Рішення

від 03.10.2018 по справі 813/1811/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №813/1811/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Шиц А.А.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Сколівської міської ради до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними та скасування припису і постанови в частині,-

В С Т А Н О В И В :

02 травня 2018 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Сколівської міської ради Львівської області до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими особами №031 від 21.03.2018 року.

Ухвалою суду від 03.05.2018 року відкрито загальне позовне провадження у даній адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

В подальшому, 12.06.2018 року позивачем подано заяву про зміну предмету позову, з урахуванням якої позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати п.10 та п.12 припису Головного управління Держпраці у Львівській області про усунення виявлених порушень №_13/24/101/_0046-0015 від 02.03.2018 року;

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №031 від 21.03.2018 року в частині порушення Сколівською міською радою вимог ст.117 КЗпП України, ч.1 ст.83 КЗпП України, ч.5 ст.79 КЗпП України, п.4 ПКМ України №1078 Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки, зазначені відповідачем в оскаржуваних приписі та постанові, щодо порушення Сколівською міською радою ст.117 КЗпП України, ч.1 ст.83 КЗпП України шляхом невиплати колишньому керівнику Комунального підприємства Сколівське житлово-комунальне господарство ОСОБА_3 належних йому сум при звільненні є безпідставними, оскільки ОСОБА_3 був працівником Комунального підприємства Сколівське житлово-комунальне господарство , відповідно до чого виплата та нарахування усіх належних йому сум, як під час роботи, так і при звільненні, здійснювались бухгалтерією Комунального підприємства Сколівське житлово-комунальне господарство . Також позивач зазначає, що згідно приписів статей 96 ЦК України та 219 ГК України, засновники суб'єкта господарювання не відповідають за зобов'язаннями цього суб'єкта, відповідно до чого Сколівська міська рада, будучи засновником Комунального підприємства Сколівське житлово-комунальне господарство , не відповідає за його зобов'язаннями. В свою чергу, оскільки Комунальне підприємство Сколівське житлово-комунальне господарство не є припиненим, Сколівська міська рада не може здійснювати нарахування та виплату будь-яких сум, належних працівникам Комунального підприємства Сколівське житлово комунальне господарство .

Окрім цього, позивач посилається на те, що відповідачем в оскаржуваній постанові встановлено порушення Сколівською міською радою ч.5 ст.79 КЗпП України та п.4 ПКМУ №1078 Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення та вважає, що вказані висновки відповідача є безпідставними.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому обгрунтовано підставність винесення постанови про накладення штрафу на позивача за порушення ст.117 КЗпП України, ч.1 ст.83 КЗпП України тим, що роботодавцем ОСОБА_3 була Сколівська міська рада, позаяк призначення на посаду ОСОБА_3 та його звільнення здійснювалось головою Сколівської міської ради.

Також відповідач посилається на те, що відповідно до наказу Управління від 04.12.2017 року та направлення від 04.12.2017 року №1821 головним державним інспектором здійснено вихід для проведення інспекційного відвідування в Комунальному підприємстві Сколівське житлово-комунальне господарство . За результатом виходу встановлено, що установа перебуває в стані припинення, голова комісії з реорганізації звільнена від виконання своїх функцій, а всі кадрові документи передані на зберігання в трудовий архів Сколівської міської ради. Посилаючись на вказане, відповідач зазначає, що оскільки Сколівська міська рада є засновником Комунального підприємства Сколівське житлово-комунальне господарство , то на Сколівську міську раду покладено обов'язок виплатити грошові кошти, належні ОСОБА_3

Окрім цього, відповідач вважає, що позивачем було допущено порушення ст.79 КЗпП України, з огляду на те, що на день проведення інспекційного відвідування адміністрацією Сколівської міської ради не було надано інспектору письмових повідомлень про дату початку відпустки працівників не пізніше, як за два тижні до відпустки.

Також відповідач зазначає, що позивачем було допущено порушення п.4 ПКМУ №1078 Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення , яке полягає у невиплаті компенсації при несвоєчасній виплаті сум індексації грошових доходів населення.

Ухвалою суду від 30.07.2018 року підготовче засідання закрито та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала, надала пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві з врахуванням заяви про зміну предмету позову, та у письмових поясненнях, просила суд позов задоволити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, просила суд у задоволенні позову відмовити за безпідставністю, з підстав, що зазначені у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з таких міркувань.

