Постанова

від 27.02.2019 по справі 0240/2171/18-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 0240/2171/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

27 лютого 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Загороднюка А.Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Аніщенко А.О.,

представника позивача: Томенко Р.В.,

представника відповідача: Козлачкової Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж-425" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

в липні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж - 425" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005441415 від 23.06.2018.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Вінницькій області № 0005441415від 23.06.2018;

- стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж - 425" сплачений судовий збір в сумі 1 762 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіксальної служби у Вінницькій області.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року - без змін.

Представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та просила суд задовольнити її.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі направлення №1176 від 15.05.2018 року та наказу від 15.05.2018 року за № 2810 державними ревізорами/інспекторами у період з 16.05.2018 року по 21.05.2018 року проведена позапланова виїзна документальна перевірка "Електромонтаж - 425" з питань своєчасності достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Абсолютний баланс" за травень, червень 2017 року. За результатом проведеної перевірки відповідачем складено акт від 29.05.2018 року за № 2385/1415/01417392, у якому зафіксовані виявлені перевіркою порушення, а саме, п. 198.1, 198.3 , п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 84 496 грн.

В акті зазначено, що в ході перевірки не вдалось дослідити та проаналізувати процес фактичного переміщення придбаного товару від постачальника (ТОВ "Абсолютний баланс") до покупця (ТОВ "Електромонтаж-425") у зв'язку із ненаданням первинних документів щодо перевезення даних товарів. До перевірки не надано складські відомості підтвердження факту надходження товару на склад, а також відомості щодо відповідальної особи, яка працює на складі (завсклад) та відповідальна за товарно матеріальні цінності на даному складі.

Окрім того, вказано, що ТОВ Абсолютний баланс не виконанні обов'язки по передачі товару, передбачені ст. 662 ЦКУ, згідно з яким підтвердження якості з боку постачальник є сертифікат якості, який видається виробником на кожну партію товару.

За наслідком проведеної перевірки та складеного акта відповідачем 23.06.2018 прийнято податкове повідомлення рішення №0005441415, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі - 84 496 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 21 124 грн.

Не погоджуючись із таким податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надані первинні документи, які підтверджують факт отримання ним товару. Сама по собі наявність або відсутність окремих документів в тому числі сертифікатів якості, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність реального вчинення господарської операції, оскільки з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

У відповідності до вимог пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV встановлено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, позивач повинен мати відповідні належно оформлені первинні бухгалтерські документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Згідно матеріалів справи, 22 травня 2017 року між ТОВ "Електромонтаж -425" (покупець) та ТОВ "Абсолютний баланс" (продавець) укладено договір купівлі продажу №10-М, відповідно до умов якого продавець передає, а покупець приймає й оплачує товар. Товар поставляється покупцю у пункт передачі (склад покупця) не пізніше 10 робочих днів після надходження на рахунок продавця оплати. Моментом передачі товару є дата передачі товару покупцеві зазначена у видаткові накладній, підписаній сторонами або уповноваженими представниками сторін. Оплата товару здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця згідно банківських реквізитів, що вказані в рахунку фактурі.

В підтвердження отримання трансформаторів, реле захисту, вимикачів від ТОВ "Абсолютний баланс", позивачем надано наступні документи: видаткові накладні №260543, №310540, №60641 від 06.06.2017, №90640 від 09.06.2017, №140645 від 14.06.2017; прибуткові накладні № ПН-0000338, № ПН-0000339, № ПН-0000340 від 06.06.2017, № ПН-0000341 від 09.06.2017, № ПН-0000342 від 14.06.2017; платіжні доручення №683 від 26.05.2017, №708 від 31.05.2017, №738 від 06.06.2017; №769 від 09.06.2017, №808 від 14.06.2017; податкові накладні №333 від 26.05.2017, №393 від 31.05.2017, №129 від 06.06.2017, №238 від 09.06.2017, №336 від 14.06.2017.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що позивачем не надано до перевірки складські відомості підтвердження факту надходження товару на склад, оскільки в підтвердження переміщення та приймання товару на складі позивача надано накази №20-К від 03.06.2002, №7-К від 14.03.2011, №46-К від 01.11.2005, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно, каталожну карту продукції , камери збірні одностроннього обслуговування серії КСО 309.

Матеріалами справи також підтверджено, що надані позивачем первинні документи по взаємовідносинам із контрагентом, підписані відповідальними посадовими особами та скріплені печатками юридичних осіб, крім того, містять інші відомості та реквізити, наявність яких визнана обов'язковою ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Щодо посилання апелянта на відсутність сертифікатів якості та товарно-транспортних накладних, то колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність реального вчинення господарської операції, оскільки з вищевказаного вбачається, що позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт отримання ним товару.

Колегія суддів також зазначає, що наявність товарно-транспортної накладної є обов'язковою для водія субєкта господарювання, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах. У випадку якщо юридична особа здійснює вантажні перевезення для власних потреб, обовязкові наявність товарно-транспортної накладної не вимагається, а достатньо наявності видаткової накладної або іншого документу, що підтверджує право власності на вантаж.

Тому, виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанці, що товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції у цілому, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

При цьому, колегія суддів зазначає, що позивачем як перевіряючим так і суду надані всі документи, в т.ч. докази фактичного переміщення товару.

Доводи апелянта про наявність ухвали слідчого судді у справі № кс/335/2613/2018, в якій встановлено, що в період з 01.01.2016 по 31.01.2018 невстановлені особи з метою прикриття незаконної діяльності здійснювали фіктивне підприємництво від імені ТОВ Резерв України , а саме, здійснювали діяльність направлену на формування схемного податкового кредиту з ПДВ для підприємств з ознаками фіктивності, в т.ч. і для ТОВ Абсолютний баланс , які в подальшому надавали послуги підприємствам реального сектору економіки з формування незаконного податкового кредиту з ПДВ та конвертації грошових коштів із безготівкових в готівку, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, а також станом на час розгляду даної справи, вирок суду щодо контрагенту позивача по вказаній справі відсутній.

При цьому, судом першої інстанції правильно зазначено, що зі змісту акту перевірки не вбачається, що вказані аргументи податковим органом досліджувались та лягли в основу оскаржуваного рішення, адже не містяться у акті перевірки.

Враховуючи вищевикладене, висновки акта перевірки щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій позивача з ТОВ Абсолютний баланс не знайшли свого належного підтвердження в ході судового розгляду справи, оскільки спростовуються зазначеними нормами законодавства та дослідженими обставинами справи, а тому колегія суддів дійшла висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення №0005441415 від 23.06.2018, що підлягає скасуванню.

Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 01 березня 2019 року.

Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Загороднюк А.Г.