Постанова

від 28.01.2019 по справі 826/856/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/856/17 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Харитонова Х.Б., за участі представника відповідача Кунди А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Атлантіс Капітал" до Головного управління ДФС у м.Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

15.01.2017 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Атлантіс Капітал" звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - ГУ ДФС у м.Києві) про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.10.2016 №0019631406 та видання нового із узгодженою сумою заниженого податку на прибуток за 2015 рік - 158 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач не повинен був здійснювати амортизацію отриманих позик, внаслідок чого рішення відповідача є протиправним.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 17.10.2018 р. позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 12.10.2016 №0019631406 в частині суми 112459,00 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи додаткові угоди до договорів про надання поворотної фінансової допомоги від 07.04.2016 №03-ДФ та №02-ДФ від 22.04.2016 №01-ДФ, отримана позивачем поворотна фінансова допомога не підпадає під дію МСБО 39 і могла бути відображена позивачем в обліку за її справедливою вартістю без переоцінки. Отже, відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що позивач повинен класифікувати всі фінансові зобов'язання як такі, що у подальшому оцінюються за амортизованою собівартістю, отже, позивачем не здійснено амортизацію отриманих позик, занижено фінансовий результат до оподаткування, внаслідок чого податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Позивач рішення суду першої інстанції не оскаржував.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач в судове засідання не з'явився, подав відзив на апеляційну скаргу в якій погодився з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не перешкоджає слуханню справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача, за наслідками якої складено акт від 26.09.2016 №860/26-1514-06-02/38090415 (а.с.14)

В акті перевірки зроблені висновки про порушення позивачем: пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 94447 грн.

Після розгляду відповідачем заперечень позивача на акт перевірки, Рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 07.10.2016 №21776/10/26-15-14-06-02 висновки акта викладені в наступній редакції (в частині предмету спору) позивачем порушено пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 90125 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 12.10.2016 №0019331406 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 112617,00 грн., з якої за податковим зобов'язанням - 90125,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 22492,00 грн. (а.с.63).

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України даний кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до абз. 2 п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Згідно п.п.14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України, поворотня фінансова допомога це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Згідно п. 11 Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО) 32 Фінансові інструменти: подання , фінансовий інструмент - це будь-який контракт, який приводить до виникнення фінансового активу у одного суб'єкта господарювання та фінансового зобов'язання або інструмента капіталу у іншого суб'єкта господарювання, а фінансове зобов'язання - це будь-яке зобов'язання, що є: а) контрактним зобов'язанням: i) надавати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому суб'єктові господарювання.

Згідно з п. 43 МСБО 39 Фінансові інструменти: визнання та оцінка ** (примітка ** - для підприємств, які не застосовують міжнародний стандарт фінансової звітності 9 "Фінансові інструменти" до набрання ним чинності) під час первісного визнання фінансового активу або фінансового зобов'язання суб'єктові господарювання слід оцінювати їх за їхньою справедливою вартістю плюс (у випадку фінансового активу або фінансового зобов'язання не за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку) витрати на операцію, які прямо відносяться до придбання або випуску фінансового активу чи фінансового зобов'язання.

Справедлива вартість - це сума, за якою можна обміняти актив або погасити зобов'язання в операції між обізнаними, зацікавленими сторонами на звичайних умовах (п. 11 МСБО 32).

Подальша оцінка фінансових зобов'язань наведена в п. 47 МСБО 39 Фінансові інструменти: визнання та оцінка **, а п. 46, як правильно зазначив позивач в позовній заяві стосується подальшої оцінки фінансових активів, тому, в даному випадку, до позивача не може застосовуватись.

Згідно п. 47 МСБО 39 Фінансові інструменти: визнання та оцінка ** після первісного визнання суб'єктові господарювання слід оцінювати всі фінансові зобов'язання за амортизованою собівартістю, застосовуючи метод ефективного відсотка.

Визначення понять таких термінів, як амортизована собівартість фінансового активу або фінансового зобов'язання та метод ефективного відсотка наведено в п. 9 МСБО 39 Фінансові інструменти: визнання та оцінка **.

Пунктом 4 МСБО 39 Фінансові інструменти: визнання та оцінка ** визначено, що наведені нижче зобов'язання за позиками перебувають у межах сфери застосування цього Стандарту, зокрема: б) зобов'язання за позиками, які можна погашати на нетто-основі грошовими коштами або наданням чи випуском іншого фінансового інструмента. Такі зобов'язання за позиками являють собою похідні фінансові інструменти. Зобов'язання за позикою не вважається погашеним на нетто-основі лише тому, що позика виплачується частинами (наприклад іпотечна позика під будівництво нерухомості, яка виплачується частинами згідно з ходом будівництва).

Пунктом 49 МСБО 39 Фінансові інструменти: визнання та оцінка ** встановлено, що справедлива вартість фінансового зобов'язання із характеристикою "до запитання" (наприклад, депозит до запитання) не є меншою, ніж сума, що підлягає сплаті до запитання, дисконтована від першої дати, коли суму можуть вимагати сплатити.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Фінансова компанія "Атлантіс Капітал" (Позичальник) та ОСОБА_3 (Позикодавець) уклали договір від 07.04.2016 Т про надання поворотної фінансової допомоги №03-ДФ, згідно якого сума поворотної фінансової допомоги надавалась на безоплатній основі та становила 140 000,00 грн. і підлягала поверненню до 07.04.2017. та 06.05.2016 уклали додаткову угоду №1 до вказаного договору, якою було змінено порядок повернення допомоги, а саме: поворотна фінансова допомога могла повертатись частинами або повністю, за першою вимогою Позикодавця, впродовж 2-х робочих днів з дня такої вимоги.

Також, ТОВ "Фінансова компанія "Атлантіс Капітал" (Позичальник) уклало з ОСОБА_4 (Позикодавець) договір від 07.04.2016 про надання поворотної фінансової допомоги №02-ДФ, згідно якого сума поворотної фінансової допомоги надавалась на безоплатній основі та становила 140 000,00 грн. і підлягала поверненню до 07.04.2017., та 06.05.2016 позивач уклав з ОСОБА_4 додаткову угоду №1 до договору про надання поворотної фінансової допомоги №02-ДФ від 07.04.2016, якою було змінено порядок повернення допомоги, а саме: поворотна фінансова допомога могла повертатись частинами або повністю, за першою вимогою Позикодавця, впродовж 2-х робочих днів з дня такої вимоги.

22.04.2016 між ТОВ "Фінансова компанія "Атлантіс Капітал" (Позичальник) та ОСОБА_5 (Позикодавець) було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №01-ДФ, згідно якого сума поворотної фінансової допомоги надавалась на безоплатній основі та становила 2 600 000,00 грн. і підлягала поверненню до 21.04.2017.

12.05.2016 між ТОВ "Фінансова компанія "Атлантіс Капітал" (Позичальник) та ОСОБА_5 (Позикодавець) було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання поворотної фінансової допомоги №01-ДФ від 22.04.2016, якою було змінено порядок повернення допомоги, а саме: поворотна фінансова допомога могла повертатись частинами або повністю, за першою вимогою Позикодавця, впродовж 2-х робочих днів з дня такої вимоги.

Враховуючи вищенаведені обставини та зазначені норми закону, колегія суддів дійшла висновку про правильність висновків суду першої інстанції, що враховуючи додаткові угоди до договорів про надання поворотної фінансової допомоги від 07.04.2016 №03-ДФ та №02-ДФ від 22.04.2016 №01-ДФ, отримана позивачем поворотна фінансова допомога не підпадає під дію МСБО 39 і могла бути відображена позивачем в обліку за її справедливою вартістю без переоцінки.

Отже, всі доводи апелянта не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Повний текст постанови виготовлено 01.02.2019 р.

Керуючись ст. ст. 229, 242, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 жовтня 2018 року - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Атлантіс Капітал" до Головного управління ДФС у м.Києві про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.В. Губська

О.В. Епель