Рішення

від 17.10.2018 по справі 364/600/18

ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 364/600/18

Провадження № 2/364/225/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2018 року, Володарський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Макаренко Л. А.,

при секретарі судового засідання Кулинич Г. І.

за участю:

представника Позивача - прокурора Володарського відділу Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області Гонтара А.І. та представника особи, в інтересах якої подано позов, - Пархомівської сільської ради Володарського району Київської області, секретаря сільської ради Негодяєвої Л.Ф.,

Відповідача та його представника ОСОБА_3 (договір про надання правничої допомоги від 13.08.2018 р., а.с. 31),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Володарського районного суду Київської області в смт Володарка Київської області цивільну справу

за позовом Першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області Турчина Сергія Олексійовича

в інтересах Пархомівської сільської ради Володарського району Київської області

до ОСОБА_5

про стягнення витрат, заподіяних внаслідок злочину,

ВСТАНОВИВ:

До Володарського районного суду Київської області 24.05.2018 р. надійшла позовна заява Першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області Турчина С.О. в інтересах Пархомівської сільської ради Володарського району Київської області до ОСОБА_5 про стягнення витрат, заподіяних внаслідок злочину, в якій Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь названої сільської ради 21 300,00 грн. збитків, заподіяних внаслідок вчинення злочину та порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

На обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач у позовній заяві зазначив, що вироком Володарського районного суду Київської області від 27.02.2018 р. Відповідача було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого статтею 246 Кримінального кодексу України, та встановлено, що він 29.12.2017 р., маючи умисел на незаконну порубку дерев, прибув на земельну ділянку, що знаходиться в межах с. Пархомівка та належить до земель запасу Пархомівської сільської ради Володарського району Київської області. Ця земельна ділянка є прибережною смугою, що розміщена по обидві сторони каналу, який з'єднує два ставка річки Тарган, що є притокою річки Рось. Не маючи спеціального передбаченого законодавством України дозволу на порубку дерев, Відповідач, знаходячись на зазначеній земельній ділянці та використовуючи власну бензопилу, здійснив незаконну порубку дерев, спилявши до ступеня припинення росту сироростучі дерева породи вільха в кількості 10 шт. та сироростучі дерева породи клен в кількості 5 штук. Надалі зрубані дерева він розрізав на колоди для подальшого використання в будівництві. Такими діями ОСОБА_5 спричинив територіальній громаді в особі названої сільської ради матеріальну шкоду на суму 21 300 грн. згідно з розрахунком, проведеним Державною екологічною інспекцією у Київській області.

Ухвалою суду від 06.06.2018 р. відкрито провадження у справі, встановлено строк Відповідачеві для подання відзиву та призначено підготовче судове засідання на 15.08.2018 р.; ухвалою суду від 15.08.2018 р. справу призначено до судового розгляду на 02.10.2018 р., відкладене на 09.10.2018 р. через неявку представника Пархомівської сільської ради Володарського району Київської області, явку якого було визнано судом обов'язковою.

У судовому засіданні 09.10.2018 р. прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник Пархомівської сільської ради Володарського районного суду Київської області у судовому засіданні підтримала позицію прокурора.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі, подавши про це письмову заяву про визнання позову (а.с. 45).

Суд, заслухавши позиції учасників справи, ознайомившись з матеріалами справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, виходить з такого.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 206 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві; у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову; якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

За роз'ясненнями Верховного Суду України, викладеними у пункті 24 Постанови Пленуму від 12.06.2009 р. № 2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , пункті 11 Постанови Пленуму від 18.12.2009 р. № 14 Про судове рішення у цивільній справі , у разі визнання відповідачем позову, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом; визнання відповідачем позову має бути безумовним, не суперечити закону й не порушувати права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), у такому разі суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для прийняття визнання Відповідачем позову та задоволення позову, суд виходить з такого.

На підставі доданої до позовної заяви прокурора копії вироку Володарського районного суду Київської області від 27.02.2018 р. (справа № 364/65/18, провадження № 1-кп/364/20/18), що набрав законної сили 30.03.2018 р. та яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та ОСОБА_5 (Відповідач) у кримінальному провадженні, внесеному 04.01.2018 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018110160000003 (а.с. 8-11), судом встановлено, що ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого статтею 246 Кримінального кодексу України, у зв'язку з тим, що він 29.12.2017 р. о 10:00 год., маючи умисел на незаконну порубку дерев, прибув на земельну ділянку, яка знаходиться в межах с. Пархомівка Володарського району Київської області і належить до земель запасу Пархомівської сільської ради. Відповідно до карти формувань зазначена земельна ділянка є прибережною смугою, що розміщена по обидві сторони каналу, який з'єднує два ставки річки Тарган, що є притокою річки Рось. Не маючи спеціального передбаченого законодавством дозволу на порубку дерев, виданого уповноваженим органом (лісорубного квитка або ордеру), реалізовуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи протиправний і суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, маючи корисливий мотив, знаходячись на зазначеній земельній ділянці, ОСОБА_5, використовуючи бензопилу марки СS 5233 n із серійним номером 011780694, що належить йому на праві приватної власності, у період часу з 10:00 год. до 16:00 год. здійснив незаконну порубку дерев, тобто спиляв до ступеня припинення росту сироростучі дерева породи вільха в кількості 10 шт. та сироростучі дерева породи клен в кількості 5 штук. Незаконно зрубані дерева ОСОБА_5 розрізав на колоди для подальшого використання в будівництві.

