Рішення

від 26.09.2018 по справі 914/832/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2018 Справа №914/832/18

м.Львів

За позовом: ОСОБА_1, мЛюблін Республіка Польща

до відповідача-1: Спільного Українсько-Польського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Україна", м.Львів

до відповідача-2: ОСОБА_3, м.Львів

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: Товариство з обмеженою відповідальністю Теллус Капітал , с.Воля-Висоцька Жовківський район Львівська область

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: Товариство з обмеженою відповідальністю Гетьман-Жовква , с.Воля-Висоцька Жовківський район Львівська область

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар судового засідання Зарицька О.Р.

За участю представників:

від позивача :ОСОБА_4 - адвокат (ордер серія КС №369006 )

від відповідача 1: Сенів Т.В. - представник (довіреність від 29.01.2018 року);

від відповідача 2: ОСОБА_6 - адвокат ( ордер серія ЛВ №009032 ).

від третьої особи 1 на стороні відповідача 1 : не з явився

від третьої особи 2 на стороні відповідача 2 :не з явився.

Суть спору : ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача-1, Спільного Українсько-Польського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Україна", відповідача-2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення промислового корпусу від 23 жовтня 2008 року, що був укладений між Спільним Українсько-Польським підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Україна" та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_23 та зареєстрований в реєстрі за №4244.

Ухвалою від 10.05.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

Позивач виконав вимоги ухвали від 10.05.2018, усунув недоліки позовної заяви, відтак ухвалою суду 29.05.2018 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання (із врахуванням ухвали від 04.06.2018) призначено на 26.06.2018.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням корпоративних прав позивача як учасника товариства, а саме: права на участь у загальних зборах товариства, права на управління справами товариства, права на визначення основних напрямів діяльності товариства, права на затвердження правочинів на відчуження приміщення, права на отримання прибутку від діяльності товариства. Покликається на позицію Верховного Суду України, викладену в постановах від 21.01.2015 у справі N 911/2089/14, від 01.07.2015 у справі N 911/2435/14, про те, що акціонер (учасник) товариства може оспорити у господарському суді договір, вчинений господарським товариством, якщо обґрунтує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав. Свої позовні вимоги мотивує тим, що йому належить 84,18% у статутному капіталі відповідача-1. Відповідно до п. 10.4 Статуту ТзОВ "Гермес-Україна", діяльність дирекції очолює генеральний директор, який призначається зборами засновників. Договори, пов'язані з придбанням або відчуженням нерухомості або транспортних засобів на суму понад 10 000 гривень або еквівалентну суму, генеральний директор має право укладати лише після погодження зборів учасників. Однак, без відома та участі позивача 18.04.2008 р. та 20.10.2008 р. невідомими особами начебто були проведені загальні збори. Рішенням позачергових Загальних зборів учасників СУПП ТзОВ "Гермес- Україна", що оформлене протоколом № 18 від 18.04.2008 р., було вирішено: "Для прискорення продажу промислового корпусу за адресою: АДРЕСА_1 уповноважити п. ОСОБА_10 виписати нотаріально завірене доручення на п. ОСОБА_9, який погодився взяти на себе клопотання по підготовці документів на об'єкт". Рішенням позачергових Загальних зборів учасників ТзОВ "Гермес-Україна", що оформлене протоколом № 19 від 20.10.2008 р., було вирішено: "Надати п. ОСОБА_9., що діє згідно довіреності та в інтересах товариства, згоду на продаж приміщення промислового корпусу за адресою: АДРЕСА_1, яке належить СП ТзОВ Гермес-Україна на підставі права власності, та призначити йому винагороду за виконану роботу". Рішенням господарського суду Львівської області від 19.04.2017 р. у справі №914/240/17 за позовом ОСОБА_1 до СУПП ТзОВ "Гермес-Україна " про визнання недійсними рішень загальних зборів, зазначені рішення загальних зборів були визнані недійсними. Рішення суду не оскаржувалось і набрало законної сили.

Однак, визнані недійсними рішення загальних зборів невстановлені особи встигли реалізувати. 22.04.2008р. невстановленими особами було підроблено довіреність, видану начебто від імені ТзОВ "Гермес-Україна", що була посвідчена приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Дудою С.Б., на представництво гр. ОСОБА_9 прав та інтересів ТзОВ "Гермес-Україна". Відповідно до умов цієї довіреності, ТзОВ "Гермес-Україна", в особі Генерального директора ОСОБА_10, уповноважило ОСОБА_9 представляти інтереси товариства і бути представником товариства з усіма необхідними повноваженнями в усіх державних, громадських, господарських та інших органах, установах і організаціях незалежно від підпорядкованості, форм власності, галузевої належності, зокрема, представляти інтереси товариства з питань відчуження належного йому приміщення, укладати всі передбачені законом договори по управлінню і розпорядженню даним приміщенням, проводити розрахунки по укладених договорах. Однак, генеральний директор ОСОБА_10 довіреності не підписувала і не могла підписати, оскільки перебувала за межами України. У ході кримінального провадження було проведено почеркознавчу експертизу і висновком експерта встановлено, що підписи на довіреності від імені ОСОБА_10 виконані не нею, а відтиск печатки на довіреності виконаний не печаткою товариства. Тим не менше, приміщення у АДРЕСА_1 вартістю, згідно із витягом, 308579 грн., було відчужено на підставі Договору купівлі-продажу приміщення промислового корпусу від 23 жовтня 2008 року, що був укладений між Спільним українсько-польським підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес-Україна та ОСОБА_3, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_23 та зареєстрованого в реєстрі за №4244. Саме зазначений Договір купівлі-продажу позивач просить визнати недійсним у даній справі № 914/832/18.

Позивач також покликається на рішенням Господарського суду Львівської області від 21.02.2018 у справі №914/1589/17 за позовом ОСОБА_1 до відповідача 1, Спільного українсько-польського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес-Україна , до відповідача 2, ОСОБА_9 про визнання недійсною довіреності, яким позов задоволено повністю: визнано недійсною довіреність від 22.04.2008 р. на представництво прав та інтересів Спільного українсько-польського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Гермес-Україна м.Львів, вул.Патона,1 (код ЄДРПОУ 25545350), видану на ім я ОСОБА_9 (АДРЕСА_2,ідентифікаційний код НОМЕР_1), що була посвідчена приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Дудою Світланою Богданівною та зареєстрована в реєстрі за №749; стягнуто з Спільного українсько-польського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес-Україна та з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_3- 1600,00 грн. витрат на оплату судового збору ( по 800,00 грн. з кожного відповідача).

Рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2018 у справі №914/1589/17 залишено без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2018 року у зазначеній справі.

Рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2018 та Постанова Львівського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2018 року у справі №914/1589/17 залишені без змін Постановою Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі №914/1589/17.

Позивач вважає, що оспорюваний Договір купівлі-продажу від 23 жовтня 2008 року порушує його корпоративні права, як учасника товариства, щодо управління справами товариства, розподілу прибутку (з одержанням своєї частки за рахунок майна товариства) від господарської діяльності товариства.

В ході розгляду даної справи №914/832/18, судом задоволено заяву представника відповідача 2 (вх.№21001/18 від 08.06.2018) та надано йому для ознайомлення матеріали справи, що представником підтверджено письмовим записом на поданій заяві.

11.06.2018 року за вх.№21201/18 в господарському суді зареєстровано поданий відповідачем-1 відзив на позовну заяву, у якому відповідач-1 визнає повністю позов та просить його задоволити. Відповідач 1 погоджується з твердженнями позивача про те, що приміщення незаконно вибуло з власності ТзОВ Гермес-Україна відповідно до умов Договору купівлі-продажу, який був укладений від імені ТзОВ Гермес-Україна ОСОБА_9 на підставі підроблених рішень загальних зборів учасників ТзОВ Гермес-Україна та довіреності, які згодом були визнані судом недійсними, без волевиявлення учасників та згоди загальних зборів учасників товариства.

25.06.2018 за вх.№23559/18 в суді зареєстрована подана відповідачем 2 заява про застосування строків позовної давності. Заява подана з посиланням на ст.ст.256,257, 261,267 Цивільного кодексу України.

З підстав, зазначених в ухвалі від 26.06.2018 року, суд відклав на 08.08.2018 року підготовче засідання, продовживши з 31.07.2018 на тридцять днів строки підготовчого провадження.

26.07.2018 року за вх.№1988/18 в документообігу суду зареєстровано поступлення від позивача заяви про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю Теллус Капітал , оскільки з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об єктів нерухомого майна щодо об єктів нерухомого майна (інформаційна довідка №131813372 від 23.07.2018 року), станом на даний час власником приміщень промислового корпусу за адресою: АДРЕСА_1, які є предметом оспорюваного Договору купівлі-продажу, є Товариство з обмеженою відповідальністю Теллус Капітал , яке набуло спірне майно у власність на підставі договору купівлі-продажу від 06.07.2016. Відтак, ймовірне рішення суду у даній справі, стверджував позивач, вплине на права та обов язки теперішнього власника майна - Товариство з обмеженою відповідальністю Теллус Капітал .

В додаток до Заяви, яка поступила до суду 26.07.2018 (вх.№27751/18) позивачем подано до справи інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об єктів нерухомого майна щодо об єктів нерухомого майна (інформаційна довідка №131813372 від 23.07.2018 року).

02.08.2018 від представника відповідача 2 до суду поступили письмові пояснення (вх.№28525/18), до яких долучено копії ухвали ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 березня 2015 року, копію рішення Залізничного районного суду м.Львова від 30 вересня 2015 року, копію ухвали Апеляційного суду Львівської області від 26 жовтня 2016 року, інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об єктів нерухомого майна щодо об єктів нерухомого майна- приміщень промислового корпусу за адресою: АДРЕСА_1.

Представник відповідача 2 пояснює, що 23 жовтня 2008 року між спільним українсько-польським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю Гермес-Україна та ОСОБА_3 укладено Договір, згідно якого спільним українсько-польським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю Гермес-Україна продано ОСОБА_3 приміщення промислового корпусу №2 загальною площею 2728,5 м.кв., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Цей договір був нотаріально посвідчений та зареєстрований у встановленому законом порядку.

02 вересня 2013 року Залізничним районним судом м.Львова винесено заочне рішення про визнання недійсним вищенаведеного Договору купівлі-продажу у справі №462/4125/13-ц за позовом ОСОБА_12

На підставі цього рішення приміщення промислового корпусу №2 загальною площею 2728,5 кв.м., яке знаходиться за адресою :АДРЕСА_1, у червні 2014 перереєстровано державним реєстратором на Спільне українсько-польське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю Гермес-Україна .

Не погоджуючись з такою ситуацією, ОСОБА_3 було оскаржено це рішення до Апеляційного суду Львівської області, який ухвалою від 18 листопада 2014 року залишив це рішення без змін.

25 березня 2015 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, за касаційною скаргою ОСОБА_3, скасовано вказані рішення Залізничного районного суду м.Львова та ухвалу Апеляційного суду Львівської області, а справу за позовом про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 23 жовтня 2008 року скеровано у суд першої інстанції на новий розгляд.

Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 30 вересня 2015 року, за наслідками нового розгляду справи № 462/4125/13 за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_3 (треті особи: ОСОБА_10, ОСОБА_1, Спільне українсько-польське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю Гермес-Україна ), позивачу відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним Договору купівлі-продажу промислового корпусу №2 загальною площею 2728,5 м.кв., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 23 жовтня 2008 року.

26 жовтня 2016 року Апеляційним судом Львівської області зазначене вище рішення Залізничного районного суду м.Львова від 30 вересня 2015 року залишено в силі.

06 липня 2016 року, незважаючи на наведені вище судові рішення, приміщення промислового корпусу №2 загальною площею 2728,5 м.кв., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за Договором купівлі-продажу від 06 липня 2016 року Спільним українсько-польським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю Гермес-Україна відчужено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Теллус Капітал .

11 липня 2016 року ТзОВ Теллус Кпітал укладено з ТзОВ Гетьман-Жовква договір іпотеки №547, який було посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Візняк О.О.

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до зазначеного договору іпотеки, ТзОВ Теллус Капітал передано приміщення промислового корпусу №2 загальною площею 2728,5 м.кв., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у іпотеку ТзОВ Гетьман - Жовква в якості гарантії повернення ТзОВ Теллус Капітал безвідсоткової позики у сумі 750 000 грн.

