Постанова

від 03.10.2018 по справі 341/1715/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 341/1715/16-ц

провадження № 61-17659св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 09 лютого 2017 року у складі судді Гаполяка Т. В. та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 квітня 2017 року у складі колегії суддів Малєєва А. Ю., Горблянського Я. Д., Фединяка В. Д.,

ВСТАНОВИВ :

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про збільшення розміру стягуваних аліментів, стягнення аліментів на повнолітнього сина та додаткових витрат.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 28 грудня 2011 року стягнуто з ОСОБА_5 на її користь аліменти на утримання дітей: сина ОСОБА_6, дочок ОСОБА_7 та ОСОБА_8 по 1 000,00 грн в місяць на кожного до досягнення дітьми повноліття та 3 000,00 грн одноразово в рік додаткових витрат, пов'язаних з оздоровленням сина ОСОБА_6.

Згідно з інформацією ДПІ у Галицькому районі Івано-Франківської області дохід відповідача як суб'єкта підприємницької діяльності у 2015 році становив більше 4 млн. грн, у 1 півріччі 2016 року - більше 1 млн. грн.

Дані обставини вказують на зміну матеріального становища платника аліментів і є правовою підставою для прийняття рішення про збільшення розміру аліментів на утримання дітей.

Син ОСОБА_6 досяг повноліття, і відповідач припинив сплачувати аліменти на його утримання. Однак син продовжує навчання, є студентом Івано-Франківського базового медичного коледжу та студентом заочної форми навчання на платній основі Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника, потребує матеріальної допомоги батьків. Відповідач спроможний надавати таку, а тому позивач просила стягувати з відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_6 в розмірі 5 000,00 грн щомісячно.

Крім того, просила стягувати 3 000,00 грн додаткових витрат на оздоровлення сина одноразово в рік та 3 200,00 грн додаткових витрат - половину вартості навчання сина в Прикарпатському національному університеті ім. В.Стефаника.

Дочка ОСОБА_7 є учнем Української гімназії № 1 Івано-Франківської міської ради, плата за додаткові освітні послуги складає 2 520,00 грн на рік. Крім того, у дочки проблеми із зором, у зв'язку з чим нею здійснено лікування та придбано окуляри на загальну суму 3 485,00 грн. У зв'язку з цим просила стягнути з відповідача на дочку одноразово в рік 3 000,00 грн (2 520,00 + 3 000,00) : 2) додаткових витрат на утримання дочки.

У зв'язку з наведеним просила суд стягнути з ОСОБА_5 на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 5 000,00 грн щомісяця. Стягнення розпочати з дня пред'явлення позову і до досягнення сином 23 років;

збільшити розмір аліментів на утримання дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та дочки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, до 5 00,00 грн на кожну дитину. Стягнення розпочати з дня пред'явлення позову і до досягнення дітьми повноліття;

стягнути з ОСОБА_5 на її користь щорічно додаткові витрати на утримання сина ОСОБА_6 в розмірі 6 200,00 грн та дочки ОСОБА_7 в розмірі 3 000,00 грн.

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 09 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 квітня 2017 року , позов задоволено частково.

Змінено розмір аліментів, стягнутих рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 28 грудня 2011 року з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9, на утримання дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, та дочки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі по 1 900,00 грн щомісячно, починаючи з 03 жовтня 2016 року та до досягнення дочкою повноліття;

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дочки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі по 1 900,00 грн щомісячно, починаючи з 03 жовтня 2016 року та до досягнення дочкою повноліття;

Припинено з 03 жовтня 2016 року стягнення аліментів за рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 28 грудня 2011 року.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі по 1 500,00 грн. щомісяця, починаючи з 03 жовтня 2016 року та до припинення навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 років.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 2 980,00 грн понесених витрат на правову допомогу.

Стягнуто з ОСОБА_5 551,20 грн. судового збору.

Судові рішення мотивовані тим, що з урахуванням наявних інфляційних процесів та з метою створення умов, необхідних для всебічного розвитку дітей, в т.ч. і щодо здобуття освіти, слід збільшити розмір стягуваних аліментів на утримання неповнолітніх дітей до 1 900,00 грн у місць на кожну дочку. З огляду на можливість відповідача утримувати повнолітнього сина та потребу у матеріальній допомозі з відповідача слід стягувати на користь позивача аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_6 у розмірі по 1 500,00 грн щомісяця до припинення навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 років. В іншій частині позовні вимоги є недоведеними, тому задоволенню не підлягають.

У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди безпідставно відмовили у задоволенні позовних вимог про стягнення додаткових витрат на оздоровлення та лікування проблем із зором сина ОСОБА_6 та дочки ОСОБА_7. Судами не враховано матеріальне становище відповідача, та те, що він ухиляється від сплати аліментів. Крім того, судами неправильно застосовано норми статті 185 СК України, витрати на придбання для дочки ОСОБА_7 окулярів та на офтальмологічний огляд можуть бути стягнуті як після понесення цих витрат, так і періодично.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

13 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Суди встановили, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували в шлюбі, який розірвано рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2012 року.

В шлюбі народилось троє дітей: син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, дочка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, дочка ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області 28 грудня 2011 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дітей: сина ОСОБА_6, дочок ОСОБА_7 та ОСОБА_8 по 1 000,00 грн в місяць на кожного до досягнення дітьми повноліття та 3 000,00 грн одноразово в рік додаткових витрат, пов'язаних з оздоровленням сина ОСОБА_6 (а. с. 5).

ОСОБА_5 здійснює підприємницьку діяльність і згідно з довідкою Галицького відділення Калуської об'єднаної ДПІ Головного управління ДФС в Івано-Франківської області обсяг доходу останнього за 2015 рік становить 4 050 722,50 грн, а за перше півріччя 2016 року - 1 002 953,37 грн (а. с. 6).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

В частині першій статті 192 СК України зазначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_4 просила збільшити розмір аліментів, стягнутих за рішенням суду від 28 грудня 2011 року, з 1 000,00 грн до 5 000,00 грн на кожну дитину щомісячно.

Разом із цим суди, урахувавши наведені норми матеріального права, матеріальне становище відповідача, його стан здоров'я, відсутність на утриманні інших непрацездатних осіб, з урахуванням наявних інфляційних процесів, з метою створення умов, необхідних для всебічного розвитку дітей, в т.ч. і щодо здобуття освіти, дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для збільшення розміру стягуваних аліментів на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до 1 900,00 грн.

Статтею 199 СК України визначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

За змістом статей 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред'явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що повнолітній син відповідача, який навчається у вищому навчальному закладі, потребує матеріальної допомоги, а тому стягнення аліментів з батька на їйого утримання є необхідним, оскільки обов'язок з утримання дитини покладається на обох батьків.

Згідно з частиною першою статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.

Згідно з вимогами частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Відповідно до частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Аналіз відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких наведено у зазначеній статті. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей, страждає на хворобу тощо. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними (хвороба), так і позитивними факторами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення.

У позовній заяві ОСОБА_4 не просила суд стягнути із відповідача 1/2 частину понесених нею додаткових витрат, пов'язаних з придбанням для дочки ОСОБА_7 окулярів та на офтальмологічний огляд, у розмірі 3 485, 00 грн, а просила суд стягувати такі витрати в подальшому.

При цьому доводів щодо необхідності понесення аналогічних витрат в подальшому на таке лікування дочки позивач суду не надала, тому у цій частині суди правильно відмовили у задоволенні цих вимог.

Також правильними є висновки судів у частині відмови у стягненні з відповідача додаткових витрат на лікування сина ОСОБА_6, оскільки норми статті 185 СК визначають порядок стягнення таких витрат на дитину, а відповідно до частини першої статті 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття, проте ОСОБА_12 є повнолітнім.

За таких обставин судові рішення відповідають вимогам статей 213-215, 316 ЦПК України 2004 року щодо законності й обґрунтованості. Суди правильно визначилися із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягали застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212, 303, 304 ЦПК України 2004 року.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, про незаконність судових рішень не свідчать, а стосуються переоцінки доказів, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 09 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. С. Висоцька А. О. Лесько С. Ю. Мартєв В. М. Сімоненко С. П. Штелик