За частиною шостою статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до підпункту 6 пункту 7 Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2007 р. № 733 (з подальшими змінами), проростання дерев вздовж каналу є смугою лісів вздовж інших водних об'єктів та відноситься до категорії захисних лісів.

Згідно зі статтею 24 Лісового кодексу України права власників лісів, лісокористувачів та громадян охороняються законом і можуть бути обмежені або припинені лише у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами; збитки, завдані внаслідок порушення прав власників лісів, лісокористувачів та громадян, підлягають відшкодуванню в повному обсязі відповідно до закону.

Порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону; відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників (частина перша, пункт 1 частини другої статті 105 Лісового кодексу України).

Статтею 107 Лісового кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Аналогічно приписами статей 68, 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища передбачено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність; застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України; шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Обчислення розміру шкоди, заподіяною внаслідок знищення або пошкодження дерев, здійснюється за таксами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.1999 р. № 559 у редакції постанови від 28.12.2001 р. № 1789 (з подальшими змінами).

Згідно з розрахунком, проведеним 10.01.2018 р. Державною екологічною інспекцією у Київській області (а.с. 16-17), злочинними діями, зазначеними у згаданому вище вироку суду, ОСОБА_5 (Відповідач) спричинив територіальній громаді в особі Пархомівської сільської ради Володарського району Київської області матеріальну шкоду на суму 21 300 грн.

За загальним правилом частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Відповідно до положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з частинами першою та другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, збитками є, зокрема, втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 ЦК України, за якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За роз'ясненням, викладеним у пункті 2 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 р. № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди слід довести такі факти як: неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх цих умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди; відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. При цьому у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто діє презумпція вини завдавача шкоди (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 364/1080/16-ц).

З огляду на наведене судом встановлено, що матеріальна шкода в розмірі 21 300 грн. заподіяна внаслідок знищення (порубки) дерев породи вільха в кількості 10 шт. та породи клен в кількості 5 штук неправомірними діями Відповідача, винуватість якого у вчиненні зазначених дій доведена вироком Володарського районного суду Київської області від 27.02.2018 р., тому між протиправною поведінкою Відповідача та заподіяною внаслідок порушення лісового законодавства шкодою наявний причинний зв'язок.

На підставі пункту 7 частини третьої статті 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 69-1 названого Кодексу до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Отже, шкода, заподіяна порушенням природоохоронного законодавства, відшкодовується шляхом перерахування коштів на єдиний розподільчий казначейський рахунок відповідної місцевої ради, на адміністративній території якої скоєно правопорушення, на користь зведеного бюджету, із якого місцевим органом Державної казначейської служби України в подальшому розподіляються конкретні суми коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів у вказаному вище співвідношенні (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 364/1080/16-ц).

Таким чином, зважаючи на усе наведене, суд вважає, що визнання Відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, відтак наявні підстави для прийняття визнання Відповідачем позову, а тому позов слід задовольнити повністю.

Крім того, на підставі імперативних приписів частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України з Відповідача мають бути стягнути на користь Позивача (держави) судові витрати за судовий збір. Водночас, зважаючи на визнання Відповідачем даного позову, суд застосовує частину першу статті 142 ЦПК України, частину третю статті 7 Закону України Про судовий збір та стягує з Відповідача 50 відсотків судового збору, який повинен був сплачений при поданні даного позову.

На підставі наведеного та керуючись статями 1166 Цивільного кодексу України, статями 2-4, 12, 13, 76, 81, 82, 89, 141, 206, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 351, 352, 354, 355, підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області Турчина Сергія Олексійовича в інтересах Пархомівської сільської ради Володарського району Київської області до ОСОБА_5 про стягнення витрат, заподіяних внаслідок злочину, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Пархомівської сільської ради Володарського району Київської області (код ЄРДПОУ 37917456; МФО 821018; код 24062100; р/р 33118331700235) заборгованість у розмірі 21 300 (двадцять одна тисяча триста) грн. 00 коп. збитків, заподіяних внаслідок вчинення злочину та порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) на користь держави судовий збір у розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 (сорок) коп.

Копії повного рішення направити учасникам справи.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Володарський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, обчислюючи цей строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано; в разі подання такої скарги - рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копія скороченого рішення суду (вступної та резолютивної частин) може бути видана присутнім у судовому засіданні учасникам справи за їх заявою негайно після проголошення рішення.

Повне рішення суду буде складено не пізніше 19.10.2018 р.

Повне рішення суду складено 17.10.2018 р.

Суддя Л. А. Макаренко