Рішення

від 02.10.2018 по справі 910/4003/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.10.2018Справа № 910/4003/18 За позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва"

до Приватного акціонерного товариства "Гамалія"

про стягнення 118 751,90 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін:

від позивача - Бєлкін К.О. за дов.;

від відповідача - не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Гамалія" про стягнення 118 751,90 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач як власник нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 22, загальною площею 451,3 кв. м. у період з 31.03.2013 по 28.02.2014 не оплатив за фактичне споживання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відповідача та за період з 31.03.2014 по 31.08.2016 не оплатив надані послуги за Договором №Е1060-3100 про відшкодування власником (орендар) витрат по утриманню та обслуговування нерухомого майна, у зв'язку з чим у відповідача виникла загальна заборгованість у розмірі 118 751,90 грн., з яких: 49 270,17 грн. основного боргу, 62 406,50 грн. інфляційних втрат та 7075,23 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 04.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 05.06.2018.

Відповідач у поданому 04.06.2018 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що між сторонами відсутні договірні правовідносини та не узгоджено строки виконання грошового зобов'язання. Зазначає, що не отримував від позивача жодних вимог або/та претензій у відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України. Вказує на те, що також не отримував від позивача жодних рахунків та позивачем не подано жодних належних доказів направлення таких рахунків відповідачу. Вважає, що у відповідача не виникло зобов'язання по сплаті наданих послуг. Вважає, що за відсутності підписаних між сторонами актів приймання передачі послуг не підтверджено факт надання житлово-комунальних послуг. Вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності до вимог за період з 31.03.2013 по 28.02.2014 та просить в задоволенні їх відмовити. Вказує, що вимоги за період з 01.03.2014 по 31.03.2016 заборгованість взагалі відсутні.

26.06.2018 від Приватного акціонерного товариства "Гамалія" надійшла апеляційна скарга на ухвалу суду про відкриття провадження у справі № 910/4003/18 від 04.04.2018.

Ухвалою суду від 26.06.2018, у зв'язку з неможливістю оскарження ухвали про відкриття провадження у справі від 04.04.2018, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Гамалія" на ухвалу про відкриття провадження у справі від 04.04.2018 з доданими до неї документами повернуто заявнику.

26.06.2018 відповідачем подана зустрічна позовна заява, в якій відповідач просить суд визнати договір про відшкодування власником (орендарем) витрат по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна №Е 1060-3100 від 01.03.2014 недійсним.

Позивачем за зустрічним позовом заявлено вимогу немайнового характеру про визнання договору про відшкодування власником (орендарем) витрат по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна №Е 1060-3100 від 01.03.2014 недійсним.

Позивач у поданій 27.06.2018 до відділу діловодства суду відповіді на відзив зазначає, що у позивача не було законних підстав не надавати комунальні послуги, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачам безперебійно. Оскільки законом не передбачено чітко порядку передачі рахунків то саме відповідач як заінтересована особа в перерахуванні коштів повинен звертатись до позивача за їх отриманням. Позивачем рахунки на оплату послуг направлялись згрупованим списком простим листом всім споживачам, тому конкретно ідентифікувати споживача по фіскальному чеку неможливо. Зазначає, що відсутність скарг споживача на якісне надання послуг свідчить про те, що послуги надавались належної якості та своєчасно, відповідно до умов чинного законодавства.

Позивачем 27.06.2018 до відділу діловодства суду подано додаткові пояснення в яких зазначає, що відповідно до ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплатити послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору не можу бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Кожен балансоутримувач самостійно визначає строки внесення плати за утримання будинків та прибудинкової території. Відповідачу щомісячно надсилались рахунки на оплату, які фактично були вимогами до сплати за надані послуги. Згідно акту звірки взаєморозрахунків за період з 31.03.2014 по 31.03.2017 відповідачем з 22.05.2015 по 31.03.2017 здійснювались оплати за нараховані послуги, що перериває перебіг позовної давності.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою суду від 02.07.2018 зустрічну позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 13.09.2018, суд ухвалив зустрічну позовну заяву та додані до неї документи вважати неподаними та повернуто заявникові.

