Постанова

від 13.05.2019 по справі 910/4003/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2019 р. м. Київ Справа№ 910/4003/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Вайнер Є.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Гамалія" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2018 (повний текст складено 15.10.2018)

у справі №910/4003/18 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва"

до Приватного акціонерного товариства "Гамалія"

про стягнення 118 751,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Гамалія" про стягнення 118 751,90 грн.

Позов обґрунтований тим, що відповідач як власник нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, буд. 22, загальною площею 451,3 кв. м. у період з 31.03.2013 по 28.02.2014 не оплатив за фактичне споживання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відповідача та за період з 31.03.2014 по 31.08.2016 не оплатив надані послуги за договором №Е1060-3100 про відшкодування власником (орендарем) витрат по утриманню та обслуговування нерухомого майна, у зв'язку з чим у відповідача виникла загальна заборгованість у розмірі 118 751,90 грн., з яких: 49 270,17 грн. основного боргу, 62 406,50 грн. інфляційних втрат та 7075,23 грн. 3% річних.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2018 у справі №910/4003/18 позов задоволено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Гамалія" на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" заборгованість за фактично спожитті послуги у розмірі 33 406,62 грн. основного боргу, 42 650,90 грн. інфляційних втрат, 4 338,98 грн. 3% річних; заборгованість за спожитті послуги за договором №Е1060-3100 від 01.03.2014 за період з 31.03.2014 по 31.08.2016 у розмірі 15 863,55 грн. основного боргу, 19 755,60 грн. інфляційних втрат, 2736,25 грн. 3% річних та 1781,27 грн. судового збору.

Рішення вмотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 05.11.2018 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Апелянт зазначає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за період з 31.03.2013 по 28.02.2014 є безпідставними, оскільки жодних договірних відносин між позивачем та відповідачем у цей період не існувало, послуги у вказаний період не надавались, тому вимоги позивача є необґрунтованими.

Апелянт вказує, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та втрат від інфляції за період з 01.03.2013 по 31.08.2016 є необґрунтованими, оскільки позивач пропустив строк позовної давності, відлік якої обчислюється з одного й того ж самого моменту, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Апелянт зазначає, що ознайомившись з розрахунком заборгованості станом на 01.12.2017, останній не розуміє природу походження 14 319,00 грн. заборгованості за 31.03.2013.

Скаржник зазначає, що ознайомившись зі змістом наданого позивачем розрахунку заборгованості за надані послуги з утримання та обслуговування нерухомого майна по нежитловому приміщенню станом на 01.12.2017 останній вважає, що у розрахунку, який був наданий позивачем у додатках до позовної заяви було допущено грубі помилки при визначенні суми основного боргу, розмірах інфляційних втрат та 3% річних, а у відповідача відсутня заборгованість за період з 01.03.2014 по 31.03.2016, а суми, які зазначені у розрахунку, не відповідають дійсності.

Звертає увагу, що позивачем також надано у додатках до матеріалів справи акт звірки взаєморозрахунків станом за період з 01.03.2014 по 01.09.2016, проте наявний вказаний акт не може бути належним доказом отримання послуг відповідачем, оскільки він не місить підпису та печатки посадової особи відповідача.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У поясненнях по справі представник позивача зазначає, що відповідач, як споживач, зобов'язаний оплатити отримані ним житлово - комунальні послуги, в т.ч. витрати з утримання будинків та обслуговування прибудинкових територій. При цьому відсутність письмового договору щодо надання житлово - комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Посилається на правову позицію, викладену в постановах Вищого господарського суду України від 21.01.2015 у справі №910/9720/14, від 15.05.2014 у справі №5011-31/17255-2012.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

25.06.2018 на виконання Указу Президента України №454/2017 від 29.12.2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах", яким ліквідовано Київський апеляційний господарський суд, утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті "Голос України" №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене, Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу 21.11.2018 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 у справі №910/4003/18 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху у зв'язку з відсутністю доказів зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України 2700,00 грн. судового збору, сплаченого за квитанцією №П3553 від 05.11.2018 у справі №910/4003/18.

Надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

Попереджено Приватне акціонерне товариство "Гамалія", що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків, дану апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.

