Постанова

від 05.12.2018 по справі 530/329/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 530/329/17 Номер провадження 22-ц/814/648/18Головуючий у 1-й інстанції Должко С.Р. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Бондаревської С.М., Дряниці Ю.В.

імена (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_2

відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Благовість

розглянув в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Благовість"

на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області, ухвалене 05 жовтня 2018 року в приміщенні суду в м. Зіньків у складі судді Должко С.Р., повний текст якого складено 09 жовтня 2018 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Благовість" про стягнення суми коштів, сплачених за оренду землі,-

В С Т А Н О В И В :

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом та просила стягнути з СТОВ Благовість збитки у розмірі 74 631,69 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказувала, що вона є орендарем земельних ділянок площею 17,9 га та 25,7 га (кадастрові номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2) які розташовані на території Дейкалівської сільської ради Зіньківсьького району Полтавської області. Зазначала, що належним чином виконує умови договору оренди та сплачує оренду плату.

Вказувала, що восени 2015 року належні їй на праві користування земельні ділянки були зайняті СТОВ Благовість , яке здійснювало обробіток земель та збирання врожаю. Зазначала, що вона фактично була позбавлена права користування вищевказаними земельними ділянками, хоча й сплачувала оренду плату. Тому вважає за необхідне стягнути з відповідача збитки понесені нею у зв'язку зі сплатою орендної плати за земельні ділянки площею 17,9 га та 25,7 га (кадастрові номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2).

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 05 жовтня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з СТОВ Благовість на користь ОСОБА_2 74 631,69 грн. сплачених за оренду землі.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду вмотивоване тим, що з доказів по справі вбачається факт заподіяння відповідачем шкоди позивачеві, яка, відповідно до ст. 1166 ЦК України, має бути відшкодована у повному обсязі.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржило СТОВ Благовість , просило скасувати його та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме недоведеність розміру збитків, понесених позивачем.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення, ухвалене у справі, відповідає вказаним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами, ОСОБА_2 26 листопада 2015 року уклала з ГУ Держгеокадастру у Полтавській області договори оренди землі загальною площею 17,9 га та 25,7 га (кадастровий номер НОМЕР_1 та НОМЕР_3 відповідно) для ведення фермерського господарства, які знаходяться за межами населеного пункту на території Дейкалівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області терміном на 21 рік кожен. Вказані договори були зареєстровані в установленому законом порядку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягами № 49166324 від 05.12.2015 року та № 49169473 від 05.12.2015 року.

Виконуючи договірні зобов'язаня з внесення орендної плати за укладеними договорами оренди землі ОСОБА_2 до місцевого бюджету Дейкалівської сільської ради сплачено грошові кошти в сумі 74 631,69 грн.., з яких : 61 602,75 грн. внесена оренда плата за земельну ділянку площею 17,9 га., із розрахунку по строках внесення: за грудень 2015 року. 2981,39 грн., за січень-серпень 2016 року 28 621,36 грн.;43 028,94 грн. внесена оренда плата за земельну ділянку площею 25,7 га із розрахунку: по строках внесення: за грудень 2015 року 4059,34 грн., за січень-серпень 2016 року 38 969,60 грн.

З осені 2015 року по серпень 2016 року земельні ділянки площею 17,9 га та 25,7 га (кадастровий номер НОМЕР_1 та НОМЕР_3 відповідно) використовувались СТОВ Благовість . Вказані землі були засіяні озимою пшеницею, збір якої було розпочато у липні 2016 року.

Факт використання вищевказаних земельних ділянок для сільськогосподарських потреб СТОВ Благовість відповідачем не заперечується та фактично визнається, у тому числі в апеляційній скарзі.

Окрім того, вказані обставини підтверджуються письмовими доказами, а саме поясненнями директор СТОВ Благовість ОСОБА_3, відібраними старшим інспектором РСС Гадяцького ВП Дорошенко А.М., та матеріалами перевірки заяв ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та ч. 1 ст. 187 КК України, а також заяви ОСОБА_7 про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст.197-1 КК України.

Вказані докази повною мірою узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, допитаних судом першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2, оскільки він узгоджується з матеріалами справи та нормами чинного законодавства, що врегульовують спірні правовідносини.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до копій платіжних доручень (т. 1 а.с. 21-46) ОСОБА_2 здійснювала перерахування грошових коштів на рахунок ГУ Держгеокадастру у Полтавській області. Дані платежі можуть бути ідентифіковані, оскільки мають опис орендна плата з фізичних осіб , а також повною мірою відповідають умовам договорів оренди землі від 26 листопада 2015 року (т. 1 а.с. 6, 9).

Таким чином, посилання апелянта на недоведеність понесення позивачем витрат на орендну плату є безпідставними.

Посилання апелянта на положення Постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам є неспроможними, оскільки вказана постанова не поширюються на спірні правовідносини.

Вказаною постановою передбачено порядок визначення збитків, заподіяних внаслідок дій органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, а саме, внаслідок вилучення земельних ділянок, переданих у власність, встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок, які перебувають у власності чи користуванні, а також внаслідок прийняття зазначеними органами рішень щодо тимчасового зайняття земельних ділянок, яке може призвести до погіршення якості ґрунтового покриву чи приведення земельних ділянок у непридатний для використання стан. Викладене також підтверджується спільним листом № 6-8-841 від 03 квітня 2008 року Державного комітету України із земельних ресурсів та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель.

Інших доводів, які б спростовували висновки місцевого суду або вказували на їх помилковість апелянтом наведено не було.

Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено.

Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Благовість" залишити без задоволення.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 05 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О.Ю. Кузнєцова

Судді С.М. Бондаревська

Ю.В. Дряниця