Рішення

від 08.10.2018 по справі 910/10338/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.10.2018Справа № 910/10338/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О. розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Булава Транс" (45400, обл. Волинська, м. Нововолинськ, б-р Шевченка, 3, кВ. 24; ідентифікаційний код 35671867)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джі Ес Форм" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, будинок 4А, офіс 139; ідентифікаційний код 39981743)

про стягнення 61 042, 80 грн.

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Булава Транс" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джі Ес Форм" про стягнення 61 042, 80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про те, що в порушення умов договору несвоєчасно та не в повному обсязі вкосить орендну плату за користування обладнанням.

Як вказує позивач, майно було повернуто з оренди на підставі відповідних актів, а договір оренди припинено від 24.10.2017.

В період дії договору оренди, тобто з 14.07.2016 по 24.07.2017 загальна вартість оренди за договором становила 114 337, 44 грн., що підтверджується актом виконаних робіт. Орендар здійснив оплату орендної плати на суму 74 404, 00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Відтак, як вказує позивач станом на день повернення та припинення договору оренди, згідно даних бухгалтерського обліку сума заборгованості за надані послуги оренди та транспортні послуги склала 39 933, 44 грн.

Також, позивачем за весь час прострочення здійснено нарахування інфляційних втрат в розмірі 2 455, 88 грн., 3% річних в розмірі 922, 29 грн., пеню в розмірі 9 773, 19 грн. та штрафна санкції в розмірі 8 554, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2018 відкрито провадження у справі № 910/10338/18, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що згідно поштового повідомленням № 0103047377769, відповідач повідомлявся ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 910/10338/18 належним чином, проте, відзиву на позовну заяву відповідачем до суду не надано.

Приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі № 910/10338/18 належним чином та про те, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Так, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

14.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайт Комерц Груп" (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Булава Транс" (орендодавець) було укладено договір оренди ДОБ 14/07_16 за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування обладнання, яке є об'єктом власності орендаря. Орендар використовує отримане за цим договором обладнання у власній господарській діяльності дотримуючись вимог законодавства України та положень цього договору.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що найменування обладнання, яке передається орендарю за цим договором, його комплектність, технічні характеристики (інші особливості в разі необхідності) зазначаються в акті прийому-передачі, який є додатком до цього договору та складає єдиний документ.

Орендар набуває право на отримання в оренду (фактичну передачу в його тимчасове володіння та користування) кожної одиниці обладнання, протягом трьох робочих днів після здійснення попередньої оплати першого періоду розрахунків за оренду такого обладнання, здійсненого в порядку п. 6.5. цього договору, якщо сторони не дійшли письмової згоди про інше (п. 3.1. договору).

При передачі орендарю кожної одиниці обладнання або декількох одиниць обладнання за цим договором, сторони підписують акт прийому-передачі, який є невід'ємною частиною договору. Такий акт прийому-передачі складається безпосередньо орендодавцем та підписується сторонами в декількох екземплярах по одному для кожної (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.6. договору підписання акту прийому-передачі сторонами свідчить про факт і дату передачі обладнання орендарю в оренду на умовах даного договору.

Згідно з п. 6.1. договору орендар сплачує орендну плату шляхом безготівкового перерахунку на поточний рахунок орендодавця або сплати готівкою за весь строк користування орендованим обладнанням починаючи з дати підписання акту прийому-передачі обладнання згідно п. 3.3. договору і закінчуючи датою підписання акту повернення обладнання орендодавцю згідно п. 5.1. договору або датою припинення/розірвання договору, якщо акт прийому-передачі не підписаний орендарем з його вини , або з моменту фактичного вилучення орендодавцем орендованого майна.

Розрахунок орендної плати здійснюється виключно орендодавцем на основі встановленого ним тарифу за добу або місяць оренди кожної окремої одиниці обладнання та вказується в акті прийому-передачі , який підписується сторонами договору при передачі обладнання в оренду (п. 6.2. договору).

Пунктом 6.4. договору встановлено, що період розрахунків орендаря становить 5 діб. Орендар сплачує орендну плату за кожен конкретний період в розмірі та на підставі рахунків наданих орендодавцем. В вказані дати сторони підписують акти, якими засвідчують факт здійснення (надання) оренди обладнання за вказаний період.

