від 20.12.2019 по справі 161/11068/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

20 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 161/11068/18

провадження № 61-1357св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - сільськогосподарське приватне підприємство Несвіч ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області у складі судді Кирилюк В. Ф. від 18 жовтня 2018 року та постанову Волинського апеляційного суду у складі колегії суддів: Шевчук Л. Я., Данилюк В. А., Киці С. І. від 18 грудня 2018 року ,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до сільськогосподарського приватного підприємства Несвіч (далі - СГПП Несвіч ) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позовна заява мотивована тим, що вона з 09 жовтня по 15 листопада 2017 року працювала у відповідача на посаді головного бухгалтера. У день звільнення їй не була виплачена заробітна плата, яку вона отримала лише 04 червня 2018 року.

Посилаючись на вказані обставини, просила суд стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 49 991,42 грн.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 жовтня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Волинського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 жовтня 2018 року залишено без змін.

ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Ухвалою Касаційного цивільного суду складі Верховного Суду від 22 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи № 161/11068/18 з Луцького міськрайонного суду Волинської області.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про закриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судові рішення судів попередніх інстанцій у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Предметом позову ОСОБА_1 є стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 49 991,42 грн, у зв`язку з чим ціна позову в указаній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн х 100 = 192 100 грн).

Указану справу суди першої та апеляційної інстанції визнали малозначною відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (Zubac v. Croatia (Зубак проти Хорватії), від 05 квітня 2018 року).

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Верховним Судом перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Судом касаційної інстанції досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, доводи касаційних скарг, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України

суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services

v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного та враховуючи, що касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 жовтня 2018 року та постанову Волинського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року відкрито у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, то касаційне провадження необхідно закрити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19 , пунктом 2 частини третьої статті 389 ,

пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського приватного підприємства Несвіч про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області у складі судді Кирилюк В. Ф. від 18 жовтня 2018 року та постанову Волинського апеляційного суду у складі колегії суддів: Шевчук Л. Я., Данилюк В. А., Киці С. І. від 18 грудня 2018 року, закрити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун