Рішення

від 09.10.2018 по справі 915/783/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ====================================================================== РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  09 жовтня 2018 року                                                 Справа №  915/783/18 м. Миколаїв За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївгаз Збут” до відповідача: Новоданилівської сільської ради про: стягнення 4974,89 грн. Суддя: Смородінова О.Г. Секретар судового засідання: Ржепецька К.М. Представники сторін: від позивача: не з'явився, від відповідача: не з'явився. Суть спору: 25 липня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Миколаївгаз Збут” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № Mkz007-сл-8847-0718 від 25.07.2018 про стягнення з Новоданилівської сільської ради 4974,89 грн., з яких: 4192,79 грн. – заборгованість, 645,24 грн. – пеня, 57,20 грн. – 3% річних, 79,66 грн. – інфляційні. Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: умов договору постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 41ВВMkz282-18 від 18.01.2018; акту приймання-передачі природного газу № МКЗ00000084 від 31.01.2018; норм статей 11, 258, 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 193, 232 Господарського кодексу України, та мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати спожитого в січні 2018 року природного газу. Ухвалою суду від 10.08.2018, після усунення недоліків позовної заяви, останню було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/783/18; задоволено клопотання позивача, викладене в позовній заяві, про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та постановлено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження; визначено відповідачу 5-денний строк від дня отримання даної ухвали для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 04 жовтня 2018 року об 11 год. 45 хв.; встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи. Ухвалою суду від 24.09.2018, з наведенням відповідної мотивації, розгляд справи № 915/783/18 по суті призначено на 9 жовтня 2018 року о 12 год. 30 хв., про що сторін додатково повідомлено телефонограмою за вих. № 915/783/18/8262/18 від 24.09.2018. 09 жовтня 2018 року представники сторін в судове засідання не з'явилися, про причини нез'явлення суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать відмітки про отримання: - позивачем 13.08.2018 та 27.09.2018 копій ухвал Господарського суду Миколаївської області від 10.08.2018 та від 24.09.2018 у справі № 915/783/18 на повідомленнях про вручення; - відповідачем копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 10.08.2018 у справі № 915/783/18 на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400133998620 (з урахуванням офіційних відомостей ресурсу Публічного акціонерного товариства “Укрпошта” як національного оператора поштового зв'язку України, які містять інформацію про дату вручення копії вказаної ухвали – 18.08.2018). Доказів вручення відповідачу копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 24.09.2018 матеріали справи (станом на момент проведення судового засідання) не місять, однак місять докази її направлення відповідачу – відмітка Господарського суду Миколаївської області на зворотній стороні ухвали від 24.09.2018 у справі № 915/783/18. Таким чином, останнім днем для надання суду відповідачем відзиву було 03.09.2018. Станом на момент проведення судового засідання від сторін будь-яких заяв як по суті справи, так і з процесуальних питань до суду не надходило. При цьому, відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався, пропозиції суду щодо надання відзиву не виконав, про причини невиконання суд не повідомив. Водночас, 17.09.2018 до суду від юридичної особи, яка не є учасником справи № 915/783/18, – Казанківської селищної ради надійшов відзив № 1496/03-15 від 12.09.2018 на позовну заяву. Дану справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження. За приписами ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Враховуючи, що встановлені сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи сплили, а жодних заяв так і не надійшло, суд вважає, що розгляд справи має відбутися саме в даному судовому засіданні. Водночас, враховуючи відсутність відзиву по суті позову, згідно ст. 165 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами. 09.10.2018 за наслідками розгляду справи суд на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України підписав вступну та резолютивну частини рішення. Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд В С Т А Н О В И В: 18 січня 2018 року між сторонами був укладений договір № 41ВВMkz282-18 постачання природного газу для потреб не побутових споживачів (далі – Договір), згідно з предметом якого позивач, як постачальник, зобов'язався передати у власність споживачу у 2018 році природний газ (далі – газ), а відповідач, як споживач, зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором (п. 1.1). Плановий обсяг постачання газу на січень сторонами було погоджено в кількості 0,4 тис. куб. м (п. 1.3). За умовами Договору: 1.5. Передача газу за цим Договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів споживача і Оператора ГРМ/оператора газотранспортної системи (далі – Оператор ГТС) відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (далі – пункти призначення). 1.6. Перелік ЕІС-код точок комерційного обліку споживача, по яких буде здійснюватися постачання газу постачальником наведено в додатку № 1, що є невід'ємною частиною Договору. У додатку № 1 до Договору споживачем визначено перелік ЕІС-кодів точок комерційного обліку споживача у кількості однієї точки обліку за однією адресою. 2.3. Обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1 Договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ. 2.8. Визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку: 2.7.1. За підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником споживача та копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ. 2.7.2. Постачальник протягом трьох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником постачальника та скріплений печаткою постачальника, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу. 2.7.3. У випадку ненадання споживачем до 10 числа місяця, наступного за звітним, акта приймання-передачі газу, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних оператора ГРМ. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних постачальника. 3.1. Розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем. 3.2. Ціна газу на момент укладення договору становить 9194,70 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 1838,94 грн., всього з ПДВ – 11033,64 грн. 3.3. Ціна, зазначена в п. 3.2. Договору, може змінюватись протягом дії Договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору. 3.4 Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2. та 3.3 цього Договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим Договором. 3.5. Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом II цього Договору. 4.1. Розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць. 4.2. Оплата газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України – гривні в наступному порядку: 4.2.1. 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. Водночас, згідно абз. 2 пп. 4.2.2 п. 4.2 Договору остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до 10 (десятого) числа, наступного за звітним місяця. 4.3. Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника. 5.2. Постачальник має право: 5.2.1. Отримувати від споживача оплату поставленого газу відповідно до умов розділів III, IV Договору. 5.3. Постачальник зобов'язується: 5.3.1. Забезпечувати постачання газу до пунктів призначення на умовах та в обсягах, визначених Договором, за умови дотримання споживачем дисципліни відбору газу та розрахунків за його постачання. 5.3.2. Складати та підписувати акт приймання-передачі газу у порядку, визначеному Договором. 5.4. Споживач має право: 5.4.1. Отримувати природний газ в обсягах та на умовах, визначених цим Договором. 5.5. Споживач зобов'язується: 5.5.2. Оплачувати постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених Договором. 6.1. За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно з Договором і чинним законодавством України. 6.2.1. У разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. За умовами пункту 9.1 цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін та, відповідно до частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України, поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 1 січня 2018 року і діє в частині постачання газу до 31 грудня 2018 року, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення. Договір скріплений підписами та печатками обох сторін. Суду не надано доказів визнання у встановленому законом порядку вищевказаного Договору недійсним або неукладеним, отже договір № 41ВВMkz282-18 постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 18.01.2018 станом на момент постановлення судом рішення у даній справі є чинним. До того ж, судом перевірено відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача та встановлено, що станом на момент постановлення судом рішення у даній справі юридична особа Новоданилівська сільська рада не є припиненою, а отже являється належним відповідачем за пред'явленим позовом. Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо стягнення з відповідача сум основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат внаслідок порушення останнім договірних зобов'язань по своєчасній оплаті поставленого природного газу. Підставою – договір постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 41ВВMkz282-18 від 18.01.2018, акт приймання-передачі природного газу № МКЗ00000084 від 31.01.2018, застосування статей 11, 258, 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України та статей 173, 174, 193, 232 Господарського кодексу України. Отже, спірні відносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями чинного законодавства про поставку. Так, згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, – відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар. Водночас, згідно пункту 12 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати діючому постачальнику копію відповідного акта про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем. На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника. Взаємовідносини між постачальником і Оператором ГТС щодо обміну інформацією про фактичні обсяги споживання природного газу споживачем регулюються Кодексом газотранспортної системи та окремим договором транспортування природного газу, укладеним між постачальником та Оператором ГТС. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу. У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних постачальника. Матеріали справи свідчать, що в січні 2018 року відповідачем було спожито 0,38 тис. куб. м. природного газу на суму 4192,79 грн., що підтверджується актом приймання передачі-природного газу № МКЗ00000084 від 31.01.2018. Як вбачається із супровідного листа № Mkz-1.0-СЛ-7264-0618 від 19.06.2018, позивачем повторно на адресу відповідача було направлено для підписання вищевказаний акт, який був вручений адресату 21.06.2018. Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення пред'явлених позовних вимог, виходячи з наступного: Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За змістом ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. За даними позивача, які не спростовані відповідачем, останній зобов'язання щодо оплати спожитого в січні 2018 року природного газу на суму 4192,79 грн. не виконав, чим порушив взяті на себе договірні зобов'язання. Відповідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України. Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України). Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України). Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду відповідні докази, які свідчать про відсутність станом на час прийняття рішення судом заборгованості перед кредитором за договірними зобов'язаннями. В спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом. Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості зазначено вірно, а саме: 4192,79 грн. Отже, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, матеріалами справи підтвердженими, а тому підлягають задоволенню. За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Пунктом 6.2.1 договору № 41ВВMkz282-18 від 18.01.2018 сторони зафіксували, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Тобто сторонами в Договорі обумовлено міру та обсяг відповідальності споживача за порушення строків оплати спожитого природного газу у вигляді пені. За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Приписами статей 230-231 Господарського кодексу України закріплено наступне: Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу (ст. 230 ГК України). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України). Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України). На підставі статті 232 ГК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 10.02.2018 до 25.07.2018 в розмірі 645,24 грн. Перевіривши за допомогою програми “Законодавство” розрахунок позивача в частині нарахування пені, суд встановив, що період нарахування пені є вірним, а сам розрахунок позивача узгоджується зі здійсненими судом розрахунком, тому сума до стягнення складає 645,24 грн. За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання). Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами. Стаття 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання. На підставі статті 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з березня 2018 року до квітня 2018 року в розмірі 79,66 грн. та 3% річних за період з 10.02.2018 до 25.07.2018 в розмірі 57,20 грн. Перевіривши за допомогою програми “Законодавство” розрахунки позивача в частині нарахування інфляційних втрат та 3% річних, суд погоджується з заявленими позивачем до стягнення сумами інфляційних втрат в розмірі 79,66 грн. та 3% річних в розмірі 57,20 грн. Беручи до уваги наведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, суд вирішив позов задовольнити в повному обсязі. Судовий збір відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача. Керуючись ст. ст. 2, 11, 73, 74, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд В И Р І Ш И В: 1.          Позов задовольнити. 2.          Стягнути з Новоданилівської сільської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївгаз Збут” заборгованість у загальному розмірі 4974,89 грн., з яких: 4192,79 грн. – основний борг, 645,24 грн. – пеня, 57,20 грн. – 3% річних, 79,66 грн. – інфляційні, та 1762,00 грн. судового збору. 3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України. Сторони та інші учасники справи: позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Миколаївгаз Збут” (54055, м. Миколаїв, вул. 7-а Слобідська, 70в/1; ідентифікаційний код 39589483); відповідач: Новоданилівська сільська рада (56022, Миколаївська область, Казанківський район, с. Новоданилівка, вул. Леніна, 4; ідентифікаційний код 03368539). Повне рішення складено та підписано 16 жовтня 2018 року.           Суддя                                                                                О.Г. Смородінова