Відповідно до п. 6.5. договору, орендар вносить орендну плату за оренду обладнання в наступному порядку:

орендна плата до кінця першого періоду розрахунків вноситься попередньо за перший місяць: після підписання цього договору, і до фактичного отримання обладнання в оренду; (п. 6.5.1. договору);

за другий та кожний наступний період розрахунків, орендна плата вноситься попередньо, в строк за 3 робочі дні до початку такого періоду розрахунків; (п. 6.5.2. договору).

У випадку затримки орендарем внесення орендної плати на строк більше ніж 5 (п'ять) діб, орендодавець має право здійснити в односторонньому порядку заходи по припиненню користування обладнання, вилучити обладнання, розірвати договір та вимагати стягнення неустойки за прострочку сплати згідно з законом та договором (п. 9.1. договору).

Пунктом 9.2. договору встановлено, що орендар за договором несе наступну відповідальність:

за кожен день прострочення внесення орендної плати згідно строків оплати, визначених цим договором, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої грошової суми за кожен день прострочки. (п. 9.2.1. договору);

у випадку, якщо прострочка по оплаті орендної плати перевищує 10 календарних днів, орендар додатково сплачує штраф в розмірі 10 % від місячної орендної плати за кожне окремо порушення строків оплати по даному договору протягом всього строку дії договору. (п. 9.2.2. договору);

у випадку, якщо прострочка по оплаті орендної плати перевищує 15 календарних днів орендар додатково сплачує штраф в розмірі 40 % від місячної орендної плати за кожне окремо порушення строків оплати по даному договору протягом всього строку дії договору. (п. 9.2.3. договору).

Відповідно до п. 17.1. термін дії договору становить 1 рік з моменту його укладання.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та, при наявності , скріплення печатками сторін та діє до виконання сторонами всіх зобов'язань за даним договором (п. 17.3. договору).

Позивач у своєму позові зазначає про те, що відповідно до акту здачі приймання обладнання № 01 від 14.07.2016 орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове оплатне користування обладнання, а саме: побутовий госплок № БТ0047/2G (в т.ч. конвектор електричний- 1 шт., ліжко двоярусне - 4 шт., подушка-8 штук, матрац - 8 штук, електролічильник - 1 шт.). Вартість оренди зазначеного майна становить 3 344,00 грн.

Також відповідно до акту здачі приймання-обладнання № 02 від 28.07.2016, орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове оплатне користування обладнання, а саме: побутовий госплок № БТ0055/1 (в т.ч. конвектор електричний - 1 шт., ліжко - 4 шт., подушка - 8 шт., матрац - 8 шт., електролічильник - 1 шт.). Вартість оренди зазначеного майна становить 1 980, 00 грн.

Відповідно до акту здачі приймання-обладнання № 03 від 29.08.2016, орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове оплатне користування обладнання, а саме: побутовий госплок № БТ0049/2 (в т.ч. конвектор електричний - 1 шт., ліжко - 4 шт., матрац - 8 шт., електролічильник - 1 шт.). Вартість оренди зазначеного майна становить 1 980, 00 грн.

Відповідно до акту здачі приймання-обладнання № 04 від 28.06.2017, орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове оплатне користування обладнання, а саме: побутовий госплок № БТ0031/2 (в т.ч. холодильник, ліжко двоярусне - 3 шт., матрац - 6 шт., подушка - 6 шт., електролічильник - 1 шт.). Вартість оренди зазначеного майна становить 3 168, 72 грн.

Позивач звертає увагу суду на те, що починаючи з 10.05.2017 відповідач в порушення умов договору не своєчасно та не в повному обсязі вносив орендну плату за користування обладнанням.

Так, зазначене вище майно було повернуто з оренди на підставі відповідних Актів: № 05 від 27.08.2017, № 07 від 24.09.2017, № 06 від 07.10.2017, № 08 від 24.10.2017, а договір оренди припинено від 24.10.2017.

