Рішення

від 11.10.2018 по справі 912/612/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2018 рокуСправа № 912/612/18 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. за участю секретаря судового засіданні Солдатової К.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/612/18

за позовом: Керівника Кіровоградської місцевої прокуратури, 25006, м. Кропивницький, вул. Євгена Чикаленка, 11, в інтересах держави в особі

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області, 25009, м. Кропивницький, вул. Глинки, 2

до відповідача: Іноземного підприємства "Вікінг", 25006, м. Кропивницький, вул. Дворцова, 14

про стягнення 11 494,38 грн

Представники:

від прокуратури - Топонар Н.С., посвідчення № 033353 від 13.05.15.,прокурор відділу;

від позивача - Тодорова О.Л., довіреність № 30/18 від 06.07.18;

від відповідача - Терещенко Д.Л., довіреність № б/н від 28.05.18.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керівник Кіровоградської місцевої прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області (далі - Регіональне відділення ФДМУ по Кіровоградській області, позивач) з вимогами до Іноземного підприємства "Вікінг" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди № 34-34 індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (нежитлового приміщення) від 11.07.2013 на користь Регіонального відділення ФДМУ по Кіровоградській області на загальну суму 11 494,38 грн, з яких: 10 592,00 грн заборгованість з орендної плати, 902,38 грн пені, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що відповідач, як орендар за договором оренди № 34-34 від 11.07.2013, не сплачував орендні платежі, внаслідок чого за період з жовтня 2016 по грудень 2017 заборгував позивачу 8 900,66 грн орендної плати. Крім того, внаслідок прострочення виконання обов'язку по сплаті орендної плати орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю за період прострочення з 13.11.2016 по 15.01.2018 - 647,66 грн індексу інфляції, 153,64 грн 3% річних, 890,04 грн штрафу, а також 902,38 грн за період з 16.07.2017 по 15.01.2018.

Ухвалою господарського суду від 19.03.2018 поданий позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/612/18. Постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 17.04.2018; сторонам встановлено строк для подання заяв по суті справи.

07.06.2018 від Іноземного підприємства "Вікінг" надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позову з підстав наступного: відповідач не використовує орендоване майно з вересня 2016 року і вживав заходи з метою припинення дії договору та повернення майна, однак орендодавець від припинення договору ухилявся та майно з оренди не прийняв; нарахування орендної плати після 10.06.2017 (після припинення дії договору) є безпідставним в силу положень ч. 4 ст. 612, ст. 613 Цивільного кодексу України, оскільки Іноземне підприємство "Вікінг" неодноразово зверталось до Регіонального відділення ФДМУ по Кіровоградській області з листами про необхідність підписання акту приймання-передачі майна, які зі сторони позивача підписано не було; позивачем не вірно здійснено розрахунок заборгованості, так як не враховано оплати відповідача; нарахування пені здійснено без врахування дати виникнення зобов'язань по кожному платежу окремо, що призвело до збільшення період нарахування всупереч ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України; пред'явлення до стягнення штрафу свідчить про подвійну відповідальність, що суперечить положенням ст. 61 Конституції України, окрім того щомісячне нарахування штрафу не узгоджується зі ст. 549 Цивільного кодексу України; додаткова угода від 08.08.2014 про встановлення строку дії договору до 10.06.2017 є нікчемною внаслідок відсутності її нотаріального посвідчення, а тому договір оренди припинив свою дію 10.07.2014 (а.с. 72-82). У поданому відзиві відповідач просить застосувати позовну давність щодо нарахованої неустойки.

У зв'язку зі зміною складу суду, в провадженні якого перебувала справа № 912/612/18, ухвалою від 20.06.2018 постановлено повторно провести підготовче засідання, яке призначено на 19.07.2018.

У відповіді на відзив від 04.07.2018 Регіональне відділення ФДМУ по Кіровоградській області підтримало позовні вимоги Прокурора повністю та зазначило, що орендоване майно підлягало поверненню балансоутримувачу, а не позивачеві (а.с. 88-101).

Прокурор у відповіді на відзив від 16.07.2018 заперечив доводи відповідача, звертаючи увагу на те, що термін дії договору оренди закінчився 10.06.2017, тоді як відповідач майно балансоутримувачу не повернув, а отже зобов'язаний сплачувати орендну плату за фактичне користування майном в силу умов договору (а.с. 104-107). За твердженням Прокурора, у разі відсутності акту повернення майна, відповідач повинен довести суду, що приміщення ним звільнено, користування орендним майном не здійснюється, акт не оформлений з вини позивача, який ухиляється від вчинення таких дій, оскільки тільки тоді матиме місце прострочення кредитора.

19.07.2018 судом розпочато підготовче засідання у справі № 912/612/18.

В підготовчому засіданні 19.07.2018 продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено на 14.08.2018, від Прокурора та позивача витребувано письмові пояснення стосовно дотримання при нарахуванні штрафних санкцій положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та розрахунок інфляційних із зазначенням періоду нарахування повних місяців.

09.08.2018 та 13.08.2018 надійшов уточнений розрахунок, який не відрізняється від первісно поданого розрахунку, крім зміненого загального розміру 3% річних (а.с. 134-143). Однак, заяви про зміну розміру позовних вимог у зв'язку з новим розрахунком до суду не подано.

14.08.2018 судом продовжено підготовче засідання у справі № 912/612/18 та постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження і призначено справу до судового розгляду на 12.09.2018.

12.09.2018 судом відкрито судове засідання з розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 12.09.2018 Прокурором та представником позивача позовні вимоги підтримано повністю; представником відповідача заперечено у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 12.09.2018 оголошено перерву до 03.10.2014, про що постановлено протокольну ухвалу. Від Прокурора та позивача в порядку ч. 5 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України витребувано додаткові пояснення щодо припинення строку дії договору та розрахунок орендної плати.

Вказані пояснення подано до суду 02 та 03.10.2018 з додатками (а.с. 162-180).

03.10.2018 господарським судом продовжено судове засідання з розгляду справи по суті та оголошено перерву до 11.10.2018. Відповідачеві запропоновано подати до суду додаткові пояснення стосовно фактичного звільнення та повернення балансоутримувачу за договором або позивачеві орендованого майна; від Льотної академії Національного авіаційного університету (балансоутримувач майна) витребувано письмові відомості стосовного фактичного звільнення та повернення Іноземним підприємством "Вікінг" орендованого за договором майна.

Вказані пояснення надійшли до суду 10.10.2018 (а.с. 188-191).

11.10.2018 продовжено судове засідання з розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 11.10.2018 судом заслухано додаткові пояснення сторін та досліджено наявні у справі докази.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши в судовому засіданні докази та повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно п.3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За змістом частин ч. 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Таким чином, право прокурора на здійснення представництва в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави виникає та у разі нездійснення, або неналежного здійснення захисту цих інтересів відповідним органом.

Звертаючись до господарського суду з позовною заявою у даній справі, Прокурор повідомив, що орендоване Іноземним підприємством "Вікінг" майно є державним, та звернення прокурора спрямоване на відновлення порушеної рівноваги при використанні державного майна та своєчасного отримання орендної плати за таке використання, що безумовно належить до державного інтересу. Регіональне відділення ФДМУ по Кіровоградській області, яке є орендодавцем державного майна, згідно затвердженого Положення має право звертатись до суду, однак відділенням не здійснено відповідних процесуальних дій в межах своїх повноважень для захисту інтересів держави щодо належного виконання господарських зобов'язань та наповнення державного бюджету.

Господарський суд погоджується з наведеним вище доводами Прокурора та вважає підтвердженими підставами для представництва в суді інтересів держави за поданим позовом і визначеним позивачем.

Матеріалами справи встановлено, що 11.07.2013 між Регіональним відділенням ФДМУ по Кіровоградській області (Орендодавець) та Іноземним підприємством "Вікінг" (Орендар) укладено договір оренди № 34-34 індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (далі - Договір) (а.с. 14-17).

Згідно вказаного Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлове приміщення площею 27,4 кв.м, розміщене на першому поверсі будівлі авіаційно-диспетчерського пункту за адресою: м. Кіровоград, вул. Добровольського, 1, що перебуває на балансі Кіровоградської льотної академії Національного авіаційного університету (код 37939527) (Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 31.03.2013 року і становить за незалежною оцінкою 41 533 грн без ПДВ (пункт 1.1. Договору).

Майно передається в оренду для розміщення офісу (пункт 1.2. Договору).

Стан майна на момент укладення Договору визначається в акті обстеження за узгодженим висновком Балансоутримувача і Орендаря, що є невід'ємною частиною акта приймання-передавання (пункт 1.3. Договору).

Згідно з пунктом 3.1. Договору, орендна плата визначена відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - травень 2013 року 623,62 грн. Орендна плата за перший місяць оренди липень 2013 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць травень 2013 року на індекси інфляції за червень, липень 2013 року.

Договором передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.3. Договору).

Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні: 50% до 50% щомісяця не пізніше 12 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (пункт 3.6. Договору).

Договір укладено строком на 1 рік, та діє з 11.07.2013 по 10.07.2014 включно (пункт 10.1. Договору).

11.07.2013 між Орендодавцем, Балансоутримувачем та Орендарем підписано Акт приймання-передавання орендованих приміщень, згідно якого майно передано в користування Іноземному підприємству "Вікінг" (а.с. 17 на звороті). До вказаного Акта підписано Акт технічного стану державного нерухомого майна, що передається в оренду (а.с. 18).

08.08.2014 між Регіональним відділенням ФДМУ по Кіровоградській області та Іноземним підприємством "Вікінг" підписано додаткову угоду до Договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 11.07.2013 № 34-34, згідно якої продовжено Договір на 2 роки 11 місяців та встановлено строк його дії з 11.07.2014 по 10.06.2017 включно (а.с. 20).

Як зазначає Прокурор та що підтверджує Регіональне відділення ФДМУ по Кіровоградській області, Іноземне підприємство "Вікінг" не сплачувало орендні платежі, внаслідок чого за період з жовтня 2016 по грудень 2017 виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 8 900,66 грн орендної плати. За твердження Прокурора і позивача, по закінченню строку дії Договору відповідач майно з оренди не повернув, а тому зобов'язаний сплатити орендні платежі за весь період користування майном. Прострочення сплати також надає право стягнути штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 902,38 грн і штрафу в розмірі 890,04 грн, а також інфляційні 647,66 грн та 3% річних 153,64 грн. , Іноземне підприємство "Вікінг" не сплачував орендні платежі, внаслідок чого за період з жовтня 2016 по грудень 2017 виникла заборгованість перед позивачем 8 900,66 грн орендної плати. При цьому, по закінченню строку дії Договору відповідач Майно з оренди не повернув, а тому зобов'язаний сплатити орендні платежі за весь період користування Майном. Прострочення сплати також надає право стягнути штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 902,38 грн і штрафу в розмірі 890,04 грн, а також інфляційні втрати 9 548,32 грн та 3% річних 153,64 грн.

При вирішенні спору господарський суд враховує, що до орендних правовідносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, а щодо оренди державного та комунального майна, застосовуються відповідні положення спеціального Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Закон України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності (ст. 2).

Відповідно до частини першої ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Отже, змістом договору оренди є строкове платне користування майном з метою провадження господарської діяльності.

В статті 286 Господарського кодексу України зазначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата з урахуванням її індексації є однією з істотних умов договору оренди державного та комунального майна (ст. 10); своєчасне та повне внесення орендної плати є основним обов'язком орендаря (ч. 3 ст. 18).

Умовами Договору сторони узгодили розмір орендної плати, порядок її розрахунку та строк сплати. При цьому, пунктом 3.11. Договору передбачено, що у разі припинення (розірвання) Договору Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно.

Отже, умовами Договору встановлено обов'язок Іноземного підприємства "Вікінг" сплачувати орендні платежі до моменту повернення об'єкта оренди. Вказані умови узгоджуються зі свободою договору та не суперечать приписам законодавства.

З підстав наведеного є правомірним нарахування орендних платежів, як в період дії Договору (з жовтня 2016 по 10.06.2017), так і поза межами строку його дії - до грудня 2017 року.

Посилання відповідача на відсутність підстав для нарахування орендних платежів з тих підстав, що Іноземне підприємство "Вікінг" не використовує приміщення з вересня 2016 року, про що повідомляв Орендодавця, та враховуючи, що відповідач вживав заходів з підписання актів повернення майна, від підписання яких Регіональне відділення ФДМУ по Кіровоградській області ухилялось, спростовується наступним.

З наданого до матеріалів справи листування між відповідачем та позивачем слідує, що 12.04.2017 Іноземне підприємство "Вікінг" звернулось до Регіонального відділення ФДМУ по Кіровоградській області з листом про припинення дії Договору, в якому повідомило, що не використовує майно з вересня 2016 року і не має наміру його використовувати в майбутньому, а тому просило припинити дію Договору оренди № 34-34 від 11.07.2013 (а.с. 89). До вказаного листа відповідачем додано Акт приймання-передачі приміщення з оренди, який містив підпис Орендаря (Іноземне підприємство "Вікінг") та відмітки для підписання Орендодавцем і Балансоутримувачем (77 на звороті, а.с. 90).

Отриманий від Іноземного підприємства "Вікінг" Акт приймання-передачі було направлено 24.04.2017 Регіональним відділенням ФДМУ по Кіровоградській області для підписання Балансоутримувачу - Кіровоградській льотній академії Національного авіаційного університету (а.с. 91).

У відповідь на зазначений лист Кіровоградська льотна академія Національного авіаційного університету повідомила Регіональне відділення ФДМУ по Кіровоградській області про свої заперечення щодо дострокового припинення Договору у зв'язку із наявністю заборгованості по орендній платі (а.с. 92).