На призначене судове засідання 02.10.2018 представник відповідача знов не з'явився, подав до суду Заяву про відкладення розгляду справи.

Клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи не задовольняється судом, оскільки суду не надано належних доказів неможливості бути присутніми в судовому засіданні 02.10.2018 уповноважених представників Відповідача за довіреністю (Косенко С.В., Цибульського В.В.) та погоджується з твердженням Позивача, що Відповідач дійсно недобросовісно користується належними йому процесуальними правами.

Зважаючи на те, що Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, Відповідачем поданий Відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позову повністю, суд зазначає, що неявка представника відповідача у судовому засіданні 02.10.2017 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 02.10.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 28.04.2006 Приватне акціонерне товариство "Гамалія" придбало у власність нежилі приміщення загальною площею 451,3 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, пр.-т Перемоги, 22.

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" відповідно до рішення Київської міської ради № 270/270 від 09.10.2014 "Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва" перейменоване з Комунального підприємства "Керуюча дирекція Шевченківського району".

Відповідно до п. 2.2. Статуту Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва", затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 10 від 06.01.2015, предметом діяльності підприємства є:

2.2.1. Утримання житлового і нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та закріплений за підприємством на праві господарського відання, а також обслуговування житлового та нежитлового фонду, що не належить до комунальної власності міста Києва, на договірних засадах у встановленому порядку;

2.2.2. Надання послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій та інших житлово-комунальних послуг, виконання функцій балансоутримувача житлового та нежитлового фонду, укладання договорів на надання житлово-комунальних послуг, контроль здійсненні за виконанням умов договорів у встановленому порядку;

2.2.45. Інші види діяльності, які не заборонені законодавством України.

Матеріали справи містять докази, що у період з 31.03.2013 по 28.02.2014 відбулось фактичне споживання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відповідачем, проте, відповідно до розрахунку заборгованості та акту звірки взаєморозрахунків наданому позивачем, оплати за вказані послуги не надходили.

Відповідно до розрахунку Позивача заборгованість за фактично надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по нежитловому приміщенню Приватного акціонерного товариства "Гамалія" за період з 31.03.2013 по 28.02.2014 складає: 80 396,50 грн. (із них основного боргу - 33 406,62 грн., сума інфляційних втрат 42 650,90 грн., 3% річних - 4 338,98 грн.).

В подальшому, 01.03.2014 між Приватним акціонерним товариством Гамалія (далі - відповідач, орендар) та Комунальним підприємством Керуюча дирекція Шевченківського району (яке в подальшому перейменоване в Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду м. Києва) (далі - виконавець) в особі в.о. начальника департаменту реалізації комунального підприємства Центр обслуговування споживачів Шевченківського району Лопатіна Олександра, який діє на підставі договору доручення №1 від 01.02.2012 та довіреності №03-юр від 01.03.2014 укладено договір №Е1060-3100 про відшкодування власником (орендар) витрат по утриманню та обслуговування нерухомого майна (далі - договір №Е1060-3100).

Відповідно до п. 1.1. договору №Е1060-3100 передбачено, що виконавець забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі (будівлі, частини будівлі, окремого приміщення в будівлі), що находяться за адресою: м. Київ, пр.-т Перемоги, 22 (далі - будівля), а також утримання будинку та прибудинкової території, а власник (орендар) відшкодовує витрати виконавця на виконання вказаних робіт (послуг) пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі (далі - експлуатаційні витрати), якщо інше випливає з характеру послуг, наданих виконавцем договору.

Власник (орендар) володіє приміщенням загальною площею 451,3 кв.м., яке розміщено на першому поверсі будівлі та використовується, на момент укладання цього договору під офіс, на підставі договору купівлі-продажу від 28.04.2006 року відповідно до плану розміщення приміщення, що додається до договору (п. 1.2. договору №Е1060-3100).

