Постанова

від 17.10.2018 по справі 629/3455/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 629/3455/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії :

головуючого судді: Калитки О. М.

суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С.,

за участю відповідача Мізіна А.О.,

за участю представника відповідача Алексенко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 07.09.2018, суддя І інстанції Попов О.Г., місце складання м. Лозова, повний текст складено 07.09.18 по справі № 629/3455/18

за позовом ОСОБА_3

до Державного інспектора Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Мізіна А.О. , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області

про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з адміністративним позовом до Державного інспектора Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Харківській області Мізіна Андрія Олександровича, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому просив суд визнати незаконною та скасувати постанову суб'єкта владних повноважень № 212-ДК/0201По/08/01/-18 від 15.06.2018 року про визнання винним ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 53-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 170 грн. 00 коп., а також закрити провадження по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на, те що 18.06.2018 він отримав вищезазначену постанову, в якій було зазначено, що він допустив порушення вимог ст. 125, 126 Земельного кодексу України, а саме самовільне зайняття земельної ділянки с/г призначення, кадастровий номер НОМЕР_1 та її використання без документів, що посвідчують право власності чи право користування нею. Він визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 170 грн. 00 коп. Складанню адміністративного протоколу передувала перевірка вимог земельного законодавства, за результатами якої складено акт перевірки та припис про усунення порушено вимог законодавства. Дії вищезазначеного державного інспектора Мізіна А.О. вважає неправомірними, а постанову від 15.06.2018 незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки посадовою особою контролюючого органу порушено процесуальний порядок складання протоколу та ухвалення рішення (ст.ст.254, 256, 268 КУпАП); порушено процесуальний порядок призначення та проведення перевірки, результатами якої контролюючий орган обґрунтовує порушення земельного законодавства (ст.125-126 ЗК України); посадова особа контролюючого органу невірно встановила обставини (ст.280 КУпАП), які підлягають доказуванню.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 07.09.2018 року у справі № 629/3455/18 задоволено адміністративний позов ОСОБА_3 до державного інспектора Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Харківській області Мізіна Андрія Олександровича, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання незаконною та скасування постанови суб'єкта владних повноважень № 212-ДК/0201По/08/01/-18 від 15.06.2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності.

Скасовано постанову від 15 червня № 212-ДК/0201По/08/01/-18 про визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн.

Провадження по даній справі про адміністративне правопорушення закрито.

Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що заперечує щодо обставин, викладених в апеляційній скарзі, оскільки вони не відповідають дійсності, а докази, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків не відповідають критеріям належності та допустимості, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали, просили суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, причини неявки не повідомив.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача та представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, 06.06.2018 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Мізіним А.О. складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки №212- ДК/357/АП/09/01/-18, відповідно до якого було встановлено, що земельна ділянка, яка розташована поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 6323988500:03:000:0001 за межами населених пунктів, на території Яковлівської сільської ради Лозівського району Харківської області площею 17,2280 га використовується громадянином ОСОБА_3 для вирощування сільськогосподарської культури - озимої пшениці в порушення статей 125,126 Земельного Кодексу України без документів, що посвідчують право власності чи користування нею (а.с. 9).

На підставі зазначеного акту, державним інспектором Мізіним А.О. відносно ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення від 06.06.2018 року за № 212-ДК/0198П/07/01/-18 за порушення статей 125, 126 Земельного Кодексу України (а.с.12-13).

Постановою державного інспектора Мізіна А.О. від 15 червня (без зазначення року) №212-ДК/0201По/08/01/-18 ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КупАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді 170,00 грн. (а.с. 15-16).

У постанові зазначено, що позивач порушив вимоги ст.ст. 125, 126 Земельного Кодексу України, а саме використовував земельну ділянку, яка розташована поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 6323988500:03:000:0001 за межами населених пунктів, на території Яковлівської сільської ради Лозівського району Харківської області без документів, що посвідчують право власності чи користування нею.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів на підтвердження дотримання процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності та забезпечення його прав на об'єктивний та справедливий розгляд справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ст. 4 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

У відповідності до п.п. 25-1 п. 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. №15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Згідно ч. 1 ст. 244 КУпАП центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням законодавства у сфері використання та охорони земель і порядку та умов ведення насінництва та розсадництва, правил технічної експлуатації самохідних сільськогосподарських машин і правил техніки безпеки під час їх експлуатації (статті 52 - 53-4, 54-56, 104-1, 108 та 188-5).

Відповідно до ст. 53-1 КУпАП самовільне зайняття земельної ділянки тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно ст.ст. 248, 249 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин. Справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.

Відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Згідно ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Як встановлено з матеріалів справи, в протоколі про адміністративне правопорушення від 06.06.2018 року за № 212-ДК/0198П/07/01/-18 відсутній підпис ОСОБА_3 та запис про відмову від підписання протоколу.

Таким чином, справу про адміністративне правопорушення розглянуто відповідачем за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

При цьому, колегія суддів вказує, що матеріали справи не містять доказів своєчасного та належного сповіщення позивача про місце і час розгляду його справи.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постановою державного інспектора Мізіна А.О. від 15 червня (без зазначення року) №212-ДК/0201По/08/01/-18 ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КупАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді 170,00 грн. (а.с. 15-16).

У постанові зазначено, що позивач порушив вимоги ст.ст. 125, 126 Земельного Кодексу України, а саме використовував земельну ділянку, яка розташована поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 6323988500:03:000:0001 за межами населених пунктів, на території Яковлівської сільської ради Лозівського району Харківської області без документів, що посвідчують право власності чи користування нею.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна стороно повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, відповідачем в порушення ст. 77 КАС України не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, що відповідач використовував земельну ділянку, яка розташована поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 6323988500:03:000:0001 за межами населених пунктів, на території Яковлівської сільської ради Лозівського району Харківської області без документів, що посвідчують право власності чи користування нею.

Крім того, відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що він не є суб'єктом вказаного правопорушення і не має відношення до використання вказаної земельної ділянки.

При цьому, судовим розглядом підтверджено, що позивачу не було роз'яснено його права, передбачені ст. 268 КУпАП, не надано можливості ознайомитися з матеріалами справи та надати пояснення.

Згідно ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що належних і достатніх доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення передбаченого ст. 53-1 КУпАП, відповідачем до суду не надано, натомість матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів, приходить до висновку що під час винесення оскаржуваної постанови відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було доведено правомірність прийнятого ним рішення, та не спростовано доводів позивача пропорушення відповідачем права позивача на справедливий та неупереджений розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова державного інспектора Мізіна А.О. від 15 червня (без зазначення року) №212-ДК/0201По/08/01/-18 є протиправною та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 07.09.2018 року у справі № 629/3455/18 відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 07.09.2018 по справі №629/3455/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)О.М. Калитка Судді (підпис) (підпис) В.А. Калиновський З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 17.10.2018.