Рішення

від 12.10.2018 по справі 910/8139/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 12.10.2018Справа №  910/8139/18 Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу За позовом:            Товариства з обмеженою відповідальністю “ХЛ ГРУП” до  Товариства з обмеженою відповідальністю “ПОЛІАЛ-ІНЖИНІРИНГ” про     стягнення 24   821,59 грн Без виклику (повідомлення) представників учасників справи, ОБСТАВИНИ СПРАВИ: У червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю “ХЛ ГРУП” (далі – позивач, Постачальник) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПОЛІАЛ-ІНЖИНІРИНГ” (далі – відповідач, Покупець) про стягнення 24 821,59 грн.   Позовні вимоги, за твердженням позивача, обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору поставки №ХГ-0000087 від 04.01.2017 в частині повної оплати товару, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість в розмірі 24   821,59 грн, з яких 22   080,04 грн – становить основна заборгованість та 2   741,55 грн - пеня.   Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 позовну заяву було залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. 05.07.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 відкрито провадження у справі за вищезазначеною позовною заявою та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) та визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив. Сторони належним чином були повідомлені про відкриття провадження у справі, про що свідчать, наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103046607850 та № 0103046607868, відповідно до яких ухвала суду про відкриття провадження у справі була отримана уповноваженими представниками позивача 19.07.2018 та відповідача – 17.07.2018. Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2018, не подав до суду відзиву на позов, тому останній не скористався наданими йому процесуальними правами, у зв'язку із чим за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України. Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило. У частині восьмій статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.     Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 04.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХЛ ГРУП" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліал-Інжиніринг" було укладено Договір поставки №ХГ-0000087 (далі – договір поставки), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідачу будівельні матеріали, товари субститути та інші товари народного вжитку та господарювання (далі – продукція), а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити продукцію згідно умов договору поставки. Ціну та порядок оплати за договором поставки було погоджено в розділі 2 договору, зокрема, в п.2.4 сторони погодили, що оплата продукції, витрат на її доставку та послуг з транспортування здійснюється покупцем протягом 14 днів з моменту підписання ним видаткової накладної про отримання відповідно партії продукції. Відповідно до п. 2.2 договору поставки загальна вартість поставленої продукції складається із вартості продукції, зазначеної у видаткових накладних, підписаних уповноваженими представниками сторін протягом дії договору   Поставка продукції здійснюється на підставі замовлення Покупця, в якому зазначається асортимент, кількість, якість, дата, час, місце та інші бажані умови поставки партії продукції (пункт 3.1 договору поставки). Відповідно до пункту 3.2 договору поставки замовлення та зазначені в п.3.1. договору  умови поставки вважаються узгодженими сторонами після виставлення постачальником рахунку-фактури покупцю. Пунктом 3.3 договору поставки сторони погодили, зокрема, що датою поставки продукції є дата, зазначена у видаткових накладних Постачальника. У разі невиконання умов оплати, передбачених договором поставки, Покупець сплачує на користь Продавця за весь час прострочення  пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми не перерахованої частини платежу за кожен календарний день прострочення та додатково сплачує штраф у розмірі 10% від не перерахованої частини платежу за прострочення понад 10 календарних днів (пункт 4.2. договору поставки). Строк дії договору поставки, відповідно до положень пунктів 7.1 та 7.2, складає з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і до 31.12.2017. Закінчення терміну дії договору не звільняє покупця від обов'язку оплати раніше отриманої продукції, з урахуванням штрафних санкцій та/або збитків (якщо такі будуть). Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне. Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України. Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Так, сторонами умовами пункту 2.4. договору поставки погоджено строк виконання Покупцем обов'язку оплати поставленої продукції, а саме: 14 днів з моменту підписання ним видаткової накладної про отримання відповідно партії продукції. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не здійснено повну оплату продукції, поставленої згідно видаткових накладних № ХГ-0002897 від 13.10.2017 та № ХГ-0002905 від 17.10.2017, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи. Оскільки датою поставки, за умовами договору, слід вважати дату зазначену у видаткових накладних постачальника, суд дійшов висновку, що продукція за видатковою накладною № ХГ-0002897 від 13.10.2017 на суму 19   654, 88 грн мала бути оплачена Покупцем не пізніше 27.10.2017, а за видатковою накладною № ХГ-0002905 від 17.10.2017 на суму 19   963,24 грн – 31.10.2017. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було здійснено лише часткову оплату за отриману продукцію в сумі 17   538,08 грн, що підтверджено оборотно-сальдовою відомістю за період з 01.05.2017 по 30.06.2018, наданою позивачем до позовної заяви. Внаслідок невиконання обов'язку оплати за отриману продукцію в повному обсязі за відповідача обліковується заборгованість за договором поставки в сумі 22   080 ,04 грн. За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Враховуючи те, що строк виконання обов'язку з оплати поставленої продукції настав, сума боргу відповідача, яка складає  22   080 ,04 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню. Крім того, позивач на підставі пункту 4.2 договору поставки та частини 2 статті 625 ЦК України просив суд стягнути з відповідача 2   741,55 грн пені, нарахованої на суму заборгованості за період з 01.02.2018 по 15.06.2018. За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Судом здійснено арифметичний перерахунок заявленої до стягнення пені та встановлено, що позивачем було вірно здійснено розрахунок, а, отже, до стягнення з відповідача підлягає 2   741, 55 грн. Приписами статей 76-77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю “ХЛ ГРУП” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПОЛІАЛ-ІНЖИНІРИНГ” в повному обсязі та стягнення з останнього на користь позивача 22   080,04 грн основного боргу та 2   741,55 грн пені. Відповідно до приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва ВИРІШИВ: 1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ХЛ ГРУП” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПОЛІАЛ-ІНЖИНІРИНГ” про стягнення 24   821,59 грн  задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПОЛІАЛ-ІНЖИНІРИНГ” (02160, місто Київ, вулиця Каунаська, будинок 13; ідентифікаційний код 38409227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ХЛ ГРУП” (04212, місто Київ, вулиця Маршала Тимошенка, будинок 9; ідентифікаційний код 39435389) 22   080,04 грн (двадцят дві тисячі вісімдесят гривень 04 копійки) основного боргу, 2   741,55 грн (дві тисяччі сімсот сорок одну гривню 55 копійок) пені та 1 762,00 грн (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 копійки) судового збору. 3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. СУДДЯ                                                                                            В. В. ДЖАРТИ