Ухвала

від 16.10.2018 по справі 924/1045/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА 16 жовтня 2018 року м. Київ Справа №  924/1045/17 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Пількова К. М., розглянувши матеріали касаційної скарги Аграрного товариства з обмеженою відповідальністю "Велес" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.05.2018 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 за позовом Аграрного товариства з обмеженою відповідальністю "Велес" до Славутської районної державної адміністрації Хмельницької області та Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Хмельницької обласної державної адміністрації та за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький за участю Військової прокуратури Рівненського гарнізону про визнання недійсним розпорядження голови Славутської РДА Хмельницької області від 10.11.2006 за №505-р "Про надання в постійне користування ДП "Івано-Франківський ліспромкомбінат" Міністерства оборони України (Шепетівський військовий лісгосп) земель лісогосподарського призначення на території Славутського району" та визнання недійсним державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 336309 від 29.01.2009, площею 740,52 га, кадастровий №6823989200:04:003:0002, яка знаходиться на території Цвітоської сільської ради, Славутського району, Хмельницької області, ВСТАНОВИВ: 12.09.2018 Аграрне товариство з обмеженою відповідальністю "Велес" звернулося із касаційною скаргою на рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.05.2018 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №   924/1045/17. Проте зазначену касаційну скаргу слід залишити без руху з огляду на таке. Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір". Згідно із підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Згідно із підпунктом 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру розмір ставки судового збору складав 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, за приписами статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2017 становив 1 600 грн. Предметом позову у цій справі є визнання недійсним розпорядження голови Славутської РДА Хмельницької області від 10.11.2006 за №505-р "Про надання в постійне користування ДП "Івано-Франківський ліспромкомбінат" Міністерства оборони України (Шепетівський військовий лісгосп) земель лісогосподарського призначення на території Славутського району" та визнання недійсним державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 336309 від 29.01.2009, площею 740,52 га, кадастровий №6823989200:04:003:0002. Тобто дві немайнові вимоги. Отже, при поданні цієї касаційної скарги мав бути сплачений судовий збір у сумі 6   400   грн., проте скаржником до матеріалів касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі. Водночас до касаційної скарги додано клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги, яке обґрунтоване відсутністю фінансової можливості сплати Товариством судового збору. За приписами частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Норми статті 8 названого закону не містять посилання на інші підстави, за наявності яких суд може задовольнити клопотання про відстрочення сплати судового збору. У зв'язку із цим слід зробити висновок, що норми частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" містять вичерпний перелік підстав, за яких суд може задовольнити клопотання про відстрочення сплати судового збору. Натомість скаржник в клопотанні про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у цій справі не зазначив жодної із підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір" та не надав доказів на підтвердження будь-якої із таких підстав. При цьому відстрочення сплати судового збору може мати місце на строк не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Відповідно до статті 306 Господарського процесуального кодексу України такий строк не може перевищувати шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження у справі. У той же час скаржник всупереч вимогам статті 74 Господарського процесуального кодексу України не надав належних доказів, які б давали підстави стверджувати про поліпшення його матеріального стану та спроможність сплатити судовий збір у повному обсязі протягом строку розгляду касаційної скарги. Беручи до уваги вищевикладене та оцінивши доводи та обставини, що наведені в обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору, та з огляду на імперативні приписи статті 8 Закону України "Про судовий збір", Суд не знаходить підстав для задоволення клопотання Аграрного товариства з обмеженою відповідальністю "Велес" про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у цій справі. Верховний Суд звертає увагу скаржника, що листом Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві № 05-12/1731-6167 від 18.06.2018 повідомлено реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом: - Отримувач коштів: УК у Печерському р-ні/Печерс. р-н/22030102; - Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; - Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); - Рахунок отримувача: 31219207026007; - Код банку отримувача (МФО): 899998; - Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; - Символ звітності банку: 207. Отже, скаржникові необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду докази, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі у сумі 6 400   грн. Крім того, відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Водночас у поданій касаційній скарзі не зазначено неправильного застосування яких конкретно норм матеріального права чи порушення норм процесуального права припустилися, на думку скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій у прийнятті оскаржуваних рішень, у чому саме полягало таке неправильне застосування і яким чином це вплинуло на прийняття відповідних судових актів. Доводи скаржника стосуються встановлення фактичних обставин справи та оцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, Аграрному товариству з обмеженою відповідальністю "Велес" необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме обґрунтувати, в чому, на думку скаржника, полягало неправильне застосування конкретних норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі № 924/1045/17. Ураховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 234, 235, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд УХВАЛИВ: 1. У задоволенні клопотання Аграрного товариства з обмеженою відповідальністю "Велес" про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.05.2018 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №   924/1045/17 відмовити. 2. Касаційну  скаргу  Аграрного товариства з обмеженою відповідальністю "Велес" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.05.2018 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №   924/1045/17 залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення недоліків до 31.10.2018. Ухвала набирає законної сили з  моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя                                                                                                 К. М. Пільков