Постанова

від 14.05.2009 по справі 5020-9/088

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕ ЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

13 травня 2009 року Справа № 5020-9/088

Севастопольсь кий апеляційний господарськ ий суд у складі колегії судді в:

головуючого судді ,

суддів ,

,

за участю представників ст орін:

представник позивача: Пономаренко Олена Петрівна , довіреність № 22/01/03 від 22.01.09, Т овариство з обмеженою відпов ідальністю "Група ВІД";

представник відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 1893 від 22.06.06, Суб'єкт підприємниць кої діяльності ОСОБА_3;

розглянувши апеляційну ск аргу суб'єкта підприємниц ької діяльності ОСОБА_3 н а рішення господарського суд у міста Севастополя (суддя Ри біна С.А.) від 02 квітня 2009 року у с праві № 5020-9/088

за позовом товари ства з обмеженою відповідаль ністю "Група ВІД" (пл. Леніна, 1, о ф. 410, Дніпропетровськ, 49000)

до суб'єкта підпри ємницької діяльності ОСОБ А_3 (АДРЕСА_1)

про стягнення 45942,47 грн,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2009 року позивач - товариство з обмеженою відпо відальністю "Група ВІД" зверн увся до господарського суду м. Севастополя з позовом до пр иватного підприємця ОСОБА _3 про стягнення 45942,47 грн, з яки х: 37050,38 грн - основний борг, 8892,09 грн - пеня, а також про стягнення штрафу в дохід держави, у вста новленому законом розмірі.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем зоб ов'язань за договором постав ки №21/05-08-Щ від 21 травня 2008 року.

Рішенням господарського с уду міста Севастополя (суддя Рибіна С.А.) від 02 квітня 2009 року у справі № 5020-9/088 задоволено час тково позов товариства з обм еженою відповідальністю "Гру па ВІД" до суб'єкта підприємни цької діяльності ОСОБА_3 , а саме: стягнуто з відповідач а на користь позивача 46519,89 грн, з яких: 37050,38 грн - основний борг, 8892,09 грн - пені, 459,42 грн - витрати по сплаті державного мита та 118 грн - витрати на інформаці йно-технічне забезпечення су дового процесу. В іншій части ні позовних вимог відмовлено .

При цьому, суд першої інстан ції, посилаючись на статті 525, 52 6, 611 Цивільного кодексу Україн и, статті 173, 175, 193, 265 Господарськог о кодексу України, виходив з д оведеності факту невиконанн я відповідачем його обов' яз ків з оплати отриманого за до говором поставки товару.

Не погодившись з зазначени м рішенням суду, відповідач з вернувся до Севастопольсько го апеляційного господарськ ого суду з апеляційною скарг ою, в якій просить рішення гос подарського суду скасувати, в позові відмовити, судові ви трати покласти на позивача.

Вимоги апеляційної скарг и обґрунтовані порушенням мі сцевим господарським судом н орм матеріального і процесуа льного права та неповним дос лідженням обставин справи.

Так, заявник апеляційної с карги зазначає, що відповіда ч не був належним чином повід омлений про час і місце остан нього судового засідання суд у першої інстанції, що в силу п равил статті 104 Господарськог о процесуального кодексу Укр аїни є підставою для скасува ння судового рішення.

Також заявник вказує, що під ставою невиконання його обов ' язків за договором слугува ли обставини непереборної си ли (форс-мажорні обставини), а саме: прийняття правлінням Н аціонального банку України п останов № 319 від 03 жовтня 2008 року та № 413 від 04 грудня 2008 року, про щ о відповідач повідомив позив ача факсимільним повідомлен ням (вих. № 20/10/1 від 20 жовтня 2008 року ).

Крім того, відповідач в апел яційній скарзі зазначає, що н им була направлена на юридич ну адресу позивача офіційна відповідь на претензію остан нього, в той час як місцевий го сподарський суд помилково ді йшов протилежного висновку.

У відзиві на апеляційну ска ргу від 30 квітня 2009 року відпов ідач просить залишити рішенн я суду першої інстанції без з мін, а апеляційну скаргу - бе з задоволення.

У судовому засіданні предс тавник відповідача апеляцій ну скаргу підтримав, предста вник позивача проти скарги з аперечував, просив залишити рішення суду першої інстанці ї без змін.

Розглянувши справу повто рно у порядку статті 101 Господ арського процесуального код ексу України, судова кол егія встановила наступні обс тавини.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 травня 2008 року між тов ариством з обмеженою відпові дальністю "Група ВІД" (Постача льник) та приватним підприєм цем ОСОБА_3 (Покупець) був у кладений договір поставки №2 1/05-08-Щ (далі - Договір) (арк.с.27-28).

Відповідно до пунктів 1.1-3-1 До говору Постачальник надає По купцю продукцію, яку він отри мує та сплачує. Найменування , номенклатура та кількість т овару обумовлюється сторона ми у Специфікаціях до Догово ру.

Пунктом 15.1 Договору сторони визначили, що він діє з момент у його підписання сторонами з 21 травня 2008 року по 31 грудня 2008 р оку.

15 жовтня 2008 року Покупець, ві дповідно до пункту 3.3 Догово ру, для узгодження Специфік ації, завчасно надіслав Пост ачальнику заявку з вказівкою необхідних обсягів та строк ів поставки Товару на місяць (або квартал) (арк.с.33).

Постачальник 19 жовтня 2008 ро ку відвантажив Покупцю товар в розмірі 338,40 тон на суму 37050,38 грн , включаючи податок на додану вартість, що підтверджуєтьс я видатковою накладною №027 від 20 жовтня 2009 року (арк.с.32).

Пунктом 7.3. Договору передб ачено, що Покупець зобов'язан ий перерахувати оплату за то вар на поточний рахунок Пост ачальника протягом трьох дні в з дати підписання видатков ої накладної.

Згідно з пунктом 13.1 Договор у за порушення строку оплати товару Покупець сплачує Пос тачальнику пеню в розмірі 0,5 % за кожний день простроче ння, але не більш двох обліков их ставок Національного банк у України.

09 січня 2009 року позивачем на а дресу відповідача була напра влена претензія з вимогою пр о сплату заборгованості за о триману продукцію (арк.с.29).

Відповідач на претензію не відповів, суму заборгованос ті у розмірі 37050,38 грн не погасив , що явилось підставою для зве рнення позивача до суду з від повідним позовом.

Вивчивши матеріали справи , заслухавши представників с торін, обговоривши доводи а пеляційної скарги, перевірив ши правильність застосуванн я судом першої інстанції нор м матеріального та процесуал ьного права та відповідність висновків суду обставинам с прави, судова колегія не вбач ає підстав для скасування ос каржуваного рішення суду пер шої інстанції у зв' язку з на ступним.

Правовідносини, які склал ися між сторонами, за своєю пр авовою природою є відносинам и з поставки та підлягають ре гулюванню за правилами глави 54 Цивільного кодексу України , параграфу 1 глави 30 Господарс ького кодексу України, а тако ж загальними положеннями про зобов' язання.

Згідно з статтею 712 Цивільно го кодексу України, за догов ором поставки продавець (по стачальник), який здійснює п ідприємницьку діяльність, з обов'язується передати у вс тановлений строк (строки) т овар у власність покупця д ля використання його у підпр иємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з о собистим, сімейним, домашні м або іншим подібним викорис танням, а покупець зобов'язує ться прийняти товар і сплати ти за нього певну грошову сум у. До договору поставки засто совуються загальні положенн я про купівлю-продаж, якщо інш е не встановлено договором, з аконом або не випливає з хара ктеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Гос подарського кодексу України , та статті 526 Цивільного кодек су України, яка містить анало гічні положення, зобов' язан ня повинні виконуватися нале жним чином відповідно до зак ону, інших правових актів, дог овору, а за відсутності конкр етних вимог щодо виконання з обов' язання - відповідно д о вимог, що у певних умовах зви чайно ставляться.

Матеріали справи містять д окази належного виконання по зивачем його обов' язків з п оставки товарів відповідно д о умов договору на загальну с уму 37050,38 грн. При цьому, зазначен а сума приватним підприємцем ОСОБА_3 оплачена не була, щ о не заперечується відповіда чем по суті.

Посилання заявника апеляц ійної скарги на постанови пр авління Національного банку України № 319 від 03 жовтня 2008 року та № 413 від 04 грудня 2008 року, як на обставини непереборної сили , судова колегії знаходить не переконливими.

Так, у відповіді приватного підприємця ОСОБА_3 від 14 сі чня 2009 року за вих. № 14/01/1 на прете нзію позивача від 09 січня 2009 ро ку відповідач, посилаючись н а пункти 14.1., 14.3., 14.4. укладеного між сторонами договору поставки № 21/05-08-Щ, відхиляє претензійні в имоги товариства з обмеженою відповідальністю "Група ВІД " з підстав виникнення вищеза значених форс-мажорних обста вин, про які позивач був спові щений факсимільним повідомл енням.

Крім того, матеріали справи містять лист відповідача ві д 20 жовтня 2008 року (вих. № 20/10/1), що ад ресований товариству з обмеж еною відповідальністю "Група ВІД", в якому відповідач повід омляє про замороження депози тних рахунків згідно з поста новою правління Національно го банку України № 319 від 03 жовт ня 2008 року та неможливість, у зв ' язку з цим, виконати обв' я зки за договором поставки № 21/ 05-08-Щ від 21 травня 2008 року.

Вказані документи були дод атково подані відповідачем д о суду апеляційної інстанції в порядку статті 101 Господарс ького процесуального кодекс у України. При цьому, заявник с карги вказав, що останнє судо ве засідання місцевого госпо дарського суду було проведен о без його участі, не зважаючи на клопотання про відкладен ня розгляду справи.

Відповідно до підпункту 2.5. п ункту 2 постанови правління Н аціонального банку України № 319 від 03 жовтня 2008 року у сфері пр оведення активно-пасивних оп ерацій банки повинні викону вати свої зобов' язання за в сіма типами договорів із зал учення коштів у будь-якій вал юті лише в разі настання стро ку завершення зобов' язань, незалежно від категорії конт рагентів.

