Рішення

від 16.10.2018 по справі 812/1764/18

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

6.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

16 жовтня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1764/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Старобільської міської ради Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Старобільська районна державна адміністрація Луганської області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

21.06.2018 до суду надійшов позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Старобільської міської ради Луганської області, в якому позивачі посилаються на таке.

15.01.2015 позивачі набули право власності по 1/3 частки кожному на комплекс нежитлових приміщень, розташованих за адресою: Луганська область, АДРЕСА_2, що підтверджується договором дарування від 15.01.2015, зареєстрованого в реєстрі за № 1-1.

Відповідно до частини другої статті 120 Земельного кодексу України до позивачів при набутті права власності на вищезазначені об'єкти нерухомості перейшло право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і втому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У зв'язку з потребою у власному житлі позивачі мають намір реконструювати вказані нежитлові приміщення та використовувати як жилі шляхом проведення необхідних будівельних робіт.

Однак, відповідно до п. 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.2015 № 747) будівельні роботи можуть виконуватися заявником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Згідно з частиною першою статті 121 Земельного кодексу України позивачі мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в містах - не більше 0,10 гектара.

Але реалізувати своє право на безоплатну передачу їм земельної ділянки позивачі не в змозі, так як відповідно до листа відповідача від 15.05.2018 № 975 землі, на яких побудований комплекс нежитлових приміщень, згідно Генерального плану, розташовані у промисловій зоні, а питання щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_4, відповідач не розглядає, так як відсутні історико-архітектурний опорний план міста та план зонування міста.

У зв'язку з вищезазначеним відповідач не надав у встановлений законом строк дозвіл за клопотанням позивачів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за адресою: Луганська область, АДРЕСА_2 (кадастровий номер НОМЕР_4), або проекту приватизації цієї земельної ділянки.

Вважають, що такі дії відповідача є протиправними, суперечать діючому законодавству України та порушують конституційні права та свободи позивачів.

Просять суд визнати протиправною бездіяльність відповідача при розгляді заяви ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 від 23.04.2018 про зміну цільового призначення земельної ділянки, розташованої за адресою: Луганська область, АДРЕСА_2 (кадастровий номер НОМЕР_4) та наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; зобов'язати відповідача надати ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за адресою: Луганська область, АДРЕСА_2 (кадастровий номер НОМЕР_4); зобов'язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за адресою: Луганська область, АДРЕСА_2 (кадастровий номер НОМЕР_4); зобов'язати відповідача змінити категорію земельної ділянки, розташованої за адресою: Луганська область, АДРЕСА_2 (кадастровий номер НОМЕР_4) з землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення на землю житлової та громадської забудови; стягнути з відповідача судовий збір.

Ухвалою суду від 25.06.2018 позовну заяву було залишено без руху. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою суду від 16.07.2018 відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, у справі визначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 31.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

07.08.2018 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено таке.

Аналіз частин першої та другої статті 120 Земельного кодексу України дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у позивачів виникає обов'язок оформити та зареєструвати право користування відповідною земельною ділянкою, розташованою під нерухомим майном.

З моменту набуття права власності на вищевказаний комплекс нежитлових приміщень та до теперішнього часу позивачі зверталися з заявою до міської ради щодо оформлення права оренди для користування земельною ділянкою, на якій перебуває це майно, від 24.11.2015. За результатом розгляду цієї заяви рішенням міської ради від 27.07.2016 № 10/15 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку статті 122 Земельного кодексу України, але позивачі не розробили проект землеустрою та не оформили право оренди земельної ділянки.

Позивачі у своїй заяві зазначають про проект приватизації земельної ділянки, на якій розташований комплекс нежитлових приміщень, але фактично звертались до міської ради з заявою щодо оформлення права оренди на земельну ділянку, на якій перебуває це майно, від 24.11.2015 та заявою від 23.04.2018 щодо розроблення детального плану території, обмеженої АДРЕСА_2, через зміну цільового використання земельної ділянки з земель промисловості в землі житлової та громадської забудови за адресою: АДРЕСА_2 але не щодо одержання її безоплатно у власність. Відтак, жодних звернень щодо приватизації земельної ділянки, передбачених статтею 118 ЗК України, від позивачів не надходило.

