Рішення

від 28.09.2018 по справі 447/250/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/447/410/18 Справа № 447/250/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

28.09.2018 Миколаївський районний суд Львівської області у складі судді Павліва В.Р.,

за участю секретаря судового засідання Волківської-Любінської Н.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №447/250/18 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробуд-М", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди внаслідок загибелі батька під час виконання трудових обов'язків,

інтереси позивача ОСОБА_1 представляв адвокат ОСОБА_5,

інтереси позивача ОСОБА_2 представляла законний представник ОСОБА_6,

інтереси відповідача представляв ОСОБА_7,

Процесуальні дії у справі.

26.01.2018 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пред'явили позов відповідно до якого просили стягнути з ТзОВ "Гідробуд-М": 300000,00 гривень моральної шкоди. В обґрунтування позову покликаються на те, що 25.01.2017, внаслідок нещасного випадку на виробництві, помер ОСОБА_8-Я.Ю., який доводився позивачам батьком та дідом відповідно. Він перебував у трудових відносинах з ТзОВ "Гідробуд-М". За результатами спеціального розслідування директора підприємства ОСОБА_3 притягнули до адміністративної відповідальності за неналежне функціонування системи управління охороною праці. Внаслідок смерті близького родича позивачам заподіяна моральна шкода, яку вони оцінюють у розмірі 300000,00 гривень та обґрунтовують тим, що після його загибелі відчували переживання та зміну звичного укладу життя.

31.01.2018 суд постановив ухвалу про прийняття заяви до розгляду і відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

15.02.2018 позивач ОСОБА_1 подав клопотання про долучення до матеріалів справи висновку психологічного обстеження, яке суд задовольнив.

27.02.2018 відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позову заперечив та просив призначити справу до розгляду у порядку загального позовного провадження. Відповідач зазначив, що нещасний випадок стався з ОСОБА_8-Я.Ю. в обідню перерву, яка не включається в робочий час. Причиною нещасного випадку є недотримання потерпілим вимог з охорони праці. Відповідач зазначає, що потерпілий не здійснював діяльності з утримання джерела підвищеної небезпеки. Вина підприємства в загибелі потерпілого відсутня. Відповідач сплачує внески на соціальне страхування. Страховиком є Фонд соціального страхування України, який і повинен відшкодовувати шкоду завдану, внаслідок смерті потерпілого. Незважаючи на це, відповідач пропонував родині загиблого матеріальну допомогу.

09.03.2018 позивач ОСОБА_1 подав відповідь на відзив, відповідно до якої зазначив таке. Актом розслідування нещасного випадку, встановлено вину не тільки потерпілого, але й посадових осіб підприємства. Позивач повністю підтримує свої позовні вимоги.

21.03.2018 суд постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

04.05.2018 постановлено ухвалу щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У ході судового розгляду законний представник ОСОБА_2 надала пояснення тотожні викладеному у позовній заяві.

28.09.2018 позивачі надали додаткові пояснення, відповідно до яких покликалися на правову позицію викладену у постанові ВС від 28.03.2018 у справі №212/4531/16.

Суд встановив:

Відповідно до свідоцтва про народження від 09.01.2013 серії І-СГ №356866 позивач ОСОБА_2 є донькою позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_6

25.01.2017 ОСОБА_8 помер. Причина смерті - тупа поєднана травма тіла у вигляді розривів аорти, печінки, перелому хребта, множинних двосторонніх переломів ребер. За результатами судово-токсикологічної експертизи крові потерпілого спиртів не виявлено. Це підтверджується свідоцтвом про смерть від 26.01.2017 серії І-СГ №453547 та відповіддю на запит від 20.02.2017 №441.

Зі змісту акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався о 12.40 годині 25.01.2017 на ТзОВ "Гідробуд-М" від 24.03.2017 встановлено таке. Потерпілий пройшов повторний інструктаж з охорони праці 03.01.2017, періодичний медичний огляд не проходив. ОСОБА_8-Я.Ю. виконавши роботу повернувся на територію ТзОВ "Гідробуд-М" приблизно об 11.10 годині та попередив механіка про несправність заднього лівого колеса. Механік дав усний дозвіл на усунення несправності і ОСОБА_8-Я.Ю. пішов у ремонтно-механічну майстерню, щоб усунути несправність. Приблизно о 12.40 годині ОСОБА_8-Я.Ю. виявили на рамі самоскида під кузовом транспортного засобу КРАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1. Причини нещасного випадку: технічні та психофізіологічні - відсутні, організаційні: водій ОСОБА_8-Я.Ю. працював без упору під піднятим кузовом; механік ОСОБА_4 проводив недостатній нагляд за додержанням правил охорони праці; директор ОСОБА_3 не вжив достатніх заходів для забезпечення безпечних умов праці.

За результатами спеціального розслідування 24.03.2017 затверджено акт №1 за формою Н-1, відповідно до якого комісія встановила, що нещасний випадок внаслідок якого загинув ОСОБА_8-Я.Ю., пов'язаний з виробництвом.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ВСС №606730 транспортний засіб КРАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 належить ТзОВ "Гідробуд-М".

Згідно з постановою від 16.02.2017 серії ЛВ №13/063/0097-0044, на ОСОБА_3 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.41 КУпАП.

Оцінка суду.

Між сторонами виникли деліктні правовідносини, що врегульовані главою 82 книги V ЦК України.

Відповідно до ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно з актом №1 за формою Н-1, затвердженим 24.03.2017, нещасний випадок стався під час виконання ОСОБА_8-Я.Ю. своїх трудових обов'язків та пов'язаний з виробництвом.

Відповідач зазначив, що нещасний випадок стався під час обідньої перерви, яка не включається до робочого часу і під час якої працівники не виконують трудові обов'язки, що виключає застосування ст.1172 ЦК України до спірних правовідносин. На підтвердження цього надано Правила внутрішнього трудового розпорядку підприємства, згідно з розділом V яких обідня перерва триває з 12.00 години до 13.00 години.

Однак, це не відповідає письмовим доказам - актам складеним за результатами спеціального розслідування нещасного випадку. Зокрема, у ході спеціального розслідування нещасного випадку, встановлено, що очевидців події не було. О 12.40 годині нещасний випадок було виявлено, однак точний час коли він трапився невідомий. Судом встановлено, що це період з 11.20 години, коли ОСОБА_8-Я.Ю. заїхав у гараж, до 12.40 години коли його виявили інші працівники. У гараж ОСОБА_8-Я.Ю. поїхав для виконання вказівки механіка ОСОБА_4 щодо усунення несправностей транспортного засобу, тобто для виконання трудових обов'язків, і нещасний випадок стався під час проведення ремонту транспортного засобу. Враховуючи це, суд доходить висновку, що нещасний випадок стався під час виконання ОСОБА_8-Я.Ю. трудових обов'язків та відхиляє доводи відповідача з цих підстав.

На підтвердження того, що між діями службових осіб підприємства та нещасним випадком наявний причинно-наслідковий зв'язок позивачі покликалися на акти складені за результатами проведення спеціального розслідування нещасного випадку. Крім того, сторона позивача, покликаючись на ст.1187 ЦК України, вважає, що вина службових осіб підприємства не входить у предмет доказування.

Відповідач у відзиві зазначив, що між шкодою, завданою позивачу та діями службових осіб підприємства відсутній причинно-наслідковий зв'язок, а також відсутня вина працівників підприємства.

З наданих суду доказів встановлено, що у ході розслідування дії механіка ОСОБА_4 лише з технічної точки зору не перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з нещасним випадком, однак ремонтні роботи ОСОБА_8-Я.Ю. повинен був проводити під керівництвом механіка. Згідно з актами складеними за результатами спеціального розслідування, зазначено, що технічні причини настання нещасного випадку відсутні, однак, встановлено організаційні причини серед яких - порушення механіком ОСОБА_4 п. 2.12. Посадової інструкції механіка №2, затв. наказом від 07.05.2012 №26 та порушення директором ОСОБА_3 п. 2.8. Посадової інструкції директора, затв. наказом від 08.05.2012 №26.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що дії посадових осіб підприємства щодо неналежного забезпечення безпечних умов праці перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з нещасним випадком на виробництві, а позиція відповідача спростовується письмовими доказами дослідженими у судовому засіданні.