Згідно з п. 4.4. договору №Е1060-3100 передбачено, що загальна вартість відшкодування власником (орендарем) витрат по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна по даному договору становить - 1 276,45 на місяць, в тому числі ПДВ 212,74 грн.

Оплата послуг, передбачених п.п. 4.1. - 4.4., проводиться власником (орендарем) щомісячно, у 10-ти денний термін після підписання рахунку, але не пізніше 20 числа поточного місяця на підставі рахунку, встановлених виконавцем (п.4.6. договору №Е1060-3100).

Згідно з п. 4.7. договору №Е1060-3100 передбачено, що у випадку зміни розміру тарифу та/або його структури на витрати з утримання та обслуговування будинку та прибудинкової території в період дії договору, виплата власником (орендарем) платежів обумовлених п.п. 4.1-4.4., здійснюється на підставі рахунків виконавця, і не потрибують додаткового погодження сторін і змін умов договору.

Відповідно до п. 6.1. договору №Е1060-3100 передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 28 лютого 2017 р. включно.

Згідно з п. 6.5. договору №Е1060-3100 передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Окрім того, Додатком №1 до договору №Е1060-3100 від 01.03.2014 сторонами погоджено перелік, вартість робіт (послуг) з утримання будинку 22 по пр.-т. Перемоги та його прибудинкової території, які надає виконавець Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" власнику приміщення Приватному акціонерному товариству Гамалія . Форма розрахунку витрат виконавця, і не потребують додаткового погодження сторін і змін умов договору.

Відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань щодо своєчасного і повної сплати платежів відшкодування.

Відповідно до розрахунку Позивача заборгованість Приватного акціонерного товариства "Гамалія" (Відповідача) за Договором №Е1060-3100 від 01.03.2014 за період з 31.03.2014 по 31.08.2017 складає: 38 355,40 грн. (із них основного боргу - 15 863,55 грн., сума інфляційних втрат 19 755,60 грн., 3% річних - 2 736,25 грн.).

Таким чином, спірні відносини між сторонами виникли у зв'язку з наданням відповідачу фактично комунальних послуг у період з 31.03.2013 по 28.02.2014 та з 31.03.2014 по 31.08.2016 з наданням комунальних послуг за Договором №Е1060-3100 від 01.03.2014, вартість яких відповідачем не сплачена.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до статей 12, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги поділяються за: функціональним призначенням; порядком затвердження цін/тарифів.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач - це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом;

виконавець - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;

споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Статтею 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено права та обов'язки споживача. Так, згідно з частиною 1 зазначеної статті споживач має право, зокрема одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг; згідно з частиною 3 зазначеної статті споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, хоч у частині першій статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 529 від 20.05.2009 "Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" вбачається, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Отже, за відсутності укладеного між сторонами договору, який би визначав можливість здійснення оплати із застосування авансової системи, суд вважає, що в даному випадку оплата послуг мала здійснюватись щомісячно.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Незважаючи на факт відсутності між позивачем та відповідачем договірних відносин щодо надання житлово-комунальних послуг за період з 31.03.2013 по 28.02.2014, суд зазначає, що враховуючи норми ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуги, якими він фактично користується у повному обсязі.

Відповідачем належних доказів в розумінні ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували неотримання ним житлово-комунальних послуг у період з 31.03.2013 по 28.02.2014 не подано. Також не подано доказів щодо виявлення відповідачем небажання отримувати комунальні послуги або доказів наявності листування з приводу обсягу та якості наданих послуг.

Більше того, в матеріалах справи наявні докази здійснення відповідачем оплати позивачу послуг наданих у період з 22.05.2015 по 31.03.2017 року. При цьому як свідчать копії банківських виписок оплата здійснювалась за вказані періоди з посиланням на відповідні виставлені позивачем рахунки на оплату, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.03.2014 - 01.09.2016.

Отже не відповідають дійсності твердження відповідача що ним рахунки не отримувались.

