Рішення

від 11.10.2018 по справі 909/607/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.10.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/607/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Грица Ю. І. ,

секретар судового засідання Максимів Н. Б.,

за участю:

від позивача: Лапіда О.Б. - представник, (довіреність від 01.08.2018);

від відповідача: не з"явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью-Йорк Франшиза", вул.Скочня,15,смт.Брюховичі,м.Львів, Львівська область,79491

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Волошанського Володимира Юрійовича АДРЕСА_1,76018

про про захист права інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг, стягнення заборгованості та штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Нью-Йорк Франшиза" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ФОП Волошанського Володимира Юрійовича про захист права інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг та стягнення заборгованості та штрафних санкцій в сумі 134717,75грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок неналежного виконання умов договору комерційної концесії (франчайзингу) № 37-ФН від 01.05.2013 в частині сплати Роялті у розмірі 2 % від щомісячного валового доходу загального доходу Франчайзера, отриманого за календарний місяць ведення бізнесу у відповідача виникла заборгованість в сумі 134717,75грн., у зв'язку з чим просить суд заборонити відповідачу ФОП Волошанському В.Ю. здійснювати будь-яке використання знаку для товарів і послуг торгової марки ІНФОРМАЦІЯ_1 у господарській діяльності без дозволу ТОВ "Нью-Йорк Франшиза"; зобов"зати відповідача ФОП Волошанського В.Ю. зняти вивіски та рекламу, на яких використовується торгова марка ІНФОРМАЦІЯ_1, припинити використання основного асортименту товарів, обладнання, уніформи, посуду, що використовується відповідачем у своїй господарській діяльності під брендом торгова марка ІНФОРМАЦІЯ_1, а також привести приміщення за адресою: АДРЕСА_3 до такого стану, щоб споживач не асоціював це приміщення з Франчайзинговою мережею ІНФОРМАЦІЯ_1; стягнути з ФОП Волошанського В.Ю. заборгованість в сумі 6717,75 грн., штраф в сумі 80000 грн. нарахований відповідно до п. 10-04 № 37-ФН та штраф в сумі 48000 грн. нарахований відповідно до п. 10-05 № 37-ФН.

Ухвалою суду від 18.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.08.2018.

Ухвалами суду від 09.08.2018 та від 04.09.2018 відкладено підготовче засідання відповідно на 04.09.2018 та на 20.09.2018.

Ухвалою суду від 20.09.18 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.10.18.

Судове засідання 11.10.18 проведено з використанням системи відеоконференцзв"язку. Представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві, просить суд позов задоволити.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з"явився, повноважного представника не направив, відзиву на позов не подав. Ухвали суду від 18.07.18,09.08.18,15.08.18, 04.09.18, 20.09.2018, повернулися на адресу суду із зазначенням на довідці поштового зв"язку "за закінченням встановленого строку зберігання". Згідно відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем проживання Фізичної особи-підприємця Волошанського Володимира Юрійовича є: АДРЕСА_1, а відтак, відповідач вважається повідомленим належним чином про дату час та місце розгляду справи. За таких обставин, враховуючи те, що відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, суд, вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши документи і матеріали, подані позивачем, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 86 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, із врахуванням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

01.05.13 між Товариством з обмеженою відповідальністю Нью-Йорк Франшиза ( Франчайзер ) та фізичною особою - підприємцем Волошанським Володимиром Юрійовичем ( Франчайзі ) було укладено Договір комерційної концесії (Франчайзингу) № 37- ФН. Відповідно до п. 2-01 вказаного Договору № 37-ФН, Франчайзер погоджується на вступ Франчайзі до Франчайзингової мережі New-York-Street-Ріzzа для ведення бізнесу Франчайзера. Такий вступ зобов'язує Франчайзі використовувати на умовах Невикkючного права Систему. Торгову марку Франчайзера (визначення понять система та торгова марка викладено у статті 1 Договору № 37-ФН).Відповідно до п. 2-02 Договору № 37-ФН , Франчайзер на строк дії Договору надає Франчайзі право:- вести бізнес Франчайзера;

- використовувати ТМ ІНФОРМАЦІЯ_1 ;- використовувати систему Франчайзера;

- використовувати документацію та інші матеріали, що надаватимуться Франчайзером.

