Рішення

від 11.10.2018 по справі 920/506/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.10.2018 Справа № 920/506/18

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Коваленко О.В., розглянувши матеріали справи №920/506/18

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю Запорізький хлібозавод №5 (вул. Набережна, 7/1, м. Вишгород, Київська область, 07300, код 05465672),

до відповідача: Приватного підприємства Гранд ТСМ (вул. Івана Піддубного, буд. 4, корпус А-ІІ, кімната 33, м. Суми, 40007, код 39487070),

про стягнення 93823 грн. 49 коп. заборгованості за договором № 4246/03 від 01.07.2015 на поставку товару,

за участю представників сторін:

від позивача - Носова П.І., довіреність від 01.06.2018 (в режимі відеоконференції),

від відповідача - не з'явився

при секретарі судового засідання Молодецькій В.О.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 93823 грн. 49 коп., з яких: 79 492 грн. 00 коп. основного боргу, 10 511 грн. 35 коп. пені, 1 189 грн. 10 коп. - 3% річних, 2 631 грн. 04 коп. інфляційних збитків, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 4246/03 від 01.07.2015 на поставку товару. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати по справі, які складаються з витрат по сплаті судового збору в сумі 1 762 грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 900 грн. 00 коп.

Представник позивача (в режимі відеоконференції) в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, письмового відзиву на позов не подав. З матеріалів справи вбачається, що ухвали, які неодноразово надсилались відповідачу на юридичну адресу: 40007, м. Суми, вул. І.Піддубного, буд. 4, корпус А-ІІ, кімната 33, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернуті на адресу суду з відміткою за закінченням терміну зберігання .

Відповідно до п. 5 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення зокрема є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за вказаною адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи викладене, суд вважає відповідача таким, що повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

Зі змісту Статуту ТДВ Запорізький хлібзавод №5 , затвердженого загальними Зборами учасників ТДВ Запорізький хлібзавод №5 від 10.01.2018 (Протокол №10/01/2018) вбачається, що Публічне акціонерне товариство Запорізький хлібзавод №5 на позачергових Загальних зборах акціонерів, які відбулися 14.09.2016, було реорганізовано шляхом перетворення в Товариство з додатковою відповідальністю Запорізький хлібозавод №5 . Таким чином, Товариство з додатковою відповідальністю Запорізький хлібозавод №5 є універсальним правонаступником Публічного акціонерного товариства Запорізький хлібозавод №5 по всім правам та обов'язкам.

01 липня 2015 року між ПАТ Запорізькьй хлібзавод №5 (в подальшому - ТДВ Запорізький хлібозавод № 5 та ПП Гранд ТСМ було укладено Договір на поставку товару № 4246/03 (далі за текстом - Договір ), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався поставити, а відповідач - прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору поставка товарів у підрозділ відповідача (Магазин, Склад) здійснюється транспортом та за рахунок позивача. Координати підрозділів (Магазин, Склад) відповідача зазначені у Додатку № 2 до договору.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що виконав взяті на себе зобов'язання за Договором належним чином і у повному обсязі, поставивши відповідачу в період з 21.10.2016 року по 08.03.2017 року товар на загальну суму 79 535 грн. 82 коп. за товарно-транспортними накладними, які містяться в матеріалах справи.

Згідно п. 4.3. Договору відповідач здійснює оплату шляхом перерахування грошових коштів, платіжним дорученням на розрахунковий рахунок Постачальника з відстроченням платежу в 21 календарний день з дня отримання товару від Постачальника. Всі партії товару, поставлені до дня відкриття нового магазину мережі, Покупець оплачує з моменту відкриття магазину, згідно п. 4.3.

Відповідно до п.п. 5.1.2 п. 5.1. Договору Покупець зобов'язується оплатити товар в розмірі та в строки, передбачені п. 4.3. цього Договору.

Однак, в порушення взятих на себе по Договору зобов'язань розрахунки в повному обсязі за переданий товар в установлений строк Відповідачем здійснені не були. Кошти від Відповідача надходили несвоєчасно та не в повному обсязі. Оскільки іншого не було обумовлено угодою сторін, всі кошти, що надходили від Відповідача, направлялись Позивачем на погашення попередньої заборгованості в порядку черговості.

Таким чином, сума заборгованості відповідача за Договором станом на день розгляду справи становить 79 492 грн. 00 коп.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача з метою досудового врегулювання спору 08 травня 2018 року було направлено вимогу про сплату заборгованості, однак жодної відповіді позивачем отримано не було, заборгованість не сплачена.

Враховуючи те, що відповідачем сума боргу не сплачена, не подано доказів сплати боргу або обґрунтованих заперечень, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 79492 грн. 00 коп. основного боргу.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 10 511 грн. 35 коп. пені, нарахованої за загальний період прострочення з 12.11.2016 по 28.09.2017 (по кожній ТТН окремо) відповідно до п. 6.7. Договору, яким передбачено, що у випадку несвоєчасного або неповного перерахування грошових коштів у відповідно до п. 4.3. дійсного Договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період нарахування пені, від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України , у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Зі змісту ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань вбачається, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок розміру пені за період прострочення оплати платежу, суд дійшов до висновку, що вимога про стягнення 10 511 грн. 35 коп. пені, нарахованої за загальний період прострочення з 12.11.2016 по 28.09.2017 (по кожній ТТН окремо) підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таку правову позицію висвітлено у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 2 інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012, до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

За поданим позивачем розрахунком розмір інфляційних збитків становить 2 631 грн. 04 коп. (за грудень 2016 - квітень 2017). Крім цього, позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення 1 189 грн. 10 коп. - 3 % річних за загальний період прострочення з 12.11.2016 по 28.09.2017.

Судом перевірено розрахунок позовних вимог в цій частині та встановлено, що нарахування здійснено позивачем методологічно та арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, а отже вимоги про стягнення з відповідача інфляційних збитків в розмірі 2 631 грн. 04 коп. та 3 % річних в розмірі 1 189 грн. 10 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1 762 грн. 00 коп., покладаються на відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 8 900 грн. 00 коп. витрат на професійну юридичну допомогу. В обґрунтування своїх вимог позивачем подано суду договір про надання правової допомоги №5-АП від 18.09.2018, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП 001384 №15 від 30.08.2017, платіжне доручення №4998 від 04.07.2018 на суму 8 900 грн. 00 коп.

Згідно п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Враховуючи те, що за клопотанням позивача судові засідання у справі проводились в режимі відеоконфренції, суд дійшов до висновку про необґрунтованість вимог позивача про покладення судових витрат в розмірі 900 грн. 00 коп. на правову допомогу (вартість відрядження - добових - 150 грн. 00 коп. на добу /300 грн. 00 коп. за дві доби/ та орієнтована вартість квитків на потяг в обидві сторони - 600 грн. 00 коп.) на відповідача, в іншій частині вимоги про стягнення з відповідача 8 000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу визнаються судом правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст.238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства Гранд ТСМ (вул. Івана Піддубного, буд. 4, корпус А-ІІ, кімната 33, м. Суми, 40007, код 39487070) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Запорізький хлібозавод №5 (вул. Набережна, 7/1, м. Вишгород, Київська область, 07300, код 05465672) 79 492 грн. 00 коп. основного боргу, 10 511 грн. 35 коп. пені, 1 189 грн. 10 коп. - 3% річних, 2 631 грн. 04 коп. інфляційних збитків, 1 762 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, 8 000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

3. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Приватного підприємства Гранд ТСМ на користь Товариства з додатковою відповідальністю Запорізький хлібозавод №5 900 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 17.10.2018 р.

Суддя О.В. Коваленко