09.02.2018 року до Головного управління Держпраці у Львівській області надійшов лист від Державної служби України з питань праці, яким доручено розглянути звернення ОСОБА_3, що надійшло до Державної служби України з питань праці.

Згідно звернення ОСОБА_3 від 18.01.2018 року, надісланого Державній службі з питань праці, ОСОБА_3 просив провести перевірку законності його звільнення і зобов'язати Сколівську міську раду виплатити йому кошти, які повинні виплачуватись працівнику при звільненні.

На підставі вказаного звернення, Головним управлінням Держпраці у Львівській області видано наказ від 26.02.2018 року №0291-П про проведення інспекційного відвідування у Сколівській міській раді в частині оформлення трудових відносин з найманим працівником, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці у Сколівській міській раді.

26.02.2018 року Головним управлінням Держпраці у Львівській області видано направлення №0288 для проведення інспекційного відвідування у Cколівській міській раді.

На підставі наведеного наказу та направлення на здійснення інспекційного відвідування, інспектором праці проведено інспекційне відвідування Сколівської міської ради, за результатами якого складено акт інспекційного відвідування №13/24/101/0046 від 02.03.2018 року та видано припис про усунення виявлених порушень №_13/24/101/_0046-0015 від 02.03.2018 року.

В приписі про усунення виявлених порушень №_13/24/101/_0046-0015 від 02.03.2018 року інспектором встановлено строк для усунення порушень до 20.03.2018 року.

Зокрема, п.10 припису зобов'язано Сколівську міську раду до 20.03.2018 року усунути порушення ст.117 КЗпП України щодо невиплати ОСОБА_3 середнього заробітку за весь час затримки з дня звільнення до дня фактичного розрахунку. В свою чергу, п.12 припису зобов'язано Сколівську міську раду до 20.03.2018 року усунути порушення ч.1 ст.83 КЗпП Україниy щодо невиплати грошової компенсації ОСОБА_3 за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

29.03.2018 року інспектором проведено повторне інспекційне відвідування для встановлення стану виконання вимог припису про усунення виявлених порушень та складено акт інспекційного відвідування №13/24/101/0164, згідно якого вимоги припису виконано частково, зокрема, згідно вказаного акту позивачем не виконано вимоги припису в частині порушення ст.117 КЗпП України, ч.1 ст.83 КЗпП України та п.4 ПКМУ №1078 Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення .

Окрім цього, 21.03.2018 року Головним управлінням Держпраці у Львівській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №031, якою встановлено ряд порушень законодавства, допущених позивачем, та накладено на позивача штраф у зв'язку із вчиненням вказаних порушень.

Як вбачається з позовних вимог, позивач оскаржує п.10 та п.12 припису про усунення виявлених порушень №_13/24/101/_0046-0015 від 02.03.2018 року, які стосуються необхідності усунення позивачем порушення ст.117 КЗпП України, ч.1 ст.83 КЗпП України, та постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №031 від 21.03.2018 року в частині порушення позивачем ст.117 КЗпП України, ч.1 ст.83 КЗпП України, ч.5 ст.79 КЗпП України, п.4 ПКМУ №1078 Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення .

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №031 від 21.03.2018 року в частині порушення позивачем ст.117 КЗпП України, ч.1 ст.83 КЗпП України, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно ч.1 ст.83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

В постанові про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №031 від 21.03.2018 року, зроблено висновки, що Сколівською міською радою допущено, зокрема, порушення ст.117 КЗпП України щодо невиплати ОСОБА_3 усіх належних при звільненні сум в день звільнення, а також порушення ч.1 ст.83 КЗпП України щодо невиплати ОСОБА_3 грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

ОСОБА_3 займав посаду директора Комунального підприємства Сколівське житлово комунальне господарство та був звільнений розпорядженням Сколівського міського голови від 26.01.2016 року №08 на підставі заяви ОСОБА_3 про звільнення за згодою сторін.

У відповідності до п.10 ч.4 ст.42 Закону України Про місцеве самоврядування , призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів, віднесено до компетенції сільського, селищного, міського голови.

Таким чином, призначення на посаду та звільнення з посад керівника комунального підприємства є законодавчо визначеним повноваженням Сколівського міського голови, як головної посадової особи територіальної громади м.Сколе.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Комунальне підприємство Сколівське житлово комунальне господарство є юридичною особою (код ЄДРПОУ 35130622).