За заявою позивачів від 23.04.2018 щодо розробки детального плану території через зміну цільового використання земельної ділянки виконавчим комітетом міської ради у зв'язку з відсутністю посади архітектора у структурі штату апарату ради та виконавчого комітету 02.05.2018 було направлено запит головному архітектору Старобільської міської державної адміністрації щодо послідовності розроблення та площу території, для якої передбачається розроблення детального плану частини території м. Старобільськ для зміни цільового призначення земельної ділянки.

07.05.2018 за вих. № 36 до виконавчого комітету Старобільської міської ради надійшла відповідь головного архітектора Старобільського району, в якій зазначено, що земельна ділянка по АДРЕСА_2, згідно діючого Генерального плану (концепції розвитку), розташована в промисловій зоні поблизу діючого жіночого монастиря - пам'ятки архітектури. Місто Старобільськ відноситься до історичних міст України. Межі історичних ареалів і зон охорони пам'яток не визначені за відсутністю історико-архітектурного опорного плану міста Старобільська. З урахуванням зазначеного листа головного архітектора позивачам було надано відповідь за вих. № 975 від 15.05.2018.

Частина п'ята статті 20 ЗК України визначає, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. За даними публічно-кадастрової карти земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 кадастровий номер НОМЕР_4, враховується як комунальна власність територіальної громади м. Старобільськ.

Після надання дозволу Старобільською міською радою на виготовлення проекту землеустрою у 2016 році позивачі не розробили проект землеустрою та не оформили право оренди на земельну ділянку, у той же час продовжують її фактично використовувати без законних на те підстав.

На підставі викладеного відповідач вважає позовні вимоги незаконними й необґрунтованими, тому просить у задоволенні позову відмовити (арк. спр. 65-72).

Позивачі в судове засідання не прибули, надали заяви про розгляд справи без їх участі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, надав заяву, в якій просив розглядати справу без його участі та повідомив, що оскільки земельна ділянка, розташована в межах населеного пункту (Старобільська міська рада), то розпорядження земельною ділянкою належить до повноважень виключно Старобільської міської ради. Тому залучення Старобільської райдержадміністрації в якості третьої особи вважає помилковим і необґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов такого.

Судом установлено, що на підставі договору дарування комплексу нежитлових приміщень від 15.01.2015 позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 набули право власності на комплекс нежитлових приміщень, розташований за адресою: Луганська область, Старобільський район, АДРЕСА_2 по 1/3 частки кожен (арк. спр. 11-12).

Позивачі звернулися до відповідача з заявою від 23.04.2018, в якій просили розробити детальний план території, обмеженої АДРЕСА_2, через зміну цільового використання земельної ділянки з земель промисловості в землі житлової та громадської забудови за адресою: АДРЕСА_2

У відповідь на вказану заяву відповідач листом від 15.05.2018 № 975 повідомив позивачів, що відповідно до листа головного архітектора Старобільського району вказана земельна ділянка згідно Генерального плану (концепції розвитку) розташована в промисловій зоні, поблизу діючого жіночого монастиря - пам'ятки архітектури. Також зазначено, що м. Старобільськ відноситься до історичних міст України, але межі історичних ареалів і зон охорони пам'яток на цей час не визначені за відсутністю історико-архітектурного опорного плану міста Старобільськ. Крім того, в листі вказано, що для вирішення питання обмеження використання території для містобудівних потреб та недопущення хаотичної забудови міста необхідне виготовлення плану зонування міста Старобільськ. Отже, враховуючи вищевикладене, питання щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель промисловості в землі житлової та громадської забудови, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 може бути розглянуте після виготовлення історико-архітектурного опорного плану міста Старобільськ та плану зонування (арк. спр. 15).

