Рішення

від 25.09.2018 по справі 910/9258/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.09.2018Справа № 910/9258/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М. , при секретарі судового засідання Мартинюк М.О. , розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Студія Пост-Продакшн АВ-ТВ (04050, м. Київ, ВУЛИЦЯ МЕЛЬНИКОВА, будинок 81; код ЄДРПОУ 24265476)

до Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк" (01001, м. Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; код ЄДРПОУ 14360570)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович (АДРЕСА_1)

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

Представники учасників справи:

від позивача: Волкодав І.Ю. - на підставі договору про надання правничої допомоги №195 від 25.06.18 та ордеру серії КВ №376084 від 12.07.2018 року;

від відповідача: Хитрова Л.В. - довіреність №3081-К-О від 25.07.2018;

від третьої особи, не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Студія Пост-Продакшн "АВ-ТВ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що виконавчий напис, вчинений 17 листопада 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем за реєстровим номером 21627, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія Пост-Продакшн "АВ-ТВ" на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" суму заборгованості у розмірі 204 377,29 грн., вчинено з порушенням приписів чинного законодавства, а саме нотаріусом вчинено виконавчий напис поза межами строку, протягом якого нотаріус має право відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України "Про нотаріат" вчиняти виконавчі написи, та за відсутності доказів безспірності заборгованості, зміст виконавчого напису суперечить вимогам ст. 89 Закону України "Про нотаріат", окрім цього, за твердженнями позивача, зобов'язання за кредитним договором є припиненими внаслідок задоволення вимог банку в повному обсязі.

З цих підстав позивач просив суд задовольнити позов та визнати таким, що не підлягає виконанню Виконавчий напис, вчинений 17 листопада 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем за реєстровим номером 21627, яким запропоновано стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Студія Пост-Продакшн АВ-ТВ на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку ПРИВАТБАНК суми заборгованості у розмірі 204 377,29 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 21.08.2018 року; Залучено до участі у справі Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича (АДРЕСА_1) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

При цьому разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2018 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія Пост-Продакшн "АВ-ТВ" про забезпечення позову задоволено; до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у даній справі зупинено стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 17 листопада 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швеці Русланом Олеговичем за реєстровим номером 21627.

В судовому засіданні 21.08.2018 року оголошено перерву до 04.09.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 року підготовче провадження у справі 910/9258/18 закрито; розгляд справи по суті призначено на 25.09.2018 року.

В судове засідання 25.09.2018 року представник третьої особи не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 25.09.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 25.09.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.12.2011 року Товариство з обмеженою відповідністю Студія Пост-Продакшн АВ-ТВ (далі по тексту - ТОВ Студія Пост-Продакшн , позивач, клієнт) подало Публічному акціонерному товариству Комерційний банк ПРИВАТБАНК , правонаступником якого є Акціонерне Товариство Комерційний Банк ПРИВАТБАНК (далі по тексту - Відповідач, АТ КБ ПРИВАТБАНК , Банк), заяву про відкриття поточного рахунку, відповідно до якої клієнт погодився із Умовами та Правилами надання банківських послуг (далі по тексту - Умови ), у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за Рахунковими картками, тарифами Банку, які разом із заявою та карткою із зразками підписів і відбитками печатки складають договір банківського обслуговування.

На підставі вищевказаної заяви, Банком здійснювалося обслуговування розрахункової картки за встановленим кредитним лімітом на поточному рахунку в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта, що було визначено Умовами та правилами надання банківських послуг .

Пунктом 3.2.1.1.8 Умов визначено, що проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання до Умов (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтєрнет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі).

Відповідно до п. 3.2.1.1.1., 3.2.1.1.3 Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів відповідача в межах кредитного ліміту. Кредит надається в обмін на зобов'язання відповідача щодо його повернення, сплаті відсотків та винагороди.

На виконання умов Договору, Відповідачем було надано Позивачу кредит у межах кредитної лінії в розмірі 53 800,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою з банківського рахунку Позивача.

17.11.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округ Швець Русланом Олеговичем (далі по тексту - нотаріус) вчинено Виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №21627 (далі по тексту - виконавчий напис), яким запропоновано стягнути з ТОВ Студія Пост-Продакшн АВ-ТВ на користь ПАТ Комерційний банк ПРИВАТБАНК за період з 23.12.2011 по 19.09.2017 суму заборгованості, що становить 204 377,29 грн., що складається з:

- сума заборгованості по тілу кредиту - 46 054,84 грн.;

- заборгованість по відсоткам - 78 713,05 грн.;

- заборгованість по комісії - 66 437,84 грн.;

- заборгованість з пені - 66 437,84 грн.

Також запропоновано стягнути з Позивача витрати за вчинення виконавчого напису у сумі 1 800,00 грн.

Постановою державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Борисюком Р.А. від 31.01.2018 року відкрито виконавче провадження №55672493 з виконання вищевказаного виконавчого напису.

Крім того, постановою державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Борисюком Р.А. від 31.01.2018 року у вищевказаному виконавчому провадженні накладено арешт на майно Позивача.

В подальшому, 01.02.2018 року постановою державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Борисюком Р.А. у рамках виконавчого провадження №55672493 накладено арешт на кошти Позивача.

20.06.2018 року з рахунку Позивача стягнуто грошові кошти в сумі 139 104,52 грн., що підтверджується копією Меморіального ордеру №55672493/3 від 20.06.2018 року.

На думку позивача виконавчий напис є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, в обґрунтування чого зазначив наступне:

1. Зобов'язання за Кредитним договором є припиненими, оскільки Банком задоволено свої вимоги у повному обсязі;

2. У документах / на підставі яких вчинявся виконавчий напис були відсутні докази безспірності заборгованості;

3. Нотаріусом вчинено виконавчий напис поза межами строку, протягом якого нотаріус відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України Про нотаріат має право вчиняти виконавчі написи;

4. Зміст виконавчого напису суперечить вимогам, встановленим у ст. 89 Закону України Про нотаріат .

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за статтею 16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу. Отже, підставою звернення до суду є наявність порушеного, не визнаного або оспорюваного права та інтересу.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

23.12.2011 року ТОВ Студія Пост-Продакшн АВ-ТВ подало ПАТ Комерційний банк ПРИВАТБАНК , правонаступником якого являється АТ Комерційний Банк ПРИВАТБАНК заяву про відкриття поточного рахунку.

На виконання умов Договору відповідачем надано позивачу кредит у межах кредитної лінії в розмірі 53 800,00 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, рішенням Господарського суду м. Києва від 16.04.2015 року у справі №910/4124/15-г за позовом ПАТ КБ ПРИВАТБАНК до ТОВ Студія Пост-Продакшн АВ-ТВ , позовні вимоги ПАТ КБ ПРИВАТБАНК задоволено у повному обсязі, стягнуто з ТОВ Студія Пост-Продакшн АВ-ТВ на користь ПАТ КБ ПРИВАТБАНК заборгованість по тілу кредиту у розмірі 46 054,32 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 5 066,25 грн. та пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань - 488,61 грн.

Суд звертає увагу, що рішенням Господарського суду м. Києва встановлено, що заборгованість ТОВ Студія Пост-Продакшн АВ-ТВ перед ПАТ КБ ПРИВАТБАНК за кредитним договором по тілу кредиту становила 46 054,32 грн.

На підставі вищевказаного рішення суду, постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві Руденко Н.В. від 22.09.2015 року відкрито виконавче провадження (ВП №48806670) про стягнення з Позивача боргу у розмірі 53 436,70 грн.

Постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві Руденко Н.В. від 28.04.2017 року виконавче провадження було закінчено у зв'язку з виконанням Позивачем рішення суду в повному обсязі. Також, у вищевказаній постанові було зазначено про те, що кошти стягнуто та перераховано стягувачу.

Однак, в оскаржуваному Виконавчому написі запропоновано стягнути з ТОВ Студія Пост-Продакшн АВ-ТВ на користь ПАТ Комерційний банк ПРИВАТБАНК за період з 23.12.2011 по 19.09.2017 суму заборгованості, що становить 204 377,29 грн., що складається з:

- сума заборгованості по тілу кредиту - 46 054,84 грн.;

- заборгованість по відсоткам - 78 713,05 грн.;

- заборгованість по комісії - 66 437,84 грн.;

- заборгованість з пені - 66 437,84 грн.

