Рішення

від 02.10.2018 по справі 908/1472/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/66/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2018 Справа № 908/1472/18

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Т.А., при секретарі Вака В.С.

За участю представників:

від позивача: Гончарова Я.М., довіреність № 22/317 від 18.06.2018

від відповідача: не прибув

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/1472/18

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 20495280)

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Тера" (69057, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 129-А, код ЄДРПОУ 20475165)

про стягнення 430,72 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Тера" про стягнення з відповідача 430,72 грн., з яких: 381,77 грн. орендної плати та 48,95 грн. пені.

Ухвалою суду від 01.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1472/18 за правилами спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 24/66/18. Судове засідання призначено на 17.09.2018.

Ухвалою від 17.09.2018 вирішено справу № 908/1472/18 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 02.10.2018.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 02.10.2018 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом перевірені повноваження присутнього в судовому засіданні представника позивача.

Представник позивача оголосив про обізнаність прав та обов'язків, викладених у статтях 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.

Відводів складу суду не заявлено.

Позивач підтримав вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позові. Просить позов задовольнити.

Відповідач в жодне судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав.

За приписами ч. 6 ст. 183 ГПК України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Позивачем надана письмова згода розпочати розгляд справи по суті в судовому засіданні 02.10.2018.

Відповідно до ч. 2. ст. 185 ГПК України судом оголошено про закінчення підготовчого засідання та початок судового розгляду справи по суті.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 430,72 грн., з яких 381,77 грн. орендної плати та 48,95 грн. пені.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.

В засіданні 02.10.2018 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.03.2017 у справі № 908/3530/16 позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Тера" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ фірма "Тера" на користь Державного бюджету України заборгованість з орендної плати в розмірі 2 117,89 грн., пеню в сумі 661,80 грн., штраф у сумі 639,13 грн., неустойку в розмірі 3 292,93 грн.

На виконання рішення господарського суду Запорізької області від 20.03.2017 у справі № 908/3530/16, яке набрало законної сили 04.04.2017, видано відповідні накази.

За приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням суду по справі № 908/3530/16 зокрема встановлено, що 04.01.2006 р. між Запорізькою філією Державного підприємства "Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "НДІпроектреконструкція" та товариством з обмеженою відповідальністю "Тера" укладено договір оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Запорізької філії державного науково-дослідного та проектно-вишукувального Інституту "НДІпроектреконструкція", згідно п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: вбудоване в ІV поверх нежитлове приміщення адміністративного будинку (літера А-4, частина приміщення №140, №132), загальною площею по внутрішньому обміру 31,3 кв.м. (надалі "майно") відповідно до плану четвертого поверху з технічного паспорту нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. перемоги, 129-А (додаток №3). Орендоване майно знаходиться на балансі Запорізької філії державного науково-дослідного та проектно-вишукувального Інституту "НДІпроектреконструкція" (надалі - балансоутримувач).

11.04.2011 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області та товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Тера" укладено договір про зміни №1 до договору оренди, відповідно до якого внесено зміни в преамбулу договору, зазначивши орендодавцем регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, а орендарем - товариство з обмеженою відповідальністю фірму "Тера".

25.12 2016 сторонами був підписаний договір про розірвання договору оренди від 22.12.2016 № 865/1076/2/д, відповідно до якого орендар зобов'язався сплатити орендну плату, пеню та штраф по договору, а також повернути орендоване майно у строк 10 календарних днів після набрання чинності договором про розірвання.

Орендар повернув нежитлове приміщення орендодавцю по акту 03.02.2017.

Встановлено, що рішенням господарського суду Запорізької області від 20.03.2017 присуджено до стягнення з Орендаря орендну плату за листопад-грудень 2016 року в сумі 2 117,89 грн., пеню з 16.12.2015 по 25.12.2016 в сумі 661,80 грн., штраф за липень-листопад 2016 в розмірі 639,13 грн. та неустойку за період з 05.01.2017 по 03.02.2017 в розмірі 3292,93 грн. Суд дійшов висновку, що обов'язок по поверненню майна виник у Орендаря з 05.01.2017.

Таким чином, враховуючи рішення господарського суду Запорізької області від 20.03.2017 по справі № 908/3530/16, позивачем нараховано відповідачу орендну плату з 26.12.2016 по 04.01.2017 у сумі 381,77 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна та п. 5.2 Договору, Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, відповідач взятих на себе зобов'язань належним чином не виконав, орендну оплату за період з 26.12.2016 по 04.01.2017 не здійснив, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 381,77 грн.

Факт наявності заборгованості з орендної плати у розмірі 381,77 грн. підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Враховуючи те, що станом на час розгляду спору в суді зобов'язання відповідача оплатити за період з 26.12.2016 по 04.01.2017 орендну плату не припинено, відповідач оплату не здійснив, суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 381,77 грн. обґрунтованою, заснованою на законі та договорі та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.8 договору в новій редакції передбачено, що орендна плата, яка перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації, стягується до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, на який нараховується пеня, від суми заборгованості з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 48,95 грн. за період з 26.12.2016 по 04.01.2017.

Враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань суд констатує обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 48,95 грн.

Перевіривши розрахунок пені суд вважає, що вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався, витребувані судом докази не подав, доказів які могли б свідчити про належне виконання ним своїх договірних зобов'язань не надав.

Отже, позов задовольняється у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 762,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Тера" (69057, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд 129А; код ЄДРПОУ 20475165) на користь Державного бюджету України заборгованість з орендної плати в розмірі 381 (триста вісімдесят одна) грн. 77 коп., пеню в сумі 48 (сорок вісім) грн. 95 коп. шляхом перерахування грошових сум за наступними реквізитами: одержувач - державний бюджет м. Запоріжжя (Вознесенівський район), 22080300, код ЄДРПОУ 38025409, банк одержувача - ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, р/р 31110094700007. Стягувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50; код ЄДРПОУ 20495280).

Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Тера" (69057, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд 129А; код ЄДРПОУ 20475165) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50; код ЄДРПОУ 20495280) витрати зі сплати судового збору в сумі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 16.10.2018.

Суддя Т.А. Азізбекян