Рішення

від 17.10.2018 по справі 826/856/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 жовтня 2018 року № 826/856/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., при секретарі судового засідання Кириллові М.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Атлантіс Капітал" доГоловного управління ДФС у м. Києві проскасування податкового повідомлення-рішення,

представник позивача - Устименко Юлія Іванівна (довіреність від 31.05.2017 № 2017/05-1),

представник позивача - Харченко Надія Ігорівна (довіреність від 31.05.2017 № 2017/05-1),

представник відповідача - Мартиненко Дарина Юріївна (довіреність від 11.07.16 №69-26-15-10-05),

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Атлантіс Капітал" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.10.2016 №0019631406 та видання нового із узгодженою сумою заниженого податку на прибуток за 2015 рік - 158 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вказаний в акті перевірки розрахунок суми амортизації позики не може бути застосований до короткострокової безвідсоткової кредиторської заборгованості та впливати на визначення Товариством фінансового результату до оподаткування за І півріччя 2016 року, оскільки умовами договорів про надання поворотної фінансової допомоги від 07.04.2016 №03-ДФ та №02-ДФ, від 22.04.2016 №01-ДФ (п. 7.2 та п. 3.1) була передбачена можливість погашення суми короткострокової безвідсоткової заборгованості частинами та достроково за першою вимогою Позикодавця, тому згідно пп. б п. 4 МСБО 39, який передбачає, що якщо зобов'язання за позиками відповідно до умов договору може повертатись частинами, то така позика не перебуває у межах сфери застосування МСБО 39, а також згідно з параграфом 49 МСБО 39, який передбачає, що не дисконтуватиметься заборгованість, якщо договором передбачено, що кредитор може вимагати її повернення в будь-який момент, дана кредиторська заборгованість не була дисконтована. У зв'язку з чим, такі фінансові зобов'язання не були відображені Товариством в обліку за амортизованою вартістю із застосуванням методу ефективної ставки (передбаченого п. 46 МСБО 39).

Відповідач проти позовних вимог заперечив, подав письмові заперечення на адміністративний позов, в яких стверджує, що суб'єкт господарювання повинен класифікувати всі фінансові зобов'язання як такі, що у подальшому оцінюються за амортизованою собівартістю. Відтак, враховуючи, що позивачем не здійснено амортизацію отриманих позик, Товариством занижено фінансовий результат до оподаткування.

У судовому засіданні суд, відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Під час судового розгляду справи, судом встановлено наступне.

В період з 30.08.2016 по 19.09.2016 Головним управлінням ДФС у м. Києві було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Атлантіс Капітал" (код 38090415) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 27.02.2012 по 30.06.2016.

За результатами перевірки складено акт від 26.09.2016 №860/26-1514-06-02/38090415, в якому зафіксовано порушення, зокрема: пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 94 447 грн., в тому числі за 2015 рік на суму 31 грн., за І півріччя 2016 року на суму 94 416 грн.

30.09.2016 позивач подав до відповідача заперечення на акт перевірки.

Рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 07.10.2016 №21776/10/26-15-14-06-02 висновки акта викладені в наступній редакції (частина, що стосується предмета позовної заяви):

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 90 125 грн., в тому числі за 2015 рік на суму 158 грн., за І півріччя 2016 року на суму 89 967 грн.

На підставі акта перевірки від 26.09.2016 №860/26-1514-06-02/38090415 та відповіді на заперечення від 07.10.2016 №21776/10/26-15-14-06-02 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 12.10.2016 №0019331406, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 112 617,00 грн., з якої за податковим зобов'язанням - 90125,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 22492,00 грн.

19.10.2016 ТОВ "Фінансова компанія "Атлантіс Капітал" подало до ДФС України скаргу на податкове повідомлення-рішення від 12.10.2016 №0019331406, яка рішенням від 13.12.2016 №26915/6/99-99-11-01-01-25 залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 12.10.2016 №0019331406 - без змін.

Позивач, не погоджуючись з податковим повідомленням - рішення від 12.10.2016 №0019331406 (зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач податкове повідомлення-рішення в частині заниження податку за 2015 рік в сумі 158 грн. не оскаржує), звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивач звернувся до суду були частково порушені з огляду на наступне.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до абз. 2 п. 44.2 ст. 44 ПК України платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Як вбачається із заперечень проти адміністративного позову, наданих відповідачем, та не заперечується позивачем, ТОВ "Фінансова компанія "Атлантіс Капітал" згідно наказу від 31.12.2014 №311214/1 Про організацію облікової політики у відповідності з міжнародними стандартами фінансової звітності з 01.01.2015 веде бухгалтерський облік відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності.

Водночас, відповідач за результатами перевірки позивача щодо визначення фінансового результату до оподаткування (п. 3.1.5.2. акта перевірки) всупереч вищенаведеним податковим нормам та наявної у податкового органу інформації стосовно облікової політики на ТОВ "Фінансова компанія "Атлантіс Капітал" керувався нормами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку.

Як вбачається з акта перевірки, відповідач дійшов висновку, що позивачем занижено податок на прибуток приватних підприємств у 2015 році та І півріччі 2016 року на підставі того, що ТОВ "Фінансова компанія "Атлантіс Капітал" не здійснило амортизацію, отриманих позик.

Позивач, заперечуючи проти таких тверджень контролюючого органу, стверджує, що у Товариства був відсутній обов'язок здійснювати дисконтування позик, а тому суму податку, що підлягає до сплати було визначено правильно. В той же час, позовна заява не містить підстав оскарження податкового повідомлення-рішення від 12.10.2016 №0019631406 в частині заниження Товариством податку на прибуток за 2015 рік в сумі 158 грн., тому суд виходить з того, що у вказаній частині податкове повідомлення-рішення не оскаржується.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 12.10.2016 №0019631406 в частині заниження ТОВ "Фінансова компанія "Атлантіс Капітал" податку на прибуток за І півріччі 2016 року суд зазначає наступне.

07.04.2016 між ТОВ "Фінансова компанія "Атлантіс Капітал" (Позичальник) та ОСОБА_4 (Позикодавець) було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №03-ДФ, згідно якого сума поворотної фінансової допомоги надавалась на безоплатній основі та становила 140 000,00 грн. і підлягала поверненню до 07.04.2017.

06.05.2016 між ТОВ "Фінансова компанія "Атлантіс Капітал" (Позичальник) та ОСОБА_4 (Позикодавець) було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання поворотної фінансової допомоги №03-ДФ від 07.04.2016, якою було змінено порядок повернення допомоги, а саме: поворотна фінансова допомога могла повертатись частинами або повністю, за першою вимогою Позикодавця, впродовж 2-х робочих днів з дня такої вимоги.

07.04.2016 між ТОВ "Фінансова компанія "Атлантіс Капітал" (Позичальник) та ОСОБА_5 (Позикодавець) було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №02-ДФ, згідно якого сума поворотної фінансової допомоги надавалась на безоплатній основі та становила 140 000,00 грн. і підлягала поверненню до 07.04.2017.

06.05.2016 між ТОВ "Фінансова компанія "Атлантіс Капітал" (Позичальник) та ОСОБА_5 (Позикодавець) було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання поворотної фінансової допомоги №02-ДФ від 07.04.2016, якою було змінено порядок повернення допомоги, а саме: поворотна фінансова допомога могла повертатись частинами або повністю, за першою вимогою Позикодавця, впродовж 2-х робочих днів з дня такої вимоги.

22.04.2016 між ТОВ "Фінансова компанія "Атлантіс Капітал" (Позичальник) та ОСОБА_6 (Позикодавець) було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №01-ДФ, згідно якого сума поворотної фінансової допомоги надавалась на безоплатній основі та становила 2 600 000,00 грн. і підлягала поверненню до 21.04.2017.

12.05.2016 між ТОВ "Фінансова компанія "Атлантіс Капітал" (Позичальник) та ОСОБА_6 (Позикодавець) було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання поворотної фінансової допомоги №01-ДФ від 22.04.2016, якою було змінено порядок повернення допомоги, а саме: поворотна фінансова допомога могла повертатись частинами або повністю, за першою вимогою Позикодавця, впродовж 2-х робочих днів з дня такої вимоги.

Вищенаведені договори та додаткові угоди до них були надані позивачем до відповідача 05.10.2016 з проханням прийняти і залучити до розгляду заперечення на акт перевірки.

Відтак, враховуючи положення абз. 2 п. 44.6 ст. 44 ПК України такі документи повинні були враховуватись контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття податкового повідомлення-рішення від 12.10.2016 №0019631406.

Визначення поняття поворотної фінансової допомоги наведено у пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України, згідно якого це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Згідно п. 11 Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО) 32 Фінансові інструменти: подання , фінансовий інструмент - це будь-який контракт, який приводить до виникнення фінансового активу у одного суб'єкта господарювання та фінансового зобов'язання або інструмента капіталу у іншого суб'єкта господарювання, а фінансове зобов'язання - це будь-яке зобов'язання, що є: а) контрактним зобов'язанням: i) надавати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому суб'єктові господарювання.

Отже, договір про надання поворотної фінансової допомоги є фінансовим інструментом, так як призводить до виникнення фінансового активу у кредитора та фінансового зобов'язання в отримувача.

Таким чином, отримані ТОВ "Фінансова компанія "Атлантіс Капітал" поворотні фінансові допомоги (за положеннями ст. 1048 ЦПК України - позики) являються фінансовим зобов'язанням Товариства.

Згідно з п. 43 МСБО 39 Фінансові інструменти: визнання та оцінка ** (примітка ** - для підприємств, які не застосовують міжнародний стандарт фінансової звітності 9 "Фінансові інструменти" до набрання ним чинності) під час первісного визнання фінансового активу або фінансового зобов'язання суб'єктові господарювання слід оцінювати їх за їхньою справедливою вартістю плюс (у випадку фінансового активу або фінансового зобов'язання не за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку) витрати на операцію, які прямо відносяться до придбання або випуску фінансового активу чи фінансового зобов'язання .

Справедлива вартість - це сума, за якою можна обміняти актив або погасити зобов'язання в операції між обізнаними, зацікавленими сторонами на звичайних умовах (п. 11 МСБО 32).

Подальша оцінка фінансових зобов'язань наведена в п. 47 МСБО 39 Фінансові інструменти: визнання та оцінка **, а п. 46, як правильно зазначив позивач в позовній заяві стосується подальшої оцінки фінансових активів, тому, в даному випадку, до позивача не може застосовуватись.

Згідно п. 47 МСБО 39 Фінансові інструменти: визнання та оцінка ** після первісного визнання суб'єктові господарювання слід оцінювати всі фінансові зобов'язання за амортизованою собівартістю, застосовуючи метод ефективного відсотка.

Визначення понять таких термінів, як амортизована собівартість фінансового активу або фінансового зобов'язання та метод ефективного відсотка наведено в п. 9 МСБО 39 Фінансові інструменти: визнання та оцінка ** .

Тобто, при первісній оцінці фінансових зобов'язань платник податків має повне право оцінювати такі зобов'язання по ціною собівартості, а при наступній оцінці фінансових зобов'язань вже повинен визначати амортизовану собівартість шляхом застосування методу ефективного відсотка.

Водночас, відповідно до п. 4 МСБО 39 Фінансові інструменти: визнання та оцінка ** наведені нижче зобов'язання за позиками перебувають у межах сфери застосування цього Стандарту, зокрема: б) зобов'язання за позиками, які можна погашати на нетто-основі грошовими коштами або наданням чи випуском іншого фінансового інструмента. Такі зобов'язання за позиками являють собою похідні фінансові інструменти. Зобов'язання за позикою не вважається погашеним на нетто-основі лише тому, що позика виплачується частинами (наприклад іпотечна позика під будівництво нерухомості, яка виплачується частинами згідно з ходом будівництва).

Крім того, п. 49 МСБО 39 Фінансові інструменти: визнання та оцінка ** встановлено, що праведлива вартість фінансового зобов'язання із характеристикою "до запитання" (наприклад, депозит до запитання) не є меншою, ніж сума, що підлягає сплаті до запитання, дисконтована від першої дати, коли суму можуть вимагати сплатити.

Отже, на підставі вищевикладеного та враховуючи додаткові угоди до договорів про надання поворотної фінансової допомоги від 07.04.2016 №03-ДФ та №02-ДФ, від 22.04.2016 №01-ДФ, суд погоджується з доводами позивача, що отримана Товариством поворотна фінансова допомога не підпадає під дію МСБО 39 і могла бути відображена позивачем в обліку за її справедливою вартістю без переоцінки.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, на підставі вищевикладеного вбачається, що податковий орган, як суб'єкт владних повноважень, не забезпечив виконання передбаченого процесуальним законом обов'язку доказування правомірності своїх дій (рішення) у випадку заперечення проти позову.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 12.10.2016 №0019631406 підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині суми збільшеного зобов'язання з податку на прибуток за І півріччя 2016 року, яка становить 89 967,00 грн. та штрафної санкції в розмірі 22 492,00 грн.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до пп. 60.1.5 п. 60.1 ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу.

Згідно п. 60.4 ст. 60 ПК України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.

Отже, позовна вимога щодо видачі нового податкового повідомлення-рішення із узгодженою сумою заниженого податку на прибуток за 2015 рік - 158 грн. не підлягає задоволенню, оскільки, такі дії відносяться до виключної компетенції податкового органу та являються його обов'язком у порядку виконання судового рішення, що набрало законної сили.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Атлантіс Капітал" (04070, м. Київ, вул. Ігорівська, 12-Б, код ЄДРПОУ 38090415) до Головного управління ДФС у місті Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково .

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 12.10.2016 №0019631406 в частині суми 112459,00 грн. (сто дванадцять тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять грн. 00 коп.).

3. В решті позовних вимог - відмовити .

4. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Атлантіс Капітал" (04070, м. Київ, вул. Ігорівська, 12-Б, код ЄДРПОУ 38090415) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов