Рішення

від 02.10.2018 по справі 461/7749/16-ц

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/7749/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2018 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань ОСОБА_1,

за участю:

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

представника третьої особи ОСОБА_4,

прокурора Поліщука Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_5 міської ради (адреса місцезнаходження: 79006, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 26360701) до Приватного нотаріуса ОСОБА_5 міського нотаріального округу ОСОБА_6 (адреса місцезнаходження: 79011, м. Львів, вул. Паркова, 4/3), ОСОБА_7 (адреса місця проживання: 79000, м.Львів, вул. Сихівська, 24/19, паспорт серії КВ 268524, виданий Галицьким РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області 28.09.1999 року, ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_8 (адреса місця проживання: 79000, м.Львів, вул. Чукаріна В., 14/11, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_2, паспорт серії КВ 503190, виданий Галицьким РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області 26.10.2000 року), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_9 з обмеженою відповідальністю МС ОПТ (адреса місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 1, код ЄДРПОУ 40801418), Управління комунальної власності ОСОБА_5 міської ради (адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625), ОСОБА_5 обласного осередку Всеукраїнської громадської організації Братство бджолярів України (адреса місцезнаходження: 79066, м. Львів, вул. Коломийська, 15-а, код ЄДРПОУ 34943656), ОСОБА_9 з обмеженою відповідальністю ДАН (адреса місцезнаходження: 79005, м. Львів, вул. Стецька, 11, код ЄДРПОУ 138153 30), ОСОБА_5 комунального підприємства Княже місто (адреса місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Тиха, 5, код ЄДРПОУ 20774241), за участю ОСОБА_5 місцевої прокуратури №1 (адреса місця розташування: 79005, м.Львів, вул. Богомольця, 9) про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності -

в с т а н о в и в:

28.11.2016 р. ОСОБА_5 міська рада звернулась до суду з позовом до Приватного нотаріуса ОСОБА_5 міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, в якому просить витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на користь територіальної громади м. Львова в особі ОСОБА_5 міської ради об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення площею 190,2 кв.м. та 149,1 кв.м., загальною площею 339,3 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Стецька Я., будинок 11 та зобов'язати повернути вказане майно за актом приймання-передачі територіальній громаді м. Львова в особі ОСОБА_5 міської ради. Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення площею 190,2 кв.м. та 149,1 кв.м., загальною площею 339,3 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Стецька Я., будинок 11, здійснену приватним нотаріусом ОСОБА_5 міського нотаріального округу ОСОБА_6 (індексний номер: 31567768 від 26.09.2016, вид спільно, власності: спільна часткова, розмір частки: % та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31567557 від 26.09.2016, вид спільної власності: спільна часткова, розмір частки: 1 / 2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 974545846101).

В обгрунтування поданого позову покликається на те, що приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Стецька Я., буд.11 площею 1091,5 кв.м. є окремо стоячою будівлею, що знаходиться на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді м. Львова. Зазначає, що рішення про державну реєстрацію права власності на спірне приміщення за відповідачами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 грубо порушує права ОСОБА_5 міської ради, оскільки, рішення про передачу у власність вказаним особам чи ТзОВ "МС ОПТ" об'єкту нерухомого майна - нежитлових приміщень площею 190,2 кв.м. та 149,1 кв.м. по вул. ОСОБА_10, буд.11, ОСОБА_5 міською радою не приймалось.

Ухвалами Галицького районного суду м. Львова від 29 листопада 2016 року відкрито провадження у справі та забезпечено позов, шляхом накладення заборони Управлінню державної реєстрації ОСОБА_5 міської ради здійснювати будь-яку перереєстрацію (перехід) права власності на наступне майно: приміщення площею 190,2 кв.м та 149,1 кв.м, загальною площею 339,3 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Стецька Я., будинок 11.

13.12.2016 р. позивачем надано суду у письмовій формі додаткові обґрунтування до позовної заяви, згідно яких позивач стверджує, що розпорядження №65 від 11.02.1997 р. Галицької районної державної адміністрації, за яким спірні приміщення передано у власність ОСОБА_11 не існує. Відтак, позивач вважає, що майно неправомірно вибуло з володіння ОСОБА_5 міської ради поза її волею. У своїх доводах покликається на положення ст. 388 ЦК України про право власника на витребування майна від добросовісного набувача.