Відповідно до п.1.4 Статуту Комунального підприємства Сколівське житлово комунальне господарство (в редакції станом на момент звільнення ОСОБА_3Б.), Підприємство має самостійний баланс, має розрахунковий та інші рахунки в банківських установах, користується правами та має обов'язки, пов'язані зі своєю діяльністю відповідно до Господарського та Цивільного законодавства і даного Статуту. Підприємство є юридичною особою, має круглу печатку та штамп зі своїм найменуванням та реквізитами.

У відповідності до п.3.6 Статуту (в редакції станом на момент звільнення ОСОБА_3Б.), джерелами формування майна Підприємства є: грошові та матеріальні внески Засновника; доходи, одержані від надання послуг, виконання робіт, реалізації, а також від інших видів господарської діяльності; кредити банків та інших кредиторів; безоплатні та благодійні внески; інші джерела, не заборонені чинним законодавством.

На момент звільнення, ОСОБА_3 здійснював свої повноваження директора КП Сколівське житлово комунальне господарство на підставі контракту від 10.02.2015 року, укладеного між ним та Сколівською міською радою, строк якого визначений з 10.02.2015 року до 31.12.2016 року (п.7.1 контракту). При цьому, у вказаному контракті зазначено, що ОСОБА_3 приймається на роботу до КП Сколівське житлово комунальне господарство на посаду директора.

Згідно п.4.1 зазначеного контракту, за виконання обов'язків, передбачених цим Контрактом, Керівнику нараховується заробітна плата згідно посадового окладу, у межах, затверджених штатним розписом Підприємства.

Факт виплати усіх сум, належних ОСОБА_3, бухгалтерією Комунального підприємства Сколівське житлово комунальне господарство , підтверджується документами, долученими до матеріалів справи, зокрема, табелями обліку робочого часу Комунального підприємства Сколівське житлово комунальне господарство , витягом з книги нарахування заробітної плати за 2016 рік, відомістю від 10.02.2016 року про зарахування коштів на рахунок ОСОБА_3 при його звільненні та платіжним дорученням №27 від 10.02.2016 року на виплату ОСОБА_3 розрахункових, згідно яких виплата усіх належних ОСОБА_3 сум при звільненні здійснювалась Комунальним підприємством Сколівське житлово комунальне господарство .

Отже, виплата усіх сум, належних ОСОБА_3 як за час його роботи, так і на момент звільнення, здійснювалась бухгалтерією юридичної особи, працівником якої він був, а саме - Комунального підприємства Сколівське житлово комунальне господарство .

Окрім цього, в оскаржуваній постанові про накладення штрафу уповноваженими особами №031 від 21.03.2018 року інспектором зазначено, що нарахування та виплата ОСОБА_3 заробітної плати проводилась адміністрацією Сколівського ЖКГ, також цю обставину не заперечував представник відповідача в судовому засіданні під час розгляду справи.

Оскільки згідно оскаржуваної постанови порушення позивачем ст.117 КЗпП України, ч.1 ст.83 КЗпП України полягає у невиплаті ОСОБА_3 усіх належних йому сум при звільненні, то таке порушення могло бути допущеним лише особою, яка була зобов'язана здійснювати нарахування та виплата вказаних сум, тобто Комунальним підприємством Сколівське житлово комунальне господарство .

Відповідно до вказаного, висновок відповідача в постанові про накладення штрафу уповноваженими особами №031 від 21.03.2018 року про порушення Сколівською міською радою ст.117 КЗпП України та ч.1 ст.83 КЗпП України, у зв'язку із невиплатою ОСОБА_3 належних йому сум при звільненні є безпідставним, оскільки нарахування та виплата вказаних сум не повинна здійснюватись Сколівською міською радою.

Відповідач обгрунтовує свої заперечення тим, що відповідно до наказу Управління від 04.12.2017 року та направлення від 04.12.2017 року №1821 головним державним інспектором здійснено вихід для проведення інспекційного відвідування в Комунальному підприємстві Сколівське житлово-комунальне господарство . За результатом виходу складено акт від 06.12.2017 року про те, що установа перебуває в стані припинення, голова комісії з реорганізації звільнена від виконання своїх функцій, а всі кадрові документи передані на зберігання в архів Сколівської міської ради. Посилаючись на вказане, відповідач зазначає, що оскільки Сколівська міська рада є засновником Комунального підприємства Сколівське житлово-комунальне господарство , тому на Сколівську міську раду покладено обов'язок виплатити грошові кошти, належні ОСОБА_3

Однак, зазначені доводи відповідача не заслуговують на увагу та не свідчать про порушення позивачем ст.117 КЗпП України та ч.1 ст.83 КЗпП України, з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно ч.3 ст.96 ЦК України, учасник (засновник) юридичної особи, не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків установлених установчими документами та законом.

Частиною 2 статті 219 ГК України визначено, що засновники суб'єкта господарювання не відповідають за зобов'язаннями цього суб'єкта, крім випадків, передбачених законом або установчими документами про створення даного суб'єкта.

Статутом Комунального підприємства Сколівське житлово комунальне господарство не передбачена відповідальність засновника за зобов'заннями підприємства.

Таким чином, навіть у випадку наявності у Комунального підприємства Сколівське житлово комунальне господарство зобов'язань перед ОСОБА_3, Сколівська міська рада як засновник Комунального підприємства Сколівське житлово комунальне господарство не відповідає за його зобов'язаннями.

Згідно ч.4 ст.91 ЦК України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Комунальне підприємство Сколівське житлово комунальне господарство на сьогоднішній день не є припиненим, відповідно до чого твердження відповідача щодо зобов'язання Сколівської міської ради сплатити ОСОБА_3 належні йому суми при звільненні, на переконання суду, є необгрунтованими.

Дана правова позиція підтверджується практикою Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду, а саме, постановою від 28.02.2018 року у справі №749/714/17 та постановою від 30.01.2018 року у справі №219/9544/2015-ц.

Зокрема, у вказаних справах, предметом яких є стягнення сум заборгованості по заробітній платі на користь колишніх керівників комунальних підприємств, Верховний суд дотримується правової позиції, згідно якої стягнення вказаних сум може відбуватись виключно з комунального підприємства, в штаті якого перебував позивач, при цьому орган місцевого самоврядування, як засновник комунального підприємства, не може нести зобов'язання по сплаті заборгованості з оплати праці.

Окрім цього, в постанові від 28.02.2018 року у справі №749/714/17 Верховним судом зроблено висновок про те, що перебування комунального підприємства в стані припинення та відсутність коштів на рахунках підприємства не є підставою для стягнення сум заробітної плати на користь колишнього директора комунального підприємства з міської ради, як засновника комунального підприємства.

Посилання відповідача на акт від 06.12.2017 року, складений інспектором, щодо неможливості проведення інспекційного відвідування в Комунальному підприємстві Сколівське житлово комунальне господарство , суд також не приймає до уваги з тієї підстави, що інспекційне відвідування Сколівської міської ради, на підставі якого було винесено оскаржувану постанову про накладення штрафу уповноваженими особами №031 від 21.03.2018 року, проводилось 02.03.2018 року, відповідно до чого акт від 06.12.2017 року не може підтверджувати неможливість проведення інспекційного відвідування в Комунальному підприємстві Сколівське житлово комунальне господарство в березні 2018 року та, відповідно, неможливість виконання своїх зобов'язань Комунальним підприємством Сколівське житлово комунальне господарство перед ОСОБА_3 на момент проведення інспекційного відвідування.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №031 від 21.03.2018 року в частині порушення позивачем ч.5 ст.79 КЗпП України, судом встановлено наступне.

Згідно ч.5 ст.79 КЗпП України, конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Відповідачем у оскаржуваній постанові №031 від 21.03.2018 року зроблено висновок, що адміністрацією міської ради в порушення ч.5 ст.79 КЗпП України не надано документів, якими було б підтверджено письмове повідомлення працівників про дату початку відпустки.

Однак, вказаний висновок не відповідає дійсності та спростовується повідомленнями про надання відпустки, долученими до матеріалів справи, якими усі працівники Сколівської міської ради були повідомлені про дату початку відпусток, що підтверджується їх підписами із зазначенням дати отримання повідомлення.

Позивачем в обгрунтування своїх вимог наголошено на тому, що при проведенні перевірки інспектором не витребовувались від Сколівської міської ради докази повідомлення працівників про дату початку щорічної відпустки, однак в постанові №031 від 21.03.2018 року зроблено висновок про відсутність таких повідомлень.

Вказане підтверджується також листом Сколівської міської ради №274/02-07 від 19.03.2018 року, надісланим на адресу Головного управління Держпраці у Львівськй області, щодо усунення порушень, зазначених у приписі.

Зокрема, Сколівською міською радою зазначено, що стосовно порушення, зазначеного у п.5 припису, а саме неповідомлення працівників про надання їм відпусток, то працівники були належним чином повідомлені про надання їм відпусток, що підтверджується відповідними повідомленнями з відмітками працівників про ознайомлення.

З огляду на вищевказане, висновок відповідача в постанові про накладення штрафу уповноваженими особами №031 від 21.03.2018 року про порушення Сколівською міською радою ч.5 ст.79 КЗпП України є безпідставним та спростовується матеріалами справи.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №031 від 21.03.2018 року в частині порушення позивачем п.4 ПКМУ №1078 Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення , суд зазначає наступне.

Відповідно до п.4 ПКМУ №1078 Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення , індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Позивач обгрунтовує позовні вимоги в цій частині тим, що у постановах про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №031 та №032 від 21.03.2018 року інспектором двічі притягнуто позивача до відповідальності, оскільки двічі встановлено ідентичне порушення, а саме: порушення строків виплати індексації заробітної плати, яке полягало у виплаті індексації заробітної плати за період з січня 2016 по січень 2018 року у січні 2018 року.

В свою чергу, відповідач обгрунтовує правомірність постанови в цій частині тим, що в постановах про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №031 та №032 від 21.03.2018 року до Сколівської міської ради застосовано різні фінансові санкції за різні порушення трудового законодавства, зокрема: в постанові про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №032 від 21.03.2018 року - в частині порушення строків виплати індексації, в постанові про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №031 від 21.03.2018 року - за ненарахування компенсації у зв'язку із порушенням строків виплати індексації.

З аналізу постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №031 та №032 від 21.03.2018 року вбачається наступне: в постанові №031 від 21.03.2018 року встановлено порушення, що полягає у нарахуванні індексації заробітної плати за період з січня 2016 по січень 2018 року у січні 2018 року, в постанові №032 від 21.03.2018 року встановлено порушення, яке полягає у тому, що всім працівникам у січні 2018 року проведено нарахування індексації заробітної плати за 2016 рік, 2017 рік та січень 2018 року.

Відповідно до вказаного, у постановах про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №031 та №032 від 21.03.2018 року зазначено однакове порушення, що полягає у порушенні строків виплати індексації працівникам міської ради за період з січня 2016 по січень 2018 року, при цьому постанова №031 від 21.03.2018 року не містить посилання на допущення позивачем порушення, що полягає у ненарахуванні компенсації у зв'язку із порушенням строків виплати індексації, що спростовує доводи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №032 від 21.03.2018 року на Сколівську міську раду накладено штраф у розмірі 11169 грн. 00 коп., який сплачено Сколівською міською радою в повному обсязі, що підтверджується копією відомості, долученої до матеріалів справи.

Згідно ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки Сколівською міською радою вже сплачено штраф за порушення, що полягає у порушенні строків нарахування індексації заробітної плати за період з січня 2016 по січень 2018 року, повторне притягнення Сколівської міської ради до відповідальності за вказане порушення є таким, що суперечить закону. Окрім того, дане порушення усунуто позивачем і сплачено штрафну санкцію, у зв'язку із чим суд вбачає співрозмірнісь міри покарання і порушення. Більше того, позивачем понесено уже відповідальність і усунуто порушення.

Стосовно доводів відповідача про те, що позивач не може оскаржити постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №031 від 21.03.2018 року в частині, оскільки вказаною постановою до позивача застосовано мінімальну штрафну санкцію в розмірі 3723 грн. 00 коп., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно п.2 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

В постанові про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №031 від 21.03.2018 року відповідачем встановлено десять окремих випадків порушення Сколівською міською радою законодавства в сфері трудових правовідносин, із посиланням на положення нормативно-правових актів та детальним описом суті порушення.

При цьому, на підставі п.8 ч.2 ст.265 КЗпП України відповідачем застосовано до позивача фінансову санкцію в розмірі 3723 грн. 00 коп. за вчинення вказаних порушень трудового законодавства.

Відповідно до п.8 ч.2 ст.265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Оскільки Сколівською міською радою визнано вчинення шести із десяти правопорушень, що зазначені у постанові про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №031 від 21.03.2018 року, підстави для скасування фінансової санкції, застосованої до позивача у зв'язку із вчиненням вказаних правопорушень, відсутні.

Однак, застосування до позивача фінансової санкції у розмірі мінімальної заробітної плати за вчинення усіх порушень, визначених у постанові про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №031 від 21.03.2018 року, не може обмежувати право позивача на захист своїх порушених прав та законних інтересів шляхом звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування вказаної постанови в частині встановлення відповідачем певних порушень, які позивачем не вчинялися.