14.06.2017 Регіональне відділення ФДМУ по Кіровоградській області направило на адресу Іноземного підприємства "Вікінг" лист № 675-22 від 12.06.2017, в якому повідомило про припинення строку дії Договору 10.06.2017 та про необхідність повернути майно за актом приймання-передачі (а.с. 93).

06.07.2017 Регіональне відділення ФДМУ по Кіровоградській області направило на адресу Іноземного підприємства "Вікінг" лист № 759-22 від 04.07.2017, в якому повідомило про наявність заборгованості за Договором перед бюджетом в сумі 4 579,47 грн та про необхідність погасити заборгованість і надати до Регіонального відділення акт приймання - передачі орендованого приміщення за Договором від 11.07.2013 № 34-34 (а.с. 94).

24.07.2017 від Іноземного підприємства "Вікінг" до Регіонального відділення ФДМУ по Кіровоградській області надійшов лист № 97-17 від 18.07.2017 з Актом приймання-передачі майна з оренди, в якому відповідач повідомив, що орендоване приміщення ним не використовується з вересня 2016 року, Балансоутримувач не є стороною Договору і не може самостійно приймати майно з оренди, що не надає можливості підписати Акт приймання-передачі, а тому відповідач просив підписати такий акт позивачем (а.с. 76 , 95).

На вказаний лист Регіональне відділення ФДМУ по Кіровоградській області в листі №857-22 від 24.07.2017 повідомило, посилаючись на пункти 10.9, 10.10. Договору, що саме Орендар здійснює дії по поверненню з оренди державного майна Балансоутримувачу - Державній льотній академії Національного авіаційного університету та надає до Орендодавця акт про прийняття Балансоутримувачем майна (а.с. 96). З підстав того, що наданий відповідачем акт приймання-передачі не був засвідчений Балансоутримувачем, позивач повернув такий акт відповідачеві без розгляду.

18.08.2017 відповідач направив позивачеві лист № 104-17 від 07.08.2017 з актом приймання-передачі, аналогічний за змістом листу № 97-17 від 18.07.2017 (а.с. 76 на звороті, 97). На даний лист Регіональне відділення ФДМУ по Кіровоградській області надало відповідь в листі № 997-22 від 19.08.2017, в якому знову послалось на пункти 10.9., 10.10. Договору та повідомило, що Орендар повертає майно Балансоутримувачу, після чого надає до Орендодавця акт про прийняття Балансоутримувачем орендованого державного майна (а.с. 98).

Іноземне підприємство "Вікінг" в черговий раз звернулось до Регіонального відділення ФДМУ по Кіровоградській області з листом № 114-17 від 30.08.2017 і актом приймання-передачі, аналогічним змісту попередньо направлених листів (а.с. 77, 100). На вказаний лист позивач направив відповідь в листі № 1077-22 від 08.09.2017, в якому повідомив про залишення Акта приймання майна з оренди без розгляду, пославшись на інформацію, надану позивачем в листі № 997-22 від 19.08.2017 (а.с. 99).

Господарський суд зазначає, що згідно з частиною 1 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок наймача щодо повернення наймодавцеві речі у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі у разі припинення договору найму.

Положеннями ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" унормовано, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Отже, за наведеними нормами саме на орендаря покладається обов'язок повернути майно з оренди на умовах, визначених в договорі.

Пунктом 10.9. Договору передбачено, що у разі припинення або розірвання Договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу.

Згідно пункту 5.10. Договору Орендар зобов'язується у разі припинення або розірвання Договору повернути Балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду.

У відповідності до пункту 10.10. Договору майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами Акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання Акта приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендаря.

Таким чином, за умовами Договору майно підлягає поверненню Орендарем Балансоутримувачу, яким є Льотна академія Національного авіаційного університету.

В свою чергу матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження повернення відповідачем майна Балансоутримувачу. Фактично доводи відповідача зводяться лише до ухилення Регіонального відділення ФДМУ по Кіровоградській області від підписання Акта приймання-передачі майна, тоді як такі Акти та зміст листів Іноземного підприємства "Вікінг" до позивача не містили жодних відомостей щодо фактичного повернення майна Льотній академії Національного авіаційного університету.

Як слушно звертає увагу Прокурор у відповіді на відзив, для звільнення себе від обов'язку сплачувати орендну плату відповідач повинен довести, що приміщення ним повернуто у порядку встановленому договором, зокрема, шляхом оформлення акту відповідно до вимог ч. 2 ст. 795 ЦК України. І у разі відсутності акту, відповідач повинен довести суду, що приміщення ним звільнено, користування орендним майном не здійснюється, а акт не оформлений з вини позивача, який ухиляється від вчинення таких дій, оскільки тоді матиме місце прострочення кредитора (ст. 613 ЦК України).