Із позовної заяви вбачається, що в період дії договору , тобто, з 14.07.2016 до 24.10.2017 загальна вартість оренди за договором становила 114 337, 44 грн., що підтверджується актом виконаних робіт.

Орендар частково виконав свої зобов'язання та оплати суму лише в розмірі 74 404, 00 грн.

Таким чином, станом на день повернення майна та припинення договору оренди, згідно даних бухгалтерського обліку сума заборгованості за надані послуги оренди та транспортні послуги складає 39 933,44 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки.

05.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайт Комерц Груп" (первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю "Джі Ес Форм" (новий боржник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Булава Транс" (кредитор) було укладено договір про переведення боргу № 05-18, відповідно до умов якого первісний боржник переводить на нового боржника борг в розмірі 39 933 ,44 грн. по оплаті орендної плати за договором оренди № ДОБ 14/07_16 від 14.07.2016.

Відповідно до п. 2 договору про переведення боргу № 05-18 від 05.02.2018 новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання перед кредитором в строк до 30.03.2018.

Проте, станом на день подання позову відповідач (новий боржник) не виконав своє зобов'язання та не погасив існуючу суму заборгованості, а письмову претензію позивача № 16/05-18 від 16.05.2018 (докази направлення якої наявні в матеріалах справи) щодо повернення боргу - залишив без задоволення.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № ДОБ 14/07_16 від 14.07.2016, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що на виконання умов договору № ДОБ 14/07_16 від 14.07.2016 між позивачем та первісним боржником були підписані акти прийманні-передачі обладнання: № 01 від 14.07.2016, № 02 від 28.07.2016, № 03 від 29.08.2016 та № 04 від 28.06.2017.

Суд вказує, що зазначені вище акти підписані представниками сторін та скріплені печатками, що в свою чергу підтверджує факт надання орендодавцем майна орендарю та прийняття орендарем зазначеного в актах майна для використання його в господарській діяльності.

Пунктом 6.4. договору встановлено, що період розрахунків орендаря становить 5 діб. Орендар сплачує орендну плату за кожен конкретний період в розмірі та на підставі рахунків наданих орендодавцем. В вказані дати сторони підписують акти, якими засвідчують факт здійснення (надання) оренди обладнання за вказаний період.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем за договором № ДОБ 14/07_16 від 14.07.2016 були виставлені наступні акти наданих послуг (суми вказані з врахуванням ПДВ): № 85 від 09.02.2017 на суму 3 344, 00 грн., № 86 від 23.02.2017 на суму 1 980, 00 грн., № 229 від 25.03.2017 на суму 1 980, 00 грн., № 228 від 28.03.2017 на суму 1 980,00 грн., № 299 від 10.04.2017 на суму 3 344,00 грн., № 300 від 24.04.2017 на суму 1 980,00 грн., № 301 від 27.04.2017 на суму 1 980,00 грн., № 371 від 10.05.2017 на суму 3 344,00 грн., № 391 від 24.05.2017 на суму 1 980, 00 грн., № 392 від 27.05.2017 на суму 1980,00 грн., № 542 від 09.06.2017 на суму 3 344, 00 грн., № 544 від 23.06.2017 на суму 1 980,00 грн., № 543 від 26.06.2017 на суму 1 980,00 грн., № 670 від 09.07.2017 на суму 3 344,00 грн., № 672 від 23.07.2017 на суму 1 980,00 грн., № 671 від 26.07.2017 на суму 1 980,00 грн., № 850 від 28.07.2017 на суму 3 168, 72 грн., № 841 від 22.08.2017 на суму 1 980, 00 грн., № 842 від 25.08.2017 на суму 1 980,00 грн., № 851 від 27.08.2017 на суму 3 168,72 грн.

Суд також вказує, що зазначені акти підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками, що тим самим підтверджує те, що позивач надав відповідні послуги з оренди обладнання, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайт Комерц Груп" прийняло такі послуги.

Виходячи з наданого позивачем акту звіряння, ним були виставлені рахунки на оплату щодо оренди обладнання на загальну суму 114 337, 44 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних доручень Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайт Комерц Груп" виконало своє зобов'язання в частині оплати 74 404,00 грн., а відтак, існуюча сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайт Комерц Груп" перед позивачем становить 39 933, 44 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Таким чином, судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором оренди ДОБ 14/07_16 від 14.07.2016 належним чином, проте, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайт Комерц Груп" в порушення зобов'язань передбачених договором орендну плату орендарю сплатило частково, у зв'язку з чим в останнього утворилася заборгованість в розмірі 39 933,44 грн.

Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Відтак виходячи зі змісту укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайт Комерц Груп" (первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю "Джі Ес Форм" (новий боржник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Булава Транс" (кредитор) договору про переведення боргу № 05-18 від 05.02.2018, а саме, його п. 2, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Джі Ес Форм" взяло на себе обов'язок виконати грошове зобов'язання первісного боржника, а саме, у строк до 30.03.2018.

Суд вказує, що даний договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками, а тому є обов'язковим для виконання сторонами відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем не було виконано умов договору № 05-18 від 05.02.2018 та відповідно не сплачено існуючу заборгованості перед позивачем в розмірі 39 933, 00 грн., яка утворилася внаслідок неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайт Комерц Груп" своїх обов'язків за договором № ДОБ 14/07_16 від 14.07.2016, а тому вимога позивача щодо стягнення основної заборгованості підлягає задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 9 773,19 грн., 3% річних в розмірі 922, 29 грн. та інфляційних втрат в розмірі 2 455,88 грн. за період з 25.10.2017 по 01.08.2018 суд вказує наступне.

Пунктом 9.2. договору встановлено, що орендар за договором несе наступну відповідальність:

за кожен день прострочення внесення орендної плати згідно строків оплати, визначених цим договором, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої грошової суми за кожен день прострочки. (п. 9.2.1. договору);

у випадку, якщо прострочка по оплаті орендної плати перевищує 10 календарних днів, орендар додатково сплачує штраф в розмірі 10 % від місячної орендної плати за кожне окремо порушення строків оплати по даному договору протягом всього строку дії договору. (п. 9.2.2. договору);

у випадку, якщо прострочка по оплаті орендної плати перевищує 15 календарних днів орендар додатково сплачує штраф в розмірі 40 % від місячної орендної плати за кожне окремо порушення строків оплати по даному договору протягом всього строку дії договору. (п. 9.2.3. договору).

Пунктом 6 договору № 05-18 від 05.02.2018 про переведення боргу встановлено, що з підписанням даного договору, до нового боржника переходять всі права та обов'язки первісного боржника, що передбачені умовами основного договоре, в тому числі щодо сплати штрафних санкцій.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

Відтак перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 25.10.2017-01.08.2018, суд вважає за доцільне вказати, що позивачем невірно зазначено період нарахування останньої, адже, при здійсненні нарахувань позивач вийшов за межі 6 місяців, а відтак, за розрахунком суду обґрунтованою сумою пені, яка підлягає стягненню з відповідача за період з 25.10.2018 по 25.04.2018 є сума в розмірі 6 105, 99 грн., а тому, вимога позивача щодо стягнення пені підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вказує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань за період з 25.10.2017 по 01.08.2018, суд вказує, що за розрахунком суду обґрунтованою сумою 3 % річних, яка підлягає стягненню є 922, 29 грн., а сумою інфляційних нарахувань в розмірі 2 242, 76 грн., а тому вимоги в цій частині також підлягають частковому задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Булава Транс" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джі Ес Форм" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, будинок 4А, офіс 139; ідентифікаційний код 39981743) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Булава Транс" (45400, обл. Волинська, м. Нововолинськ, б-р Шевченка, 3, кВ. 24; ідентифікаційний код 35671867) основну заборгованість в розмірі 39 933 (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять три) грн. 44 коп., пеню в розмірі 6 105 (шість тисяч сто п'ять) грн. 99 коп., 3 % річних в розмірі 922 (дев'ятсот двадцять дві) грн. 29 коп., інфляційні нарахування в розмірі 2 242 (дві тисячі двісті сорок дві) грн. 76 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 420 (одна тисяча чотириста двадцять) грн. 29 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 08.10.2018.

Суддя Д.О. Баранов