02.08.2018 за вх.№28610/18 в суді зареєстровано поступлення заяви від відповідача 1 про долучення до матеріалів справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об єктів нерухомого майна щодо об єктів нерухомого майна (інформаційна довідка №131813372 від 23.07.2018 року; копії Постанови Львівського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2018 року у справі №914/1589/17 за позовом ОСОБА_1 до Спільного Українсько-Польського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес-Україна та ОСОБА_9, про визнання недійсною довіреності а також - постанови Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі №914/1589/17).

03.08.2018 за вх.№28794/18 в суді зареєстровано поступлення заяви від ТзОВ Теллус Капітал у якій йдеться, зокрема про те, що ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 у справі №914/832/18, Товариство з обмеженою відповідальністю Теллус Капітал не заперечує проти залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

03.08.2018 за вх.№2076/18 в суді зареєстровано поступлення від позивача заяви про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю Гетьман-Жовква , оскільки з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об єктів нерухомого майна щодо об єктів нерухомого майна (інформаційна довідка №131813372 від 23.07.2018 року), станом на даний час іпотекодержателем приміщень промислового корпусу за адресою: АДРЕСА_1, які є предметом оспорюваного Договору купівлі-продажу, є Товариство з обмеженою відповідальністю Гетьман-Жовква .

07.08.2018 за вх.№29183/18 в суді зареєстровано поступлення заяви від ТзОВ Гетьман-Жовква у якій йдеться, зокрема про те, що ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 у справі №914/832/18, Товариство з обмеженою відповідальністю Гетьман-Жовква не заперечує проти залучення його до участі у справі в якості третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

07.08.2018 за вх.№29221/18 в суді зареєстровано поступлення від позивача Заперечень на заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

Позивач вважає, що правові підстави для задоволення заяви відповідача 2, ОСОБА_3, про застосування наслідків спливу позовної давності та відмови ОСОБА_1 в позові відсутні, оскільки позивачем не пропущено позовну давність при зверненні до Господарського суду Львівської області з позовом про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 23 жовтня 2008 року, виходячи із наступного.

Оспорюваний договір купівлі-продажу від 23 жовтня 2008 року був укладений на підставі рішень загальних зборів СУПП ТзОВ Гермес-Україна , якими учасники товариства начеб-то надали згоду на відчуження приміщень на користь ОСОБА_3

Вказані рішення загальних зборів СУПП ТзОВ Гермес-Україна за №8 від 18 квітня 2008 року та за №19 від 20 жовтня 2008 року були визнані недійсними рішенням Господарського суду Львівської області від 19 квітня 2017 року по справі №914/240/17, яке не оскаржувалось та набрало законної сили. Судом у вказаному рішенні констатовано, що відповідно до положень Статуту СУПП ТзОВ Гермес-Україна , Закону України Про господарські товариства , ЦК України та ГК України, учасники товариства не надавали згоду на відчуження приміщення на користь ОСОБА_3

Відтак, стверджує позивач, лише у квітні 2017 року обставини щодо визнання недійсними вказаних вище рішень загальних зборів учасників СУПП ТзОВ Гермес-Україна були встановлені вказаним рішенням суду та водночас дали право і можливість ОСОБА_1 звернутись з цим позовом.

Оспорюваний договір купівлі-продажу від 23 жовтня 2008 року був укладений від імені СУПП ТзОВ Гермес-Україна представником ОСОБА_9 на підставі довіреності від 22 квітня 2008 року, що була посвідчена приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Дудою Світланою Богданівною та зареєстрована в реєстрі за №749.

Вказана довіреність була визнана недійсною рішенням Господарського суду Львівської області від 21 лютого 2018 року по справі №914/1589/17, яке було залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2018 року та постановою Верховного Суду від 18 липня 2018 року.

Судами констатовано, стверджує позивач, що вказана довіреність була підроблена та видана всупереч вимог Статуту СУПП ТзОВ Гермес-Україна та грубо порушує корпоративні права ОСОБА_1.

Відтак, лише у квітні 2018 року обставини щодо визнання недійсною вказаної вище довіреності від 22 квітня 2008 року були встановлені вказаними рішеннями судів та водночас дали право і можливість ОСОБА_1 звернутись до суду з позовом про визнання Договору купівлі-продажу від 23 жовтня 2008 року недійсним.

Заперечуючи застосування наслідків спливу позовної давності за заявою відповідача 2 , позивач посилається також і на кримінальні справи, зокрема за №12014140060003907, та призначені і проведені в ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження експертизи, копії яких долучено до матеріали судової справи.

У прохальній частині Заперечення (вх.№29221/18 від 07.08.2018) на заяву про застосування наслідків спливу позовної давності ОСОБА_1 просить суд:

В задоволенні заяви ОСОБА_3 про застосування наслідків спливу строків позовної давності у справі №914/832/18 - відмовити.

У разі, якщо Господарський суд Львівської області при розгляді справи №914/832/18 прийде до висновку, що строк позовної давності за вимогою ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу сплив, визнати поважними причини пропущення позовної давності та захистити порушене право ОСОБА_1 .

Ухвалою від 08.09.2018 року суд залучив до участі у справі в якості третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1, Товариство з обмеженою відповідальністю Теллус Капітал (80350, Львівська область, Жовківський район, с.Воля-Висоцька) та в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 Товариство з обмеженою відповідальністю Гетьман-Жовква (80350, Львівська область, Жовківський район, с.Воля-Висоцька). За таких обставин суд відклав підготовче засідання на 29.08.2018 року.

Суд задоволив клопотання представника відповідача 2 (вх.№29671/18 від 08.08.2018 р. ) та надав останньому матеріали справи для ознайомлення, що представник відповідача 2 підтвердив письмовим записом на поданому клопотанні.

22.08.2018 року за вх.№31290/18 в суді зареєстровано поступлення від третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову Пояснення, у якому ТзОВ Гетьман-Жовква стверджує про визнання обставин, викладених у позовній заяві та не заперечує проти задоволення позову. Просить розглядати справу без участі його представника за наявними у справі доказами.

22.08.2018 року за вх.№31304/18 в суді зареєстровано поступлення від третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову Пояснення, у якому ТзОВ Теллус Капітал стверджує про визнання обставин, викладених у позовній заяві та не заперечує проти задоволення позову. Просить розглядати справу без участі його представника за наявними у справі документами.

28.08.2018 року (вх.№31869/18) до господарського суду поступила Заява від представника відповідача 2, з підстав наведених у якій просить задоволити заяву ОСОБА_3 про застосування позовної давності.

Ознайомившись із запереченнями позивача на Заяву відповідача 2 про застосування позовної давності, представник відповідача 2 вважає їх безпідставними.

Так, твердження позивача про те, що він отримав право та можливість звернутися з позовом про визнання недійсним Договору купівлі-продажу приміщення промислового корпусу №2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який укладено 23 жовтня 2008 року між ТзОВ Гермес-Україна та ОСОБА_3, лише після того, як у квітні 2017 року визнано недійсними рішення загальних зборів ТзОВ Гермес-Україна №18 від 18 квітня 2008 року та №19 від 20 жовтня 2008 року, а також після того, як у квітні 2018 року було визнано недійсною довіреність ТзОВ Гермес-Україна на підставі якої представником укладено оспорюваний Договір купівлі-продажу, вважає безпідставними, оскільки ст.256 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не від дня, коли особа отримала право та можливість звернутися за захистом свого порушеного права.

В цей же час, як вже вказувалось у заяві про застосування позовної давності та підтверджується ухвалою від 18 листопада 2014 року у справі №462/4125/13ц, ОСОБА_1, через свого представника ОСОБА_16 брав участь у розгляді Апеляційним судом Львівської області цивільної справи предметом якої був вказаний Договір купівлі-продажу. Крім цього, у зазначеній цивільній справі досліджувалась і довіреність від 22 квітня 2018 року.

Досліджувалися у вказаній цивільній справі і взяті з матеріалів кримінальної справи №140-3190 (на даний час кримінальне провадження №12014140060003907) висновки експертиз від 29 червня та 15 лютого 2010 року якими, у запереченнях на заяву про застосування позовної давності ОСОБА_1 обгрунтовує недійсність договору купівлі-продажу приміщення.

Отже, стверджує представник відповідача 2, щонайпізніше у листопаді 2014 року ОСОБА_1, знав про існування оскаржуваного нині Договору купівлі-продажу і про існування висновків експертиз, якими зараз обгрунтовуються позовні вимоги ОСОБА_1, тобто знав про порушення свого права. Таким чином, саме, щонайпізніше з того моменту і починає спливати строк позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання недійсним оспорюваного Договору купівлі-продажу.

Що стосується зазначених рішень загальних зборів та довіреності, то на переконання представника відповідача 2 абсолютно не має значення, коли суд визнав їх недійсними, оскільки ніхто не позбавляв права позивача на оскарження Договору купівлі-продажу разом із цими рішеннями та довіреністю, тим більше, що висновки експертиз від 29 червня та 15 лютого 2010 року, на які посилається позивач як на підставу визнання Договору купівлі-продажу недійсним, існують вже 8 років та ніяк не залежать від чинності рішень зборів та довіреності.

Крім того, ніхто не позбавляв права ОСОБА_1 набагато раніше звернутися до суду з позовом про визнання недійсним вказаних рішень загальних зборів та довіреності.

А, як зазначалось вже вище, ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 18.11.2014 року у справі №462/4125/13ц зафіксовано факт дослідження судом Договору купівлі-продажу, довіреності а також факт дослідження судом висновків експерта на підставі яких ця довіреність в подальшому визнана недійсною.

Що стосується рішень загальних зборів ТзОВ Гермес-Україна №18 від 18 квітня 2008 року та №19 від 20 жовтня 2008 року, то на переконання представника відповідача 2, щонайменше у 2014 році ОСОБА_1 мав усі можливості довідатися і довідався про їх існування задовго до свого звернення до суду з позовом про визнання їх недійсними.

Зокрема, на сторінці 6 долученого позивачем до позовної заяви рішення господарського суду Львівської області від 19 квітня 2017, що ухвалене у справі №914/240/17 про визнання недійсними зазначених вище рішень загальних зборів вказано наступне: Копії протоколів Зборів учасників товариства №18 від 18 квітня 2018 року та №19 від 20 жовтня 2008 року, вилучено у приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_23. при проведенні оперуповноваженим сектору ДСБЕ Залізничного РВ МУ ГУМВС України у Львівській області старшим лейтенантом міліції Доміновським Ю.С. виїмки на підставі постанови слідчого СВ Залізничного РВ МУ ГУ МВС України у Львівській області старшим лейтенантом міліції Дейнеки Н.С. від 28.04.2010 в межах кримінальної справи №140-3190, порушеної 31.12.2009 р по факту шахрайства відносно ТзОВ Гермес-України за ознаками злочину, передбаченого ст.190 ч.3 КК України.

Зазначені обставини підтверджуються протоколом виїмки від 29.04.2010 року та поданим до нього актом №1 про вилучення документів, копії яких долучено до матеріалів справи .

На сторінці 4 вже вказаної вище ухвали Апеляційного суду Львівської області від 18.11.2014 року, постановленої за наслідками проведеного за участі представника ОСОБА_1 -ОСОБА_16, апеляційного розгляду справи №462/4125/13 ц вказується, що Апеляційним судом Львівської області витребовувалися та оглядалися в судовому засіданні матеріали кримінальної справи №140-3190.

Таким чином, стверджує представник відповідача 2, щонайпізніше під час вказаного апеляційного розгляду справи у 2014 році ОСОБА_1 мав усі можливості ознайомитися з кримінальною справою №140-3190 та, відповідно, і з рішеннями загальних зборів ТзОВ Гермес-України №18 від 18 квітня 2008 року та №19 від 20 жовтня 2008 року, які ще з 2010 року знаходились в матеріалах вказаної кримінальної справи. Це вже не говорячи про те, що ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_16 був представлений у вказаній кримінальній справі з моменту її порушення, про що вказується у заяві про застосування позовної давності та підтверджується тексом заперечення на цю заяву, подану Позивачем.

Предметом позову є Договір купівлі-продажу, який, як стверджує позивач, порушує його права, а тому, на переконання представника відповідача 2, має значення лише те, що позивач дізнався чи міг дізнатися про цей Договір.

Позивач у своєму запереченні посилається на те, що ТзОВ Гермес-Україна втратило приміщення шахрайським способом внаслідок протиправних дій невстановлених осіб. Однак, зазначає представник відповідача 2, це не має ніякого значення для спливу строків позовної давності, оскільки ОСОБА_3 ніяк не причетна до протиправної діяльності, а просто придбала приміщення за оскаржуваним Договором купівлі-продажу та сплатила за нього кошти, які просив продавець.

Що стосується посилання позивача на Конвецію про захист прав і основних свобод людини, а також на практику Європейського суду з прав людини, яка стосується доступу до правосуддя та справедливого суду, то таке посилання позивача у запереченнях проти заяви про застосування позовної давності представник відповідача 2 вважає недоцільним, оскільки застосування позовної давності це не є позбавленням права на справедливий суд та на доступ до правосуддя.

Зокрема, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Щодо прохання позивача у своєму Запереченні на заяву про застосування позовної давності визнати поважними причини пропущення строку позовної давності, то на переконання представника відповідача 2, позивач тим самим фактично просить поновити йому строк звернення до суду. В цей же час, позивач не наводить жодної причини, не доводить її поважності, через яку ним було пропущено строки позовної давності.

Зважаючи на викладене представник відповідача 2 просить задоволити заяву ОСОБА_3 про застосування позовної давності.

Ухвалою від 29.08.2018 року суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 11.09.2018 року. В судовому засіданні 11.09.2018 року розгляд справи відкладався на 26.09.2018 року.

26.09.2018 року в суді зареєстровано клопотання представника відповідача 2 ОСОБА_19 про надання матеріалів справи для ознайомлення та виготовлення копій (до клопотання долучено копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №917 від 13.04.2001 року, та копію ордеру серія ЛВ №020226 від 24.09.2018р.), а також - клопотання про відкладення розгляду справи, у зв язку із необхідністю ознайомлення з матеріалами справи ( вх.№35938/18 від 26.09.2018р.).

Щодо клопотання про відкладення розгляду справи (оскільки представник відповідача 2 ОСОБА_19, з яким відповідач 2 уклала 24.09.2018 року договір про надання правової допомоги, має намір ознайомитись з матеріалами справи та виготовити з них копії), то зважаючи, що інтереси відповідача 2 (ОСОБА_3.) у даній справі представляє її представник ОСОБА_6 - адвокат ( ордер серія ЛВ №009032 від 08.06.2018 на надання правової допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1574 від 18.11.2009) з першого засідання по даній справі і від ОСОБА_3 до суду не поступали жодні заяви стосовно позбавлення цього представника повноважень на представництво її інтересів в суді по даній справі, суд не вбачає, що на стадії судових дебатів (після закінчення з ясування всіх обставин та дослідження доказів у справі) є підстави для відкладення судового засідання, тим більше, що причини на які має місце посилання у клопотанні про відкладенні розгляду справи не визнаються судом поважними.

Що стосується намірів знайомитись з матеріалами справи та виготовляти з них копії, то уповноважений представник будь-якого учасника справи має можливість реалізувати таке право і поза межами судових засідань.

З підстав, наведених у позовній заяві, наданих поясненнях та запереченнях на заяву відповідача 2 про застосування наслідків спливу позовної давності, представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав та просить задоволити.

Представник відповідача 1, позовні вимоги визнав з тих же підстав, на які посилається й позивач, просить позов задоволити.

Представник відповідача 2 позов заперечив, просить застосувати до позовних вимог позовну давність та відмовити у задоволенні позову.

Треті особи 1,2 без самостійних вимог на предмет спору у поданих до справи поясненнях повідомили про визнання ними обставин, викладених у позовній заяві та що не заперечують проти задоволення позову; просять суд розглядати справу без участі їх представників.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, беручи до уваги пояснення третіх осіб, оцінивши докази у їх сукупності, створивши у відповідності до ст. 13 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

Спільне Українсько-Польське підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Україна" (відповідач-1) діє на підставі статуту з урахуванням змін, зареєстрованих 29.06.1999 р. Доказів існування іншої редакції статуту станом на час існування спірних відносин суду не надано.

Згідно п. 4.1 статуту, для забезпечення господарської діяльності товариства формується статутний фонд у розмірі 242 000, 00 грн.

Відповідно до п. 4.2 статуту, статутний фонд формується за рахунок внесків учасників: ОСОБА_10 - 29 100, 00 грн., що становить 12,02% статутного фонду товариства; ОСОБА_12 9 187, 00 грн., що становить 3,80 % статутного фонду товариства; ОСОБА_1 - 63 413, 76 доларів США, що становить 84,18% статутного фонду товариства.

Згідно п. 10.4 Статуту ТзОВ "Гермес-Україна", діяльність дирекції очолює генеральний директор, який призначається зборами засновників. Договори, пов'язані з придбанням або відчуженням нерухомості або транспортних засобів на суму понад 10 000, 00 гривень або еквівалентну суму, генеральний директор має право укладати лише після погодження зборів учасників.

02.04.1998р. між Головним заводом "Львівське об'єднання радіотехнічної апаратури" ("ЛОРТА"), в особі ліквідаційної комісії з однієї сторони, та ТзОВ "Гермес-Україна" було укладено договір купівлі-продажу приміщення промислового комплексу № 2, загальною площею, 2728,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Згідно з Витягом з реєстру права власності на нерухоме майно від 26.10.2007 р., вартість цього приміщення становить 308579 грн. Дана обставина підтверджується судовими рішеннями по справі №914/1589/17.

Оспорюваний позивачем Договір купівлі-продажу укладено 23 жовтня 2008 року. Відповідно до п.3 оспорюваного Договору купівлі-продажу, продаж приміщень вчинено за домовленістю сторін за 300 000,00 грн.

Виходячи з цього, позивач вважає, що відчуження цього приміщення на підставі п. 10.4. статуту ТзОВ Гермес-Україна вимагає погодження зборів учасників товариства. Водночас, зміст п. 10.4. статуту товариства свідчить про те, що право генерального директора самостійно (без погодженням із зборами учасників) укладати договори, пов'язані з придбанням або відчуженням нерухомості або транспортних засобів, обмежено не оціночною вартістю такого майна, а сумою відповідного договору.

ОСОБА_1 (позивач) є учасником Спільного українсько-польського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Україна" (відповідач-1), якому належить частка в статутному капіталі товариства у розмірі 84,179%, що еквівалентно 203 713, 00 грн. Керівником підприємства відповідача-1 на час укладення оспорюваного Договору купівлі-продажу була ОСОБА_10. Зазначене відповідає відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

18.04.2008р. зборами учасників Спільного українсько-польського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Україна" прийнято рішення, оформлене протоколом № 18 від 18.04.2008р., про те, що для прискорення продажу приміщення промислового корпусу № 2, загальною площею 2 728, 5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, уповноважити ОСОБА_10 виписати нотаріально завірене доручення на ОСОБА_9, який погодився взяти на себе клопотання по підготовці документів на об'єкт.

22.04.2008р. від імені Спільного українсько-польського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Україна" видано довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Дудою Світланою Богданівною та зареєстровану в реєстрі за № 749.

Відповідно до умов цієї довіреності, Спільне українсько-польське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Україна", в особі Генерального директора ОСОБА_10, уповноважило ОСОБА_9 представляти інтереси Спільного українсько-польського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Україна" та бути представником товариства з усіма необхідними повноваженнями в усіх державних, громадських, господарських та інших органах, установах і організаціях незалежно від підпорядкованості, форм власності, галузевої належності, зокрема, представляти інтереси товариства з питань відчуження належного йому приміщення промислового корпусу № 2 (два), загальною площею 2 728, 5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладати всі передбачені законом договори по управлінню і розпорядженню даним приміщенням, проводити розрахунки по укладених договорах.

Пізніше, зборами учасників Спільного українсько-польського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Україна" було прийнято рішення, оформлене протоколом Зборів учасників товариства № 19 від 20.10.2008р., надати ОСОБА_9, що діє згідно довіреності та в інтересах Товариства, згоду на продаж приміщення промислового корпусу № 2, загальною площею 2728,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належить Спільному українсько-польському підприємству у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Україна" на підставі права власності, та призначити йому винагороду за виконану роботу.

23.10.2008 р. на підставі вказаної вище довіреності, ОСОБА_9, діючи від імені власника приміщень - Спільного українсько-польського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Україна", відчужив приміщення промислового корпусу № 2 (два), загальною площею 2 728, 5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу від 23 жовтня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_23. й зареєстрованого в реєстрі за № 4246.

У преамбулі Договору купівлі-продажу зазначено наступне : Ми, нижчепідписані: Спільне українсько-польське підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес-Україна , місцезнаходження: Україна, м.Львів, пр.Червоної Калини, буд.46, кв.№96, ідентифікаційний код юридичної особи - 25545350, Статут зареєстрований Головою Реєстраційної Палати департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради 02.03.1998 року за № запису 13199, від імені та в інтересах якого діє представник Генерального директора - ОСОБА_9, паспорт серія НОМЕР_4, виданий Сихівським РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області, 27 листопада 2003 року, ідентифікаційний номер за даним ДРФО -НОМЕР_1, який зареєстрований АДРЕСА_2, на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Дудою С.Б., 22.04.2008 за Р.№749 (спецбланк ВКК №889612) від імені Генерального директора Спільного українсько-польське підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес-Україна ОСОБА_10 (паспорт серія НОМЕР_5, виданий Городецьким РВ УМВСУ у Львівській області 31.05.2005 року, ідентифікаційний номер за даними ДРФО -НОМЕР_2, зареєстрована : АДРЕСА_4), на підставі протоколу зборів учасників Спільного українсько-польського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес-Україна від 26.03.1998 року №4, Протоколу зборів учасників Спільного українсько-польського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес-Україна від 26.10.2007 року №254, Протоколу зборів учасників Спільного українсько-польського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес-Україна від 18.04.2008 року №18 та Протоколу зборів учасників Спільного українсько-польського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес-Україна від 20.04.2008 року №19, іменований далі - Продавець , з однієї сторони, та ОСОБА_3, паспорт серія НОМЕР_6, виданий Шевченківським РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області 27 листопада 1997 року, ідентифікаційний номер за даними ДРФО -НОМЕР_3, зареєстрована: АДРЕСА_5, іменована далі - Покупець , з другої сторони, попередньо ознайомлені з вимогами чинного законодавства щодо укладення угод та розуміючи значення своїх дій, уклали цей договір про таке :

Продавець продав, а Покупець купила приміщення промислового корпусу №2 (два) літера № за планом земельної ділянки Б-1, загальною площею 2728,5 кв.м. в будинку АДРЕСА_1.

Зазначене приміщення промислового корпусу №2 (два) розташоване в цегляному будинку на першому поверсі. Загальна площа цього нежитлового приміщення становить 2728,5 кв.м.

Зазначене приміщення промислового корпусу №2 (два) літера № за планом земельної ділянки Б-1, належить Продавцю на праві колективної власності на підставі Договору купівлі-продажу №154, укладеного АТ Львівська товарно-фондова біржа від 02.04.1998 року, Акту прийому-передачі від 11.05.1998 року, зареєстрованого в Обласному комунальному підприємстві Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 22.02.2008 року за реєстраційним номером 20797356.

Продаж цей вчинено за домовленістю сторін за 300 000,00 грн. (триста тисяч) гривень 00 копійок, які я, представник продавця отримав повністю готівкою від покупця при підписанні цього Договору - в інтересах Продавця.

Відповідно до відомостей, викладених у Витягу з реєстру прав власності на майно виданого Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки №19654399/Р.№20797356/ вартість приміщення промислового корпусу №2 (два), що продається 308579,00 грн.

Відповідно до п.12 , Договір рахується вчиненим з моменту його державної реєстрації у відповідності до ст.210 ЦК України.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 23.11.2017р., власником приміщення промислового корпусу № 2 (два), загальною площею 2 728, 5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є Товариство з обмеженою відповідальністю Теллус Капітал . Дану обставину було встановлено ще судовими рішеннями у справі №914/1589/17.

31.12.2009р. слідчий СВ Залізничного РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, старший лейтенант міліції Дейнека Н.С., встановивши, що 23.10.2008р. невстановлена особа, маючи намір на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, від імені ОСОБА_9 та ОСОБА_10, уклала Договір купівлі-продажу приміщення промислового корпусу №2 в будинку АДРЕСА_1, незаконно відчуживши вищевказане приміщення на користь ОСОБА_3 , заподіявши Спільному українсько-польському підприємству у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Україна" майнову шкоду у розмірі 300 000, 00 грн., прийняв постанову про порушення кримінальної справи.

В ході кримінального провадження у вказаній кримінальній справі було призначено та проведено ряд експертиз.

Висновком експерта №456 від 29.06.2010 Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України на Львівській залізниці встановлено, що рукописні тексти "ОСОБА_10", розташовані у графах "Підпис:" першого та другого примірників довіреності, складеної 22.04.2008 від імені СУПП ТОВ "Гермес-Україна" на ім'я громадянина ОСОБА_9 і зареєстрованої в реєстрі приватного нотаріуса Яворівського районного нотаріального округу Дуди Світлани Богданівни за № 749, виконані не громадянкою ОСОБА_10, а іншою особою; два підписи від імені ОСОБА_10 , розташовані у графах "Підпис:" першого та другого примірників довіреності, складеної 22.04.2008 від імені СУПП ТОВ "Гермес-Україна" на ім'я громадянина ОСОБА_9 і зареєстрованої в реєстрі приватного нотаріуса Яворівського районного нотаріального округу Дуди Світлани Богданівни за № 749, виконані не громадянкою ОСОБА_10, а іншою особою.

Згідно висновку експерта №457 від 15.07.2010 Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України на Львівській залізниці, сім відбитків круглої печатки СУПП ТОВ "Гермес-Україна", в тому числі й на довіреності від 22.04.2008 та договорі купівлі-продажу від 23.10.2008, нанесені не круглою печаткою СУПП ТОВ "Гермес-Україна" .

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.02.2018 у справі №914/1589/17 встановлено, що на момент посвідчення довіреності від 22.04.2008 та на момент укладення договору купівлі-продажу від 23.10.2008 керівник СУПП ТОВ "Гермес-Україна" ОСОБА_10 не перебувала на території України, оскільки виїхала за її межі 31.08.2007, а повернулась в Україну 30.06.2008, що підтверджується листами Державної прикордонної служби України №0.253-5727/0/15-10 від 31.05.2010 та №0.253-1190/0/16-11 від 04.02.2011.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.04.2017 у справі №914/240/17 було задоволено позов ОСОБА_1 про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників СУПП ТОВ "Гермес-Україна", оформлених протоколами №18 від 18.04.2008 та №19 від 20.10.2008. Вказаним рішенням встановлено, що про скликання 18.04.2008 та 20.10.2008 загальних зборів товариства ОСОБА_1 не було повідомлено, участі в таких зборах він не приймав та відповідних протоколів не підписував. Суд дійшов висновку, що оспорювані рішення зборів учасників СУПП ТОВ "Гермес-Україна" використано невстановленою особою для відчуження майна товариства поза волею його учасників. Рішення Господарського суду Львівської області від 19.04.2017 у справі № 914/240/17 не оскаржувалось та набрало законної сили.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно ч. 1, 3 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Як роз'яснено Вищим господарським судом України у абзаці 4 п.п. 2.1 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно п.п. 2.5. п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших.

Як встановлено судом, оспорюваний Договір купівлі-продажу від 23 жовтня 2008 року підписано не керівником Спільного українсько-польського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Україна" ОСОБА_10, а іншою особою, на підставі довіреності на відчуження нерухомого майна СУПП ТОВ Гермес - Україна , яка визнана недійсною рішенням Господарського суду Львівської області від 21.02.2018 року у справі №914/1589/17, за відсутності відповідного погодження загальних зборів СУПП ТОВ Гермес-Україна (рішення загальних зборів учасників Спільного українсько-польського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Україна", оформлені протоколом № 18 від 18.04.2008р. та № 19 від 20.10.2008р., було визнано недійсними рішенням господарського суду Львівської області від 19.04.2008р. у справі № 914/240/17).

Суд погоджується з доводами позивача про те, що оспорюваний договір порушує корпоративні права позивача з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з ч. 1 ст. 88 ГК України та ч. 1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники господарського товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.

Згідно з ст. ст. 41, 59 Закону України "Про господарські товариства" до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю належить, зокрема, затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.

Пунктом 10.4 статуту СУПП ТОВ "Гермес-Україна" передбачено порядок відчуження майна товариства, відповідно до якого загальні збори учасників погоджують відповідні договори на суму понад 10 000,00 грн.

Вчинення правочину, спрямованого на відчуження промислового корпусу №2 загальною площею 2728,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вартість якого значно перевищує 10 000,00 грн (умова п. 10.4 статуту) без відповідного рішення та волі учасників СУПП ТОВ "Гермес-Україна", порушує корпоративні права учасників товариства на участь в управлінні справами товариства, зокрема і ОСОБА_1, передбачені статутом товариства. Про відчуження вказаного приміщення поза волею учасників свідчить факт недійсності рішень загальних зборів учасників СУПП ТОВ "Гермес-Україна", оформлених протоколами №18 від 18.04.2008 та №19 від 20.10.2008 встановлений рішення Господарського суду Львівської області від 19.04.2017 у справі № 914/240/17 та факт недійсності довіреності від 22.04.2008 року на представництво прав та інтересів СУПП ТОВ "Гермес-Україна , видану на ім я ОСОБА_9, що встановлено рішенням господарського суду Львівської області у справі №914/1589/17.

Згідно п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин за № 4 від 25.02.2016р., законом не передбачено права учасника (засновника, акціонера, члена) юридичної особи звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів цієї особи поза відносинами представництва. Водночас згідно з положеннями статті 16 ЦК України, пункту 4 частини першої статті 12 та статті 167 ГК України, незалежно від суб'єктного складу, якщо учасник (засновник, акціонер, член) юридичної особи обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, то він має право подати відповідний позов. Такий спір підвідомчий господарським судам і підлягає вирішенню у загальному порядку.

При цьому суд зазначає, що корпоративні права позивача (право брати участь в управлінні справами товариства, в тому числі, вирішувати питання про затвердження правочинів на відчуження майна товариства) та майнові права відповідача-1 (питання про право власності на приміщення) є різними за своєю правовою природою. Те, що станом на даний час приміщення належить іншій юридичній особі, жодним чином не впливає на той факт, що внаслідок вчинення оспорюваного договору без відповідного рішення загальних зборів було порушено п. 10.4 статуту ТзОВ Гермес-Україна , а також відповідні корпоративні права учасника товариства ОСОБА_1.

Враховуючи наведене, суд, відповідно до ч. 1-3 ст. 86 ГПК України, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, прийшов до висновку, що позов про визнання Договору купівлі-продажу від 23 жовтня 2008 року є обґрунтованим.

Однак, відповідачем 2 подано до суду заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

Розглянувши заяву відповідача 2 про застосування позовної давності, заслухавши заперечення на цю заяву, висловлені позивачем, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, відповідно до частини першої ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, тобто у визначенні моменту виникнення права на позов відображаються як об'єктивний, так і суб'єктивний моменти: об'єктивний - сам фактор порушення права, суб'єктивний - момент, коли особа довідалася чи могла довідатися про це порушення або особу, яка порушила право.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3-4 ст. 267 ЦК України).

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Аналогічна правова позиція викладена у пункті 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобовязаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто, або відмовити в позові у звязку із спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України), п.2.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29 травня 2013 року №10.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Згідно висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 16.11.2016 у справі № 6-2469цс16, позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права, а відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Стверджуючи про обізнаність позивача з існуванням (можливістю існування) оспорюваного договору, відповідач 2, серед іншого покликається на те, що в порядку цивільного судочинства розглядалася справа №462/4125/13ц, в якій ОСОБА_1 брав участь як третя особа; представник ОСОБА_1 - ОСОБА_16, брав участь у розгляді Апеляційним судом Львівської області зазначеної цивільної справи, предметом якої був спірний договір купівлі-продажу. Крім цього, у зазначеній цивільній справі досліджувались окрім договору купівлі-продажу від 23.10.2008, довіреність від 22 квітня 2018 року, а також і взяті з матеріалів кримінальної справи №140-3190 ( на даний час кримінальне провадження №12014140060003907) висновки експертиз від 29 червня та 15 лютого 2010 року якими, у запереченнях на заяву про застосування позовної давності ОСОБА_1 обгрунтовує недійсність договору купівлі-продажу.

На переконання відповідача 2, щонайпізніше у листопаді 2014 року ОСОБА_1, знав про існування оспорюваного нині договору купівлі-продажу і про існування висновків експертиз, якими зараз обгрунтовуються його позовні вимоги, тобто, знав про порушення свого права. Таким чином, саме, щонайпізніше, з того моменту і починає спливати строк позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу.

Що стосується рішень загальних зборів, оформлених протоколами №18 від 18.04.2008 та №19 від 20.10.2008 та довіреності від 22.04.2008 року, то на переконання представника відповідача 2 абсолютно не має значення, коли суд визнав їх недійсними, оскільки ніхто не позбавляв права позивача на оскарження договору купівлі-продажу разом із цими рішеннями та довіреністю, тим більше, що висновки експертиз від 29 червня та 15 лютого 2010 року, на які посилається позивач як на підставу визнання договору купівлі-продажу недійсним, існують вже 8 років та ніяк не залежать від чинності рішень зборів та довіреності.

Позивач, як основний учасник ТзОВ Гермес-Україна із часткою 84,18%, не міг не знати, що відбувається з майном товариства. Крім того, ще у 2009 році представник позивача ОСОБА_16 звернувся у правоохоронні органи із заявою про незаконне заволодіння належного ТзОВ Гермес-Україна об'єкта нерухомості.

Зважаючи на надані сторонами докази та пояснення, суд вважає, що можливість позивача бути обізнаним із оспорюваним договором виникла під час апеляційного перегляду цивільної справи №462/4125/13-ц, оскільки з ухвали Апеляційного суду Львівської області від 18.11.2014 вбачається, що у судовому засіданні 18.11.2014 був присутній представник позивача ОСОБА_16 При цьому, з відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, випливає, що вказане апеляційне провадження було відкрито 04.09.2014.

Окрім того, суд враховує, що у Постанові від 18 липня 2018 року у справі №914/1589/17 Верховний суд погодився з висновками господарських судів першої та апеляційної інстанцій, що можливість ОСОБА_1 бути обізнаним про існування оспорюваної довіреності від 22.04.2008 року виникла у нього лише під час апеляційного перегляду цивільної справи №462/4125/13-ц (про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 23 жовтня 2008 року) в Апеляційному суді Львівської області та що вказане апеляційне провадження було відкрито 04.09.2014.

Відтак, оскільки апеляційне провадження по справі №462/4125/13-ц з перегляду рішення суду про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 23.10.2008 було відкрито 04.09.2014 року ( що підтверджується й у Постанові ВС від 18.07.2018 №914/1589/17), а з позовом у даній справі позивач звернувся до суду 05.05.2018, про що міститься відмітка суду на титульній сторінці позовної заяви, то звертаючись з позовом у даній справі позивач пропустив строк позовної даності, встановлений ст. 257 ЦК України.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3-4 ст. 267 ЦК України).

Водночас, згідно ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 № 10 позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах.

Позивачем не доведено суду поважності причин або наявності обставин, які унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову.

Жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку позовної давності позивачем до матеріалів справи не надано.

Викладені у запереченнях на заяву про застосування позовної давності обставини, на думку суду, не є об'єктивними причинами, які унеможливили своєчасне звернення позивача до суду з даним позовом.

З огляду на вищезазначене, позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду із вимогою про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 23.08.2008, а поважність причин пропуску не доведено належними доказами, таким чином суд відмовляє в задоволенні заяви позивача (викладеної у Запереченнях на заяву відповідача 2 про застосування позовної давності) про визнання причин пропущення строку для звернення до суду поважними та поновлення пропущеного строку.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10.02.2010).

За таких обставин, зважаючи на заявлену відповідачем 2 вимогу про застосування судом строку позовної давності до вимоги позивача про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 23.10.2008, а також відсутність належних та допустимих доказів поважності причин пропуску позивачем цього строку, суд дійшов висновку про необхідність відмови ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог щодо визнання Договору недійсним.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про визнання Договору купівлі-продажу від 23 жовтня 2008 року недійсним не підлягають задоволенню, оскільки сплинув строк позовної давності, а відповідачем 2 подано заяву про застосування наслідків пропуску такого строку, при цьому, судом не визнано причини пропуску позовної давності поважними.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд не знаходить підстав для задоволення даного позову.

Судовий збір відповідно до положень статті 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 91, 96, 123, 129, 207, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи, а саме 1762 грн. судового збору, покладаються на позивача - ОСОБА_1.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення виготовлено 10.10.2018

Суддя Кітаєва С.Б.