Відповідно до ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно з Переліком робіт з підвищеною небезпекою, затв. наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 №15 до таких робіт відноситься, зокрема: монтаж, демонтаж і накачування шин автотранспортних засобів; обслуговування і ремонт елементів підвіски автомобілів, гідропідйомників на автомобілях-самоскидах та самоскидних причепах, їх зняття і установка; ремонт паливної апаратури двигунів внутрішнього згорання.

Таким чином, не будь-яка діяльність з утримання транспортних засобів є джерелом підвищеної небезпеки. З наданих суду доказів неможливо встановити, які саме роботи виконував ОСОБА_8-Я.Ю., а тому суд бере до уваги доводи відповідача та доходить висновку, що ст.1187 ЦК України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Суд відхиляє доводи позивача в цій частині.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Згідно з рішенням КС України від 08.10.2008 №20-рп/2008 моральна шкода, завдана внаслідок нещасного випадку на виробництві, відшкодовується громадянам на підставі загальної норми викладеної у ст.1167 ЦК України.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона може полягати, зокрема, у порушенні нормальних життєвих зв'язків, стосунків з оточуючими людьми, а також у шкоді завданій психічному здоров'ю особи.

Для підтвердження факту завдання моральної шкоди, позивач ОСОБА_1 надав суду висновок психологічного обстеження, проведеного Громадською організацією "Українське Товариство Системної Психотерапії".

Відповідно до ст.76 ЦПК України дані, що підтверджують наявність (відсутність) обставин, що входять у предмет доказування встановлюються письмовими, речовими, електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Оскільки наданий суду висновок не є засобом доказування, визначеним ст.76 ЦПК України, проведений спеціалістами кваліфікацію яких суд не має можливості перевірити, які не були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, суд доходить висновку, що зазначений документ не відповідає критеріям допустимості доказів, визначеним ст.78 ЦПК України і не може бути використаний для доведення обставин, що входять у предмет доказування.

Суд встановив, що позивач ОСОБА_1, 37-річного віку, одружений, має неповнолітню дитину. Зареєстрований за місцем проживання батьків. З батьками був пов'язаний спільним побутом. Незважаючи на те, що у ОСОБА_1 є своя сім'я, раптова смерть батька безумовно вплинула на його психоемоційний стан, що виразилося у емоційних переживаннях, тривожності. Тому, факт завдання ОСОБА_1 моральної шкоди суд вважає доведеним.

Позовних вимог щодо стягнення на користь ОСОБА_2 моральної шкоди суду не заявлено. Доказів на підтвердження цього суду не подано.

Доказів того, що відповідач частково виплатив позивачу ОСОБА_1 відшкодування за завдану моральну шкоду суду не надано.

Однак, розмір відшкодування, про який просить позивач є необґрунтовано завищеним. Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди підлягає до задоволення частково, з відповідача слід стягнути на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 4000,00 гривень, яка буде достатньою компенсацією переживань, яких зазнав позивач та відповідає усталеній судовій практиці, що склалася за результатами розгляду справ такої категорії.

Оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності суд доходить висновку, що позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ст.141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Враховуючи те, що позивачі звільнені від сплати судового збору, а судом ухвалено рішення про задоволення позову частково, то з відповідача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в дохід держави, а саме у мінімальному розмірі, визначеному для справ такої категорії.

Керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробуд-М", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди внаслідок загибелі батька під час виконання трудових обов'язків, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробуд-М" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробуд-М" судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок в дохід держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Львівської області через Миколаївський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивачі: ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2;

ОСОБА_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП не зазначено.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідробуд-М", місцезнаходження: с. Тростянець, Миколаївський район, Львівська область, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 01036968.

Треті особи: ОСОБА_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП не вказано;

ОСОБА_4, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП не вказано.

Суддя Павлів В. Р.