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Вищого господарського суду України від 03.08.2016 у справі № 910/29047/15.

За наявними в матеріалах справи доказами не підтверджено повернення відповідачем майна за Договором Балансоутримувачу - Льотній академії Національного авіаційного університету, як і не підтверджено ухилення вказаної особи від прийняття майна з оренди. Лист Кіровоградської льотної академії Національного авіаційного університету від 23.05.2017 № 01-08/1256, не є ухиленням від прийняття майна з оренди, оскільки вказаний лист є відповіддю на пропозицію Іноземного підприємства "Вікінг" з приводу дострокового припинення Договору.

Згідно з правилами частини 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умовами Договору не передбачено можливості односторонньої відмови від Договору, а тому зважаючи на відсутність волевиявлення позивача на дострокове припинення Договору такий Договір діяв до закінчення визначеного ним строку.

Відповідачем не надано до матеріалів справи жодного доказу на підтвердження фактичного звільнення об'єкта оренди, тоді як згідно наданої на запит суду в листі від 11.10.2018 № 01-08/2894 інформації, Кіровоградською льотною академією Національного авіаційного університету повідомлено, що станом на день надання інформації орендоване приміщення не передано по акту приймання-передавання Балансоутримувачу, ключі не повернуті, доступу до приміщення Льотна академія на має, а отже воно фактично не звільнено та не повернуто Іноземним підприємством "Вікінг" (а.с. 191).

Господарський суд зауважує, що направлення Актів приймання-передачі майна не виключає можливості продовження фактичного користування предметом оренди. Відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження зазначеної в поясненнях до суду від 10.10.2018 інформації про неодноразові намагання Іноземного підприємства "Вікінг" організувати приймання-передачу орендованого приміщення та про ігнорування позивача з'явитись для передачі майна.

Також господарський суд відхиляє доводи відповідача про нікчемність згідно ст. 220 Цивільного кодексу України додаткової угоди від 08.08.2014, якою продовжено строк дії договору з 11.07.2014 по 10.06.2017.

Так, якщо із закінченням строку договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) його дію було продовжено і наведене призвело до збільшення загального строку користування орендованим майном, який складає понад три роки, це не може бути підставою для визнання такого договору нікчемним у зв'язку з відсутністю його нотаріального посвідчення та державної реєстрації, якщо на момент укладення такого договору він відповідно до частини другої ст. 215 Цивільного кодексу України відповідав вимогам частини 2 ст. 793 та ст. 794 Цивільного кодексу України.

Оскільки Договір на момент його укладення відповідав вимогам ч. 2 ст. 793 та ст. 794 Цивільного кодексу України, а додатковою угодою від 08.08.2014 саме продовжено строк дії Договору на 2 роки 11 місяців, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нотаріального посвідчення та державної реєстрації вказаної додаткової угоди.

Враховуючи вищенаведене, нарахування позивачем орендної плати за період з жовтня 2016 року по грудень 2017 року в сумі 8 900,66 грн є правомірним. Наданий позивачем розрахунок відповідає умовам Договору, тоді як контррозрахунок відповідача (а.с. 80) не враховує період нарахування після припинення строку дії Договору, що суперечить пункту 3.11. Договору, а тому відхиляється судом.

Посилання відповідача на оплату згідно платіжного доручення № 280 від 20.02.2017 не приймається судом, оскільки оплата згідно вказаного платіжного документа здійснена на рахунок Балансоутримувача, що не є предметом спору (а.с. 75).

Як встановлено вище, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі (ч. 3 ст. 18 закону України "Про оренду державного та комунального майна").

За приписами статей 509, 526 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З підстав викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Прокурора в частині стягнення з Іноземного підприємства "Вікінг" на користь Регіонального відділення ФДМУ по Кіровоградській області заборгованості за Договором оренди № 34-34 від 11.07.2013 в сумі 8 900,66 грн орендної плати за період з жовтня 2016 року по грудень 2017 року.

Як слідує з розрахунку позову, до заборгованості з орендної плати Прокурор також включає інфляційні нарахування в сумі 647,66 грн, 3% річних в сумі 153,64 грн та штраф в сумі 890,04 грн, що всього (разом з орендною платою) становить 10 592,00 грн. Також Прокурор просить стягнути пеню в розмірі 902,38 грн.