12.12.2018 від відповідача надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано, як зазначено скаржником, підтвердження про зарахування до державного бюджету судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2018 у справі №910/4003/18 відкрито апеляційне провадження, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Згідно договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 28.04.2006 Приватне акціонерне товариство "Гамалія" придбало у власність нежилі приміщення загальною площею 451,3 кв. м., що знаходяться за адресою: м.Київ, проспект Перемоги, 22.

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" відповідно до рішення Київської міської ради № 270/270 від 09.10.2014 "Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва" перейменоване з Комунального підприємства "Керуюча дирекція Шевченківського району".

Відповідно до п. 2.2. Статуту Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва", затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 10 від 06.01.2015, предметом діяльності підприємства є:

- утримання житлового і нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та закріплений за підприємством на праві господарського відання, а також обслуговування житлового та нежитлового фонду, що не належить до комунальної власності міста Києва, на договірних засадах у встановленому порядку;

- надання послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій та інших житлово-комунальних послуг, виконання функцій балансоутримувача житлового та нежитлового фонду, укладання договорів на надання житлово-комунальних послуг, контроль здійсненні за виконанням умов договорів у встановленому порядку;

- інші види діяльності, які не заборонені законодавством України.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 31.03.2013 по 28.02.2014 відбулось фактичне споживання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відповідачем, проте, відповідно до розрахунку заборгованості та акту звірки взаєморозрахунків, наданому позивачем, оплати за вказані послуги не надходили.

Відповідно до розрахунку позивача заборгованість за фактично надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по нежитловому приміщенню Приватного акціонерного товариства "Гамалія" за період з 31.03.2013 по 28.02.2014 складає: 80 396,50 грн. (із них 33 406,62 грн. боргу, 42 650,90 грн. інфляційних втрат, 4 338,98 грн. 3% річних).

01.03.2014 між Приватним акціонерним товариством "Гамалія" та Комунальним підприємством "Керуюча дирекція" Шевченківського району (яке в подальшому перейменоване в Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду м. Києва) в особі в.о. начальника департаменту реалізації комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" Лопатіна Олександра, який діє на підставі договору доручення №1 від 01.02.2012 та довіреності №03-юр від 01.03.2014 укладено договір №Е1060-3100 про відшкодування власником (орендар) витрат по утриманню та обслуговування нерухомого майна (далі - договір №Е1060-3100).

Відповідно до п. 1.1. договору №Е1060-3100 передбачено, що виконавець забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі (будівлі, частини будівлі, окремого приміщення в будівлі), що находяться за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 22 (далі - будівля), а також утримання будинку та прибудинкової території, а власник (орендар) відшкодовує витрати виконавця на виконання вказаних робіт (послуг) пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі (далі - експлуатаційні витрати), якщо інше випливає з характеру послуг, наданих виконавцем договору.

Власник (орендар) володіє приміщенням загальною площею 451,3 кв.м., яке розміщено на першому поверсі будівлі та використовується, на момент укладання цього договору під офіс, на підставі договору купівлі-продажу від 28.04.2006 відповідно до плану розміщення приміщення, що додається до договору (п. 1.2. договору №Е1060-3100).

Пунктом 4.4. договору №Е1060-3100 передбачено, що загальна вартість відшкодування власником (орендарем) витрат по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна по даному договору становить - 1 276,45 грн. на місяць, в тому числі ПДВ 212,74 грн.

Оплата послуг, передбачених п.п. 4.1. - 4.4., проводиться власником (орендарем) щомісячно, у 10-ти денний термін після підписання рахунку, але не пізніше 20 числа поточного місяця на підставі рахунку, встановлених виконавцем (п.4.6. договору №Е1060-3100).

Згідно з п. 4.7. договору №Е1060-3100 передбачено, що у випадку зміни розміру тарифу та/або його структури на витрати з утримання та обслуговування будинку та прибудинкової території в період дії договору, виплата власником (орендарем) платежів обумовлених п.п. 4.1-4.4., здійснюється на підставі рахунків виконавця, і не потребують додаткового погодження сторін і змін умов договору.

Відповідно до п. 6.1. договору №Е1060-3100 передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 28 лютого 2017 включно.