В даному випадку відповідачем не доведена вина позивача щодо взаємовідносин між ОСОБА_3, Сколівською міською радою і КП Сколівське житлово-комунальне господарство . Судом встановлено, що відсутня відповідальність позивача щодо порушень, викладених у постанові і приписі з приводу ОСОБА_3

Разом з тим, щодо позовної вимоги Сколівської міської ради про визнання протиправним та скасування п.10 та п.12 припису Головного управління Держпраці у Львівській області про усунення виявлених порушень №_13/24/101/_0046-0015 від 02.03.2018 року, суд зазначає наступне.

Передумовою для захисту права є його порушення. Якщо ж таке право не є порушеним, то, відповідно, воно не може бути захищеним (поновленим) судом.

Так, Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7 встановлено, що ненормативні правові акти є актами одноразового застосування та вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому вони не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання. До ненормативних актів належать конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, які застосовуються одноразово. Відтак, вимоги про скасування акту індивідуальної дії можуть стосуватися виключно діючих актів. Акт індивідуальної дії, який вичерпав свою дію, є юридичним фактом, що відбувся в минулому та призвів до виникнення певних правових наслідків, а тому юридичні факти або події минулого не можуть бути скасовані.

В силу вимог положень пункту 19 Порядку здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 року, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Відповідно до пунктів 23 та 24 даного Порядку, припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю. Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник припису залишається в об'єкта відвідування.

Згідно з пунктами 27-30 Порядку, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення обєкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Відповідно до вимог пункту 25 Порядку, стан виконання припису перевіряється після закінчення зазначеного у ньому строку усунення недоліків, якщо об'єкт відвідування не надав відповідь або надав її в обсязі, недостатньому для підтвердження факту усунення виявлених порушень.

Судом встановлено, що оскаржуваним приписом на позивача покладено обов'язок до 20.03.2018 усунути порушення, визначені в ньому. Таким чином, даний припис вичерпав свою дію, внаслідок закінчення строку його виконання і жодних наслідків не несе для позивача.

Як встановлено під час розгляду справи, 29.03.2018 року інспектором праці проведено повторне інспекційне відвідування, що підтверджується актом від 29.03.2018 року №13/24/101/0164, яким встановлено, що на момент складення акту Сколівською міською радою виконано не усі вимоги припису про усунення виявлених порушень №_13/24/101/_0046-0015 від 02.03.2018 року та усунено не усі порушення.

Наслідком невиконання вимог припису про усунення виявлених порушень згідно чинного законодавства є складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення за ст.188-6 КУпАП.

Однак, протокол про вчинення адміністративного правопорушення в даному випадку в строк, визначений законом для притягнення особи до адміністративної відповідальності, складений не був.

За наведеного, припис про усунення виявлених порушень №_13/24/101/_0046-0015 від 02.03.2018 року не породжує жодних правових наслідків для учасників спірних правовідносин та не зобов'язує Сколівську міську раду до його виконання після закінчення визначеного у ньому строку.

Суд погоджується в цій частині з доводами відповідача, яким у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях зазначено, що станом на момент розгляду справи дія припису про усунення виявлених порушень №_13/24/101/_0046-0015 від 02.03.2018 року припинена і такий не створює жодних правових наслідків для позивача.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині вимог про визнання протиправним та скасування п.10 та п.12 припису про усунення виявлених порушень про усунення виявлених порушень №_13/24/101/_0046-0015 від 02.03.2018 року.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають лише до часткового задоволення.

Щодо судових витрат, то такі, у відповідності до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають частковому поверненню.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов Сколівської міської ради до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними та скасування припису і постанови в частині задоволити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №031 від 21.03.2018 року в частині порушення Сколівською міською радою вимог ст.117 КЗпП України, ч.1 ст.83 КЗпП України, ч.5 ст.79 КЗпП України, п.4 постанови КМ України №1078 Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення .

У задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним і скасування п.п.10, 12 припису Головного управління Держпраці у Львівській області про усунення виявлених порушень №_13/24/101/_0046-0015 від 02.03.2018 року відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області (82600, Львівська обл., м.Сколе, майдан Незалежності, 1; код ЄДРПОУ 04056262) на користь Сколівської міської ради (79005, м.Львів, пл.Міцкевича,8; код ЄДРПОУ 39778297) судові витрати в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 16 жовтня 2018 року.