12.12.2016 р. від відповідача - приватного нотаріуса ОСОБА_5 міського нотаріального округу ОСОБА_6 надійшли до суду письмові заперечення проти позову, у яких зазначено, що 15 вересня 2016 р. ОСОБА_12 (який згідно Протоколу №2 від 09.09.2016 являвся співзасновником (з часткою у статутному капіталі розміром 50 %) ОСОБА_9 з обмеженою відповідальністю МС ОПТ ) звернувся до відповідача, як до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно щодо внесення до статутного капіталу ОСОБА_9 з обмеженою відповідальністю МС ОПТ нежитлових приміщень, загальною площею 339,3кв.м., що знаходиться в місті Львові по вулиці Стецька Я. будинок 11 та які належали йому на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 29 серпня 2016 року приватним нотаріусом ОСОБА_5 міського нотаріального округу ОСОБА_13, за реєстровим №682. 22 вересня 2016 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8, як співзасновники ТзОВ МС ОПТ (з частками у статутному капіталі розміром по 25 %) звернулися до державного реєстратора щодо реєстрації їхнього права на вищевказане нерухоме майно, у зв'язку з їх виходом зі складу засновників ТзОВ МС ОПТ та виплати їм частки у статутному капіталі, шляхом передання у натурі ? частки кожному вказаного нерухомого майна.

Стверджує, що вчинені реєстраційні дії здійснювались в рамках чинного законодавства, без будь-яких порушень, що могли б призвести до неправомірного набуття відповідачами ОСОБА_8 та ОСОБА_7 права власності, що в подальшому підлягало б скасуванню судом. Просить постановити рішення, яким відмовити в позові повністю /а.с. 70,71/.

13.12.2016 р. до суду надійшла заява в.о. керівника ОСОБА_5 місцевої прокуратури №1 ОСОБА_14 про вступ ОСОБА_5 місцевої прокуратури №1 у розгляд даної цивільної справи на стороні позивача. Дана заява обґрунтована тим, що спірні нежитлові приміщення вибули поза волею власника - територіальної громади м. Львова /т. 1 а.с. 82/.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 13 грудня 2016 року заборонено органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб'єктам - як суб'єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України), вносити зміни та відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо державної реєстрації набуття, зміни або припинення речових прав на приміщення площею 190,2 кв.м та 149,1 кв.м, загальною площею 339,3 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Стецька Я., будинок 11.

17 січня 2017 року на адресу суду від відповідача - приватного нотаріуса ОСОБА_5 міського нотаріального округу ОСОБА_6 надійшли письмові заперечення щодо залучення її в якості відповідача. Заперечення мотивовані тим, що вона є неналежним відповідачем, тобто особою, яка не є суб'єктом спірного матеріального правовідношення. Оскільки це суперечить правовому статусу нотаріуса, визначеному у статях 1,9 Закону України Про нотаріат . Нотаріус вчиняє дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов'язки з особами, які звернулася до нього, або особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями / т. 1 а.с.123,124/.

17 березня 2017 року представник відповідача ОСОБА_8 - ОСОБА_15 подала клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення кримінального провадження №42016141040000088 від 25.08.2016 року за ч.1 ст.190 КК України /т.1, а.с.201/.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 17 березня 2017 року у задоволенні клопотання відмовлено.

31 березня 217 року відповідач ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу на ухвалу про відкриття провадження від 29.11.2016 року.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 15 червня 2017 року апеляційну скаргу відхилено. Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 29.11.2016 року залишено без змін. 10 липня 2017 року справа повернулася до суду після апеляційного оскарження.

08 серпня 2018 року ТзОВ МС ОПТ подало апеляційну скаргу на ухвалу про відкриття провадження від 29.11.2016 року.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 23 жовтня 2017 року апеляційну скаргу відхилено. Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 29.11.2016 року залишено без змін. 08 листопада 2017 року справа повернулася до суду після апеляційного оскарження.

29 листопада 2017 року від представника відповідача ОСОБА_8 - ОСОБА_15 надійшло клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 13.12.2017 року клопотання представника відповідача ОСОБА_15 про призначення експертизи задоволено частково. Призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу. Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

07.09.2018 року до суду з ОСОБА_5 науково-дослідного інституту судових експертиз повернулася дана справа без виконання вищевказаної ухвали.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 10.09.2018 року провадження у справі відновлено.

17.09.2018 р. від представника ОСОБА_7 - ОСОБА_3 надійшла заява про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин /т. 2, а.с. 166-169/.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві та додаткових обґрунтуваннях до позовної заяви. Просив суд позовні вимоги задоволити повністю, а саме: витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_8, ОСОБА_7 на користь територіальної громади м. Львова в особі ОСОБА_5 міської ради нежитлові приміщення площею 190,2 кв.м. та 149,1 кв.м. по вул. ОСОБА_10, буд.11 у м. Львові, зобов'язати повернути вказане майно за актом приймання-передачі та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_8, ОСОБА_7 на нежитлові приміщення площею 190,2 кв.м. та 149,1 кв.м. по вул. ОСОБА_10, буд.11 у м. Львові. Здійснену приватним нотаріусом ОСОБА_5 міського нотаріального округу ОСОБА_16

Відповідач приватний нотаріус ОСОБА_5 міського нотаріального округу ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилася, проте, 26.01.2017 р. та 07.03.2017 р. від неї надійшли до суду письмові заяви, в яких просить розглядати справу за її відсутності /а.с. 140, 198/.

Відповідач ОСОБА_8 та її представник в судове засідання не з'явились, про поважність причин своєї неявки суд не повідомляли, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду даної справи.

Представник відповідача ОСОБА_7 в судовому засіданні проти позову заперечував, покликаючись на те, що право власності на спірні нежитлові приміщення у ОСОБА_11 виникло на підставі реєстраційного посвідчення №597 від 04.11.1997 р. ЛО ДКП "Бюро технічної інвентаризації" та розпорядження №65 від 11.02.1997 р. Галицької райадміністрації ОСОБА_5 міської ради, відомості про що містяться у відповідних записах Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Представник відповідача стверджує, що дане реєстраційне посвідчення та розпорядження є чинним по сьогоднішній день, а згідно положень ч.5 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьої особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Зазначає, що рішення Галицького (Ленінського) райвиконкому м. Львова від 14.04.1987 р. №222, на яке покликається позивач у підтвердження наявності у нього права власності на будинок №11 по вул. Стецька Я. у м. Львові, не є належним доказом належності спірних приміщень площею 190,2 кв.м та 149,1 кв.м у цьому будинку саме позивачу ОСОБА_5 міській раді. Звертає увагу на те, що відповідач добросовісно та оплатно набула це майно в особи, яка мала право ним розпоряджатися, відтак, вважає, що відсутні підстави для застосування ст. 388 ЦК України та витребування спірного майна на користь позивача.

Представник третьої особи Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку ОСОБА_5 міської ради в судовому засіданні пояснила, що на підставі укладених договорів оренди приміщення по вул. ОСОБА_10, буд.11 у м. Львові площею 70 кв.м передано у користування ОСОБА_5 обласному осередку Всеукраїнської організації "Братство бджолярів України", а приміщення площею 194,4 кв.м в будинку за вищевказаною адресою передано у користування за договором оренди ТзОВ "ДАН". Просить позов задоволити, покликаючись на правові позиції представника позивача.

Треті особи ТзОВ "МС ОПТ", ОСОБА_5 обласний осередок Всеукраїнської громадської організації "Братство бджолярів України", ТзОВ "ДАН", ЛКП "Княже місто" в судове засідання не з'явилися та не забезпечила явки уповноважених представників, про поважність причин неявки суд не повідомляли, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду даної справи.

В судовому засіданні прокурор надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві ОСОБА_5 міської ради, покликався на обґрунтування, надані представником позивача, пояснив, що повністю підтримує доводи та вимоги позивача, вважає такі підставними, нових доводів надати не може, просив позовні вимоги задоволити повністю.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали даної цивільної справи у їх сукупності, судом встановлено наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

11.02.1997 р. Галицькою районною адміністрацією ОСОБА_5 міської ради видано розпорядження №65, відповідно до якого за гр. ОСОБА_11 оформлено право власності на нежитлові приміщення в будинку №11 по вул. Стецька у м. Львові; нежитлові приміщення ОСОБА_11 складаються з нежитлових приміщень на 1 поверсі 190,2 кв.м та підвалів площею 149,1 кв.м загальною площею 339,3 кв.м /т.1, а.с. 174/.

04.11.1997 р. ОСОБА_5 обласним державним комунальним "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" видано реєстраційне посвідчення №597, за яким нежитлові приміщення площею 190,2 кв.м. та підвал площею 149,1 кв.м. зареєстрований за ОСОБА_11 на праві особистої власності /т.1, а.с. 173/.

З інформаційної довідки №75196146 від 08.12.2016р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 11.07.2016 р. державним реєстратором приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_17 здійснено державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_11 на нежитлові приміщення площею 190,2 кв.м та 149,1 кв.м, загальною площею 339,3 кв.м по вул. ОСОБА_10, буд.11 у м. Львові.

31.08.2016 р. ОСОБА_11 на підставі договору №682 від 29.08.2016р., посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5 міського нотаріального округу ОСОБА_13, відчужив спірні приміщення ОСОБА_12, внаслідок чого, останній набув права приватної власності на дане майно, про що здійснено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

15.09.2016 р. здійснено державну реєстрацію права приватної власності на спірні нежитлові приміщення за ТзОВ "МС ОПТ" на підставі протоколу №2 загальних зборів ТзОВ "МС ОПТ" від 09.09.2016 р. та акту приймання-передачі майнового вкладу до статутного капіталу ТзОВ "МС ОПТ" від 14.09.2016 р. /т.1, а.с.180/.

Зокрема, судом встановлено, що на підставі рішення загальних зборів ТзОВ "МС ОПТ" від 09.09.2016 р. до складу учасників цього товариства прийнято ОСОБА_12, яким внесено до статутного капіталу ТзОВ "МС ОПТ", в тому числі, нежитлове приміщення площею 339,3 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Львів, вул. Стецька Я., буд.11.

22.09.2018 р. за рішенням загальних зборів ТзОВ "МС ОПТ", оформленого протоколом №3, вирішено виключити ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зі складу учасників товариства та виплатити учасникам, що вийшли належні їм частки у статутному капіталі товариства за рахунок майна, яке належить товариству /т.1, а.с.182, 183/.

Рішенням загальних зборів ТзОВ "МС ОПТ" від 22.09.2018 р. вирішено виплати здійснити шляхом передання в натурі в спільну часткову власність ОСОБА_7 та ОСОБА_8 нежитлові приміщення площею 190,2 кв.м та 149,1 кв.м по вул. ОСОБА_10, буд.11 у м. Львові, по ? частки вказаного майна кожному.

Як встановлено з інформаційної довідки №75196146 від 08.12.2016 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі Протоколу загальних зборів учасників ТзОВ "МС ОПТ" №3 від 22.09.2016 р. приватним нотаріусом ОСОБА_6 здійснено державну реєстрацію права приватної власності на ? спірних нежитлових приміщень за ОСОБА_7 та на ? цих приміщень за ОСОБА_8 /т.1, а.с. 65-69/.

Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 та ч.4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно п.5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 07.02.2014 р. "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України ).

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зокрема, відповідно до п.1 ч.1 ст. 115 ЦК України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 148 ЦК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

З цього вбачається, що набуття відповідачами спірного майна у власність відбулося у спосіб, визначений положенням ст.148 ЦК України на підставі рішення загальних зборів ТзОВ "МС ОПТ" від 22.09.2016 р., оформленого протоколом №3.

Відповідно до ч.1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до п.2.11 Постанови №4 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" закон виходить з презумпції легітимності рішень органів управління юридичної особи, тобто зазначені рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлено інше.

Відтак, суд не знаходить правових підстав для висновків про незаконність заволодіння відповідачами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 нежитловими приміщеннями площею 190,2 кв.м та 149,1 кв.м по вул. ОСОБА_10, буд.11 у м. Львові без відповідної на це правової підстави. В матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували презумпцію правомірності рішення загальних зборів учасників ТзОВ "МС ОПТ" №3 від 22.09.2016 р.

Зважаючи на зазначене, підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст. 387 ЦК України про витребування майна із чужого незаконного володіння відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до п.21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 07.02.2014р. "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" у разі, коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов'язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК України. Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей 387, 388 ЦК України.

Суд не погоджується з доводами позивача та прокурора з приводу того, що спірні приміщення вибули з власності ОСОБА_5 міської ради неправомірно поза її волею, так як не існувало жодних правовстановлюючих документів про набуття первинним власником ОСОБА_11 права власності на це майно. Такі доводи спростовуються наступним.

З матеріалів справи судом встановлено, що право власності на спірні нежитлові приміщення виникло у ОСОБА_11 на підставі розпорядження Галицької райадміністрації ОСОБА_5 міської ради №65 від 11.02.1997 р. та реєстраційного посвідчення ЛО ДКП "Бюро технічної інвентаризації" №597 від 04.11.1997 р.

Зважаючи на, встановлену у ч.2 ст. 328 ЦК України презумпцію правомірності набуття права власності, суд приймає до уваги вищенаведені документи як такі, що підтверджують правомірність набуття ОСОБА_11 права власності на спірній нежитлові приміщення.

Суд не може відступити від визначеної у ч.2 ст. 328 ЦК України презумпції, оскільки, як вбачається з даної норми права така може бути спростована виключно в судовому порядку.

Натомість, ані позивачем, ані прокурором не представлено судового рішення, яким би було скасовано правовстановлюючі документи про набуття ОСОБА_11 права власності на спірне майно, дане питання також не було предметом позовних вимог по даній справі.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.2 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи, що містяться у державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі. Відомості державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Оскільки, відомості Державного реєстру речових прав щодо внесення запису про державну реєстрацію 11.07.2016р. права приватної власності на спірне приміщення за ОСОБА_11 в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", не скасовано, суд зважаючи на вищенаведені норми цього Закону, дійшов висновку, що такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З матеріалів справи вбачається відсутність правових підстав для висновків про те, що ОСОБА_11 набув право власності на підставі неіснуючих документів, оскільки, підстава набуття ним права власності відображена у відомостях Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суд не вправі відступити від положень ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" щодо презумпції достовірності відомостей Державного реєстру прав, оскільки, така презумпція може бути спростована лише шляхом надання доказів на підтвердження скасування записів про державну реєстрацію в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно абз.2 п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009р. №14 "Про судове рішення у цивільній справі" обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відтак, суд не погоджується з доводами про те, що ОСОБА_11, не ставши належним власником спірного майна, а відтак і не мав повноважень ним розпоряджатися.

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Оскільки правомірність набуття ОСОБА_11 права власності на вказане майно не спростовано, то відсутні правові підстави стверджувати, що він не мав права відчужувати спірне майно ОСОБА_12

В свою чергу, як встановлено з доказів матеріалів справи, ОСОБА_12 розпорядився даним майном, передавши його у статутний капітал ТзОВ "МС ОПТ".

Суд критично оцінює доводи представника позивача та прокурора про те, що розпорядження Галицької райадміністрації №65 від 11.02.1997 р. та реєстраційне посвідчення №597 від 04.11.1997 р. є підробленими, оскільки, такі обставини не підтверджені належними та достатніми засобами доказування.

За таких обставин, суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що в даному випадку відсутні правові підстави для застосування ч.1 ст. 388 ЦК України, оскільки, не підтверджено доказами обставин неправомірного заволодіння ОСОБА_11 цими приміщеннями та їх подальшого відчуження.

Суд також не знаходить підстав для задоволення позову про витребування спірних приміщень на користь позивача з підстав, визначених ч.3 ст. 388 ЦК України з огляду на таке.

Відповідно до ч.3 ст. 388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 безвідплатно набули дані приміщення.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 07.02.2014 р. "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" під час розгляду позову власника про витребування майна, переданого як вклад до статутного (складеного) капіталу господарського товариства, суд має враховувати, що отримання майна як вкладу до статутного (складеного) капіталу є відплатним придбанням, оскільки в результаті передання вкладу особа набуває права учасника господарського товариства.

Зважаючи на те, що набуття ТзОВ "МС ОПТ" права власності на це майно здійснено в порядку внесення майна до статутного капіталу товариства, то такий перехід права власності від ОСОБА_12 до ТзОВ "МП ОПТ" був оплатним.

Оскільки, відповідачами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 отримано це майно у власність від ТзОВ "МС ОПТ" в якості розрахунків з ними, внаслідок їх виходу з числа учасників товариства, то такий перехід права власності також носить оплатний характер, що узгоджується з нормами ст. 148 ЦК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Тому, встановивши оплатний характер правовідносин з приводу набуття відповідачами права власності на спірні приміщення, суд не вбачає підстав для застосування ч.3 ст. 388 ЦК України.

З врахуванням встановлених обставин справи, суд, керуючись принципом змагальності, оцінюючи, належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу, дійшов висновку, про відсутність порушення відповідачами прав та інтересів позивача, тому в задоволенні позову необхідно відмовити з підстав його необґрунтованості.

Згідно п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати необхідно покласти на позивача, оскільки, судом відмовлено в задоволенні цього позову.

Враховуючи вищевикладене та керуючись Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст.ст. 92, 115, 145, 148, 321, 328, 387, 388, 658 ЦК України, ст.ст. 8-14, 76-82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_5 міської ради до Приватного нотаріуса ОСОБА_5 міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_9 з обмеженою відповідальністю МС ОПТ , Управління комунальної власності ОСОБА_5 міської ради, ОСОБА_5 обласного осередку Всеукраїнської громадської організації Братство бджолярів України , ОСОБА_9 з обмеженою відповідальністю ДАН , ОСОБА_5 комунального підприємства Княже місто , за участю ОСОБА_5 місцевої прокуратури №1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Зубачик Н.Б.