З приводу вказаних нарахувань господарський суд зазначає наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань наступають наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає, що такий розрахунок є невірним, оскільки не враховано положення частини 5 ст. 254 Цивільного кодексу України. Вказаною нормою передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Окрім того, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

З підстав наведеного суд наводить наступний розрахунок 3% річних та інфляційних в межах періоду розрахунку позивача:

за зобов'язанням з оплати орендної плати за жовтень 2016 в сумі 559,64 грн: 3% річних за період прострочення з 15.11.2016 (12 і 13.11.2016 вихідні, а тому граничний термін виконання 14.11.2016) по 15.01.2018 - 19,64 грн; інфляційні з грудня 2016 по грудень 2017 - 82,22 грн, однак заявлено до стягнення меншу суму - 77,13 грн, межах якого задовольняється позов;

за зобов'язанням з оплати орендної плати за листопад 2016 в сумі 559,64 грн: 3% річних за період прострочення з 13.12.2016 по 15.01.2018 - 18,35 грн, однак заявлено до стягнення меншу суму 18,30 грн, в межах якої задовольняється позов; інфляційні з січня по грудень 2017 - 76,50 грн;

за зобов'язанням з оплати орендної плати за грудень 2016 в сумі 559,64 грн: 3% річних за період прострочення з 13.01.2017 по 15.01.2018 - 16,93 грн, однак заявлено до стягнення меншу суму 16,88 грн, в межах якої задовольняється позов; інфляційні з лютого по грудень 2017 - 69,57 грн;

за зобов'язанням з оплати орендної плати за січень 2017 в сумі 565,79 грн: 3% річних за період прострочення з 14.02.2017 (12.02.2017 вихідні, а тому граничний термін виконання 13.02.2017) по 15.01.2018 - 15,62 грн; інфляційні з березня по грудень 2017 - 64,04 грн;

за зобов'язанням з оплати орендної плати за лютий 2017 в сумі 571,45 грн: 3% річних за період прострочення з 14.03.2017 (12.03.2017 вихідні, а тому граничний термін виконання 13.03.2017) по 15.01.2018 - 14,46 грн; інфляційні з квітня по грудень 2017 - 53,43 грн;

за зобов'язанням з оплати орендної плати за березень 2017 в сумі 581,74 грн: 3% річних за період прострочення з 13.04.2017 по 15.01.2018 - 13,29 грн, однак заявлено до стягнення меншу суму 13,24 грн, в межах якої задовольняється позов; інфляційні з травня по грудень 2017 - 48,72 грн;

за зобов'язанням з оплати орендної плати за квітень 2017 в сумі 586,97 грн: 3% річних за період прострочення з 13.05.2017 по 15.01.2018 - 11,96 грн, однак заявлено до стягнення меншу суму 11,91 грн, в межах якої задовольняється позов; інфляційні з червня по грудень 2017 - 41,00 грн;

за зобов'язанням з оплати орендної плати за травень 2017 в сумі 594,60 грн: 3% річних за період прострочення з 13.06.2017 по 15.01.2018 - 10,61 грн, однак заявлено до стягнення меншу суму 10,55 грн, в межах якої задовольняється позов; інфляційні з липня по грудень 2017 - 31,51 грн;

за зобов'язанням з оплати орендної плати за червень 2017 в сумі 604,12 грн: 3% річних за період прострочення з 13.07.2017 по 15.01.2018 - 9,29 грн, однак заявлено до стягнення меншу суму 9,23 грн, в межах якої задовольняється позов; інфляційні з серпня по грудень 2017 - 30,75 грн;

за зобов'язанням з оплати орендної плати за липень 2017 в сумі 605,33 грн: 3% річних за період прострочення з 15.08.2017 (12 і 13.08.2017 вихідні, а тому граничний термін виконання 14.08.2017) по 15.01.2018 - 7,66 грн; інфляційні з вересня по грудень 2017 - 31,44 грн;

за зобов'язанням з оплати орендної плати за серпень 2017 в сумі 604,72 грн: 3% річних за період прострочення з 13.09.2017 по 15.01.2018 - 6,21 грн, однак заявлено до стягнення меншу суму 6,16 грн, в межах якої задовольняється позов; інфляційні з жовтня по грудень 2017 - 18,94 грн;

за зобов'язанням з оплати орендної плати за вересень 2017 в сумі 616,82 грн: 3% річних за період прострочення з 13.10.2017 по 15.01.2018 - 4,82 грн, однак заявлено до стягнення меншу суму 4,76 грн, в межах якої задовольняється позов; інфляційні з листопада по грудень 2017 - 11,78 грн;

за зобов'язанням з оплати орендної плати за жовтень 2017 в сумі 624,22 грн: 3% річних за період прострочення з 14.11.2017 (12.11.2017 вихідний, а тому граничний термін виконання 13.11.2017) по 15.01.2018 - 3,23 грн; інфляційні за грудень 2017 - 6,24 грн;

за зобов'язанням з оплати орендної плати за листопад 2017 в сумі 629,84 грн: 3% річних за період прострочення з 13.12.2017 по 15.01.2018 - 1,76 грн; інфляційні нарахування відсутні, у зв'язку з тим, що період заборгованості в межах розрахунку позивача менше повного місяця грудня 2017 року;

за зобов'язанням з оплати орендної плати за грудень 2017 в сумі 636,14 грн: 3% річних за період прострочення з 13.01.2017 по 15.01.2018 - 0,15 грн; інфляційні нарахування позивач не нараховує.

Враховуючи наведений розрахунок позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 153,55 грн 3% річних та 561,05 грн інфляційних втрат. У задоволенні позову в іншій частині суд відмовляє у зв'язку з неправильним розрахунком.

Що стосується позовних вимог про стягнення пені в розмірі 902,38 грн та штрафу в розмірі 890,04 грн, господарський суд зазначає наступне.

За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання (ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.7. Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно з пунктом 3.8. Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Тобто, Договором встановлено відповідальність за порушення строку сплати орендної плати у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та штрафу в розмірі 10% від суми заборгованості, якщо прострочення становить не менш ніж три місяці.

Разом з цим, в силу приписів ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За правилами частини 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно частини 7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Як встановлено матеріалами справи, строк дії Договору, з урахуванням його продовження згідно додаткової угоди від 08.08.2014, встановлено по 10.06.2017 включно. При цьому сторони не узгодили, що Договір діє до повного виконання зобов'язань.

За таких обставин, правові підстави застосування пені та штрафу за зобов'язаннями зі сплати орендних платежів після закінчення строку дії Договору 10.06.2017 (орендна плата за повний місяць червень та орендні платежі за липень-грудень 2017) відсутні у зв'язку з відсутністю письмового договору, яким передбачено таку відповідальність та визначено її розмір. Одночасно, нарахування пені за період прострочення після 10.06.2017 за порушення зобов'язання, яке виникло в період дії Договору, є правомірним.

З підстав викладеного суд відмовляє у задоволенні позову про стягнення пені та штрафу, які нараховано на платежі зі сплати орендної плати за повний місяць червень та липень-грудень 2017 року.

Стосовно розрахунку в іншій частині суд зазначає, що позивачем при розрахунку пені не враховано положення частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якими встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Умовами Договору інший строк нарахування пені не встановлено. Так, в суму заборгованості в розмірі 5 183,59 грн, з якої розпочинається нарахування пені, входять орендні платежі з жовтня 2016 року, тоді як строк нарахування пені по зобов'язанням обмежується шістьма місяцями по кожному зобов'язанню окремо.

Враховуючи наведене, суд наводить наступний розрахунок пені в межах періоду розрахунку позовної заяви:

за зобов'язанням з оплати орендної плати за жовтень 2016 в сумі 559,64 грн пеня підлягає нарахуванню за період прострочення з 15.11.2016 до 15.05.2017, підстави для стягнення пені за період з 16.07.2017 по 15.01.2018 відсутні;

за зобов'язанням з оплати орендної плати за листопад 2016 в сумі 559,64 грн пеня підлягає нарахуванню за період прострочення з 13.12.2016 до 13.06.2017, підстави для стягнення пені за період з 16.07.2017 по 15.01.2018 відсутні;

за зобов'язанням з оплати орендної плати за грудень 2016 в сумі 559,64 грн пеня підлягає нарахуванню за період прострочення з 13.01.2017 по 13.07.2017, підстави для стягнення пені за період з 16.07.2017 по 15.01.2018 відсутні;

за зобов'язанням з оплати орендної плати за січень 2017 в сумі 565,79 грн пеня підлягає нарахуванню за період прострочення з 14.02.2017 по 14.08.2017, в межах періоду розрахунку позову - з 16.07.2017 по 14.08.2017, що становить 11,63 грн;

за зобов'язанням з оплати орендної плати за лютий 2017 в сумі 571,45 грн пеня підлягає нарахуванню за період прострочення з 14.03.2017 по 14.09.2017, в межах періоду розрахунку позову - з 16.07.2017 по 14.09.2017, що становить - 23,88 грн;

за зобов'язанням з оплати орендної плати за березень 2017 в сумі 581,74 грн пеня підлягає нарахуванню за період прострочення з 13.04.2017 по 13.10.2017, в межах періоду розрахунку позову - з 16.07.2017 по 13.10.2017, що становить - 35,86 грн;

за зобов'язанням з оплати орендної плати за квітень 2017 в сумі 586,97 грн пеня підлягає нарахуванню за період прострочення з 13.05.2017 по 13.11.2017, в межах періоду розрахунку позову - з 16.07.2017 по 13.11.2017, що становить - 49,23 грн;

за зобов'язанням з оплати орендної плати за травень 2017 в сумі 594,60 грн пеня підлягає нарахуванню за період прострочення з 13.06.2017 по 13.12.2017, в межах періоду розрахунку позову - з 16.07.2017 по 13.12.2017, що становить - 63,06 грн;

а всього пеня становить 183,66 грн. Підстави для стягнення пені в іншій частині відсутні у зв'язку з неправильним розрахунком.

Щодо розрахунку штрафу, суд зазначає, що вказаний розрахунок відповідає умовам Договору, а саме:

за порушення зобов'язання з оплати орендної плати за жовтень 2016 в сумі 559,64 грн штраф становить 55,96 грн;

за порушення зобов'язання з оплати орендної плати за листопад 2016 в сумі 559,64 грн штраф становить 55,96 грн;

за порушення зобов'язання з оплати орендної плати за грудень 2016 в сумі 559,64 грн штраф становить 55,96 грн;

за порушення зобов'язання з оплати орендної плати за січень 2017 в сумі 565,79 грн штраф становить 56,58 грн;

за порушення зобов'язання з оплати орендної плати за лютий 2017 в сумі 571,45 грн штраф становить 57,15 грн;

за порушення зобов'язання з оплати орендної плати за березень 2017 в сумі 581,74 грн штраф становить 58,17 грн;

за порушення зобов'язання з оплати орендної плати за квітень 2017 в сумі 586,97 грн штраф становить 58,70 грн;

за порушення зобов'язання з оплати орендної плати за травень 2017 в сумі 594,60 грн штраф становить 59,46 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 183,66 грн та штрафу в розмірі 457,94 грн заявлено правомірно.

Посилання відповідача на порушення ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, є безпідставним. У межах одного виду відповідальності може застосовуватись і різний набір санкцій (штраф, пеня), що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Вказаний висновок відповідає постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4400/17.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто вони не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Таким чином, відповідачем не доведено, що він був двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Разом з цим, відповідачем просить застосувати позовну давність щодо нарахованої неустойки.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджено, що позовна заява подана у даній справі 15.03.2018.

Таким чином, нарахування пені з 16.07.2017 здійснено в межах річного строку позовної давності, тоді як нарахування штрафу за прострочення сплати орендних платежів за жовтень і листопад 2016 року здійснено поза межами такого строку.

Так, підставою для стягнення штрафу згідно з пунктом 3.8. Договору є прострочення сплати не менш ніж три місяці. Тобто, право на стягнення штрафу виникло: по зобов'язанню з оплати орендної плати за жовтень 2016 в сумі 559,64 грн - з 16.02.2017; по зобов'язанню з оплати орендної плати за листопад 2016 в сумі 559,64 грн - з 13.03.2017.

Таким чином, звернувшись до суду з позовом у даній справі 15.03.2018 позивачем пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення штрафу за порушення зобов'язання зі сплати орендної плати за жовтень та листопад 2016.

З огляду на відсутність клопотань про визнання причин пропуску строку позовної давності поважними, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 111,92 грн, у зв'язку з пропуском строку позовної давності за вказаною вимогою.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Регіонального відділення ФДМУ по Кіровоградській області підлягають частковому задоволенню в сумі 10 144, 88 грн, з якої: 8 900,66 грн заборгованість з орендної плати, 183,66 грн пені, 346,02 грн штрафу, 153,55 грн 3% річних та 561,05 грн інфляційних втрат. У задоволенні позову в іншій частині суд відмовляє за наведених вище підстав.

Судовий збір за правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути Іноземного підприємства "Вікінг" (25006, м. Кропивницький, вул. Дворцова, 14, ідентифікаційний код 32513994) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Глинки, 2, ідентифікацій код 13747462) 8900,66 грн заборгованості з орендної плати, 183,66 грн пені, 346,02 грн штрафу, 153,55 грн 3% річних та 561,05 грн інфляційних.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути Іноземного підприємства "Вікінг" (25006, м. Кропивницький, вул. Дворцова, 14, ідентифікаційний код 32513994) на користь прокуратури Кіровоградської області (25006, м. Кропивницький, вул. В. Пермська, 4, код ЄДРПОУ 02910025, банк - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, р/р 35215073004600, код класифікації видатків бюджету 2800) - 1555,14 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Належним чином засвідчені копії рішення направити Кіровоградській місцевій прокуратурі (25006, м.Кропивницький, вул. Євгена Чикаленка, 11), Регіональному відділенню Фонду державного майна України в Кіровоградській області 25009, м.Кропивницький, вул. Глинки,2), Іноземному підприємству "Вікінг" (25006, м. Кропивницький, Дворцова, 14 та 27641, с. Соколівське, пр-т Комсомольський, 20), Прокуратурі Кіровоградської області (25000, м. Кропивницький, вул. Верхня Пермська, 4).

Повне рішення складено 16.10.2018.

Суддя В.В.Тимошевська