Рішення

від 03.10.2018 по справі 813/2256/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 813/2256/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2018 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Коморного О.І.

секретар судового засідання Редкевич О.Р.

за участю:

представника позивача не прибув

представника відповідача ОСОБА_1

треті особи не прибули

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Великоглібовицької сільської ради Перемишлянського району Львівської області про визнання протиправними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.

Обставини справи.

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Великоглібовицької сільської ради Перемишлянеького району Львівської області до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, з вимогами :

- визнати протиправними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Великоглібовицької сільської ради таким громадянам: ОСОБА_2 від 27.12.2016 №13-12188/16-16- СГ (кадастровий номер 4623381800:02:000:0790), ОСОБА_4 від 27.12.2016 №13-12185/16-16-СГ (кадастровий номер 4623381800:02:000:0789), ОСОБА_3 від 27.12.2016 №13-12181/16-16-СГ (кадастровий номер 4623381800:02:000:0788), ОСОБА_5 від 16.01.2017 №13-26/16-17-СГ (кадастровий номер 4623381800:02:000:0787).

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_6 управлінням Держгеокадастру видано оскаржувані накази про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, керуючись ст. 118 Земельного кодексу України та враховуючи лист Великоглібовицької сільської ради від 16.12.2016 року № 407. Проте, позивач зазначає, що саме листом від 08.12.2016 № 399 надано відповідь відповідачу, про відсутність можливості та заперечення у підготовці по розробленню матеріалів та надання дозволу на розроблення документації із землеустрою по виділенню даних земельних ділянок. Зважаючи на таке, дії відповідача під час прийняття оскаржуваних наказів є протиправними, тому такі підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечив повністю з підстав викладених у поданому відзиві. Зазначив, що до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області звернулися громадяни із клопотаннями про надання дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею 2,00 та для ведення особистого селянського господарства розташованих на території Великоглібовецької сільської ради Перемишлянського району Львівської області за межами населеного пункту. ОСОБА_6 управлінням Держгеокадастру у Львівській області було скеровано запит до голови Великоглібовицької сільської ради Перемишлянського району Львівської області від 06.12.2016р. за вих. № Л-16627/0-7883/6-16 Про висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою . В свою чергу, на вищевказаний запит Великоглібовицькою сільською радою листом від 16.12.2016р. за № 407 було надано відповідь про те, що виконавчий комітет Великоглібовицької сільської ради не заперечує щодо надання земельних ділянок відповідним громадянам. Тому, керуючись ст. 118 Земельного кодексу України, в результаті розгляду клопотань громадян ОСОБА_6 управління Держгеокадастру у Львівській області прийняло рішення про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не прибув, подав заяву від 26.09.2018 року вх.№ 30350 про розгляд справи без участі позивача, позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити позов повністю.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, вважає вимоги позивача безпідставними, просить у задоволенні позову відмовити.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, в судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про розгляд справи.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно та об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності та

встановив:

До Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із клопотаннями про надання дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею 2,00 та для ведення особистого селянського господарства розташованих на території Великоглібовецької сільської ради Перемишлянського району Львівської області за межами населеного пункту з долученими графічними матеріалами, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, звернулися наступні громадяни:

- ОСОБА_2 (клопотання від 29.11.2016р. №Б- 16633/0/5-16) (а.с. 46-47);

ОСОБА_3 (клопотання від 29.11.2016р. №Б- 16632/0/5-16) (а.с.48-50);

ОСОБА_7 (клопотання від 29.11.2016р. №Б- 16629/0/5-16) (а.с.51-53);

ОСОБА_5 (клопотання від 29.11.2016р. №Л-16639/0/5-16) (а.с.54-55);

ОСОБА_6 управлінням Держгеокадастру у Львівській області за результатами розгляду клопотань винесено накази про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_2 від 27.12.2016 №13-12188/16-16-СГ (а.с. 57), ОСОБА_3 від 27.12.2016 №13-12181/16-16-СГ (а.с.58), ОСОБА_4 від 27.12.2016 №13-12185/16-16-СГ (а.с.59), ОСОБА_5 від 16.01.2017 №13-26/16-17-СГ (а.с.56).

Позивач, вважає, що видача відповідачем оскаржуваних наказів про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою у власність, у разі їх затвердження та передачі у власність земельних ділянок, призведе до незаконного вилучення з державної власності вказаних земельних ділянок та позбавить в майбутньому права позивача розпоряджатися даними земельними ділянками відповідно до розробленого Генерального плану села ОСОБА_8.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені ст. ст. 118, 122, 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Відповідно до ч.3 ст.123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17, від 27 березня 2018 року в справі № 463/3375/15-а, від 10 липня 2018 року в справі № 806/3095/17.

Треті особи в порядку передбаченому ст. ст. 118, 122, 123 Земельного кодексу України звернулися до відповідача із клопотанням (заявою) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, а відповідач розглянув клопотання третіх осіб та своїм наказами, що є предметом спору в даній справі, надав дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Підстав до відмови відповідачем у наданні такого дозволу третім особам судом не встановлено, оскільки, вичерпний перелік таких визначений ч.3 ст. 123 Земельного кодексу України.

Оскільки порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, зокрема, порядок одержання дозволу на розроблення проекту землеустрою, врегульовано безпосередньо Земельним кодексом України, посилання позивача на доручення Віце-прем'єр-міністра України № 37732/0/1-14 від 08.10.2014, рішення колегії Держземагенства України №2/1 від 14.10.2014 та доручення ОСОБА_6 Львівської облдержадміністрації № 13/0/6-15 від 10.02.2015, як на підставу для відмови третім особам у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, є неправомірним.

Покликання позивача на рішення № 416 від 18.08.2017 року Великоглібовецької сільської ради Перемишлянського району Львівської області про надання дозволу на виготовлення генерального плану села Великі Глібовичі Перемишлянського району Львівської області, суд не бере до уваги, оскільки таке не затверджує даний генеральний план. Крім того, оскаржувані накази прийняті відповідачем до прийняття рішення №416 від 18.08.2018 року.

Тож, оскаржувані накази про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 27.12.2016р. №13-12188/16-16-СГ, від 27.12.2016р. №13-12185/16-16-СГ, від 27.12.2016р. №13-12181/16-16-СГ, від 16.01.2017р. №13-26/16-17-СГ, прийняті суб'єктом владних повноважень у межах повноважень, відповідно до закону, з дотриманням встановленої процедури та відповідає усім вимогам зазначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.

Відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України відповідач мав прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або прийняти мотивоване рішення про відмову із чітким визначенням однієї з підстав, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України.

При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Вирішуючи публічно-правовий спір, суд повинен встановити, в чому полягає порушення прав позивача рішенням відповідача.

В даному випадку, позивач звернувся до суду за захистом, на його думку, порушеного права, обравши спосіб захисту - визнання протиправними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.

Однак, суд наголошує, що рішення суб'єкта владних повноважень повинне бути таким, що породжує, змінює або припиняє права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, тобто у іншої особи вже виникло право на користування чи власність на земельну ділянку. Проте, у третіх осіб, на даному етапі не виникло право на користування чи власність на спірну земельну ділянку, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17, від 27 березня 2018 року в справі № 463/3375/15-а, від 10 липня 2018 року в справі № 806/3095/17.

Разом з тим, судом встановлено з матеріалів справи, що ОСОБА_6 управління Держгеокадастру у Львівській області, відповіддю в формі листа від 20.12.2017 року № 31-13-0.31-16189/2-17, від 20.12.2017 року № Б-15353/0-9047/6-17, від 20.12.2017 року № Л-15340/0-9046/6-17, від 20.12.2017 року № Б-15349/0-9048/6-17 повідомлено третіх осіб, про залишення без розгляду клопотання про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність до вияснення обставин, у зв'язку з надходженням листа Великоглібовецької сільської ради від 28.11.2017 року № 382, щодо прийняття рішення № 416 про надання дозволу на виготовлення генерального плану села Великі Глібовичі Перемишлянського району Львівської області . (а.с.63-66).

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази порушення оскаржуваними наказами прав чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд вважає, що відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог позивача, належним чином довів правомірність своїх дій, а позивач не навів переконливих та нормативно обґрунтованих доказів про порушення чинного законодавства відповідачем та порушення його прав спірним рішенням, відтак, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

У відповідності до вимог ст. 139 КАС України, судові витрати покласти на позивача.

Керуючись ст. 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Повний текст рішення складений 16.10.2018 року

Суддя Коморний О.І.