0/14-16/13)

- січень - 20 робочих днів;

- лютий -20 робочих днів;

- березень (в період з 01.03.2016р. по 24.03.2016 року включно) - 16 робочих днів.

Враховуючи викладене загальна кількість робочих днів за період з 30.09.2016 року по 24.03.2017 року включно становить 122 дні.

Отже, з відповідача - Олександрійської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІІ ступенів на користь позивача необхідно стягнути компенсацію за час вимушеного прогулу на суму 31813,94 грн. (122 х 260,77).

Відповідно до приписів ст. 163.1.1 Податкового кодексу України компенсація за час вимушеного прогулу є базою для оподаткування податком з доходу фізичних осіб.

Згідно ст.18 Податкового кодексу України особа, яка нараховує та виплачує доходи на користь фізичної особи називається податковим агентом, тобто роботодавець є відповідальним за нарахування та сплату до бюджету податку з доходів фізичних осіб, який утримується з нарахованої виплати.

Зі змісту п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24.12.1999 року вбачається, що справляння та сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, а отже суд визначає суму до стягнення без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Отже, зважаючи на наведене сума компенсації за час вимушеного прогулу має бути виплачена позивачу після утримання необхідних податків і зборів.

Оскільки позивач від сплати судового збору за позовні вимоги про скасування наказу про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу звільнена, то відповідно до ст.141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідачів судовий збір пропорційно задоволеним вимогам: з Олександрійської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІІ ступенів Кіровоградської обласної ради на користь держави 551,20 грн. за вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; з управління освіти, науки, молоді та спорту Кіровоградської обласної державної адміністрації на користь держави - 551,20грн. за вимогу про скасування наказу про звільнення. Оскільки позовні вимоги про поновлення на роботі задоволенню не підлягають судовий збір в цій частині не стягується.

Керуючись ст.ст.10, 12,13, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати наказ управління освіти, науки, молоді та спорту Кіровоградської обласної державної адміністрації № 405-к від 29 вересня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади за одноразове грубе порушення (п. 1 ст. 41 КЗпП України) в частині неналежного виконання обов'язків опікуном (ст. 67 Цивільного кодексу України), яке призвело до порушення прав неповнолітньої вихованки ОСОБА_8.

Стягнути з Олександрійської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІІ ступенів Кіровоградської обласної ради користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.09.2016 року по 24.03.2017 року включно, визначений без утримання податків й інших обов'язкових платежів, в розмірі 31813 (тридцять одна тисяча вісімсот тринадцять)грн. 94коп.

Стягнути з Олександрійської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІІ ступенів Кіровоградської обласної ради на користь держави судовий збір на суму 551грн. 20коп.

Стягнути з управління освіти, науки, молоді та спорту Кіровоградської обласної державної адміністрації на користь держави судовий збір на суму 551грн. 20коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області до апеляційного суду Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16 жовтня 2018 року.

Учасники справи:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП-НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_1.

Управління освіти, науки, молоді та спорту Кіровоградської обласної державної адміністрації, місцезнаходження: м.Кропивницький, вул.Дворцова,32/29, ЄДРПОУ - 38802700.

Олександрійська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів Кіровоградської обласної ради, місцезнаходження: смт.Пантаївка м.Олександрії Кіровоградської області, вул.Шкільна,1, ЄДРПОУ - 24146151.

Кіровоградська обласна рада, місцезнаходження м. Кропивницький, Подільський р-н., площа Героїв Майдану, буд. 1, ЄДРПОУ - 22223982.

Суддя