Рішення

від 16.10.2018 по справі 826/14515/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Вн. №27/119

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 жовтня 2018 року № 826/14515/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДСТАЛЬМОНТАЖ"

До Головного управління ДФС у м. Києві

Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.11.17 р.

Суддя О.В.Головань

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у м. Києві від 03.11.2017 р. за №00008131402, за № 00008141402.

14.05.18 р. на підставі заяви представника позивача суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження згідно п. 9 ст. 205 КАС України.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДСТАЛЬМОНТАЖ" (код 36460632), місцезнаходження: 03124, м. Київ, бул. Івана Лепсе, буд. 8, корп.59, зареєстроване в якості юридичної особи 09.04.2009 р., перебуває на обліку в якості платника податків у ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

На підставі наказу від 07.09.17 р. №8707, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на ІІІ квартал 2017 року, ст. 20, 77, 82 Податкового кодексу України Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДСТАЛЬМОНТАЖ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.14 р. по 31.12.16 р., про що складено акт перевірки від 23.10.17 р. №422126-15-14-02-05/36460632.

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДСТАЛЬМОНТАЖ" :

- п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99р. №290, наслідком чого є заниження податку на прибуток на суму 90035,00 грн., в тому числі, по періодам: за 2015 р. - 90035,00 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, ст.198, п. 200.1, п. 201.10 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 83 366,00 грн., в тому числі по періодам: за січень 2015 р. - 83 366,00.

Під час перевірки встановлено, що товариство мало фінансово - господарські взаємовідносини з:

- ТОВ "ФАН-ТРЕЙД" (код 33337263), з яким укладено договір поставки від 12.01.2015р. № 02/15, предметом якого є придбання матеріалів будівельного призначення; вартість товару 500 196,26 грн. , у тому числі ПДВ 83 368,04 грн.

На підставі вказаного договору ТОВ "ФАН-ТРЕЙД" на адресу позивача було виписано податкові накладні №16 від 27.01.2015 р. на суму 40 820,4 грн. (в т.ч. ПДВ 6803,40 грн.), №15 від 26.01.2015 р. на суму 58750,14 грн. (в т. ч. ПДВ 9791,69 грн.), №14 від 23.01.2015 р. на суму 53623,62 грн., (в т. ч. ПДВ 8937,27 грн.), № 11 від 22.01.2015 р. на суму 58 194,48 грн. (в т.ч. ПДВ 9699,08 грн.), № 9 від 21.01.2015 р. на суму 57 266,70 грн. (в т. ч. ПДВ 9544,45 грн.), № 8 від 20.01.2015 р. на суму 58 268,52 грн. (в т. ч. ПДВ 9711,42 грн.), № 7 від 19.01.2015 р. на суму 57 245,7 грн. (в т. ч. ПДВ 9540,95 грн.), № 6 від 16.01.2015 р. на суму 58 628,70 грн. (в т. ч. ПДВ 9771,45 грн.), № 5 від 15.01.2015 р. на суму 57 398,00 грн. (в т. ч. ПДВ 9566,33 грн.).

Станом на 31.12.2016 року заборгованість по взаємовідносинах з ТОВ "ФАН-ТРЕЙД" за даним договором відсутня.

Вказані документи (договір та первинні документи) від імені ТОВ "ФАН-ТРЕЙД" підписано директором ОСОБА_2

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту відповідного періоду.

В акті перевірки відображено інформацію щодо ТОВ "ФАН-ТРЕЙД" згідно ІС "Податковий блок", зокрема - вид діяльності: 46.73-оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними обладнаннями, свідоцтво платника ПДВ від 01.01.2015 року № 200198406 діюче, фінансова звітність за 2015 рік не подавалася, у зв'язку з чим, інформація щодо наявності основних фондів відсутня, чисельність працюючих - 2 особи, останню податкову декларацію з податку на додану вартість підприємством подано за серпень 2016 року, згідно Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ "ФАН-ТРЕЙД" не реєстрував у податкових у податкових накладних придбання металевих виробів в період взаємовідносин з ТОВ "БУДСТАЛЬМОНТАЖ".

Також в акті зазначено, що в ході аналізу інформації із загальнодоступних джерел, а саме Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено , що СВ ФР ДПІ у Дарницькому районі у м. Києві за матеріалами досудового розслідування №32016100020000013 від 19.02.2016 р., за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.22 ст. 205 КК України, встановлено, що на території міста Києва та Київської області діє група осіб, які шляхом використання ряду суб'єктів з ознаками фіктивності, зокрема, ТОВ "ФАН-ТРЕЙД" надають послуги суб'єктам реального сектору економіки по ухиленню від сплати податків та обготівкування грошових коштів за рахунок формування фіктивного податкового кредиту.

В ході перевірки відсутня можливість дослідити факт придбання товарів та послуг у вказаного контрагента, підтвердити його реальність та правомірність відображення в бухгалтерському обліку та податковій звітності.

На підставі вказаної інформації контролюючим органом зроблено висновок про те, що перевіркою не підтверджено легального джерела походження товару, відповідно, в момент оприбуткування товару на рахунку 205 "Будівельні матеріали" він вважається таким, що отриманий безоплатно.

В порушення п.44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України позивачем занижено суму доходу на загальну суму 500 196 грн.

Також наслідки цієї господарської операції вплинули на податкові зобов'язання позивача з податку на додану вартість, оскільки за рахунок отриманих від ТОВ ФАН-ТРЕЙД" податкових накладних позивачем сформовано податковий кредит у розмірі 83 368, 04 грн., що також не може бути визнано правомірним з огляду на нереальність господарської операції.

За наслідками перевірки Головним управлінням ДФС у місті Києві винесено податкові повідомлення-рішення:

від 03.11.2017 №00008141402, яким позивачу за порушення п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134 ст. 134 Податкового кодексу України визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 90 035,00 грн.;

від 03.11.2017 № 00008131402, яким позивачу за порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, 198.3 ст. 198, п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 104 208,00 грн., у тому числі: 83 366 грн. - основний платіж, 20 842,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДСТАЛЬМОНТАЖ" вважає податкові повідомлення - рішення від 03.11.17р. №00008141402, № протиправними та просить суд їх скасувати його з наступних підстав.

Позивач вважає, що висновок акту перевірки від 23.10.17р. №422/26-15-14-02-05/36460632 є безпідставним та необґрунтованим, оскільки:

всі господарські операції між позивачем та ТОВ "ФАН-ТРЕЙД", здійснені в той час, коли контрагент мав спеціальну податкову та цивільну правосуб'єктність, тобто був зареєстрований в якості юридичної особи, перебував на податковому обліку;

укладений правочин з контрагентом відповідає вимогам чинного законодавства, направлений на настання реальних наслідків, у акті перевірки відсутні належні докази, передбачені законодавством про їх недійсність або "нереальність";

факт надання первинних документів та наявність даних документів у позивача, свідчить про реальні господарські операції та виключає факт їх нереальності, оскільки вони оформлені відповідно правил бухгалтерського та податкового обліку;

щодо інформації, отриманої з ЄДРСР по кримінальних справах, вона не може бути використана перевіряючими як доведений факт неправомірності дій платника податків, так як відсутні судові рішення (вироки суду) про визнання фіктивною господарської діяльності, тому така інформація за законом не може мати доказової сили;

порушення юридичною особою - контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності правочинів, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові, видаткові накладні, оскільки у відповідності до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

На підтвердження фактичного використання позивачем у своїй господарській діяльності придбаних матеріалів будівельного призначення позивачем (генеральний підрядник) надано належним чином завірені копії договорів підряду, укладеними з ПАТ "Малинове" (замовник)-

від 08.07.2014 р. №БСМ 08714 щодо виконання робіт на об'єкті - Будівництво галереї системи яйцезбору LUBING - конвеєри до цеху сортування та складування яйця ПАТ "Малинове" по вул. Вересневій, 1 в смт. Ставище;

від 25.07.2014 р. №БСМ 250714 щодо виконання робіт на об'єкті - Будівництво цеху сортування та складування яйця ПАТ "Малинове" по вул. Вересневій, 1 в смт. Ставище;

від 20.09.2014 р. №БСМ 20-08-14 на виконання будівельних робіт на об'єкті - будівельно-монтажні роботи по влаштуванню доріг по вул. Вересневій, 1 в смт. Ставище;

від 26.09.2014 р. №БСМ 260914 щодо виконання робіт на об'єкті - будівельно-монтажні роботи з реконструкції пташника №7 по вул. Вересневій, 1 в смт. Ставище,

а також документи на підтвердження фактичного виконання вказаних робіт.

Відповідач - Головне управління ДФС у м. Києві - проти задоволення позовних вимог заперечив, підтримавши висновки акту перевірки.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до пп.62.1.3 п. 62.1 ст.62 Податкового кодексу України (в редакції станом на час проведення перевірки) податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки-цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Згідно п.77.1, 77.2 ст. 77 Податкового Кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДСТАЛЬМОНТАЖ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.14 р. по 31.12.16 р., про що складено акт перевірки від 23.10.17 р. №422126-15-14-02-05/36460632, проведена на підставі плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на ІІІ квартал 2017 року згідно вказаних положень Податкового кодексу України, з передбачених законодавством підстав.

Щодо висновків акту перевірки та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень по суті суд зазначає наступне.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п.44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємства є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції до 01.01.15 р.) собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції до 01.01.15 р.) не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Згідно п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Згідно п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Згідно акту перевірки за наслідками господарських операцій з ТОВ "ФАН-ТРЕЙД" ним було належним чином оформлені на ім'я позивача та передані позивачу податкові накладні, які були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому порядку.

Позивач, в свою чергу, включив зазначені у податкових накладних суми до податкового кредиту по зареєстрованих належним чином податкових накладних, тобто, вказані вимоги Податкового кодексу ні позивачем, ні його контрагентами порушені не були.

Також позивач згідно вимог Податкового кодексу України сформував та задекларував витрати за наслідками вказаної господарської операції.

Відповідно до чч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до аб. 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно акту перевірки (додаток №4) при її проведенні використано документи щодо податкового кредиту по податку на податку на додану вартість, а також по податку на прибуток підприємств (накладні, реєстри, рахунки на оплату, договір, обороти рахунку), надані позивачем під час проведення перевірки.

Вказані документи надані позивачем до суду у вигляді належним чином завірених копій.

Крім того, позивачем надано докази щодо мети придбання у ТОВ "ФАН-ТРЕЙД" матеріалів будівельного призначення, а саме - укладення договорів з ПАТ "Малинове" на виконання будівельних робіт, що потребувало придбання будівельних матеріалів.

Висновок контролюючого органу щодо непідтвердження легального джерела походження товару, відповідно, в момент оприбуткування товару на рахунку 205 "Будівельні матеріали" він вважається таким, що отриманий безоплатно, зроблений фактично на підставі отриманої інформації про контрагента.

Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Посилання контролюючого органу на інформацію з ІС "Податковий блок" щодо контрагента позивача та інформація, отримана від оперативного управління Головного управління ДФС у м. Києві, не можуть бути визнані обґрунтованими та достатніми для викладених у акті перевірки висновків, а саме.

За відсутності відповідного вироку суду, де визнані встановленими факти, зібрані під час розслідування кримінальних справ, будь-яка зібрана під час розслідування інформація не може бути належним доказом, оскільки вона може не знайти підтвердження за результатами судового розгляду відповідної кримінальної справи.

Зокрема, саме за наявності відповідного вироку суду була визнана обґрунтованою позиція контролюючого органу у справі №К/9901/1478/18 (2а-7075/12/2670) Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (постанова від 16.01.18р.) http://reyestr.court.gov.ua/Review/71630425

Також в акті зазначено про те, що в ході перевірки відсутня можливість дослідити факт придбання товарів та послуг у вказаного контрагента, підтвердити його реальність та правомірність відображення в бухгалтерському обліку та податковій звітності.

Проте, відсутність можливості дослідити певні факти в ході перевірки не може бути підставою для висновку про нереальність документованої господарської операції.

Також суд зазначає, що навіть встановлення контролюючим органом порушень податкового законодавства у діях інших суб'єктів господарювання, ніж позивач, в будь-якому випадку не може бути підставою для висновку про наявність порушень податкового законодавства у господарській діяльності всіх контрагентів порушника.

Поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

А відтак, за умови невстановлення контролюючим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

У той же час, контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що ані з акту перевірки, ані з письмових заперечень відповідача не вбачається, що контролюючим органом досліджувався реальний рух активів в процесі здійснення відповідної господарської операції, не наведено доказів залучення контрагента позивача до схеми мінімалізації податкового навантаження та отримання неправомірної податкової вигоди, зокрема, відсутні докази порушення фіскальних інтересів за результатами таких взаємовідносин, ухилення від сплати податків.

При цьому, акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Згідно п. 38 рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.07 р. у справі "Інтерсплав проти України" суд нагадує, що держави мають широкі межі самостійної оцінки у визначенні того, у чому полягає публічний інтерес, оскільки національний законодавчий орган, реалізуючи соціальну та економічну політику, має широке коло повноважень. Однак такі межі оцінювання не є абсолютними, і їх застосування підлягає перегляду органами Конвенції (див. рішення у справі "Lithgow and Others v. the United Kindom" від 8 липня 1986 року, Серія А, N 102, стор. 50-51, пп. 121-122). На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань (Case of Intersplav v. Ukraine, Application no. 803/02 (http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search.aspx?i=001-78872; http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/974_194).

Окремо суд зазначає, що в обох оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємства, тоді як фактично згідно змісту акту перевірки та норм Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення від 03.11.2017 р. № 00008131402 на суму 104 208,00 грн., у тому числі: 83 366 грн. - основний платіж, 20 842,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції стосується податку на додану вартість, а не податку на прибуток.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

В даному випадку відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення на порушення принципу обґрунтованості, що є підставою для задоволення позовних вимог.

З врахуванням вищевикладеного, встановленого порушення під час проведення перевірки, безпідставності висновку акту перевірки суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та їх задовольняє.

На підставі вищевикладеного, ст. 241-246, 255, 257-262, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 03.11.2017р. №00008131402, № 00008141402.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДСТАЛЬМОНТАЖ" судові витрати у розмірі 1698,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві.

4. Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя О.В. Головань

Повний текст рішення

виготовлено і підписано 16.10.18 р.