Таким чином, відповідач користувався житлово-комунальними послугами, які йому надавались, а тому зобов'язаний сплатити їх вартість.

Разом з цим, відповідач вказує, що оскільки позивачем пред'явлено вимоги за період з 01.03.2013 по 31.08.2016, а з позовом позивач звернувся до суду 02.04.2018, тому строк для звернення з позовом з вимогами у період з 01.03.2013 по 31.08.2016 сплинув (позов датований 14.02.2018).

Суд прийняв до уваги твердження позивача, який вказав на те, що строк позовної давності переривався шляхом здійснення відповідачем оплат за надані послуги та укладання договору №РСТ-Е-004 прореструктуризацію заборгованості від 18.06.2015, а тому не є пропущеним.

Так, судом встановлено, що 18.06.2015 між Комунальним підприємством Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва (ділі - позивач, кредитор) та Приватним акціонерним товариством Гамалія (далі - відповідач, боржник) укладено договір №РСТ-Е-004 про реструктуризацію заборгованості (далі - договір реструктуризації).

Відповідно до п. 1.1. договору реструктуризації передбачено, що боржник визнає свої зобов'язання перед кредитором, що виникли у зв'язку з несвоєчасним розрахунком за спожиті послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій і вивезення та знешкодження твердих побутових відходів за період з 31.03.2013 по 18.06.2015, відповідно до підписаного сторонами акту звірки взаєморозрахунків, а також відповідно до умов договору №ЕК-000074 та договору №Е1060-3100, які станом на 18.06.2015 становлять суму у розмірі 50 962,81 грн.

Згідно з п. 7.1. договору реструктуризації передбачено, що цей договір набирає чинності з дня його укладання і діє до 30.06.2017.

Судом встановлено, що договір №РСТ-Е-004 про реструктуризацію заборгованості від 18.06.2015 підписаний обома сторонами.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з вказаним позовом 02.04.2018 (згідно з вхідним штампом відділу діловодства суду) та ним заявлено вимоги про стягнення заборгованості за період з 31.03.2013 по 28.02.2014 та з 31.03.2014 по 31.08.2016.

Судом встановлено, що Договором №РСТ-Е-004 про реструктуризацію заборгованості від 18.06.2015 відповідач визнав станом на 18.06.2015 свою заборгованість перед позивачем, що є підставою для переривання строку позовної давності.

Відповідно до п. 1.3. договору реструктуризації передбачено, що борг який залишився після проведення оплати згідно п. 1.2. договору, а саме 45 866,53 грн. боржник зобов'язується сплатити кредитору шляхом розстрочення платежів за графіком сплати платежів у розмірах і строк, встановлені й розділі 3 цього договору.

Згідно розділу 3 договору реструктуризації передбачено, що сторони розподіляють загальну суму заборгованості у розмірі узгодженому сторонами, яка відповідно до п. 1.1. даного договору становить 45 866,53 грн. на частики з розподілом на місяцями з липня 2015 року по червень 2017 року.

Відповідно до частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебігу позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. (ч. 3 статті 264 Цивільного кодексу України)

При цьому, у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 Цивільного кодексу України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу (п. 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Як зазначалось вище відповідачем було здійснено оплати в такі місяці: 22.05.2015, 02.06.2015, 26.06.2016, 01.07.2015, 16.07.2015, 04.11.2015, 23.03.2016, 07.04.2016, 13.06.2016, 24.02.2017, 01.03.2017, 10.03.2017, 17.03.2017, 31.03.2017, а також між сторонами було укладено договір про реструктуризацію за відповідні місяці наданих послуг в повному обсязі, а отже дана обставина свідчить про переривання строків позовної давності.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про задоволення вимоги Позивача про стягнення 33 406,62грн. боргу за надання відповідачу комунальних послуг у період з 31.03.2013 по 28.02.2014.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача у зв'язку з простроченням оплати за фактичне надання послуг з 31.03.2013 по 28.02.2014 в сумі 42 650,90 грн. інфляційних втрат та 4 338,98 грн. 3% річних.

Суд перевіривши розрахунок позивача приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 42 650,90 грн. та 4 338,98 грн. 3% річних за прострочення оплати за фактично наданні послуги в період з 31.03.2013 по 28.02.2014.

Вимога Позивача про стягнення з відповідача 15 863,55 грн. боргу за Договором від 31.03.2014 №Е1060-3100 про відшкодування власником (орендар) витрат по утриманню та обслуговування нерухомого майна за період з 31.03.2014 по 31.08.2016 також підлягає задоволенню з наступних підстав.

01.03.2014 між Приватним акціонерним товариством Гамалія (далі - відповідач, орендар) та Комунальним підприємством Керуюча дирекція Шевченківського району (яке в подальшому перейменоване в Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду м. Києва) (далі - виконавець) укладено договір №Е1060-3100 про відшкодування власником (орендар) витрат по утриманню та обслуговування нерухомого майна.

Відповідно до п. 1.1. договору №Е1060-3100 передбачено, що виконавець забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі (будівлі, частини будівлі, окремого приміщення в будівлі), що находяться за адресою: м. Київ, пр.-т Перемоги, 22 (далі - будівля), а також утримання будинку та прибудинкової території, а власник (орендар) відшкодовує витрати виконавця на виконання вказаних робіт (послуг) пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі (далі - експлуатаційні витрати), якщо інше випливає з характеру послуг, наданих виконавцем договору.

Згідно з п. 4.4. договору №Е1060-3100 передбачено, що загальна вартість відшкодування власником (орендарем) витрат по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна по даному договору становить - 1 276,45 на місяць, в тому числі ПДВ 212,74 грн.

Оплата послуг, передбачених п.п. 4.1. - 4.4., проводиться власником (орендарем) щомісячно, у 10-ти денний термін після підписання рахунку, але не пізніше 20 числа поточного місяця на підставі рахунку, встановлених виконавцем (п.4.6. договору).

Окрім того, Додатком №1 до договору №Е1060-3100 від 01.03.2014 сторонами погоджено перелік, вартість робіт (послуг) з утримання будинку 22 по пр.-т. Перемоги та його прибудинкової території, які надає виконавець Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" власнику приміщення Приватному акціонерному товариству Гамалія . Форма розрахунку витрат виконавця, і не потребують додаткового погодження сторін і змін умов договору.

Матеріалами справи доведено, що Відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань щодо своєчасного і повної сплати платежів відшкодування за Договором №Е1060-3100 від 01.03.2014.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 15 863,55 грн. боргу за надання комунальних послуг за період з 31.03.2014 по 31.08.2016 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач оплату за спожиті послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Тому, позивачем правомірно нараховано Відповідачу інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних позивача за наданні за договором №Е1060-3100 від 01.03.2014 комунальних послуг приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 19 755,60 грн. та 2736,25грн. 3% річних за період з 31.03.2014 по 31.03.2017

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Гамалія" (03055, м. Київ, пр-т. Перемоги, 22, ідентифікаційний код 24252976) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 1, ідентифікаційний код 34966254) заборгованість за фактично спожитті послуги у розмірі 33 406 (тридцять три тисячі чотириста шість) грн. 62 коп. основного боргу, 42 650 (сорок дві тисячі шістсот п'ятдесят) грн. 90 коп. інфляційних втрат, 4 338 (чотири тисячі триста тридцять вісім) грн. 98 коп. 3% річних; заборгованість за спожитті послуги за Договором №Е1060-3100 від 01.03.2014 за період з 31.03.2014 по 31.08.2016 у розмірі 15 863 (п'ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят три) грн. 55 коп. основного боргу, 19 755 (дев'ятнадцять тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 60 коп. інфляційних втрат, 2736 (дві тисячі сімсот тридцять шість) грн. 25 коп. 3% річних та судовий збір в сумі 1781 (одна тисяча сімсот вісімдесят одна) грн. 27 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 15.10.2018

Суддя І.І.Борисенко