Також, 01 травня 2013 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю Нью-Йорк Франшиза ( Ліцензіар ) та фізичною особою - підприємцем Волошанським Володимиром Юрійовичем ( Ліцензіат ) було укладено ліцензійний Договір № 37-ТЗН про використання знаків для товарів і послуг. Згідно п. 2-01 даного Договору № 37-ТЗН, Ліцензіар, володіючи правами на Товарні знаки, надає Ліцензіатові на строк дії Договору за винагороду Невиключну ліцензію на користування Товарними знаками згідно Франчайзингового договору. Франчайзинговий договір, згідно ст. 1 Договору № 37-ТЗН , визначено як Договір комерційної концесії (франчайзингу) № 37-ФН від 01 травня 2013 року, що укладений між Ліцензіаром та Ліцензіатом про право участі Ліцензіата у франчайзинговій мережі New-York-Street-Ріzzа . Відповідно до п. 5-01. Договору № 37-ТЗН, припинення дії договору відбувається виключно разом із припиненням дії Франчайзингового договору і згідно з ним, незалежно від того, згідно якого з цих договорів припиняється дія Договору. А відповідно до п. 6-01. даного договору, він набирає чинності з дати його підписання та діє протягом дії Франчайзингового договору. Зазначена у Договорах № 37-ФН та № 37-ТЗН торгова марка є власністю ТОВ Нью-Йорк Франшиза , що підтверджується свідоцтвом на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 від 25.12.2012р.; свідоцтвом на знак для товарів і послуг № НОМЕР_3 від 25.12.2012р.; свідоцтвом на знак для товарів і послуг № НОМЕР_4 від 25.02.2013р.; свідоцтвом на знак для товарів і послуг N° НОМЕР_5 від 25.02.2012р., що додаються до вказаних договорів.

Відповідно до п.3-02. Договору № 37-ФН між його Сторонами було досягнуто домовленостей про те, що кожного місяця, починаючи з дати відкриття (дати, з якої Франчайзі починає вести Бізнес в Приміщенні), останній сплачує на користь Франчайзера Роялті у розмірі 2% від щомісячного валового доходу (загального доходу Франчайзера, отриманого за календарний місяць ведення Бізнесу). Сплата Роялті здійснюється Франчайзі щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним (п.3,- 03. Договору № 37-ФН).

Як зазначає позивач, з моменту підписання Договору № 37-ФН та до травня 2017 року зобов'язання по сплаті Роялті виконувались відповідачем належним чином. Однак, останній платіж по Договору № 37-ФН було зроблено відповідачем 12 травня 2017 року (п/д №2РL766982 на суму 516 грн. 75 коп.) і з цього часу та до дня звернення до суду з позовом, відповідач не здійснював сплату Роялті, продовжуючи при цьому безпідставно вести бізнес в приміщенні, розташованому за адресою АДРЕСА_3, та використовуючи ТМ ІНФОРМАЦІЯ_1 . А відтак, на думку позивача, має місце неналежне виконання Франчайзі умов Договору № 37-ФН, що відповідно до п.7- 01. надає Франчайзеру право на застосування до Франчайзі штрафних санкцій, передбачених чинним законодавством та даним Договором.

Згідно умов п.8-07.(б) Договору № 37-ФН, Франчайзі зобов'язаний щомісяця надавати Франчайзеру звіт про щомісячний валовий дохід не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним. Дана інформація необхідна для визначення правильності нарахування та оплати сум Роялті, які мають бути сплачені відповідно до п.3-02 цього Договору. Однак, як зазначено в позові,починаючи з травня 2017 року, відповідач не виконує взяті на себе по Договору № 37-ФН зобов'язання, та не надає Позивачу звіт про щомісячний валовий дохід, у зв'язку із чим позивач не може остаточно розрахувати суму боргу, що повинен сплатити відповідач на користь позивача починаючи з травня 2017 року.

Умовами пункту 11-012 Договору № 37-ФН визначено, що договір набуває сили з моменту його підписання сторонами і діє протягом п'яти років. Як свідчать зібрані у справі матеріали, позивач неодноразово звертався на адресу відповідача із листами, в яких повідомляв про припинення дії договору, просив припинити використання торгової марки, надати звіти про щомісячний валовий дохід та сплатити заборгованість( листи-вимоги №2 від 26.03.18, №3 від 05.04.18; листи-повідомлення про припинення дії договору № 37-ФН з моменту складення повідомлення №5 від 25.04.18, №6 від 25.04.18) . А також, керуючись п. 10-03 Договору № 37-ФН, позивач вимагав протягом десяти робочих днів з дати припинення дії Договору припинити експлуатацію Бізнесу, користування об'єктами права інтелектуальної власності Франчайзера, зняти вивіски та рекламу, на яких використовується Торгова марка, припинити використання основного асортименту товарів, та привести приміщення за адресою АДРЕСА_3 до такого стану, щоб споживач не асоціював це приміщення з Франчайзинговою мережею. Проте, як зазначає позивач, на усі його звернення відповідач відповіді не надав, на зв'язок не виходив, телефонні дзвінки ігнорував, не виконав умови зазначені у договорі та вимоги позивача викладені у надісланих листах . З огляду на п. 5-01., п. 6-01. Договору № 37-ТЗН, його дію також було відповідно припинено з припиненням дії договору №37-ФН.

В силу положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства . Дана норма кореспондується з нормою ст193 ГК України.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Як свідчать обставини справи, відповідач, здійснює свою господарську діяльність у приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_3, та яка полягає у наданні послуг громадського харчування. У назві закладу громадського харчування, в тому числі його вивісці,відповідачем використовується позначення ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується фотознімками фасаду закладу з вивіскою.

Частиною 1 статті 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 431 ЦК України, порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену Цивільним Кодексом, іншим законом чи договором. До об'єктів інтелектуальної власності, зокрема, належать торговельні марки (ст. 420 Цивільного кодексу України, ст. 155 Господарського кодексу України).

Статтею 1 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг визначено, що знак - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

У відповідності до ст. 492 ЦК України, Торговельною маркою може буги будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Відповідно до частин першої та другої статті 494 ЦК України набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 495 ЦК України передбачено, що майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації. Такі права включають, зокрема, виключне право дозволяти використання торговельної марки та виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання .Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ч. 3ст. 426 ЦК України).

Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", який є спеціальним законом, що застосовується в даних правовідносинах, визначає, що знаком є позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.Частиною 2 статті 5 цього Закону визначено, що об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень. Право власності на знак засвідчується свідоцтвом(ч. 3 ст.5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" ). Згідно частини 4 статті 5 названого Закону обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг. Використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, /дія якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет (ч.4 ст. 16 Закону України "Про знаки для товарів і послуґ"). В силу приписів частини 1 статті 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуґ" будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України; порушенням прав власника свідоцтва вважається також використання без його згоди в доменних іменах знаків та позначень, вказаних у пункті 5 статті 16 цього Закону. Згідно з частиною 2 статті 20 названого Закону на вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки; власник свідоцтва може також вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених зображень знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати; вимагати поновлення порушених прав власника свідоцтва може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію.

Отже, вищевказані норми визначають право особи, наділеної правом інтелектуальної власності, звернутися до суду з позовом з метою захисту свого права інтелектуальної власності, в тому числі застосування негайних заходів щодо запобігання порушення права інтелектуальної власності. Реалізація такого права може виражатись в тому числі і шляхом заборони (вимоги щодо припинення) виготовлення, зберігання та реалізації продукції в етикеті, схожому до ступеня змішування з етикетом власника права інтелектуальної власності.

Відповідно до приписів статті 432 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності. Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про:

- застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів; зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності, та знищення таких товарів;вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності, або вилучення та знищення таких матеріалів та знарядь; застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності.

З вищевикладеного вбачається , що відповідач всупереч взятим на себе зобов"язанням за договорами укладеними між сторонами не виконав умов щодо подання звітності та сплати Роялті, а також не виконав письмових вимог позивача по сплаті боргу та не дотримався умов порядку припинення договору та його наслідків.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Зі змісту статей 16, 432 ЦК України одним із способів захисту прав є стягнення збитків (матеріальної шкоди) за порушення прав на об'єкти права інтелектуальної власності, а також компенсації за порушення авторського права і суміжних прав.

Частиною другою статті 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і поспуг" також передбачено, що порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України упущеною вигодою є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Згідно приписів ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Зважаючи на те, що відповідач з травня 2017 року не надавав позивачу відомостей про щомісячний валовий дохід, що в свою чергу є підставою для нарахування щомісячного платежу, позивачем здійснено нарахування боргу відповідачу, виходячи із суми 516 грн. 75 коп., тобто із останнього здійсненного платежу. Таким чином, борг нараховано за 13 календарних місяців, починаючи з травня 2017 року(дата здійснення останнього платежу) по червень 2018 року, в розмірі 6 717,75 грн. Окрім цього, відповідно до п. 10-04. Договору № 37-ФН, у випадку припинення дії договору згідно з пунктом 10-01 Договору, Франчайзі зобов'язаний сплатити Франчайзеру штраф у розмірі 80 000 грн. протягом місяця з дати отримання ним повідомлення про розірвання Договору згідно пункту 10-02 Договору. Як зазначено вище , таке повідомлення (від 25.04.18р) на адресу відповідача було надіслано позивачем 27.04.18 року, що вбачається з бланку рекомендованого повідомлення відділення поштового зв"язку; та як свідчать обставини справи , на сьогоднішній день відповідач не сплатив штраф, відтак такий підлягає стягненню у судовому порядку.

Крім того, як зазначено в п. 10-05 Договору № 37-ФН, якщо Франчайзі після припинення дії договору згідно з пунктами 10-01 і 10-02 Договору не виконав зобов'язань, вказаних у пунктах 10-03 і 10-04 щодо припинення користування ТМ ІНФОРМАЦІЯ_1 , зняття вивіски та реклами, припинення використання основного асортименту та сплати штрафу та продовжує використовувати систему Франчайзера, то додатково до штрафу, зазначеного в п. 10-04 Договору, він повинен сплатити Франчайзеру (тобто позивачу) штраф у розмірі 800,00 грн. за кожен день фактичного використання Системи, починаючи з дати отримання повідомлення згідно п. 10-02 Договору. Відтак, враховуючи, що на адресу відповідача скеровано повідомлення про розірвання договору 27.04.2018р. та станом на день подання позову відповідач не виконав зобов'язання передбачені п. 10- 03 і 10-04 Договору № 37-ФН (що підтверджується комісійним актом огляду та фотофіксацією), позивачем нараховано штраф в розмірі 48000,00грн. за період з 27.04.18 по 26.06.18.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає вимоги позивача обгрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи, а відтак позов підлягає задоволенню.

Судові витрати, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11,16,418,420,432,549,4912,495,526,530,610,625 Цивільного кодексу України, ст.230, 231, 611 Господарського кодексу України, ст.ст. 42,73, 74, 86, 123, 129, 202, 233, 238, 240, 241Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Фізичній особі-підприємцю Волошанському Володимиру Юрійовичу ( АДРЕСА_1,76018, код ІПН НОМЕР_1) не здійснювати будь-яке використання знаку для товарів і послуг торгової марки ІНФОРМАЦІЯ_1 (Нью-Йорк-Стріт-Піца") у господарській діяльності без дозволу ТОВ "Нью-Йорк Франшиза".

Фізичній особі-підприємцю Волошанському Володимиру Юрійовичу ( АДРЕСА_1,76018, код ІПН НОМЕР_1) зняти вивіски та рекламу, на яких використовується торгова марка ІНФОРМАЦІЯ_1, припинити використання основного асортименту товарів, обладнання, уніформи, посуду, що використовується відповідачем у своїй господарській діяльності під брендом торгова марка ІНФОРМАЦІЯ_1, привести приміщення за адресою: АДРЕСА_3 до такого стану, щоб споживач не асоціював це приміщення з Франчайзинговою мережею ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Волошанського Володимира Юрійовича ( АДРЕСА_1, код ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью-Йорк-Франшиза" ( вул.Скочня, 15, смт.Брюховичі,Львівська область, 79491, код ЄДРПОУ 38141773) заборгованість в сумі 6717,75 грн.(шість тисяч сімсот сімнадцять гривень сімдесят п"ять копійок), штраф в сумі 80000 грн.(вісімдесят тисяч гривень), штраф в сумі 48000 грн. (сорок вісім тисяч гривень),5544грн.75коп.(п"ять тисяч п"ятсот сорок чотири гривні сімдесят п"ять копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.10.2018

Суддя Грица Ю. І.