Рішення

від 03.10.2018 по справі 807/576/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 жовтня 2018 року м. Ужгород№ 807/576/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Калинич Я. М.

при секретарі судового засідання - Кубічек Н.І.

за участю:

представник позивача: Ємчук Л.В.,

представник відповідача: Гончарук В.В.,

представник третьої особи: Гончарук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВГСМ» до Управління Держпраці у Закарпатській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - перший заступник начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицик Василь Іванович про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 04 жовтня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 16 жовтня 2018 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВГСМ» (далі позивач, ТОВ «ВГСМ») в особі адвоката Ємчук Лідії Вікторівни звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області (далі відповідач, управління Держпраці), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - перший заступник начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицик Василь Іванович (далі третя особа), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицика В.І. від 12.06.2018 року №ЗК/197/218/АВ/П/ПТ-ВЗ-ФС-83.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що актом інспекційного відвідування управління Держпраці у Закарпатській області №07-15-221/ЗК 12В від 02.03.2018 року ініційованим за зверненням громадянина ОСОБА_1 від 19.02.2018 року на Урядову гарячу лінію з приводу не виплати йому заробітної плати з червня 2017 року адміністрацією ТОВ «ВГСМ» як військовослужбовцю за контрактом у складі оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 та встановлено відсутність порушень трудового законодавства зі сторони позивача, оскільки, для працівників, які уклали контракт на проходження військової служби на період (3, 5, 10 років), гарантії щодо збереження місця роботи, посади та середнього заробітку чинним законодавством не передбачені, а тому у зв`язку з укладенням ОСОБА_1 12 червня 2017 року контракту про прийняття на військову службу за контрактом осіб рядового складу до Збройних Сил України строком на З (три) роки та включення його до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 відсутні правові підстави для виплати ОСОБА_2 за попереднім місцем роботи в ТОВ «ВГСМ» середньої заробітної плати за час перебування на військовій службі за контрактом.

За результатами інспекційного відвідування управлінням Держпраці у Закарпатській області ТОВ «ВГСМ» складено Акт інспекційного відвідування від 25.05.2018 року №ЗК/97/218/АВ. В ході інспекційного відвідування ТОВ «ВГСМ» встановлено порушення ч. 3 ст. 119 КЗпП України, а саме: «у зв`язку з укладенням ОСОБА_1 12 червня 2017 року контракту про прийняття на військову службу за контрактом осіб рядового складу до Збройних Сил України строком на 3 (три) роки та включення його до списків особового складу Рахівського районного військового комісаріату адміністрацією ТОВ «ВГСМ» не проведено виплату ОСОБА_2 за попереднім місцем роботи середньої заробітної плати за час перебування його на військовій службі за контрактом».

29.05.2018 року відповідачем внесено припис про усунення виявлених порушень №ЗК/197/218/АВ/П та надано строк для усунення вказаних в Акті порушень до 15.06.2018 року.

12.06.2018 року на підставі абз. 5 ч. 2 ст. 265 КЗпП України управління Держпраці Закарпатській області винесено постанову про накладення штрафу №ЗК/197/218/АВ/П/ПТ-ВЗ-ФС-83 на ТОВ «ВГСМ» у розмірі 37230 грн.

Позивач вважає, що у відповідача по-перше: не було законних підстав для проведення повторного інспекційного відвідування за фактом одного і того ж самого звернення та складення за результатом інспектування двох кардинально різних за своїм змістом актів, по-друге: відповідач прийняв 12.06.2018 року постанову про накладення штрафу, позбавивши позивача права усунути порушення у строк встановлений приписом, а саме - до 15.06.2017 року. У зв`язку з наведеним, позивач вважає оскаржувані постанову та припис протиправними та такими, що належать скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просила позов задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов. Зазначив, що перевірку позивача проведено з дотриманням вимог закону, а рішення прийняті за результатами перевірки є законними.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Державна служба України з питань праці (Держпраці) згідно Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Управління Держпраці у Закарпатській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується згідно Положення про Управління Держпраці, затверджене наказом Держпраці від 22.06.2017 року №75 у новій редакції.

Згідно з підпунктом 5 пункту 4 Положення про Головне управління Державної служби України з питань праці в області, затверджене наказом Міністерства соціальної політики України 27.03.2015 року №340 (далі - Положення) Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань: « 5) здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; 49) накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці».

Згідно з підпунктом 5 пункту 6 Положення Управління Держпраці для виконання покладених на нього завдань має право: « 5) проводити безперешкодно відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, нагляд та контроль за дотриманням якого віднесено до повноважень Управління Держпраці».

Відповідно до ст. 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Управління Держпраці здійснює діяльність у сфері контролю за додержанням законодавства про працю у відповідності до вимог Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок контролю).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 20 лютого 2018 року на адресу Управління Держпраці надійшло звернення гр. ОСОБА_1 щодо порушення його права на середній заробіток під час проходження ним військової служби за контрактом.

У зв`язку з розглядом звернення ОСОБА_1 проведено інспекційне відвідування у ТОВ «ВГСМ», за результатами якого складено акт інспекційного відвідування №07-15-221/ЗК 12В від 02.03.2018 року. В ході якого порушень не виявлено.

24.04.2018 року на адресу Управління Держпраці у Закарпатській області надійшов лист Держпраці від 24.04.2018 року №2020/4/4.1-зв-18 разом із повторним зверненням ОСОБА_1 . Листом від 03.05.2018 року №07-02/1457. Управлінням Держпраці у Закарпатській області надано відповідь Держпраці щодо відсутності підстав для виплати ОСОБА_1 середньої заробітної плати у ТОВ «ВГСМ». На що з Державної служби України з питань праці надійшов лист від 08.05.2018 року №2233/4.1/4.1-зв. 18 про роз`яснення змін у законодавстві та зобов`язання вжити заходів реагування щодо можливого порушення за конодавства про працю у ТОВ «ВГСМ».

Відповідно до підпункту 1 пункту 5 Порядку контролю інспекційні відвідування проводяться за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.

Управлінням Держпраці у Закарпатській області видано наказ від 10.05.2018 року №78 про проведення інспекційного відвідування на ТОВ «ВГСМ» за зверненням гр. ОСОБА_1 .

Інспекційним відвідуванням проведеним 25.05.2018 року встановлено, що ОСОБА_1 згідно наказу №72/К від 07 липня 2010 року був прийнятий на роботу верстатником деревообробних верстатів, лісопильного цеху з 07 липня 2010 року з тарифною оплатою праці в товариство з обмеженою відповідальністю «ВГСМ».

Згідно наказу № 54-1 к/тр від 07 травня 2015 року, ОСОБА_1 увільнено з роботи у зв`язку з призовом на військову службу по частковій мобілізації 07 травня 2015 року із збереженням за ним займаної посади і виплати середньої заробітної плати.

Наказом № 138-1 к/тр від 11 липня 2016 року, припинено виплати ОСОБА_1 середньої заробітної плати у зв`язку зі звільненням з військової служби та поновленням його на займаній посаді.

На підприємстві ОСОБА_1 працював з липня 2016 року по 26 червня 2017 року та отримував заробітну плату, довідка про отримані доходи №ВГС00000019 від 01.03.2018 року.

На підставі повідомлення №1434 від 12.06.2017 року наданого ІНФОРМАЦІЯ_4 , адміністрація товариства видала наказ 96к/тр від 26 червня 2017 року, про увільнення з посади верстатника деревообробних верстатів 6-го розряду ОСОБА_1 у зв`язку з прийняттям його на військову службу за контрактом осіб рядового складу до Збройних Сил України строком на 3 (три) роки до штату ІНФОРМАЦІЯ_5 . У повідомленні також зазначено, що контракт укладено під час дії особливого періоду.

У виданому адміністрацією товариства наказі 96к/тр від 26 червня 2017 року вказано, що за ОСОБА_1 зберігається займана посада і середня заробітна плата у випадку компенсації її із бюджету.

За результатами повторного інспекційного відвідування встановлено, що у зв`язку з укладенням ОСОБА_1 12 червня 2017 року контракту про прийняття на військову службу за контрактом осіб рядового складу до Збройних Сил України строком на 3 (три) роки та включення його до списків особового складу Рахівського районного військового комісаріату ТОВ «ВГСМ» не проведено виплату ОСОБА_1 за попереднім місцем роботи середньої заробітної плати за час перебування його на військовій службі за контрактом, чим порушено ч.3 ст.119 Кодексу Законів про працю України.

Відповідно до частини 3 статті 119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до п.19 Порядку контролю за результатами інспекційного відві дування або невиїзного інспектування складається акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Так, посадовою особою Управління Держпраці у Закарпатській області внесено припис № ЗК197/218/АВ/П від 29.05.2018 року про дотримання вимог частини 3 ст.119 КЗпП України. Листом від 15 червня 2018 року №0086 ТОВ «ВГСМ» повідомляє Управління Держпраці у Закарпатській області про часткове виконання даного припису.

Уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Закарпатській області 12.06.2018 року було винесено постанову про накладення штрафу №ЗК197/218/АВ/П/ПТ-ВЗ-ФС-83, якою ТОВ «ВГСМ» притягнуто до відповідальності на підставі абзацу 5 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, тобто за недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до абзацу 5 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України за недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про альтернативу (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»,- передбачена відповідальність у вигляді штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 із змінами (далі - Порядок накладення штрафів).

Відповідно до п.2 Порядку накладення штрафів штрафи мають право накладати начальники територіальних органів Держпраці та їх заступники. Оскаржувана постанова про накладення штрафу №ЗК197/218/АВ/П/ПТ-ВЗ-ФС-83 від 12.06.2018 року винесена першим заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грициком Василем Івановичем, а отже визначеною Порядком уповноваженою посадовою особою.

Постанова про накладення штрафу №ЗК197/218/АВ/П/ПТ-ВЗ-ФС-83 від 12.06.2018 року винесена на підставі Акту інспекційного відвідування юридичної особи №ЗК197/218/АВ, виданого за результатами інспекційного відвідування ТОВ «ВГСМ», що відповідає пункту 2 Порядку.

Відповідно до пунктів 6, 7 Порядку накладення штрафів про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Так, листом Управління Держпраці у Закарпатській області від 05.06.2018 року №07-02/879 директор ТОВ «ВГСМ» була повідомлена про час та дату розгляду справи. Даний лист був переданий телефонограмою 05.06.2018 року.

Відповідно до п.7 Порядку накладення штрафів - справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 Порядку накладення штрафів і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Відповідно до п.5 Порядку накладення штрафів у разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не пізніше ніж на 10 днів. На розгляд справи з`явилась директор ТОВ «ВГСМ» Мацепура І.О., яка заперечила факт порушення підприємством, спираючись на те, що особливий період не діє та Законами України «Про державний бюджет» на 2016, 2017 роки, компенсація підприємствам виплат працівникам, прийнятих на військову службу за контрактом, не передбачена.

Статтею 17 Конституції України задекларований обов`язок держави щодо забезпечення соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правові відносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни регулює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232 від 25.03.1992 року.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з ч.3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок включає, зокрема, проходження військової служби.

Частиною 7 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, підприємства, установи і організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (об`єднані міські) військові комісаріати, а також інші, визначені цією статтею органи та установи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудований період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни. Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі. З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до листів № 322/2/8417 від 01.10.2015 року щодо особливого періоду в Україні, наданого начальником відділу правового забезпечення Генерального штабу Збройних Сил України - начальником юридичної служби Збройних Сил України полковником юстиції Кушнір М.В., від 12.05.2016 року №716/1/352 та від 15.01.2018 року №321/286, наданого начальником Головного управління персоналу - заступником начальника Генерального штабу Збройних Сил України, генерал-лейтенантом Артеменко А.М., вбачається, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» № 303/2014 від 17.03.2014 року в Україні настав особливий період.

Водночас Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено такий захід як демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію та штати мирного часу. Скасування особливого періоду буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації обстановки на сході України. Згідно зі статтею 11 зазначеного Закону рішення про демобілізацію із внесенням його на затвердження Верховною Радою приймає Президент України.

Разом з цим, станом на час розгляду справи по суті не існує Указу Президента України про оголошення демобілізації мобілізованих, тобто на даний час в Україні діє особливий період, який не припиняється у проміжку між періодами проведення хвиль мобілізації.

Вказана правова позиція узгоджується з практикою Вищого адміністративного суду України у постанові від 16.02.2015 у справі № 800/582/14.

Згідно ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, за гр. ОСОБА_1 зберігається місце роботи, посада і середній заробіток згідно частини третьої статті 119 КЗпП України.

Відповідну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 20 червня 2018 року у справі №323/1252/17, а саме «Як слідує зі змісту частини третьої статті 119 КЗпП України поширення гарантій щодо збереження місця роботи законодавець не ставить у залежність від виду контракту, а тільки умову, що такі гарантії надаються особі у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, а саме: під час мобілізації, на особливий період».

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що по-перше: повторне інспекційне відвідування було проведено у зв`язку з повторним зверненням гр. ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, по-друге, постанова про накладення штрафу №ЗК197/218/АВ/П/ПТ-ВЗ-ФС-83 від 12.06.2018 року винесена відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, без порушення процедури та строків.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Доводи позивача про протиправність прийнятої постанови про накладення штрафу не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної адміністративної справи.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В ході розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав. Натомість, відповідачем доведено суду правомірність та законність оскаржуваних рішень.

Враховуючи викладене, адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ВГСМ» до Управління Держпраці у Закарпатській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - перший заступник начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицик Василь Іванович про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

СуддяЯ.М. Калинич