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим (частина перша).

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки (частина друга).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (частина сьома).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому 186-1 цього Кодексу (частина восьма).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев'ята).

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Згідно зі статтею 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (частина перша).

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга).

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди (частина четверта).

Статтею 186-1 визначено повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Так, відповідно до частини першої цієї статті проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з частиною другою цієї статті проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту (частина четверта).

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (частина п'ята).

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (частина шоста).

Відповідно до частини першої статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Частина друга цієї статті визначає, що зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою цієї статті Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.

Відмова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у зміні цільового призначення земельної ділянки або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, обов'язковою умовою для вирішення питання про зміну цільового призначення земельної ділянки є надання проекту землеустрою, погодженого в порядку, визначеному законом.

Як установлено судом, 24.11.2015 позивачі зверталися до відповідача з заявою щодо оформлення права оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 (арк. спр. 73).

Рішенням Старобільської міської ради від 27.07.2016 № 10/15 ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,2060 га, яка надається в спільну часткову оренду, для обслуговування комплексу нежитлових приміщень по 1/3 частці за адресою: АДРЕСА_2 із зміною цільового призначення землі: з земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення в землі житлової та громадської забудови - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (В 03.15), розташованих в межах населеного пункту м. Старобільськ (арк. спр. 74).

Таким чином, рішенням відповідача від 27.07.2016 № 10/15 позивачам уже надано дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Проте, отримавши такий дозвіл, позивачі не розробили відповідний проект землеустрою та не подали його до Старобільської міської ради.

Доказів того, що позивачі зверталися з іншою заявою щодо надання такого дозволу на розробку проекту землеустрою, та їм було відмовлено в наданні такого дозволу чи його затвердженні, позивачами до суду не надано.

Відтак, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідача надати позивачам дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за адресою: Луганська область, Старобільський район, АДРЕСА_2, а також зобов'язання відповідача затвердити відповідний проект землеустрою є необґрунтованими й безпідставними, тому ці вимоги не належать до задоволення.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача при розгляді заяви позивачів від 23.04.2018 про зміну цільового призначення земельної ділянки та зобов'язання відповідача змінити категорію земельної ділянки з землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення на землю житлової та громадської забудови суд зазначає таке.

Згідно положень Земельного кодексу України (статті 18, 19) цільове призначення земель визначається віднесенням землі до відповідної категорії, вичерпний перелік яких зафіксовано в статті 19 Кодексу.

Як уже зазначено судом, статтею 20 Земельного кодексу України визначено порядок встановлення та зміни цільового призначення земельних ділянок.

Відповідно до частини 4 Європейської хартії місцевого самоврядування від 15.10.1985, яка набрала чинності для України 01.01.1998, головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом. Однак це положення не перешкоджає наділенню органів місцевого самоврядування повноваженнями і функціями для спеціальних цілей відповідно до закону.

Органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Частиною першою статті 144 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно зі статтею 25 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських селищних, міських рад у сфері земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Пунктом 19 частини четвертої статті 42 Закону № 280/97-ВР визначено, що сільський, селищний, міський голова здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів.

Отже, питання щодо зміни цільового призначення земельних ділянок має вирішуватися на пленарному засіданні відповідної ради.

Ухвалою суду від 08.10.2018 від відповідача витребувано інформацію про те, чи розглядалося питання щодо зміни цільового використання земельної ділянки за адресою: Луганська область, АДРЕСА_2 за заявою позивачів від 23.04.2018 на пленарному засіданні Старобільської міської ради Луганської області.

На виконання ухвали суду Старобільська міська рада Луганської області листом від 10.10.2018 № 2641 повідомила про неможливість надання копії рішення з питання щодо зміни цільового призначення земельної ділянки за адресою: Луганська область, АДРЕСА_2 за заявою позивачів від 23.04.2018, оскільки дане рішення на пленарному засіданні не приймалося у зв'язку з наданим раніше повідомленням заявникам про можливість розгляду зазначеного питання після виготовлення історико-архітектурного опорного плану міста Старобільськ та плану зонування (лист від 15.05.2018 за вих. № 975) (арк. спр. 135-136).

