Ухвала

від 11.10.2018 по справі 19/54

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

11 жовтня 2018 року Справа № 19/54

За позовом позивача Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до 1-го відповідача - Державного відкритого акціонерного товариства "Шахта "Лутугінська" Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії "Луганськвугілля", смт. Георгіївка Лутугинського району Луганської області

2-го відповідача - Державного підприємства "Луганськвугілля" , м. Київ

про стягнення 447244 грн. 60 коп.

Суддя Зюбанова Н.М.

Секретар судового засідання Богуславська Є.В.

В присутності представника стягувача Тіщенко А.А.

- розгляд скарги стягувача - Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" за листом від 28.09.2018 № 31/13-3355 на дії старшого державного виконавця Луганського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (далі за текстом - Луганського міського ВДВС Головного ТУЮ у Луганській області) Кускової Н.І.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника стягувача, суд дійшов до наступного.

Так, ухвалою від 26.03.2018 суд задовольнив заяву позивача та видав дублікат наказу господарського суду від 14.06.2004 № 19/54 на виконання рішення від 27.05.2004 про стягнення з Державного підприємства "Луганськвугілля" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" боргу в сумі 313921 грн. 47 коп., пені в сумі 4803 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 10425 грн. 33 коп., інфляційних втрат 35443 грн. 97 коп., державного мита в сумі 1385 грн. 84 коп. та 96 грн. 19 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Як свідчать матеріали справи, 15.07.2004 Відділом державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції (нині - Луганський міський ВДВС Головного ТУЮ у Луганській області) виносилась постанова про відкриття виконавчого провадження № 8-1717 по виконанню втраченого наказу від 14.06.2004.

Втім, як свідчать матеріали скарги, у вересні 2018 року після надіслання ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" дублікату наказу разом із заявою про відновлення втраченого виконавчого провадження старший державний виконавець Луганського міського ВДВС Головного ТУЮ у Луганській області Кускова Н.І. повернула наказ (дублікат) № 19/54 від 14.06.2004 стягувачу без прийняття до виконання, що оформлено повідомленням від 18.09.2018 № 11128/16.1-41, з посиланням на те, що стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску та згідно з даними Автоматизованої системи виконавчого провадження наказ господарського суду Луганської області від 14.06.2004 № 19/54 на виконанні у Ленінському відділі державної виконавчої служби м. Луганська Головного територіального управління юстиції у Луганській області не перебуває.

02.10.2018 стягувач - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернувся до господарського суду Луганської області зі скаргою за листом від 28.09.2018 № 31/13-3355 з вимогами про визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Луганського міського ВДВС Головного ТУЮ у Луганській області Кускової Н.І. щодо винесення вказаного повідомлення, а також про визнання неправомірним повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 18.09.2018.

Також стягувач просить суд зобов'язати виконавчу службу відновити втрачене виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Луганської області від 14.06.2004 у справі № 19/54.

Таким чином, предметом розгляду судом є оцінка законності дій Луганського міського ВДВС Головного ТУЮ у Луганській області про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання за повідомленням від 18.09.2018 № 11128/16.1-41.

Скаржник вважає, що ці дії є незаконними та такими, що грубо порушують його права та законні інтереси.

Статтею 339 ГПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Строк для звернення зі скаргою визначений законодавцем у ст. 341 ГПК України в десять днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

У відповідності до наданих доказів підтверджується факт одержання оскаржуваного повідомлення стягувачем 21.09.2018 та його вчасне звернення до суду зі скаргою у десятиденний строк - 28.09.2018 (згідно відмітки пошти на конверті).

Відповідно до ч. 1 ст. 342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

У запереченнях на скаргу за листом від 08.10.2018 № 11863/16.1-24 Луганський міський ВДВС Головного ТУЮ у Луганській області зазначає, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що наказ від 14.06.2004 № 19/54, виданий Господарським судом Луганської області про стягнення з Державного підприємства "Луганськвугілля" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" боргу в сумі 313921 грн. 47 коп., пені в сумі 4803 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 10425 грн. 33 коп., інфляційних втрат 35443 грн. 97 коп., державного мита в сумі 1385 грн. 84 коп. та 96 грн. 19 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, на виконанні в територіальних відділах державної виконавчої служби Луганської області не перебував.

Встановивши фактичні обставини оскарження стягувачем дій виконавчої служби, суд дійшов висновку про обґрунтованість поданої скарги та її задоволення, з огляду на наступне.

Так, правове регулювання виконавчого провадження здійснюється Законом України "Про виконавче провадження" у редакції Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон України № 1404-VIII), ст. 1 якого, зокрема, передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 115, ст. 116 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

За положеннями ч. 7 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 1404-VІІІ виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 N 1-рп/99 дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання цим актом чинності та припиняється з втратою ним чинності, тобто до події чи факту застосовується той закон або нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Стаття 5 Закону України № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно зі ст. 18 Закону України № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України № 1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих документів, до яких, зокрема, відносяться і накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Частина 1 ст. 26 Закону України № 1404-VIII передбачає, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону.

Як вже зазначалося, за результатами розгляду заяви стягувача про відновлення втраченого виконавчого провадження, поданої до Луганського міського ВДВС Головного ТУЮ у Луганській області, старшим державним виконавцем 18.09.2018 винесено повідомлення № 11128/16.1-41 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання з посиланням на дві підстави, а саме:

- не надано підтвердження сплати авансового внеску;

- згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження наказ Господарського суду Луганської області від 14.06.2004 № 19/54 на виконанні у Ленінському відділі державної виконавчої служби не перебуває.

Так, за приписами ч. 2 ст. 26 Закону України № 1404-VIII до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Також законодавцем передбачено, що від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про: стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин; обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи; стягнення аліментів; відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Від сплати авансового внеску також звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби. У разі виконання рішення Європейського суду з прав людини авансовий внесок не сплачується.

Отже, вищенаведеними приписами законодавства передбачено сплату авансового внеску при зверненні стягувачів до органу ДВС із заявою про примусове виконання рішення, а також вичерпний перелік стягувачів, які звільнені від його сплати та випадки, коли авансовий внесок не сплачується.

Відповідно до п. 3 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затв. наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 N 512/5 заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа та квитанцією про сплату авансового внеску, крім випадків, коли стягувач звільняється від сплати авансового внеску відповідно до частини 2 ст. 26 Закону.

Частиною 1 ст. 13 Закону України № 1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим.

Порядок відновлення втраченого виконавчого провадження врегульований розділом XIV вказаної Інструкції з організації примусового виконання рішень, згідно з яким за заявою сторони виконавчого провадження або з ініціативи державного виконавця відновленню підлягають, зокрема, втрачене виконавче провадження або його матеріали.

У заяві повинно бути зазначено, про відновлення якого саме виконавчого провадження просить сторона виконавчого провадження, реквізити виконавчого документа, сторони виконавчого провадження, їх місце проживання чи місцезнаходження (у разі наявності вказаної інформації у сторони виконавчого провадження), обставини втрати матеріалів виконавчого провадження, поновлення яких саме документів сторона вважає необхідним, для якої мети необхідне їх поновлення. До заяви про відновлення втраченого виконавчого провадження чи його матеріалів можуть додаватися документи або їх копії, що збереглися у сторони виконавчого провадження, навіть якщо вони не посвідчені в установленому порядку.

Державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони можуть звернутися до суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, за видачею дубліката виконавчого документа.

Державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього дубліката виконавчого документа виносить постанову про відновлення втраченого (знищеного) виконавчого провадження і не пізніше наступного дня надсилає її стягувачеві та боржникові.

У разі відновлення виконавчого провадження за ініціативою державного виконавця він у постанові роз'яснює сторонам право надати документи виконавчого провадження, їх копії, інші документи або відомості, що стосуються втраченого виконавчого провадження. Відновлене виконавче провадження підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

Так, ухвалюючи рішення про видачу стягувачу дублікату наказу, суд виходив з того, що через знаходження ВДВС Ленінського районного управління юстиції м. Луганська (нині - Луганській міський ВДВС Головного ТУЮ у Луганській області), де відкривалось виконавче провадження з виконання наказу суду № 19/54, на неконтрольованій українською владою частині території Луганської області, воно є втраченим. Втім, у стягувача збереглася копія постанови № 8-1717 від 15.07.2007 про відкриття виконавчого провадження (арк. справи 24, том 1), яку він додавав до своєї заяви, поданої до Луганського міського ВДВС Головного ТУЮ у Луганській області (раніше ВДВС Ленінського районного управління юстиції м. Луганська). Доказів виконання рішення немає.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що державним виконавцем проігноровано вимоги вказаної Інструкції та факт видачі судом дублікату наказу, а тому звернення стягувача саме із заявою про відновлення виконавчого провадження є обґрунтованим.

Відповідно до ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду по справі № 40/22 від 13.02.2018 викладено висновок, за яким відхилені доводи скаржника про неможливість продовження виконавчого провадження та звернуто увагу на Інструкцію з організації примусового виконання рішень щодо відновлення втраченого виконавчого провадження.

Тому, дійсно, є обґрунтованими доводи стягувача, що застосування державним виконавцем вимог ст. 26 Закону України № 1404-VIII до його заяви є помилковим, оскільки авансовий внесок сплачується при зверненні із заявою про примусове виконання рішення, тобто при відкритті. Стягувач звернувся із заявою про відновлення втраченого виконавчого провадження.

Щодо другої підстави повернення наказу без прийняття до виконання через відсутність даних про нього в Автоматизованій системі виконавчого провадження, то суд також їх відхиляє з наступних міркувань.

Так, в матеріалах справи відсутні докази закінчення виконавчого провадження або повернення наказу господарського суду без виконання стягувачу.

Станом на час перебування наказу № 19/54 від 14.06.2004 на виконанні функціонував Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень (наказ Міністерства юстиції України від 20.05.2003 № 43/5).

За змістом п. п. 2.1-2.2 Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, дані виконавчих документів, що надійшли до органу ДВС, підлягають обов'язковому внесенню до Єдиного реєстру. Внесення до Єдиного реєстру даних про виконавчий документ здійснюється у відповідному органі ДВС протягом двох робочих днів з дня надходження виконавчого документа до державного виконавця.

З урахуванням вищенаведеного, усі відомості про виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області № 19/54 від 14.06.2004, на момент перебування цього наказу на виконанні в органі ДВС, підлягали обов'язковому внесенню до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Наказом Міністерства юстиції України від № 2432/5 від 05.08.2016 затверджено Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження.

Відомості про боржників вносяться до Єдиного реєстру боржників, що є складовою Автоматизованої системи виконавчого провадження. Частиною 1 розділу XII Положення про Автоматизовану систему виконавчого провадження передбачено, що незавершені виконавчі провадження, відомості про які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, підлягають перенесенню до Автоматизованої системи виконавчого провадження.

В матеріалах справи відсутні докази того, що Луганським міським ВДВС Головного ТУЮ у Луганській області відповідно до Положення про Автоматизовану систему виконавчого провадження вчинялись будь-які дії щодо перенесення відомостей щодо незавершеного виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області № 19/54 від 14.06.2004.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно зі ст.129 Конституції України одним із засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" визначено поняття обов'язковості судових рішень, яке полягає в тому, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами на всій території України.

Згідно з вимогами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд вважає за необхідне застосувати до спірних відносин Рішення Європейського суду з прав людини від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", за змістом якого Суд вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.

Конституційний Суд України у рішенні від 13.12.2012 у справі № 18-рп/2012 констатував, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

З вказаних підстав відхиляються заперечення Луганського міського ВДВС Головного ТУЮ у Луганській області на скаргу стягувача.

Відповідно до положень п. 9.13 постанови Пленуму ВГС України № 9 від 17.10.2012, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Згідно зі ст. 343 ГПК України, яка регулює судові рішення за скаргою, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення скарги стягувача та судом визнаються неправомірними дії Луганського міського ВДВС Головного ТУЮ у Луганській області щодо поверненням дублікату наказу господарського суду Луганської області від 14.06.2004 по справі № 19/54 стягувачу без прийняття до виконання.

Судом визнається незаконним повідомлення від 18.09.2018 № 11128/16.1-41 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, ухвалене старшим державним виконавцем Луганського міського ВДВС Головного ТУЮ у Луганській області, та Відділ зобов'язується вчинити дії щодо відновлення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 14.06.2004 № 19/54.

Керуючись ст. ст. 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

у х в а л и в :

1. Скаргу стягувача Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" за листом від 28.09.2018 № 31/13-3355 на дії старшого державного виконавця Луганського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Кускової Н.І. задовольнити повністю.

2. Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Луганського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Кускової Н.І. щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 18.09.2018 № 11128/16.1-41.

3. Визнати неправомірним повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 18.09.2018 № 11128/16.1-41.

4. Зобов'язати Луганський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області відновити втрачене виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Луганської області від 14.06.2004 № 19/54.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення 11.10.2018 у відповідності до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України.

Суддя Н.М.Зюбанова