Рішення

від 18.10.2018 по справі 161/11068/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/11068/18

Провадження № 2/161/3091/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Кирилюк В.Ф., за участю секретаря судового засідання Самолюк І.М., представника позивача ОСОБА_1В, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Сільськогосподарського приватного підприємства Несвіч про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В :

13 липня 2018 року ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3Я.) звернулася в суд з позовом до Сільськогосподарського приватного підприємства Несвіч (далі - відповідач, СГПП Несвіч ) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні .

Позовні вимог обґрунтовані тим, що позивач з 09 жовтня 2017 року по 15 листопада 2017 року працювала у відповідача на посаді головного бухгалтера. 15 листопада 2017 року вона звільнилася з роботи за власним бажанням.

Однак у день звільнення відповідач не виконав свого обов'язку щодо повного розрахунку з позивачем. Повний розрахунок з нею був проведений лише 04 червня 2018 року шляхом надсилання поштового переказу.

З наведених підстав та посилаючись на приписи ст.ст.116-117 КЗпП України позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 49 991,42 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач у письмовому відзиві на позов та його представник у судовому засіданні просить суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що під час звільнення позивач відмовилася отримувати грошові кошти із каси підприємства, що зафіксовано у відповідному акті. Відповідно до вимог чинного законодавства, вказані грошові кошти були депоновані у касі підприємства до їх отримання позивачем. Вважає, що підприємство вжило всіх залежних від нього заходів для виплати належних при звільненні виплат.

Заслухавши учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, з наступних підстав.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що позивач з 09 жовтня 2017 року по 15 листопада 2017 року працювала у відповідача на посаді головного бухгалтера. 15 листопада 2017 року вона звільнилася з роботи за власним бажанням.

Згідно акту від 15 листопада 2017 року, який підписаний ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, 15 листопада 2017 року у день свого звільнення з роботи ОСОБА_3 відмовилася від підпису у наказі про звільнення з роботи, а також відмовилася від підпису у касових документах. Про причину свого рішення не повідомила. Їй було роз'яснено, що відповідно до п.1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, сума належних їй до виплати коштів буде депонована у касі підприємства і отримати вона їх може у будь-який день.

Доказів на спростування даного акту позивач суду не надала.

З матеріалів справи слідує, що дійсно згідно відомостей на виплату грошей №ЗЛ-0000102 за жовтень 2017, №Зл-0000098 за листопад 2017 року, належні до виплати позивачу кошти у розмірі 3046,51 грн. були депоновані у касі підприємства.

Крім того, вказані кошти були відображені у бухгалтерському рахунку підприємства 662, з них сплачений податок на доходи фізичних осіб, єдиний внесок, а також військовий збір.

Також факт депонування вказаних коштів у розмірі 3 046,51 грн. підтверджується і у листі ГУ ДФС у Волинській області від 18 січня 2018 року 61/Г/03-20-13-08-09 за результатом проведеної податкової перевірки підприємства.

Статтею 116 КзПП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

З пояснень сторін слідує, що виплата заробітної плати у відповідача здійснювалася через касу підприємства.

У пункті 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджено Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 (далі - Положення) депонована заробітна плата це готівка, одержана суб'єктами господарювання для виплат, пов'язаних з оплатою праці, та не виплачена в установлений строк окремим фізичним особам.

На думку суду, враховуючи наявність у відомостях про виплату заробітної плати графи Підпис про одержання , зазначення конкретних сум для виплати, а також зважаючи на складений відповідачем акт про відмову позивача від підпису у касових документах, суд дійшов висновку, що відповідач у даному випадку повністю виконав положення статті 116 КзПП України, а саме письмово проінформував позивача про суму належну до виплату, шляхом зазначення цих сум у відомостях на виплату грошей, а відповідач, в свою чергу, відмовилася отримувати ці кошти та проставляти свій підпису у відомостях, тобто ознайомлюватися з ними.

Будь-яких доказів на спростування цих обставин, зокрема показів свідків, письмових доказів, позивач суду не надала.

В такому разі, відповідач здійснив всі належні від нього заходи для виплати належних позивачу коштів, а оскільки вона відмовилася від отримання їх в касі, не подала заяву про виплату цих коштів іншим зручним для неї способом (на банківську картку, поштовим переказом тощо), СГПП Несвіч правомірно та обґрунтовано здійснило депонування заробітної плати в касі підприємства для її подальшої виплати позивачу.

Отже, в розглядуваному випадку, на думку суду, з боку відповідача відсутні порушення статті 116 КЗпП України в частині його обов'язку здійснити всі належні виплати працівнику у день звільнення, а отже відсутні правові підстави для застосування положень статті 117 КЗпП України в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. З наведених мотивів та підстав суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, всі понесені позивачем судові витрати, в тому числі на оплату правової допомоги адвоката, залишаються за нею.

Керуючись ст. 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Сільськогосподарського приватного підприємства Несвіч про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - відмовити.

Згідно зі статтями 273, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачем у справі є ОСОБА_3, яка проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідачем у справі є Сільськогосподарське приватне підприємство Несвіч , адреса місцезнаходження Волинська область, Луцький район, с. Несвіч, вул. Центральна, 30, код ЄДРПОУ03737327.

Повний текст рішення складений та підписаний 18 жовтня 2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області ОСОБА_6