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини практика ЄСПЛ підлягає застосуванню судами як джерело права.

Суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі Рисовський проти України , в якому Суд зазначив, що принцип належного урядування , зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.

Судом установлено, що відповідачем було порушено процедуру розгляду заяви позивачів про зміну цільового призначення земельної ділянки. Відповідач у листі від 10.10.2018 № 2641 підтвердив, що заява позивачів на пленарному засіданні ради не розглядалася, відповідь надано листом від 15.05.2018 за вих. № 975.

Лист від 15.05.2018 № 975 підписано міським головою, що виходить поза межі визначених Земельним кодексом України та Законом України Про місцеве самоврядування в Україні повноважень міського голови.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач при розгляді заяви позивачів від 23.04.2018 щодо зміни цільового призначення земельної ділянки допустив протиправну бездіяльність, оскільки не виніс вказану заяву на розгляд на пленарне засідання ради. Відтак. Позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача при розгляді заяви від 23.04.2018 належать до задоволення.

Що стосується вимоги позивачів про зобов'язання відповідача змінити категорію земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою цієї статті передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Позовна вимога про зобов'язання відповідача змінити категорію земельної ділянки, розташованої за адресою: Луганська область, Старобільський район, АДРЕСА_2 задоволенню не підлягає, оскільки, як зазначено вище, Старобільською міською радою взагалі не розглядалася відповідна заява позивача на пленарному засіданні, тоді як вирішення питання щодо зміни категорії земельної ділянки відноситься до виключної компетенції відповідної ради, і суд не може перебирати на себе її повноваження.

Разом з тим, з метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним), а саме - зобов'язати відповідача розглянути заяву ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 від 23.04.2018 на пленарному засіданні Старобільської міської ради Луганської області.

Таким чином, позов належить до часткового задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

При зверненні до суду з позовом позивачами сплачено судовий збір по 2114,40 грн кожним (арк. спр. 3, 4, 31, 32, 33).

Оскільки позов задовольняється частково, відповідно до приписів частини третьої статті 139 КАС України суд присуджує позивачам понесені ними і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1057,20 грн кожному за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Старобільської міської ради Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Старобільська районна державна адміністрація Луганської області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Старобільської міської ради Луганської області при розгляді заяви ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 від 23.04.2018 про зміну цільового призначення земельної ділянки, розташованої за адресою: Луганська область, АДРЕСА_2 (кадастровий номер НОМЕР_4).

Зобов'язати Старобільську міську раду Луганської області розглянути заяву ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 від 23.04.2018 про зміну цільового призначення земельної ділянки, розташованої за адресою: Луганська область, АДРЕСА_2 (кадастровий номер НОМЕР_4) на пленарному засіданні Старобільської міської ради Луганської області.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Старобільської міської ради Луганської області (ідентифікаційний код 37530705, місцезнаходження: 92703, Луганська область, Старобільський район, м. Старобільськ, вул. Центральна, буд. 36) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: 92703, АДРЕСА_1) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1057,20 грн (одна тисяча п'ятдесят сім грн 20 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Старобільської міської ради Луганської області (ідентифікаційний код 37530705, місцезнаходження: 92703, Луганська область, Старобільський район, м. Старобільськ, вул. Центральна, буд. 36) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_3) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1057,20 грн (одна тисяча п'ятдесят сім грн 20 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Старобільської міської ради Луганської області (ідентифікаційний код 37530705, місцезнаходження: 92703, Луганська область, Старобільський район, м. Старобільськ, вул. Центральна, буд. 36) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_3, місце проживання: АДРЕСА_4) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1057,20 грн (одна тисяча п'ятдесят сім грн 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя І.О. Свергун