Таким чином, в оскаржуваному виконавчому написі нотаріуса, останній знову ж таки пропонує стягнути з Позивача ту ж саму заборгованість по тілу кредиту у розмірі 46 054,32 грн. з нарахуванням процентів та пені на тіло кредиту вже за період з 23.12.2011 по 19.09.2017 року.

На підставі рішення Господарського суду м. Києва від 16.04.2015 року у справі №910/4124/15-г, постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві Руденко Н.В. від 22.09.2015 року відкрито виконавче провадження (ВП №48806670) про стягнення з Позивача боргу у розмірі 53 436,70 грн.

Крім того, постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві Руденко Н.В. від 28.04.2017 року виконавче провадження було закінчено у зв'язку з виконанням позивачем рішення суду в повному обсязі. Також, у вищевказаній постанові було зазначено про те, що кошти стягнуто та перераховано стягувачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Отже, зважаючи на те, що Позивачем було виконано рішення суду про стягнення боргу за вищевказаним договором в повному обсязі, в силу ст. 599 ЦК України зобов'язання Позивача за Кредитним договором є припиненим.

З матеріалів справи вбачається, що з рахунків позивача вже були стягнуті кошти за виконавчим написом, що підтверджується платіжними вимогами, які долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 6 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Суд звертає увагу, що подвійне стягнення також суперечить ст. 4 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що передбачає право особи не бути судимим або покараним двічі за одне й те саме діяння.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, оскільки на позичальника покладена подвійна відповідальність.

Відповідно до ст. 88 Закону України Про нотаріат , нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості. Це також визначено у п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03.04.2014 року №20/5, де вказано що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

При вирішенні справ, пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами (п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 31.01.1992 Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні ).

Відповідно до ст. 87 Закону України Про нотаріат для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29.06.1999 №1172 визначено, що для одержання виконавчого напису подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченого договору;

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Як вбачається із заяви Відповідача про вчинення виконавчого напису від 11.01.2018 року №201801110872 серед документів, які подавалися відповідачем для вчинення виконавчого напису був зокрема не оригінал кредитного договору, а його копія.

Таким чином, нотаріусом було вчинено виконавчий напис без перевірки оригіналів документів.

Крім того, п.п. 3.1 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012, встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

В основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника. Тому, вчинення виконавчого напису це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов'язань боржника.

Документами, які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , оскільки, тільки первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Отже, документами, які підтверджують безспірність заборгованості мають бути не розрахунок заборгованості чи довідка про існування заборгованості складені банком, які є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків банку і не можуть слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог відповідача до позивача, а первинні облікові документи, оформлені у відповідності до Закону України Про бухгалтерський облік та Фінансову звітність в Україні - виписки з рахунку. платіжні доручення, меморіальні ордери та ін.

Протягом всього часу судового розгляду відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що сума заборгованості, яка вказана у виконавчому написі була безспірною.

Суд звертає увагу, що при вчиненні оспорюваного Виконавчого напису, нотаріус не отримував від Відповідача первинні бухгалтерські документи щодо здійснення погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), не направляв відповідні повідомлення про їх отримання, тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед Відповідачем, зазначений у Виконавчому написі, є безспірним, що підтверджується долученими до матеріалів позовної заяви документами, на підставі яких було вчинено виконавчий напис.

Крім того, Міністерство Юстиції України на звернення Федерації профспілок України з питання внесення змін до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій надано роз'яснення, у якому, серед іншого зазначено, що зазначені зміни інструкції також є позитивними для осіб, які є боржниками за кредитним договором та іпотекодавцями, оскільки, виконавчий напис нотаріусом буде вчинено лише за умови подання документів, достатніх для встановлення безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов'язання (наприклад, нотаріус повинен витребувати від стягувача заяву від імені боржника про відсутність спору щодо заборгованості) (роз'яснення Міністерства юстиції України від 22.01.2010, що розміщено на сайті Федерації профспілок України).

Суд дійшов висновку, що доказом безспірності боргу може бути визнання даної заборгованості самим боржником (акт взаємозвірки між сторонами, тощо), наявність рішення суду, яке набрало законної сили. Якщо жодна із цих дій не має місце, то заборгованість не вважається безспірною.

Крім того, у відповідності до п. 3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, на нотаріуса покладається обов'язок з перевірки подання заявником необхідних для вчинення відповідного виконавчого напису документів згідно затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що нотаріусом не було виконано положення п. З 3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 в частині перевірки необхідних документів та вчинено виконавчий напис на підставі документів, які не містили доказів безспірності заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України Про нотаріат нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно із пунктом 3.4. Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Оскільки, сторонами Договору є юридичні особи, виконавчий напис може бути вчинено виключно протягом одного року. Строки, протягом яких нотаріус може вчинити виконавчий напис про стягнення заборгованості повинні обраховуватися не з дня, коли закінчився строк дії Договору, а з дня, коли у Відповідача виникло право звернення до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, а таке право, відповідно до долученого відповідачем до матеріалів виконавчого провадження розрахунку, у відповідача виникло ще 26.11.2012 року.

Крім того, як вбачається з оскаржуваного виконавчого напису, строк, за який проводиться стягнення - 2097 днів, а саме: з 23.12.2011 року по 19.09.2017 року.

Таким чином, з оскаржуваного виконавчого напису та документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис, не можливо встановити за який період було нараховано вищевказану суму заборгованості та коли виникла заборгованість Позивача перед Відповідачем.

Таким чином, зважаючи на те, що період часу, за яким стягнуто заборгованість на підставі вчиненого виконавчого напису обраховується з 23.12.2011 року, оскільки саме ця дата вказана у оспорюваному виконавчому написі, то Банк мав право протягом року з дня невиконання Позивачем своїх зобов'язань звернутися до нотаріуса із заявою про вчинення Виконавчого напису.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, Виконавчий напис здійснено лише 17.11.2017 року, тобто, поза межами строку, протягом якого нотаріус відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України Про нотаріат має право вчиняти виконавчі написи.

Відповідно до ст. 89 Закону України Про нотаріат , у виконавчому написі повинні зазначатися:

- дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;

- найменування та адреса стягувача;

- найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення;

- суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення;

- розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;

- номер, за яким виконавчий напис зареєстровано;

- дата набрання юридичної сили;

- строк пред'явлення виконавчого напису до виконання.

Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Однак, в порушення вищевказаних вимог чинного законодавства, у виконавчому написі нотаріусом не було зазначено номера рахунків в установах банку та строку за який проводиться стягнення, оскільки строк з 23.12.2011 року являється датою підписання Позивачем заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів та відбитки печатки, а не датою виникнення заборгованості.

Крім того, у Виконавчому написі також не зазначено, за який період була нарахована пеня, відсотки та комісія.

Зважаючи на викладене, зокрема те, що оскаржуваний Виконавчий напис вчинено нотаріусом на підставі документів, у яких були відсутні докази безспірності, та те, що станом на день вчинення Виконавчого напису закінчилися строки, протягом яких нотаріус відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України Про нотаріат має право вчиняти виконавчі написи, а також те. що дана сума заборгованості вже була стягнута з Позивача, вимоги позивача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 22 лютого 2007 року в справі Красуля проти Росії , від 5 травня 2011 року в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України , від 9 грудня 1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії , від 1 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії , від 7 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 року Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги нормативно та документарно доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 255, 256 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати таким, що не підлягає виконанню Виконавчий напис, вчинений 17 листопада 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем за реєстровим номером 21627, яким запропоновано стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Студія Пост-Продакшн АВ-ТВ (04050, м. Київ, ВУЛИЦЯ МЕЛЬНИКОВА, будинок 81; код ЄДРПОУ 24265476) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку ПРИВАТБАНК (01001, м. Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) суми заборгованості у розмірі 204 377,29 грн.

3. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія Пост-Продакшн "АВ-ТВ" (04050, м. Київ, ВУЛИЦЯ МЕЛЬНИКОВА, будинок 81; код ЄДРПОУ 24265476) 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. - судового збору, 11 500 (одинадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 Господарського процесуального кодексу України)

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення та ст. 256 Господарського процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 12.10.2018 року.