Рішення

від 09.10.2018 по справі 0240/2171/18-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 жовтня 2018 р. Справа № 0240/2171/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової Інни Анатоліївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Кулика В.В.

представника позивача: ОСОБА_1

представникавідповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж-425"

до: Головного управління Державної фіксальної служби у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж - 425» (далі - ТОВ «Електромонтаж - 425» , товариство, позивач) із позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - податковий орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005441415 від 23.06.2018 р.

На обґрунтування позовних вимог зазначено що, за наслідком проведеної податковим органом позапланової виїзної перевірки позивача щодо своєчасності достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Абсолютний баланс» за період за травень, червень 2017 року, складено акт, згідно висновків якого встановлено порушення: п. 198.1, 198.3 , п. 198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість.

В подальшому, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення, яким визначено суму грошових зобов'язань за платежем податку на додану вартість та нараховані штрафні (фінансові) санкції.

На думку позивача, висновки податкового органу щодо нереальності операцій є необґрунтованими та не відповідають дійсності, оскільки фактичність господарських операцій підтверджується відповідними первинними документами, що надавались на перевірку. Також зазначив, що відсутність товарно - транспортних накладних та сертифікату не може бути підставою для позбавлення права на податковий кредит.

Ухвалою від 10.07.2018 р. відкрито провадження у справі і призначено підготовче засідання на 30.07.2018р.

Підготовчі засідання відкладались на 07.09. 2018 р.. та 18.09.2018 р. у зв'язку із витребуванням додаткових доказів.

18.09.2018 р., закінчено підготовче провадження і призначено розгляд справи по суті на 09.10.2018 р..

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав зазначених у відзиві. Зокрема пояснив, що в ході проведеної перевірки встановлено неможливість поставки товару ТОВ «Абсолютний баланс» на адресу позивача, оскільки відсутні складські відомості про надходження товару на склад, товарно - транспортні накладні, сертифікати. Таким чином, у порушення вимог Податкового кодексу України позивачем безпідставно віднесені до податкового кредиту отриманий товар від ТОВ «Абсолютний баланс» . Окремо вказали, що ухвалою слідчого судді Оржонікідзвеського районного суду м. Запоріжжя встановлено, що в період з 01.01.2016 р. по 31.01.2018 р. невстановлені особи з метою прикриття незаконної діяльності направлену на формування схемного кредиту з ПДВ для підприємств з ознаками фіктивності в т.ч. і для ТОВ «Абсолютний Баланс» .

09.08.2018 р. від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№34029) з поясненнями аналогічними за змістом позову. Наполягав на тому, що фактичність господарських операцій підтверджується відповідними первинними документами, що надані до матеріалів справи, яким не надано належної оцінки при перевірці. Окрім того, позивач зазначив, що в ухвалі слідчого судді Оржонікідзвеського районного суду м.Запоріжжя лише відображено клопотання слідчого щодо ТОВ «Абсолютний Баланс» , що не є висновком суду. Відтак, висновки податкового органу є необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення - протиправними.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.

На підставі направлення №1176 від 15.05.2018 року та наказу від 15.05.2018 року за № 2810 державними ревізорами/інспекторами у період з 16.05.2018 року по 21.05.2018 року проведена позапланова виїзна документальна перевірка «Електромонтаж - 425» з питань своєчасності достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Абсолютний баланс» за травень, червень 2017 року. За результатом проведеної перевірки відповідачем складено акт від 29.05.2018 року за № 2385/1415/01417392, у якому зафіксовані виявлені перевіркою порушення, а саме, п. 198.1, 198.3 , п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 84 496 грн.

В акті зазначено, що в ході перевірки не вдалось дослідити та проаналізувати процес фактичного переміщення придбаного товару від постачальника (ТОВ «Абсолютний баланс» ) до покупця (ТОВ «Електромонтаж 425) у зв'язку із ненаданням первинних документів щодо перевезення даних товарів. До перевірки не надано складські відомості підтвердження факту надходження товару на склад, а також відомості щодо відповідальної особи, яка працює на складі (завсклад) та відповідальна за товарно - матеріальні цінності на даному складі.

Окрім того, вказано, що ТОВ «Абсолютний баланс» не виконанні обов'язки по передачі товару, передбачені ст. 662 ЦКУ, згідно з яким підтвердження якості з боку постачальник є сертифікат якості, який видається виробником на кожну партію товару.

Не погоджуючись із даними висновками акту, позивачем подано заперечення до ГУ ДФС у Вінницькій області, які залишені контролюючим органом без задоволення, а акт без змін.

За наслідком проведеної перевірки та складеного акта відповідачем 23.06.2018 р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0005441415, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі - 84 496 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 21 124 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач звернувся до суду із цим позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

У відповідності до вимог пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Оцінюючи правомірність оскаржуваного рішення, суд вказує на наступне:

Питання, пов'язані з обчисленням податку на прибуток та на додану вартість, обчислення об'єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано, як зазначалось вище, статтями 44, 198 ПК України , в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У зв'язку з наведеним недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Як встановлено судом, 22 травня 2017 року між ТОВ «Електромонтаж -425» (покупець) та ТОВ «Абсолютний баланс» (продавець) укладено договір купівлі - продажу №10-М, відповідно до умов якого продавець передає, а покупець приймає й оплачує товар. Товар поставляється покупцю у пункт передачі (склад покупця) не пізніше 10 робочих днів після надходження на рахунок продавця оплати. Моментом передачі товару є дата передачі товару покупцеві зазначена у видаткові накладній, підписаній сторонами або уповноваженими представниками сторін. Оплата товару здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця згідно банківських реквізитів, що вказані в рахунку - фактурі.

В підтвердження отримання трансформаторів, реле захисту, вимикачів від ТОВ «Абсолютний баланс» , позивачем надано наступні документи: видаткові накладні №260543, №310540, №60641 від 06.06.2017 р. , №90640 від 09.06.2017 р., №140645 від 14.06.2017 р. ; прибуткові накладні № ПН-0000338, № ПН-0000339, № ПН-0000340 від 06.06.2017 р. , № ПН-0000341 від 09.06.2017 р., № ПН-0000342 від 14.06.2017 р.; платіжні доручення №683 від 26.05.2017 р., №708 від 31.05.2017 р., №738 від 06.06.2017 р.;№769 від 09.06.2017 р., №808 від 14.06.2017 р.; податкові накладні №333 від 26.05.2017 р., №393 від 31.05.2017 р., №129 від 06.06.2017 р.,№238 від 09.06.2017 р., №336 від 14.06.2017 р.

Окрім того, в підтвердження переміщення та приймання товару на складі позивача надано наступні документи: накази №20-К від 03.06.2002 р., №7-К від 14.03.2011 р., №46-К від 01.11.2005 р., витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно, каталожну карту продукції , камери збірні одностроннього обслуговування серії КСО 309.

Надані позивачем первинні документи по взаємовідносинам із контрагентом, підписані відповідальними посадовими особами та скріплені печатками юридичних осіб, крім того, містять інші відомості та реквізити, наявність яких визнана обов'язковою ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Отже позивачем надані первинні документи, які підтверджують факт отримання ним товару. Сама по собі наявність або відсутність окремих документів в тому числі сертифікатів якості, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність реального вчинення господарської операції, оскільки з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце. Однак, суд зазначає, що як перевіряючим так і суду надані всі документи, в т.р. докази фактичного переміщення товару.

Окремо щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних та, як наслідок, на думку податкового органу, - недоведеність реальності операцій, то суд зазначає про наступне.

Наявність товарно-транспортної накладної є обов'язковою для водія суб'єкта господарювання, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах. У випадку якщо юридична особа здійснює вантажні перевезення для власних потреб, обов'язкові наявність товарно-транспортної накладної не вимагається, а достатньо наявності видаткової накладної або іншого документу, що підтверджує право власності на ватаж.

Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції у цілому.

Щодо аргументів сторони відповідача, викладених у відзиві на позов, про наявність ухвали слідчого судді у справі № кс/335/2613/2018, в якій встановлено, що в період з 1.01.2016 р. по 31.01.2018 р. невстановлені особи з метою прикриття незаконної діяльності здійснювали фіктивне підприємництво від імені ТОВ ОСОБА_1 України , а саме, здійснювали діяльність направлену на формування схемного податкового кредиту з ПДВ для підприємств з ознаками фіктивності, в т.ч. і для ТОВ Абсолютний баланс , які в подальшому надавали послуги підприємствам реального сектору економіки з формування незаконного податкового кредиту з ПДВ та конвертації грошових коштів із безготівкових в готівку, то такі до уваги судом не беруться виходячи з наступного.

Обставини, що входять до предмету доказування у конкретній справі не можуть бути ширшими, ніж ті, що встановлені у акті перевірки та покладені в основу винесення спірного податкового повідомлення рішення.

Зі змісту акту перевірки не вбачається, що аналізуємі аргументи податковим органом досліджувались та лягли в основу оскаржуваного рішення, адже не містяться у акті перевірки.

Відповідні висновки у аналогічній категорії спорів, висловлені у постановах Верховного Суду від 11.09.18 р. у справах № 823/2247/17 та № 815/6105/17.

Враховуючи вище наведене, на думку суду, доводи податкового органу в частині обґрунтування нереальності господарських операцій не знайшли свого підтвердження. Відтак, спірне рішення прийняте за відсутності на те правових підстав, а отже, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, враховуючи, що позов підлягає задоволенню судові витрати понесені позивачем у даній справі підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Вінницькій області № НОМЕР_1 від 23.06.2018 р.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж - 425» (вул. Сабарівське шосе, 1, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 01417392) сплачений судовий збір в сумі 1 762 (однієї тисячі сімсот шістдесят дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіксальної служби у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 39402165).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж - 425» (вул.. Сабарівське шосе, 1, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 01417392).

Відповідач:: Головне управління Державної фіксальної служби у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 39402165).

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: 19.10.2018

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна