Рішення

від 12.10.2018 по справі 910/8788/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.10.2018Справа № 910/8788/18

За позовомШевченківської районної в місті Києві державної адміністрації доПриватного підприємства "Олімп" простягнення неустойки та виселення з орендованого приміщення третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Коновалов С.О. Представники сторін:

від позивача: Кривошей В.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: Гребенченко О.А. - представник за довіреністю;

від третьої особи: Савченко В.І. - представник за довіреністю;

вільний слухач Волков О.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Олімп" про:

- стягнення неустойки у подвійному розмірі орендної плати за безпідставне користування майном після закінчення строку дії договору оренди в будинку № 20/24 по вул. Рейтарській у м. Києві в розмірі 17 815, 04 грн;

- виселення з нежитлових приміщень, загальною площею 45,3 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Рейтарська, 20/24;

- зобов'язання передати нежитлові приміщення, загальною площею 45,3 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Рейтарська, 20/24 шляхом підписання акту прийому-передачі приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно користується майном після закінчення строку дії договору оренди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 29.08.2018 року залучено Комунальне підприємство "Керуюча компанія Шевченківського району" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, підготовче засідання відкладено на 26.09.2018 року.

21.09.2018 року позивач надав відповідь на відзив, у тому числі письмові пояснення щодо неустойки та докази направлення третій особі копії позовної заяви з додатками.

Одночасно через загальний відділ суду від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі.

У підготовчому засіданні 26.09.2018 року представники сторін надали усні пояснення по справі, щодо закриття підготовчого провадження не заперечували.

З огляду на те, що у судовому засіданні 26.09.2018 здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що сторони у даному судовому засіданні зазначили, що повідомлені про наслідки закриття підготовчого засідання, суд дійшов висновку про можливість закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 12.10.2018.

Представник позивача безпосередньо в судовому засіданні 12.10.2018 наполягав на задоволенні позову та заявив усне клопотання про збільшення розміру позовних вимог, просив стягнути з відповідача неустойку в розмірі 238 554, 65 грн.

Представник третьої особи підтримував доводи позивача та надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача проти позову заперечував та надав усні пояснення по справі.

Судом у засіданні 12.10.20189 було надано оцінку усному клопотанню позивача про збільшення позовних вимог щодо неустойки.

Так, положеннями п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У разі подання будь-якої заяви, передбаченої п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Незважаючи на те, що позивачем раніше (21.09.2018) долучалися письмові пояснення щодо розміру неустойки, вказану заяву не можна розцінювати як збільшення позовних вимог на стадії підготовчого розгляду. Оскільки вказані пояснення не містять посилання на положення ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, а позивач, у прохальній частині жодним чином не заявив про намір збільшити ціну позову.

Крім того, судовий збір за відповідне збільшення розміру позовних вимог позивачем не доплачувався.

Отже, всупереч вимогам чинного процесуального законодавства представником Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації було заявлено усне клопотання про збільшення розміру позовних вимог вже під час розгляду спору по суті.

Безпосередньо в судовому засіданні 12.10.2018 суд запропонував сторонам відкласти розгляд справи з метою надання можливості позивачу викласти своє клопотання в письмовій формі та сплатити судовий збір, а відповідачу надати строк навести свої доводи та представити контррозрахунок.

Проте, сторони заперечили проти відкладення та просили суд розглянути спір по суті в судовому засіданні 12.10.2018.

Також враховано, що суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснюють свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Згідно зі ст. 114 Господарського процесуального кодексу України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальних дій, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, з огляду на наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що усна заява позивача про збільшення позовних вимог не приймається до уваги, а спір вирішується з урахуванням розміру неустойки, який було визначено в прохальній частині позовної заяви - 17 815, 04 грн.

Судом було закінчено з'ясування обставин та перевірку їх доказами, проведено судові дебати.

Наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.11.2012 між Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією (Орендодавець), Приватним підприємством "Олімп" (Орендар), а також Комунальним підприємством "Керуюча дирекція Шевченківського району" (Балансоутримувач) за погодженням постійної комісії Київради з питань власності, протокол від 03.09.2012 № 128, на підставі розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 31.10.2012 № 729 укладений договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 28/1 (далі-Договір), відповідно до якого відповідачу надане в орендне користування нежитлове приміщення загальною площею 45,3 кв.м в буднику № 20/24 на вул. Рейтарській у м. Києві

Цільове використання - під розміщення торговельного об'єкту з продажу продовольчих товарів крім товарів підакцизної групи.

Розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 31.10.2012 № 729 "Про продовження договорів оренди нежитлових, приміщень комунальної власності територіальної громад міста Києва, віднесених до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації" строк дії Договору встановлено з 26.11.2012 по 30.11.2012.

Підпунктом 9.6 Договору на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду, Господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Позивачем на юридичну адресу відповідача 13.12.2016 була направлена цінним листом з описом заяву про припинення дії (розірвання) договору та повернення майна. Як зазначає позивач, строк дії договору сплив 12.12.2016.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, як зауважує позивач, що станом на час розгляду справи, після неодноразових звернень орендодавця до орендаря про повернення нежитлового приміщення, переданого в оренду, відповідач відмовляється повертати майно та продовжує ним безпідставно користуватися.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

На обґрунтування позовних вимог позивач також посилався на висновки, зроблені Київським апеляційним господарським судом у Постанові від 28.09.2017 по справі 910/1842/17 щодо припинення договору № 28/1 від 26.11.2012 у зв'язку з закінченням строку його дії.

Положеннями статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, судове рішення у справі № 910/1842/17, яке набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі й у даній справі, не можуть йому суперечити.

Отже, у Постанові Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 у справі № 910/1842/17 зокрема вказано, що сторони у п. 9.7. договору передбачили укладання додаткової угоди про продовження строку дії договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця. Відповідно до п. 9.4. договору, договір припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Спірний договір було укладено на строк з 26.11.2012 року по 24.11.2015 року. (п. 9.1. договору). Колегія суддів дійшла висновку, що договір №28/1 від 26.11.2012 року є припиненим у зв`язку з закінченням строку його дії, відтак позивачем обрано не вірний спосіб захисту, оскільки останній просить розірвати договорі, дія якого припинена, відтак позовні вимоги позивача про розірвання договору не підлягають задоволенню.

Таким чином, з огляду на наведені вище обставини, строк дії договору оренди № 28/1 від 26.11.2012 закінчився, а тому в орендодавця (відповідача) виник обов'язок з повернення орендованого майна.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 759 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Отже, з огляду на наявні у матеріалах справи фактичні дані, відповідач зобов'язаний повернути нежитлові приміщення загальною площею 45,3 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Рейтарська, 20/24.

Позовні вимоги щодо виселення та зобов'язання передати майно підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем було заявлено про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 17 815, 04 грн.

Положеннями ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Підпунктом 4.15. пункту 4 договору визначено, що орендар після припинення дії договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству - Комунальному підприємству "Керуюча компанія Шевченківського району м. Києва". Акт приймання-передачі підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством. У разі невиконання цього пункту орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати.

Так, позивач з посиланням на зазначену норму ЦК України та вказуючи на те, що відповідач всупереч вимогам п. 4.15 договору своєчасно не повернув та продовжував використання приміщення вказує на те, що у нього виникло право нарахування неустойки у подвійному розмірі орендної плати та просить стягнути з відповідача суму нарахованої неустойки, яка згідно наданого позивачем розрахунку складає 17 815, 04 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки, здійснений на підставі ст. 785 ЦК України, суд приходить до висновку про його правильність та обґрунтованість.

Таким чином позовні вимоги щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі 17 815, 04 грн за період з 01.06.2018 по 30.06.2018 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, позовні вимоги Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації до Приватного підприємства "Олімп" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 46, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Олімп" (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 2, кв. 18; код ЄДРПОУ 31409477) на користь Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 24; код ЄДРПОУ 37405111) неустойку в розмірі 17 815, 04 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 286, 00 грн.

3. Виселити Приватне підприємство "Олімп" (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 2, кв. 18; код ЄДРПОУ 31409477) з нежитлових приміщень, загальною площею 45,3 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Рейтарська, 20/24.

4. Зобов'язати Приватне підприємство "Олімп" (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 2, кв. 18; код ЄДРПОУ 31409477) передати нежитлові приміщення загальною площею 45,3 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Рейтарська, 20/24 шляхом підписання акту прийому-передачі приміщення.

5. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з п.п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення буде складено та підписано 12.10.2018 року

Суддя Ю.О.Підченко