Згідно з п. 6.5. договору №Е1060-3100 передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Окрім того, Додатком №1 до договору №Е1060-3100 від 01.03.2014 сторонами погоджено перелік, вартість робіт (послуг) з утримання будинку 22 по пр.-т. Перемоги та його прибудинкової території, які надає виконавець Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" власнику приміщення Приватному акціонерному товариству "Гамалія". Форма розрахунку витрат виконавця, і не потребують додаткового погодження сторін і змін умов договору.

Відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань щодо своєчасної і повної сплати платежів.

Судом першої інстанції встановлено, що спірні відносини між сторонами виникли у зв'язку з наданням відповідачу фактично комунальних послуг у період з 31.03.2013 по 28.02.2014 та з 31.03.2014 по 31.08.2016 з наданням комунальних послуг за Договором №Е1060-3100 від 01.03.2014, вартість яких відповідачем не сплачена.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, а також з огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи з викликом осіб, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до статей 12, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги поділяються за: функціональним призначенням; порядком затвердження цін/тарифів.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач - це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом;

виконавець - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;

споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Статтею 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено права та обов'язки споживача. Так, згідно з частиною 1 зазначеної статті споживач має право, зокрема одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг; згідно з частиною 3 зазначеної статті споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, хоч у частині першій статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 529 від 20.05.2009 "Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" вбачається, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Отже, за відсутності укладеного між сторонами договору, який би визначав можливість здійснення оплати із застосуванням авансової системи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в даному випадку оплата послуг мала здійснюватись щомісячно.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Незважаючи на факт відсутності між позивачем та відповідачем договірних відносин щодо надання житлово-комунальних послуг за період з 31.03.2013 по 28.02.2014, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що враховуючи норми ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуги, якими він фактично користується у повному обсязі.

Відповідачем належних доказів в розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України, які б підтверджували неотримання ним житлово-комунальних послуг у період з 31.03.2013 по 28.02.2014 не подано. Також не подано доказів щодо виявлення відповідачем небажання отримувати комунальні послуги або доказів наявності листування з приводу обсягу та якості наданих послуг.

В матеріалах справи наявні докази здійснення відповідачем оплати позивачу послуг наданих у період з 22.05.2015 по 31.03.2017. При цьому, як свідчать копії банківських виписок оплата здійснювалась за вказані періоди з посиланням на відповідні виставлені позивачем рахунки на оплату, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.03.2014 - 01.09.2016.

Отже, твердження відповідача, що ним рахунки не отримувались, не відповідають дійсності.

Таким чином, відповідач користувався житлово-комунальними послугами, які йому надавались, а тому зобов'язаний сплатити їх вартість.

Разом з цим, відповідач вказує, що оскільки позивачем пред'явлено вимоги за період з 01.03.2013 по 31.08.2016, а з позовом позивач звернувся до суду 02.04.2018, строк для звернення з позовом з вимогами у період з 01.03.2013 по 31.08.2016 сплинув (позов датований 14.02.2018).

Судом першої інстанції вірно враховано, що строк позовної давності переривався шляхом здійснення відповідачем оплат за надані послуги та укладання договору №РСТ-Е-004 про реструктуризацію заборгованості від 18.06.2015, а тому не є пропущеним.

18.06.2015 між Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (ділі - позивач, кредитор) та Приватним акціонерним товариством "Гамалія" (далі - відповідач, боржник) укладено договір №РСТ-Е-004 про реструктуризацію заборгованості (далі - договір реструктуризації).

Відповідно до п. 1.1. договору реструктуризації передбачено, що боржник визнає свої зобов'язання перед кредитором, що виникли у зв'язку з несвоєчасним розрахунком за спожиті послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій і вивезення та знешкодження твердих побутових відходів за період з 31.03.2013 по 18.06.2015, відповідно до підписаного сторонами акту звірки взаєморозрахунків, а також відповідно до умов договору №ЕК-000074 та договору №Е1060-3100, які станом на 18.06.2015 становлять суму у розмірі 50 962,81 грн.

Згідно з п. 7.1. договору реструктуризації передбачено, що цей договір набирає чинності з дня його укладання і діє до 30.06.2017.

Договір №РСТ-Е-004 про реструктуризацію заборгованості від 18.06.2015 підписаний обома сторонами.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з вказаним позовом 02.04.2018 (згідно з вхідним штампом відділу діловодства Господарського суду міста Києва) та ним заявлено вимоги про стягнення заборгованості за період з 31.03.2013 по 28.02.2014 та з 31.03.2014 по 31.08.2016.