Відповідач не надав суду до казів існування у нього депо зитних рахунків у будь-яких б анках, рівно як і настання стр оку завершення зобов' язань банку за депозитними догово рами, в той час як згідно з при писами статті 33 Господарсько го процесуального кодексу Ук раїни, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які в она посилається як на підста ву своїх вимог і заперечень.

Обґрунтування апеляційних вимог посиланням на постано ву правління Національного б анку України № 413 від 04 грудня 2008 року апеляційна інстанції т акож знаходить неспроможним и, оскільки відповідач не вка зав які саме положення цієї п останови та яким чином вплин ули на неможливість виконанн я його договірних обов' язкі в.

Таким чином, суд першої інст анції обґрунтовано задоволь нив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 37050,38 грн.

Крім того, позивач просив ст ягнути з відповідача пеню в с умі 8892,09 грн за несвоєчасне вик онання зобов' язань.

Відповідно до частини 1 с татті 546 Цивільного кодексу Ук раїни виконання зобов' язан ня може забезпечуватися неус тойкою, порукою, гарантією, за ставою, притриманням, завдат ком.

Частиною 1 статті 548 вказаног о Кодексу встановлено, що вик онання зобов' язання (основн ого зобов' язання) забезпечу ється, якщо це встановлено до говором або законом.

Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодек су України розуміється грошо ва сума або інше майно, які бор жник повинен передати кредит орові у разі порушення боржн иком зобов' язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невикон аного або неналежно виконано го зобов' язання. Пенею є неу стойка, що обчислюється у від сотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов' язання за кожен день простро чення виконання.

Отже, види забезпечення вик онання зобов' язань є спеціа льними мірами майнового хара ктеру, які стимулюють належн е виконання зобов' язання бо ржником шляхом встановлення додаткових гарантій задовол ення вимог кредитора, а тому з абезпечення виконання зобов ' язань будь-яким з видів, пер едбачених статтею 546 Цивільно го кодексу України, також ств орює зобов' язувальні право відносини між кредитором та боржником.

Згідно з статтею 611 вказаног о кодексу, у разі порушення зо бов'язання настають правові наслідки, встановлені догово ром або законом, зокрема, спла та неустойки.

У пункті 13.1. договору сторони передбачили, що за порушення строку оплати товару покупе ць сплачує постачальнику пен ю у розмірі 0,5 % за кожних день п рострочення, але не більш дво х облікових ставок Національ ного банку України.

Відповідно до пункту 6 ст атті 232 Господарського кодекс у України нарахування штрафн их санкцій за прострочення в иконання зобов' язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, к оли зобов' язання мало бути виконано. Отже, вказана норма права передбачає строк, у меж ах якого нараховуються штраф ні санкції.

Пеня згідно з розрахунком п озивача складає 8892,09 грн. Розра хунок перевірений судовою ко легією, здійснений з урахува нням вищезазначених норм, у з в' язку з чим місцевих госпо дарський суд обґрунтовано за довольнив ці позовні вимоги.

Висновки господарського с уду першої інстанції щодо ві дмови у позові в частині стяг нення штрафу в дохід держави , зроблені на підставі статті 16 Цивільного кодексу України , статті 20 Господарського коде ксу України, а також положень Закону України від 23 червня 2005 року № 2705-ІV, якими виключено ст аттю 9 Господарського процес уального кодексу України, ап еляційна інстанція також зна ходить цілком обґрунтованим и.

Судова колегія не вбачає по рушень судом першої інстанці ї норм процесуального права, про які йдеться в апеляційні й скарзі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був двічі належним чином повідомлений про час і місце розгляду спра ви (арк. с. 1-2, 52). При цьому, суд при ймає до уваги, що відповідаче м було надано клопотання, в як ому сторона просила відкласт и розгляд справи у зв' язку з службовим відрядженням (арк . с. 56).

Однак, враховуючи, що стаття 22 Господарського процесуаль ного кодексу України зобов' язує сторони добросовісно ко ристуватись належними їм про цесуальними правами, стаття 28 цього Кодексу не обмежує кіл ькості представників, яких м оже призначити одна особа, а т акож те, що явка сторін не була визнана обов' язковою, суд п ершої інстанції не був позба влений права розглянути спра ву за відсутністю представни ка відповідача.

Таким чином, враховуючи, що суд першої інстанції правиль но встановив обставини справ и та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріальн ого права, з дослідженням всі х обставин у справі, правових підстав для задоволення апе ляційної скарги не вбачаєть ся.

Керуючись статтями 101, 103 (пу нкт 1), 105 Господарського процес уального кодексу України, су д

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу суб'єк та підприємницької діяльнос ті ОСОБА_3 залишити без за доволення.

2. Рішення господарського су ду міста Севастополя від 02 кві тня 2009 року у справі № 5020-9/088 залиш ити без змін.

Головуючий суддя

Судді