Постанова

від 10.10.2018 по справі 522/409/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 522/409/17

провадження № 61-41236св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: АнтоненкоН. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І. ,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_4, виробничо-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю Теплоприбор ,

відповідачі: ОСОБА_5, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу СавченкоСвітлана Володимирівна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Дєордієва Ірина Вікторівна, товариство з обмеженою відповідальністю Люксак , ОСОБА_8, товариство з обмеженою відповідальністю Модерн-Трейд ,

третя особа - ОСОБА_9,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_4 та виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю Теплоприбор на постанову апеляційного суду Одеської області від 07 червня 2018 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Калараш А.А., Таварткіладзе О.М.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ОСОБА_4 та виробничо-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю Теплоприбор (далі - ВК ТОВ Теплоприбор ) звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Савченко С. В., приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дєордієвої І. В., товариства з обмеженою відповідальністю Люксак (далі - ТОВ Люксак ), ОСОБА_8, товариства з обмеженою відповідальністю Модерн-Трейд (далі - ТОВ Модерн-Трейд ), доповнивши який просили: 1) визнати договір позики від 17 червня 2014 року припиненим з 07 липня 2016 року у зв'язку з його виконанням; 2) визнати договір іпотеки припиненим з 07 липня 2016 року у зв'язку з припиненням основного зобов'язання; 3) скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності номер 17049308; 4) скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності номер 17059934; 5) відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності на об'єкт нерухомого майна, нежилі приміщення продовольчого магазину, що знаходяться по АДРЕСА_1, за власником ВК ТОВ Теплоприбор ; 6) визнати недійсним договір іпотеки від 25 жовтня 2016 року; 7) скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку номер 17084436; 8) скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію обтяжень номер 17084364; 9) визнати недійсним договір оренди від 15 грудня 2016 року; 10) скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію іншого речового права номер 18057727; 11) визнати недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна від 24 жовтня 2016 року; 12) витребувати у ТОВ Люксак на користь ВК ТОВ Теплоприбор зазначені нежилі приміщення продовольчого магазину; 13) стягнути з відповідачів витрати із сплати судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог посилалися на те, що 17 червня 2014 року ОСОБА_4 (позичальник) та ОСОБА_5 (позикодавець) уклали договір позики, на забезпечення виконання якого 17 червня 2014 року між ВК ТОВ Теплоприбор та ОСОБА_5 укладено договір іпотеки, за умовами якого товариство передало в іпотеку ОСОБА_5 вищезазначені нежилі приміщення продовольчого магазину.

ОСОБА_4 зазначала про те, що свої зобов'язання за договором позики вона виконала в повному обсязі, що підтверджується наявним у неї оригіналом розписки, а тому вважає, що договір позики та договір іпотеки є припиненими.

Заперечуючи факт повернення грошових коштів за договором позики, ОСОБА_5 звернув стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, набувши право власності на предмет іпотеки, та того ж дня передав це майно до статутного капіталу ТОВ Люксак , яке 25 жовтня 2016 року передало його в іпотеку ОСОБА_8, виступивши майновим поручителем ОСОБА_9, а 15 грудня 2016 року майно передано в оренду ТОВ Модерн-Трейд .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2017 року позов задоволено, визнано договір позики грошових коштів від 17 червня 2014 року припиненим з 07 липня 2016 року у зв'язку з його повним виконанням; визнано договір іпотеки від 17 червня 2014 року припиненим з 07 липня 2016 року у зв'язку з припиненням основного зобов'язання; скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності номер 17049308; визнано недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна від 24 жовтня 2016 року; скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності номер 17059934; відновлено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності на об'єкт нерухомого майна за власником ВК ТОВ Теплоприбор ; визнано недійсним іпотечний договір від 25 жовтня 2016 року; скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку номер 17084436; скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію обтяжень номер 17084364; визнано недійсним договір оренди від 15 грудня 2016 року; скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію іншого речового права номер 18057727; витребувано у ТОВ Люксак на користь ВК ТОВ Теплоприбор нежилі приміщення продовольчого магазину, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення районного суду мотивовано тим, що ОСОБА_4 свої зобов'язання за договором позики, укладеним з ОСОБА_5, виконала повністю, тому договір позики та договір іпотеки від 17 червня 2014 року, який було укладено на забезпечення належного виконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань за договором позики, є припиненими. Решта правочинів укладені після припинення дії договору іпотеки від 17 червня 2014 року, тому вони підлягають скасуванню із застосуванням відповідних наслідків недійсності правочинів, а спірні нежитлові приміщення, що були предметом іпотеки, підлягають поверненню його власнику ВК ТОВ Теплоприбор .

Постановою апеляційного суду Одеської області від 07 червня 2018 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_4 не надала доказів на підтвердження виконання нею зобов'язання за договором позики від 17 червня 2014 року. Решта позовних вимог є похідними від визнання договорів позики та іпотеки припиненими, а тому задоволенню також не підлягають.

У касаційних скаргах, поданих 18 липня 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_4 та ВК ТОВ Теплоприбор просять скасувати постанову апеляційного суду Одеської області від 07 червня 2018 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційні скарги мотивовані тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Власноруч написана ОСОБА_4 розписка від 17 червня 2014 року про отримання від ОСОБА_5 грошових коштів, видана нею кредиторові одночасно з укладеним договором позики, та повернута ним, беззаперечно свідчить про виконання договору позики, оскільки це відповідає частині третій статті 545 ЦК України, однак апеляційний суд не погодився з таким висновком суду першої інстанції всупереч норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Постанова апеляційного суду не містить будь-яких висновків щодо решти заявлених вимог, у тому числі щодо порушення процедури звернення стягнення на іпотечне майно, передбаченої як іпотечним договором так і Законом України Про іпотеку . Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим.

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Приморського районного суду м. Одеси.

31 серпня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

12 вересня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_5 на касаційну скаргу мотивований тим, що постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, прийнята з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права. Умовами укладеного договору позики не передбачено оформлення розписки на підтвердження повернення боргу. Згідно з пунктом 6 договору позики повернення позики повинно бути здійснено фактичним переданням грошових коштів, однак ОСОБА_4 таких доказів не надала, борг не повернула, що стало підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно з умовами іпотечного договору.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж саму суму грошових коштів.

Суди встановили, що 17 червня 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено договір позики грошових коштів, за умовами якого ОСОБА_5 як позикодавець передав до підписання цього договору ОСОБА_4 як позичальнику грошові кошти в сумі 23 496 188 грн на строк до 17 червня 2024 року, при цьому за домовленістю сторін позичальник зобов'язалася повернути борг за першою вимогою позикодавця протягом шести місяців з дня такої вимоги.

В забезпечення виконання ОСОБА_4 вимог укладеного договору позики 17 червня 2014 року між ОСОБА_5 та ВК ТОВ Теплоприбор укладено іпотечний договір, за умовами якого ВК ТОВ Теплоприбор передало в іпотеку ОСОБА_5 об'єкт нерухомості, а саме: нежилі приміщення продовольчого магазину, загальною площею 1105,0 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

07 липня 2016 року ОСОБА_5 надіслав ОСОБА_4 письмову вимогу про повернення позики до 07 січня 2017 року.

На підтвердження виконання зобов'язання за договором позики ОСОБА_4 надала оригінал власноруч написаної нею розписки про отримання у ОСОБА_5 грошових коштів у розмірі 23 496 188 грн, яка частково дублює умови укладеного договору позики.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Апеляційний суд установив, що відповідно до пункту 6 договору позики повернення позики повинно бути здійснено за адресою: АДРЕСА_2, фактичним переданням коштів.

Відповідно до частин першої - третьої статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

Борговим документом у цій справі є договір позики, укладений 17 червня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Представлений суду оригінал розписки від 17 червня 2014 року про отримання ОСОБА_4 у ОСОБА_5 грошових коштів не є борговим документом у цій справі, а тому наявність цього документа у ОСОБА_4 не підтверджує виконання нею свого обов'язку за договором позики.

Ураховуючи наведене, висновок апеляційного суду про те, що написана ОСОБА_4 розписка не є належним та допустимим доказом виконання зобов'язання за договором позики грошових коштів від 17 червня 2014 року, є обґрунтованим.

Відповідно до вимог частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Належних та допустимих доказів виконання умов укладеного договору позики ОСОБА_4 не надала.

Згідно з частиною п'ятою статті 3 Закону України Про іпотеку іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

В обґрунтування позовних вимог позивачі просили визнати іпотечний договір припиненим у зв'язку з виконанням договору позики, на забезпечення якого він був укладений.

Установивши, що зобов'язання за договором позики не виконано, а іпотечний договір має похідний характер від укладеного договору позики, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення вимоги про визнання договору іпотеки припиненим.

Позовні вимоги про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності номер 17049308; скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності номер 17059934; відновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності на об'єкт нерухомого майна, нежилі приміщення продовольчого магазину, що знаходяться по АДРЕСА_1, за власником ВК ТОВ Теплоприбор ; визнання недійсним договору іпотеки від 25 жовтня 2016 року; скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про іпотеку номер 17084436; скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію обтяжень номер 17084364; визнання недійсним договору оренди від 15 грудня 2016 року; скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію іншого речового права номер 18057727; визнання недійсним акта приймання-передачі нерухомого майна від 24 жовтня 2016 року; витребування у ТОВ Люксак на користь ВК ТОВ Теплоприбор зазначених нежилих приміщень продовольчого магазину прямо залежать від вирішення позовних вимог про визнання договорів позики та іпотеки припиненими, тому висновок апеляційного суду про відмову в їх задоволенні є привильним.

Вирішуючи спір між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судові рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про порушення процедури звернення стягнення на іпотечне майно не заслуговують на увагу, оскільки як на підставу для задоволення позовної вимоги про визнання договору іпотеки припиненим позивачі зазначали про припинення основного зобов'язання, на забезпечення виконання якого було укладено цей договір іпотеки, а не з підстав порушення процедури звернення стягнення на іпотечне майно проведеної в позасудовому порядку.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду апеляційної інстанції, оскільки ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судом з додержанням норм процесуального права, доказів належного виконання умов укладеного договору позики не надано. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_4 та виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю Теплоприбор залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Одеської області від 07 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В.І. Крат