Постанова

від 18.04.2019 по справі 503/490/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1557/19

Номер справи місцевого суду: 503/490/18

Головуючий у першій інстанції Сердюк Б.С.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2019 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 503/490/18

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Драганової Ю.С.,

учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 ,

- відповідач - Селянське (фермерське) господарство "ІРЕН+",

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Селянського (фермерського) господарства "ІРЕН+" про визнання недійсним договору оренди землі, заапеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства "ІРЕН+" на рішення Кодимського районного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Сердюк Б.С. о 14 годині 57 хвилині 04 жовтня 2018 року , повне рішення складено 09 жовтня 2018 року,

встановив:

У березні 2018 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить визнання недійсним укладений 23.08.2016 р. з селянським (фермерським) господарством ІРЕН+ (далі - СФГ ІРЕН+ договір оренди земельної ділянки, площею - 1,93 га., кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована на території Грабівської сільської ради Кодимського району Одеської області.

ОСОБА_2 обґрунтовує свої вимоги тим, що він є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Грабівської сільської ради Кодимського району Одеської області. Вказана земельна ділянка використовується відповідачем на підставі договору оренди від 23.08.2016 року, який він не підписував, в якому відсутня така істотна умова, як розмір орендної плати, порядок її виплати.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі. За викладених у позовній заяві підстав просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки.

Представник відповідача - ОСОБА_3 . в судовому засіданні позов не визнав.

Рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 04 жовтня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Договір оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 укладений 23.08.2016 року між ОСОБА_2 та СФГ "ІРЕН+", зареєстрований 12.10.2016 року, визнано недійсним.

Стягнуто з СФГ "ІРЕН+" на користь ОСОБА_2 судовий збір, сплачений при зверненні до суду з позовом, у розмірі - 704,80 грн..

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони не дійшли у встановленому законом порядку згоди про умови, які визначені істотними для договорів оренди землі, щодо розміру орендної плати, що є підставою для визнання договору недійсним, тому саме з цих підстав позовні вимоги підлягають задоволенню (а. с. 107 - 110).

СФГ ІРЕН+ в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 ..

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянтвказує на те, що є такими що не відповідають дійсності висновки суду про те, що сторони не дійшли у встановленому законом порядку згоди про умови, які визначені істотними для договорів оренди землі щодо розміру орендної плати, що є підставою для визнання договору недійсним.

Представник апелянта в судовому засіданні доводи та вимоги апеляційної підтримав у повному обсязі.

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщений належним чином. Причин неявки суду не повідомив. Заяв та клопотань не надав.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у як найскорішому вирішені спору, освідомленість учасників справи про ї розгляд, думку осіб, які прийняли участь у судовому засіданні про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників справи, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності її інших учасників.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції на підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів дійшов правильного вищевказаного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. 792, 638, 216, 210, 203, 15 ЦК України, ст. ст. 1, 13, 15, 21, 22 Закону України Про оренду землі , ст. 152 ЗК України) та процесуального (ст. ст. 141, 264, 265 ЦПК України) права.

Між сторонами виникли правовідносини щодо оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, який регулює пов`язані з орендою землі правовідносини, є Закон України Про оренду землі від 6 жовтня 1998 року №161-XIV (в чинній на день укладення договору оренди редакції Закону №191-VIII від 12.02.2015 року).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 цього Закону договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Зокрема, згідно із ч.1 ст.15 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент укладення спірного договору оренди - 23 серпня 2016 року) істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ст. 22 цього закону орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі.

При цьому, розрахунок в натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Частиною 1 ст. 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно з ч. 5 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів.

Визнання правочину недійсним є одним із способів захисту прав на землю, передбаченим ч. 3 ст. 152 ЗК України.

При цьому, в земельному законодавстві відсутні норми щодо наслідків недійсності угод, тому застосуванню підлягають норми цивільного права щодо визнання правочинів недійсними, а також щодо наслідків такого визнання (статті 203, 215, 228 ЦК України).

Верховним Судом України у постановах від 25 грудня 2013 року (справа №6-94ц13), від 04 лютого 2015 року (справа №6-233цс14) та від 09 грудня 2015 року (№6-849цс15) висловив правовий висновок про те, що у справі про визнання недійсним договору оренди землі з підстав відсутності в ньому істотної умови, передбаченої ч. 1 ст. 15 ЗУ Про оренду землі , необхідно встановити факт порушення права орендодавця у зв`язку з відсутністю в договорі істотних умов, визначити істотність цих умов, а також з`ясувати, у чому саме полягає порушення законних прав орендодавця.

Тобто, у разі встановлення факту відсутності в договорі оренди землі передбаченої ч. 1 ст. 15 ЗУ "Про оренду землі" істотної умови, якщо це суттєво порушує законне право орендодавця, договір оренди землі визнається недійсним.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 на праві приватної власності володіє земельною ділянкою, площею - 1,93 га., розташованою на території Грабівської сільської ради, наданою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с.16).

Матеріали справи містять копію та оригінал Договору оренди земельної ділянки для сільськогосподарських потреб від 23.08.2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та СФГ Ірен+ , відповідно до умов якого ОСОБА_2 передає в оренду вищевказану земельну ділянку. В цих примірниках Договору у п. 5.2 вбачається, що розмір орендної плати у договорі не прописаний (а. с. 17, 34, 35).

Окрім того, матеріали справи містять копію примірника Договору оренди земельної ділянки для сільськогосподарських потреб від 23.08.2016 року, наданого СФГ Ірен+ , в якому у п. 5.2 зазначено, що сторони погодили розмір орендної плати земельної ділянки за рік у розмірі - 5 відсотків від нормативної грошової оцінки, визначеної на дату укладення договору (а. с. 50 - 53).

12 жовтня 2016 року Центром з надання адміністративних послуг при Кодимській районній державній адміністрації за СФГ "ІРЕН+" було зареєстровано право оренди належної позивачеві земельної ділянки (а. с. 21).

Судом першої інстанції вірно встановлено факт відсутності чітко визначеного розміру орендної плати з посиланням на лист СФГ ІРЕН+ від 09 січня 2018 року, в якому директор СФГ Бушанський ОСОБА_4 вказав про наявність в договорі оренди землі від 23 серпня 2016 року розміру орендної плати, який складає - 5 відсотків від нормативно-грошової оцінки землі, яка відповідно до п.2.3 договору складає - 53 583,80 грн..

В цьому листі представник відповідача вказав, що розмір орендної плати за 2017 рік у грошовій формі складає - 5 000 грн., що являє собою близько 10% від нормативно-грошової оцінки землі, оскільки 5% від нормативно-грошової оцінки землі складає - 2 680 грн..

Отже, в листі відповідача йдеться про два різних розміри орендної плати, зокрема: 5% нормативно-грошової оцінки землі, тобто у сумі - 2 679,19 грн., та у сумі - 5 000 грн., тобто - 9,3% нормативно-грошової оцінки землі, що вказує на те, що відсутнє чітке визначення розміру орендної плати, яку відповідач повинен сплачувати позивачу на підставі спірного договору.

Колегія суддів також приймає до уваги, що у примірниках договору оренди, які були надані позивачем та витребувано від реєстратора розмір орендної плати не вказано (а. с. 34 - 35, 40 - 43).

Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відносно того, що суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку, що сторони не дійшли у встановленому законом порядку згоди про умови, які визначені істотними для договорів оренди землі щодо розміру орендної плати, що є підставою для визнання договору недійсним не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Таким чином, апеляційна скарга СФГ Ірен+ є безпідставною, а тому її треба залишити без задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів СФГ Ірен+ а також для прийняття доводів апеляційної скарги останнього у суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив :

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "ІРЕН+"- залишити без задоволення.

Рішення Кодимського районного суду Одеської області від 04 жовтня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 10 травня 2019 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе