Рішення

від 04.10.2018 по справі 503/490/18

КОДИМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 503/490/18

Провадження № 2/503/359/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2018 року Кодимський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Сердюк Б.С.,

при секретарі Клемпуш Ю.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кодима у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Селянського (фермерського) господарства "ІРЕН+" про визнання недійсним договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до СФГ "Ірен+" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки. Позовні вимоги мотивовані тим, що він є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Грабівської сільської ради Кодимського району Одеської області. Вказана земельна ділянка використовується відповідачем на підставі договору оренди від 23 серпня 2016 року, який позивач не підписував та який через відсутність в ньому істотної умови - орендної плати, її розміру та порядку виплати, є недійсним.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та з підстав викладених в позовній заяві, просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, вказавши, що в п.п.5.1 та 5.2 наявного у відповідача примірника договору оренди земельної ділянки від 23 серпня 2016 року вказано, що орендна плата за рік становить 5% від нормативно-грошової оцінки землі, яка виплачується в грошовій формі в національній валюті України. Крім цього, пунктом 5.3 цього договору сторони передбачили можливість індексації розміру орендної плати. Отже, сторонами досягнуто згоди щодо передбаченої законом істотної умови оренди землі - орендної плати, її розміру, строків та порядку виплатити, а також її індексації, тому вимоги позивача вважає безпідставними та в задоволенні позову просить відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки кадастровий номер 5122581600:01:001:0290, площею 1.93 га., яка розташована на території Грабівської сільської ради Кодимського району Одеської області і належить йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД №060280, виданого Кодимською районною державною адміністрацією Одеської області 11 березня 2004 року.

Зазначена земельна ділянка на умовах оренди перебуває в користуванні СФГ "Ірен+" відповідно до договору оренди від 23 серпня 2016 року, укладеного між ОСОБА_3 (орендодавець) та СФГ "Ірен+".

В своєму позові ОСОБА_3 просить визнати зазначений договір оренди земельної ділянки недійсним, оскільки він його не підписував. Крім того, вказаний договір не містить передбаченої ч.1 ст.15 Закону України Про оренду землі істотної умови оренди землі у вигляді розміру орендної плати, через що, на думку позивача, є недійсним.

Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі від 6 жовтня 1998 року №161-XIV (в чинній на день укладення договору оренди редакції Закону №191-VIII від 12.02.2015 року).

Відповідно до ст.1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст.13 цього Закону договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Зокрема, згідно із ч.1 ст.15 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент укладення спірного договору оренди - 23 серпня 2016 року) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ст.22 цього закону орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. При цьому, розрахунок в натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Частиною 1 ст. 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно з ч.5 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

12 жовтня 2016 року Центром з надання адміністративних послуг при Кодимській районній державній адміністрації за СФГ "ІРЕН+" було зареєстровано право оренди належної позивачеві земельної ділянки.

Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів.

Визнання правочину недійсним є одним із способів захисту прав на землю, передбаченим ч. 3 ст. 152 ЗК України.

При цьому, в земельному законодавстві відсутні норми щодо наслідків недійсності угод, тому застосуванню підлягають норми цивільного права щодо визнання правочинів недійсними, а також щодо наслідків такого визнання (статті 203, 215, 228 ЦК України).

В постановах Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року (справа №6-94ц13), від 04 лютого 2015 року (справа №6-233цс14) та від 09 грудня 2015 року (№6-849цс15) міститься правовий висновок про те, що у справі про визнання недійсним договору оренди землі з підстав відсутності в ньому істотної умови, передбаченої ч.1 ст.15 ЗУ Про оренду землі , необхідно встановити факт порушення права орендодавця у зв'язку з відсутністю в договорі істотних умов, визначити істотність цих умов, а також з'ясувати, у чому саме полягає порушення законних прав орендодавця.

Тобто, у разі встановлення факту відсутності в договорі оренди землі передбаченої ч.1 ст.15 ЗУ "Про оренду землі" істотної умови, якщо це суттєво порушує законне право орендодавця, договір оренди землі визнається недійсним.

Вимоги позивача щодо відсутності у договорі оренди від 23 серпня 2016 року передбаченої ч. 1 ст.15 Закону "Про оренду землі" істотної умови у вигляді орендної плати та її розміру підтверджуються наявним у позивача примірником договору, а також наявним в реєстраційній справі Центру надання адміністративних послуг при Кодимській РДА третім примірником договору (номер запису про право в державному реєстрі прав №17033614 від 12 жовтня 2016 року, відповідна інформація розміщена на загальнодоступному ресурсі - в Державному земельному кадастрі Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за посиланням: http://land.gov.ua), жоден з яких в п.5.2 не містить відомостей про розмір орендної плати.

Щодо порушення прав орендодавця та істотності цього порушення, слід зазначити, що відсутність в договорі оренди розміру орендної плати - однієї з істотних умов договору оренди, призвела до неможливості отримання позивачем чітко визначеної орендної плати - як в грошовій, так і в натуральній формі.

При цьому, про відсутність чітко визначеного розміру орендної плати свідчить і лист відповідача від 09 січня 2018 року, в якому директор СФГ ОСОБА_4 вказав про нібито наявність в договорі оренди землі від 23 серпня 2016 року розміру орендної плати, який складає 5 відсотків від нормативно-грошової оцінки землі, розмір якої відповідно до п.2.3 договору складає 53583,80 грн.

В цьому листі представник відповідача вказав, що розмір орендної плати за 2017 рік у грошовій формі складає 5000 грн., що являє собою близько 10% від нормативно-грошової оцінки землі, оскільки 5% від нормативно-грошової оцінки землі складає 2680 грн.

Отже, в листі відповідача йдеться про два різних розміри орендної плати, зокрема: 5% нормативно-грошової оцінки землі, тобто 2679,19 грн. та 5000 грн., тобто 9,3% нормативно-грошової оцінки землі, що вказує на те, що відсутнє чітке визначення розміру орендної плати, яку відповідач повинен сплачувати позивачу на підставі спірного договору.

Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, суд приходить до висновку, що сторони не дійшли у встановленому законом порядку згоди про умови, які визначені істотними для договорів оренди землі, щодо розміру орендної плати, що є підставою для визнання договору недійсним, тому саме з цих підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.

Належних доказів щодо підписання або непідписання позивачем спірного договору сторонами не було надано.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір сплачений позивачами при зверненні до суду з позовом.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 (місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Селянського (фермерського) господарства "ІРЕН+" (місце знаходження с. Грабове Кодимський район Одеська область, ЄДРПОУ 30820036) про визнання недійсним договору оренди землі задовольнити.

Договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5122581600:01:001:0290 укладений 23.08.2016 року між ОСОБА_3 та Селянським фермерським господарством "ІРЕН+", зареєстрований 12.10.2016 року, визнати недійсним.

Стягнути з Селянського фермерського господарства "ІРЕН+" на користь ОСОБА_3 судовий збір, сплачений при зверненні до суду з позовом, в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області, через Кодимський районний суд Одеської області, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Повне рішення суду складено 09 жовтня 2018 року.

Суддя Б.С. Сердюк