Судом першої інстанції встановлено, що Договором №РСТ-Е-004 про реструктуризацію заборгованості від 18.06.2015 відповідач визнав станом на 18.06.2015 свою заборгованість перед позивачем, що є підставою для переривання строку позовної давності.

Відповідно до п. 1.3. договору реструктуризації передбачено, що борг який залишився після проведення оплати згідно п. 1.2. договору, а саме 45 866,53 грн. боржник зобов'язується сплатити кредитору шляхом розстрочення платежів за графіком сплати платежів у розмірах і строк, встановлені й розділі 3 цього договору.

Згідно розділу 3 договору реструктуризації передбачено, що сторони розподіляють загальну суму заборгованості у розмірі узгодженому сторонами, яка відповідно до п. 1.1. даного договору становить 45 866,53 грн. на частки з розподілом за місяцями з липня 2015 по червень 2017.

Відповідно до частини 1 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебігу позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. (ч. 3 статті 264 ЦК України)

При цьому, у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу (п. 4.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Як зазначалось вище, відповідачем було здійснено оплати в такі місяці: 22.05.2015, 02.06.2015, 26.06.2016, 01.07.2015, 16.07.2015, 04.11.2015, 23.03.2016, 07.04.2016, 13.06.2016, 24.02.2017, 01.03.2017, 10.03.2017, 17.03.2017, 31.03.2017, а також між сторонами було укладено договір про реструктуризацію за відповідні місяці наданих послуг в повному обсязі, а отже дана обставина свідчить про переривання строків позовної давності.

Розглянувши розрахунок позивача за надані послуги з утримання та обслуговування нерухомого майна по нежитловому приміщенню ПрАТ "Гамалія" станом на 01.12.2017 (а.с. 29), колегія суддів зазначає, що позивачем необґрунтовано включено до нього суму 14 319, 90 грн., яка виникла до 31.03.2013.

Рахунок на оплату на вказану суму в матеріалах справи відсутній.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення 33 406,62 грн. боргу за надані відповідачу комунальні послуги у період з 31.03.2013 по 28.02.2014 підлягають частковому задоволенню в розмірі 19 086, 72 грн., відповідно в решті вимог в цій частині слід відмовити з підстав необґрунтованості та недоведеності.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача у зв'язку з простроченням оплати за фактичне надання послуг з 31.03.2013 по 28.02.2014 в сумі 42 650,90 грн. інфляційних втрат та 4 338,98 грн. 3% річних.

Колегія суддів здійснивши розрахунок суми інфляційних втрат та 3% річних, виходячи з обґрунтованої суми, що підлягає задоволенню за надані відповідачу комунальні послуги у період з 31.03.2013 по 28.02.2014, а саме 19 086, 72 грн., дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача піддягають стягненню 24 308, 54 грн. інфляційних втрат та 2 366, 98 грн. 3% річних за прострочення оплати за фактично наданні послуги в період з 31.03.2013 по 28.02.2014, відповідно в решті вимог у цій частині слід відмовити.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про доведеність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 15 863,55 грн. боргу за договором від 31.03.2014 №Е1060-3100 про відшкодування власником (орендар) витрат по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна за період з 31.03.2014 по 31.08.2016.

01.03.2014 між Приватним акціонерним товариством "Гамалія" (далі - відповідач, орендар) та Комунальним підприємством "Керуюча дирекція" Шевченківського району (яке в подальшому перейменоване в Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду м. Києва) (далі - виконавець) укладено договір №Е1060-3100 про відшкодування власником (орендар) витрат по утриманню та обслуговування нерухомого майна.

Відповідно до п. 1.1. договору №Е1060-3100 передбачено, що виконавець забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі (будівлі, частини будівлі, окремого приміщення в будівлі), що находяться за адресою: м. Київ, пр.-т Перемоги, 22 (далі - будівля), а також утримання будинку та прибудинкової території, а власник (орендар) відшкодовує витрати виконавця на виконання вказаних робіт (послуг) пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі (далі - експлуатаційні витрати), якщо інше випливає з характеру послуг, наданих виконавцем договору.

Згідно з п. 4.4. договору №Е1060-3100 передбачено, що загальна вартість відшкодування власником (орендарем) витрат по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна по даному договору становить - 1 276,45 грн. на місяць, в тому числі ПДВ 212,74 грн.

Оплата послуг, передбачених п.п. 4.1. - 4.4., проводиться власником (орендарем) щомісячно, у 10-ти денний термін після підписання рахунку, але не пізніше 20 числа поточного місяця на підставі рахунку, встановлених виконавцем (п.4.6. договору).

Окрім того, Додатком №1 до договору №Е1060-3100 від 01.03.2014 сторонами погоджено перелік, вартість робіт (послуг) з утримання будинку 22 по пр.-т. Перемоги та його прибудинкової території, які надає виконавець Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" власнику приміщення Приватному акціонерному товариству "Гамалія". Форма розрахунку витрат виконавця, і не потребують додаткового погодження сторін і змін умов договору.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань щодо своєчасної і повної сплати платежів за Договором №Е1060-3100 від 01.03.2014.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 15 863,55 грн. боргу за надані комунальні послуги за період з 31.03.2014 по 31.08.2016 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач оплату за спожиті послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Враховуючи викладене, позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати та 3% річних.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних позивача за надані за договором №Е1060-3100 від 01.03.2014 комунальні послуги дійшла висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 19 755,60 грн. інфляційних втрат та 2 736,25грн. 3% річних нарахованих на суму боргу за період з 31.03.2014 по 31.03.2017.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі

Посилання апелянта на безпідставність позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за період з 31.03.2013 по 28.02.2014 оскільки жодних договірних відносин між позивачем та відповідачем у цей період не існувало, послуги у вказаний період не надавались, спростовуються встановленими судом першої інстанції та перевіреними апеляційним господарський судом викладеними вище обставинами справи.

Відповідач, як споживач зобов'язаний оплатити отримані житлово - комунальні послуги, в т.ч. витрати на утримання будинків та обслуговування прибудинкових територій. При цьому відсутність письмового договору щодо надання житлово - комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 21.01.2015 у справі №910/9720/14, від 15.05.2014 у справі №5011-31/17255-2012.

Посилання скаржника на безпідставне включення позивачем суми 14 319,00 грн. до суми заборгованості, є обґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять доказів виникнення такої суми боргу до 31.03.2013.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо розміру заборгованості що підлягає стягненню з відповідача за надані комунальні послуги у період з 31.03.2013 по 28.02.2014.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Гамалія" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2018 з підстав, викладених в ній, підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2018 у справі №910/4003/18 підлягає частковому скасуванню з вищевикладених підстав, з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови Північного апеляційного господарського суду.

У зв'язку із частковим задоволенням позову, судові витрати за розгляд позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно задоволеній частині позовних вимог, судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з частковим її задоволенням на підставі ст.129 ГПК України підлягають стягненню з позивача на користь відповідача (апелянта) пропорційно задоволеній частині апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Гамалія" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2018 у справі №910/4003/18 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2018 у справі №910/4003/18 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Гамалія" (03055, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 22, ідентифікаційний код 24252976) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (04050, м. Київ, вул. Білоруська, буд. 1, ідентифікаційний код 34966254) 19 086, 72 грн. заборгованості за фактично спожитті послуги, 24 308, 54 грн. інфляційних втрат, 2 366, 98 грн. 3 % річних, 15 863, 55 грн. заборгованості за спожитті послуги за договором, 19 755, 60 грн. інфляційних втрат, 2 736, 25 грн. 3% річних.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Гамалія" (03055, м.Київ, проспект Перемоги, буд. 22, ідентифікаційний код 24252976) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (04050, м. Київ, вул. Білоруська, буд. 1, ідентифікаційний код 34966254) 1 261, 75 грн. судового збору за подання позовної заяви.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (04050, м. Київ, вул. Білоруська, буд. 1, ідентифікаційний код 34966254) на користь Приватного акціонерного товариства "Гамалія" (03055, м.Київ, проспект Перемоги, буд. 22, ідентифікаційний код 24252976) 788,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарського суду м. Києва видати накази.

5. Матеріали справи №910/4003/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 25.07.2019.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко