Рішення

від 11.10.2018 по справі 910/8926/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.10.2018Справа № 910/8926/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Лошенкова Олександра Григоровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЦ УКРМЕТ"

про стягнення 34 177,20 грн.

за участю учасників:

від позивача: Касянчук С.В.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Лошенков Олександр Григорович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЦ УКРМЕТ" про стягнення 34 177,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань в частині поставки у повному обсязі оплаченого позивачем товару, у зв'язку із чим, позивачем заявлено про стягнення з відповідача 34177,20 грн., що становлять суму попередньої оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2018 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

17.08.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/8926/18, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання у справі на 18.09.2018.

В судове засідання 18.09.2018 представники учасників судового процесу не з'явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 відкладено розгляд справи № 910/8926/18 на 11.10.2018.

В судове засідання 11.10.2018 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не надав.

Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи ухвалою суду від 18.09.2018, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 18.09.2018 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв'язку з посиланням на відсутність адресата, а отже за змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні 11.10.2018 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні 11.10.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "СМЦ УКРМЕТ" (відповідачем) виставлену Фізичній особі-підприємцю Лошенкову Олександру Григоровичу (позивачу) рахунок-фактуру №УК-0010501 від 05.02.2018 на суму 50133,88 грн. за придбання товару (лист 90х1600х1400 ст.45, круг 32 ст. 40Х з порізкою)

Платіжним дорученням №1092 від 14.02.2018 позивачем було перераховано на користь відповідача 50133,88 грн. з призначенням платежу "оплата за сталь лист 90х1600х1400 мм. ст.45, рахунок-фактура №УК-0010501 від 05.02.2018".

15.02.2018 відповідно до товарно-транспортної накладної №995026118 від 15.02.2018 відповідач частково поставив позивачу товар, а саме сталь круглу діаметром 32 см. ст. 40Х у кількості 12 м.п., масою 78 кг.

Також відповідно до товарно-транспортної накладної № 996211987 від 16.02.2018 відповідачем частково поставлено позивачу товар, а саме сталь листків 90x1600x1400 ст. 45, масою 480 кг.

Таким чином, вартість залишку недопоставленого відповідачем товару становить 34177,20 грн.

Позивач направив відповідачу претензію вих. №1 від 21.03.2018, в якій вимагав повернути попередню оплату за товар у сумі 34177,20 грн.

Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У зв'язку із тим, що відповідач попередньої оплати не повернув, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 34177,20 грн. заборгованості.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до приписів ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Часиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно із ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Дослідивши рахунок-фактуру №УК-0010501 від 05.02.2018, платіжне доручення №1092 від 14.02.2018 судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, згідно яких позивач зобов'язався здійснити поставку товару, а відповідач, в свою чергу здійснити оплату поставленого товару.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання взятих на себе зобов'язань, позивач згідно із платіжним дорученням №1092 від 14.02.2018 здійснив оплату виставленого відповідачем рахунку №УК-0010501 від 05.02.2018 на суму 50133,88 грн.

Згідно із товарно-транспортними накладними №995026118 від 15.02.2018, №996211987 від 16.02.2018 відповідач здійснив часткову поставку товару. Вартість недопоставленого відповідачем товару становить 34177,20 грн.

Частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Отже, згідно положень наведеної норми, у зв'язку зі частковим виконанням відповідачем свого обов'язку щодо поставки оплаченого позивачем товару, у позивача виникло право вимагати передання недопоставленого товару або повернення сплаченої за такий товар грошової суми.

Згідно ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу..

Частино 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту статті 693 Цивільного кодексу України вбачається, що умовою застосування даної норми застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

При цьому, право вимагати повернення попередньої оплати за непоставлений товар виникло у позивача після отримання товару у меншій кількості ніж було погоджено сторонами.

Водночас, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 07 лютого 2018 року по справі № 910/5444/17.

Суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідачем не було здійснено поставки товару у повному обсязі на перераховані позивачем грошові кошти, попередньої оплати у сумі 34177,20 грн. не повернуто.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Доказів поставки продукції чи повернення суми попередньої оплати у розмірі 34177,20 грн., відповідачем суду не надано суду, обставин зазначених позивачем у позові не спростовано.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на вище встановлені судом обставини, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 34177,20 грн. або поставки продукції на вказану суму, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 34177,20 грн.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд задовольняє позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Лошенкова Олександра Григоровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЦ УКРМЕТ" про стягнення 34 177,20 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЦ УКРМЕТ" (04208, м. Київ, ПРОСПЕКТ ГОНГАДЗЕ, будинок 5 ЛІТЕРА А, офіс 7, ідентифікаційний код 40160748) на користь Фізичної особи-підприємця Лошенкова Олександра Григоровича (10020, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 34177,20 грн. основного боргу та судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 16.10.2018.

Суддя О.В. Гулевець