Рішення

від 05.10.2018 по справі 530/329/17

ЗІНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/329/17

Номер провадження 2/530/358/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2018 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Должко С.Р., секретар Бедюх Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зіньків справу за позовом

ОСОБА_1 до СТОВ "Благовість", третя особа фермерське господарство "Полтавські лани" про стягнення суми коштів, сплачених за оренду землі,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернулася в Зіньківський районний суд Полтавської області з позовом до СТОВ "Благовість", третя особа фермерське господарство "Полтавські лани" про стягнення суми коштів, сплачених за оренду землі .

Згідно позовної заяви ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача СТОВ Благовість збитки понесені нею у вигляді сплати орендної плати за земельні ділянки площею 17.9 га та 25.7 га (кадастрові номери 5321381700:00:003:0300 та 5321381700:00:004:0232) які розташовані на території Дейкалівської сільської ради Зіньківсьького району Полтавської області.

Заслухавши представника позивача, який підтримав позовні вимоги, представника відповідача, який заперечував проти позовних вимог, заслухавши та дослідивши наявні матеріали справи, знаходить, що заявлені вимоги обґрунтовані і такі, що підлягають задоволенню.

Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 рокувнесенні зміни до відповідних Кодексів.

Згідно п. 9 ч. 1 РозділуХІІІПерехідних положень ЦПК України , із змінами внесеними відповідно до зазначеногоЗакону , справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи, що внесенні зміни до ЦПК Українинабрали чинності 15 грудня 2017 року, суд вважає розглянути справу за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України , здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України , законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна зі сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цивільного процесуального кодексу України.

Як передбачено нормою ст. 3 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» , - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 12 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд зберігаючи об єктивність і неупередженість: керує ходом судового процессу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз яснює у випадку необхідності учасникам судового процессу їхні процесуальні права та обов язки, неслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процессу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процессу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов язків.

Відповідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі докозам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В судовому засіданні було встановлено, що позивач, ОСОБА_1, 26 листопада 2015 р. уклала з ГУ Держгеокадастру у Полтавській області два договори оренди землі загальною площею 17,9 та 25,7 га (кадастровий номер 5321381700:00:003:0300 та 532181700:00:004:0232 відповідно) для ведення фермерського господарства, які знаходяться за межами населеного пункту на території Дейкалівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області терміном на 21 рік кожен. Вказані договори були зареєстровані в установленому законом порядку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягами № 49166324 від 05.12.2015 р. та № 49169473 від 05.12.2015 р..

Оскільки земельні ділянки передавалися в користування для ведення фермерського господарства, а позивач є засновником Фермерського господарства Полтавські Лани , на них господарювало зазначене господарство.

Виконуючи договірні зобов'язаня з внесення орендної плати за укладеними договорами оренди землі ОСОБА_2 за час самовільного використання земельних ділянок відповідачем, до місцевого бюджету Дейкалівської сільської ради сплачено грошові кошти в сумі 74631,69 грн.., з яких : 61602,75 грн. внесена оренда плата за земельну ділянку площею 17,9 га.., із розрахунку по строках внесення: за грудень 2015 р.. - 2981,39 грн. 1/12 річної плати ) за січень -серпень 2016 р. - 28621,36 грн. (3577,67 грн. 1/12 річної плати х 8 міс.); 43028,94 грн. внесена оренда плата за земельну ділянку площею 25.7 га із розрахунку:по строках внесення: за грудень 2015 р. - 4059,34 грн. 1/12 річної плати ), за січень-серпень 2016 р.- 38969,60 грн. (4871,20 грн. 1/12 річної плати х 8 міс.) .

Згідно умов договорів оренди землі орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 35776,70 грн. (за оренду земельної ділянки площею 17,9 га), у розмірі 48 712.08 га (за оренду земельної ділянки площею 25,7 га), розрахована за ставкою 7% від нормативної грошової оцінки 1 га ріллі (пасовища) по області, визначеної за матеріалами нормативної грошової оцінки земель 1995 року з урахуванням індексації такої оцінки станом на 01.01.2015 р. на коефіцієнт 3.9977 та коефіцієнт для ріллі 1.756.( п.9 договорів оренди землі). Пунктом 11 договорів оренди земельних ділянок площею 17.9 га та 25.7 га встановлено внесення орендної плати щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати на розрахунковий рахунок в місцевий бюджет Дейкалівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, протягом 30 календарних днів наступного за останнім днем звітного (податкового) місяця.

До нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження) у 2016 році застосовано коефіцієнт 1.2. Таким чином у 2016 р. орендна плата за земельну ділянку площею 25,7 га складала 58454,40 грн. за рік оренди (1/12 = 4871,20), за земельну ділянку площею 17,9 га складала 42932,04 грн. за рік оренди (1/12 = 3577,67 грн.).

Орендна плата за землю внесена за листопад 2015 р. з підстав укладення договору оренди 25.11.2015 р. п.11 якого встановлено внесення орендної плати щомісячним платежем 1/12 частини річної орендної плати протягом 30-ти днів за останнім днем звітного податкового місяця. Пунктом 44 договору встановлено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту держаної реєстрації цих прав. Приписами ст. ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Таким чином, в ОСОБА_1 право користування земельними ділянками на підставі укладених договорів оренди землі виникло з часу державної реєстрації речових прав на них, тобто з 05.12.2015 р.. Таким чином з часу державної реєстрації речових прав на ці земельні ділянки ОСОБА_1 зобов'язана вносити орендну плату за землі державної власності у розмірі та строки встановлені договорами.

22.02.2016 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером запису 1 564 102 0000 000642 зареєстровано Фермерське господарство Полтавські Лани , ідентифікаційний код 40291046, засновником якого є ОСОБА_1. Фермерське господарство засноване в тому числі з підстав набуття прав на земельні ділянки площею 17,9 га та 25.7 га на території Дейкалівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.

СТОВ Благовість достовірно володіючи інформацією, що використовує земельні ділянки площею 17,9 га та площею 25.7 га без правових підстав, свідомо, самовільно тобто навмисно, зайняло ці земельні ділянки і восени 2015 року здійснило їхній обробіток та засіяло озимою пшеницею. За своєю конфігурацією, місцем розташування та площею земельні ділянки відрізняються від суміжних ділянок і не могли бути зайняті відповідачем помилково. Відповідач достовірно володів інформацією, що ці земельні ділянки є державною власністю, і те що право користування ними з підстав договорів оренди укладених згідно розпорядження голови Зіньківської РДА від 22.06.2005 р. припинилось в зв'язку з закінченням строку оренди.

Обставини самовільного користування земельними ділянками СТОВ Благовість підтвердив у своєму поясненні директор СТОВ Благовість ОСОБА_3, відібраному старшим інспектором РСС Гадяцького ВП ОСОБА_4. У поясненні ОСОБА_3 стверджує, що йому відомо що земельна ділянка площею 25 га, відноситься до земель державної власності за межами населеного пункту, землі запасу. У 2015 році СТОВ Благовість було засіяне озимою пшеницею, при збиранні урожай якої 24.07.2016 року виник конфлікт між представниками ОСОБА_1 та працівниками СТОВ Благовість .

Ця обставина також встановлена матеріалами перевірки заяв ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 125 Кримінального кодексу України та ч.1 ст.187 КК України, а також заяви ОСОБА_7 про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст.197-1 КК України.

Так в ухвалі від 03.08.2016 року справа № 530/960/16-к, номер провадження 1-кс/530/105/16, Зіньківський районний суд Полтавської області задовольняючи скаргу ОСОБА_7 на бездіяльність слідчого (посадових осіб) у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.197-1 КК України, встановив:, що керівник надавав розпорядження працівникам СТОВ Благовість на засівання озимою пшеницею двох земельних ділянок (кадастровий номер 5321381700:00:003:0300 площею 17,9 га., та 532181700:00:004:0232 площею 25,7 га.), які на той час перебували в статусі земель запасу Дейкалівської сільської ради, що розташовані за межами населених пунктів.

Обставини самовільного зайняття земельних ділянок СТОВ Благовість також встановлені судовим рішенням від 22.05.2018 р. у справі №5 30/1589/17, номер провадження 1-кс/530/112/18, за скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на постанову заступника начальника слідчого відділення Зіньківського відділення поліції Гадяцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області про закриття кримінального провадження від 08.12.2017 р..

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 дали свідчення, що на земельних ділянках площею 17,9 га та 25.7 га на території Дейкалівської сільської ради врожай у липні 2016 року було зібрано працівниками СТОВ Благовість . Цю обставину також підтвердив і представник відповідача у своїх поясненнях та запитаннях поставлених свідку ОСОБА_9, а саме чи відомо було їй, що земельні ділянки площею 17.9 га та 25.7 га восени 2015 року були засіяні озимою пшеницею СТОВ Благосвість і чому про це не знала ОСОБА_1, так як це повинно було бути встановленим при передачі в оренду цих земельних ділянок.

У 2016 році на земельних ділянках розташованих на території Дейкалівської сільської ради і які обробляються ФГ Полтавські Лани врожайність складала: кукурудзи 100 ц з га при середній закупівельній ціні зерна кукурудзи по Зіньківському району 3279 грн. за тону; соняшнику 59,2 ц з га, при середній закупівельній ціні насіння соняшника по Зіньківському району 8120 грн. за тону.

Ці культури могли бути засіяні весною 2016 р. на земельних ділянка площею 19,7 га та 25.7 га..

За умов, що вказані земельні ділянки не були самовільно зайняті СТОВ Благовість , з них було б зібрано врожай: з земельної ділянки площею 17,9 га: кукурудзи 1790 ц ( 179 т х 3279 грн. = 586941 грн.) соняшника 1059,68 ц (105,968 т х 8120 грн. = 860460,16 грн.). З земельної ділянки площею 25.7 га кукурудзи 2570 ц ( 257 т х 3279 грн. = 842 703 грн.), соняшника 1521,44 ц (152 ,144 т х 8120 грн. = 1235409,28 грн.).

Таким чином, за умови що права позивача не були порушені відповідачем, вона мала б можливість отримати дохід, який покриває сплачені нею грошові кошти у вигляді орендної плати, що свідчить про правомірність заявлених вимог щодо стягнення суми втрат понесених у вигляді сплати орендної плати за земельні ділянки площею 17,9 га та 25.7 га..

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні підстави для відповідальності за заподіяння майнової шкоди встановлені статтею 1166 ЦК України, згідно з якою шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Необхідною умовою доведення наявності збитків та причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника й збитками потерпілої сторони. При цьому потрібно довести, що протиправна дія або бездіяльність особи, яка порушила право, є причиною, а збитки, що виникли у потерпілої особи, є слідством такої протиправної поведінки.

Збитки відшкодовуються тоді, коли особа могла реально отримати вигоду, якби не протиправна поведінка відповідача.

Отже, пред'явлення вимоги про відшкодування збитків покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати дохід.

Земельний кодекс України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними до правовідносин щодо відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних ними доходів.

Згідно із частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

Вина особи, яка допустила порушення презумується, відсутність вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. (ст.614 ЦК України). Зобов'язання виникають з підстав встановлених ст.11 ЦК України. (ст.509 ЦК України). Пунктом 3) ч.2 цієї статті встановлено підставу виникнення цивільних прав та обов'язків - завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Під самовільним зайняттям земельної ділянки розуміються будь-які дії, що свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними (стаття 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель ).

Згідно з вимогами статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до змісту ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі зазначено, що в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі .

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі ОСОБА_11 Девелопментс ЛТД проти Ірландії зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі Голден проти Сполученого королівства ) та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб'єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі ОСОБА_8 проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

За таких обставин є всі підстави задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1, відновивши її порушені матеріальні права шляхом стягнення з СТОВ Благовість грошових коштів в сумі 74631,69 грн..

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача. Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

На основі викладеного та керуючись ст. ст. 1,2,4,7, 8,12,13,19, 30, 228-229, 258, 263-268, 354, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до СТОВ "Благовість", третя особа фермерське господарство "Полтавські лани" про стягнення суми коштів, сплачених за оренду землі - задовольнити.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Благовість , яке розташоване за адресою с. Дейкалівка, Зіньківського району, Полтавської області на користь ОСОБА_1, жительки с.Удовиченки, Зіньківського району, Полтавської області кошти в сумі 74 631,69 грн. сплачених за оренду землі та судовий збір в сумі 746 грн. 33 копійки, а всього стягти 75378 ( сімдесят п'ять тисяч триста сімдесят вісім) гривень 02 копійки.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Написано власноручно.

Повний текст рішення виготовлено 09.10.2018 року.

Суддя Зіньківського

районного суду Полтавської області ОСОБА_12

секретар: Н.І.Бедюх