Рішення

від 02.10.2018 по справі 2340/2848/18

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2018 року справа № 2340/2848/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

секретар судового засідання - Попельнуха Ю.І.,

за участю представників:

позивача - Потапенка С.В.,

відповідача - Савенко Ю.Н.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспеценергозбут" до Головного управління ДФС в Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспеценергозбут" (далі - товариство, позивач) подало позов до Головного управління ДФС в Черкаській області (далі - Головне управління, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.05.2018 № форми "В4" за № 0003931402, форми "П" № 0003911402, форми "Р" № 0003921402.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки, викладені в акті перевірки від 12.04.2018 № 155/23-00-14-0205/38553538, на підставі якого відповідачем прийняті оскаржувані повідомлення рішення, зроблені виходячи не з об'єктивного трактування приписів норм матеріального права, Податкового кодексу України, що фактично не відповідає дійсності, оскільки враховуючи в сукупності надані позивачем документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, докази оплати отриманих товарів, пояснення посадових осіб можна зробити висновок про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальне місце з відповідною їх фіксацією та наслідками, як в господарській діяльності позивача, так і в його бухгалтерському та податковому обліку, що є невід'ємною складовою для досягнення господарської та ділової мети під час їх (операцій) здійснення, що повністю відповідає умовам, які ставляться чинним законодавством до їх проведення та фіксації. Це підтверджує, що досліджувана в даному випадку частина господарської діяльності позивача здійснюється у загальній економічній сфері, документами доведено її економічні властивості з вартісною оцінкою і взаємооцінкою, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

В письмовому відзиві на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 12.04.2018 № 155/23-00-14-0205/38553538 про результати виїзної перевірки ТОВ "Укрспеценергозбут" з питань дотримання податкового законодавства з податку на прибуток за 2015 рік та ПДВ за липень 2015 року по взаємовідносинах з ТОВ "Вієн ЛТД", за результатами якої не підтверджено реальність здійснення господарських операцій позивача з вказаним товариством.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 23.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено судове засідання на 20 серпня 2018 року.

20 серпня 2018 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання до 28.08.2018.

28 серпня 2018 року представник позивача подав до суду клопотання про надання додаткового строку на складання відповіді на відзив.

28 серпня 2018 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання до 10.09.2018.

10 вересня 2018 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву у судовому засіданні до 18.09.2018.

14 вересня 2018 року представник позивача подав до суду письмові пояснення.

18 вересня 2018 року представник відповідача подав до суду клопотання про долучення до матеріалів адміністративної справи додаткових доказів.

18 вересня 2018 усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та, за письмовою згодою учасників справи, призначено справу до судового розгляду по суті на 18.09.2018.

18 вересня 2018 усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву у судовому засіданні до 02.10.2018.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що на підставі наказу Головного управління ДФС у Черкаській області від 28.03.2018 № 659 та направлення на перевірку від 28.03.2018 № 643/23-00-14-0209, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2015 рік та ПДВ за липень 2015 року по взаємовідносинах з ТОВ "Вієн ЛТД".

Під час перевірки встановлено порушення:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 3.10 наказу Міністерства фінансів України від 28 березня 2013 року № 433 "Про затвердження методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності", п. 7 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 за № 860/4153, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 11 "Зобов'язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік на суму 65646,00 грн.;

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 3.10. наказу Міністерства фінансів України від 28 березня 2013 року № 433 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності", п.7 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 року за № 860/4153, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 11 "Зобов'язання", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік на суму 69766 грн.;

- п. 198. 1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996-XIV, п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів Україна 24 травня 1995 року № 88, п.п. 1 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 966 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 13), в результаті чого завищено від'ємне значення з податку на додану вартість за липень 2015 року на суму 86782 грн.

За результатами проведеної перевірки посадовою особою відповідача складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Укрспеценергозбут" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2015 рік та ПДВ за липень 2015 року по взаємовідносинах з ТОВ "Вієн ЛТД" № 155/23-00-14-0205/38553538 від 12.04.2018 (далі - акт).

На підставі зазначеного акту та пункту 54.3 статті 54, 58.1 статті 58 Податкового кодексу України відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.05.2018: № 003931402 за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 86782 грн, № 0003911402 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 69766 грн та №0003921402 за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 65646 грн.

Позивач не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, а тому звернувся до суду з вимогою про їх скасування.

Відповідно до підпункту 44.1 ст.44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (надалі - ПК України) визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV (надалі - Закон № 996) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. У відповідності до ст. 1 Закону № 996, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) матимуть силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням вказаного суд дійшов висновку, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків. Зазначена вимога кореспондується з нормами ПК України.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 133 Податкового кодексу України платниками податку на прибуток підприємств є у т. ч. суб'єкти господарювання-юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами. Згідно із пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження в Україні та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг .та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно із п.п. 14.1.26 п. 14.1 ст. Податкового кодексу України під витратами розуміють суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). До валових витрат не включається сума ПДВ, сплаченого у зв'язку із придбанням таких товарів, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (ст.139 ПК України).

В свою чергу, п.п. 14.1.181 п.14.1. ст.14 ПК України, визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, що передбачено п. 198.1 ст.198 ПК України.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

У відповідності до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201ПК України, визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених положень ПК України вбачається, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто, законодавець пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у платника податків виникає право на віднесення вартості придбаних товарів (робіт, послуг) до складу витрат з метою визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та право на податковий кредит за наявності двох умов, а саме: фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) та їх підтвердження первинними документами бухгалтерського обліку.

Матеріалами справ, зокрема відомостями акту перевірки позивача встановлено, що 11.07.2015 між позивачем (покупець) та ТОВ "Вієн ЛТД" (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 01/07-15, за умовами якого продавець зобов'язувався передати, а покупець прийняти у власність і вчасно оплатити вартість нафтопродуктів мазут, пічне паливо.

Асортимент, ціна, кількість та загальна вартість товару при поставці кожної партії вважається узгодженою сторонами в рахунок (в момент здійснення покупцем попередньої оплати за товар) або в накладній (в момент передачі товару покупцю).

Форма оплата за даним договором - безготівковий розрахунок.

Товар постачається покупцю автомобільним транспортом на умовах - СРТ франко - склад, відповідно до міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс-2010".

На підтвердження реального руху активів при здійсненні господарських операцій із названим контрагентом-постачальником позивачем надано копії: видаткових накладних, згідно з якими ним було придбано товар, зокрема, мазут, копії податкових накладних, рахунки-фактури, банківські-виписки, договір перевезення, акти здачі-прийняття робіт по наданню транспортних послуг, ТТН на відпуск нафтопродуктів.

На підтвердження обставин подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивачем надано договори, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, акти-передачі мазуту паливного, договори постачання, договори купівлі-продажу відповідно до яких позивач передав третім особам суб'єктам підприємницької діяльності - ТОВ "Статусінвестбуд", ТОВ "Автомобільні дороги України" та ДП "Кіровоградський облавтодор філія Гайворонський райавтодор".

Щодо посилання відповідача про те, що від оперативного управління ГУ ДФС у Херсонській області отримано протокол допиту, який оформлено в ході досудового розслідування кримінального провадження від 26.10.2016 за №32016230000000100, в якому гр. ОСОБА_3 повідомив, що зареєстрував на своє ім'я ТОВ "Вієн ЛТД" за грошову винагороду, суд зазначає наступне.

На думку суду, належними доказом, в даному випадку, який би підтверджував факт фіктивності господарських взаємовідносин, які відбулися між товариствами в період, що перевірявся може бути вирок у кримінальній справі відносно посадових осіб контрагента позивача, який набрав законної сили. Матеріали акту перевірки не містять жодних посилань на такий вирок, не зміг надати жодного підтвердження його існуванні і представник відповідача.

З огляду на вищевказане, суд в даному випадку погоджується з доводами представника позивача, що оскільки на час взаємовідносин позивача з ТОВ "Вієн ЛТД", останній був зареєстрований в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (представник позивача наголосив, що інформація про свого контрагента була додатково перевірена позивачем на електронних ресурсах ДФС України та Міністерства юстиції України), а також перебував на податковому обліку в органах державної податкової служби як платник податку на додану вартість, то ставити під сумнів правомочність здійснення господарської діяльності своїм контрагентів у позивача не було підстав.

Крім того, суд зазначає, що позивач не може і не повинен нести відповідальність за здійснення господарської діяльності своїми контрагентами, перевіряти наявність персоналу, складів, транспорту тощо, а також не наділений повноваженнями щодо контролю за господарською діяльністю контрагента.

Реальність здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом підтверджується укладеним між ними договором купівлі-продажу № 01/07-15 від 01.07.2015, який на сьогоднішній день є чинним, оскільки сторонами не розривався та в судовому порядку недійсним не визнавався. Представник Головного управління не зміг надати докази, які б спростовували зазначені твердження.

Суд також встановив, що придбаний позивачем у ТОВ "Вієн ЛТД" товар в подальшому реалізований. Факт реалізації позивачем товару підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, що є підтвердженням реальності здійснення господарської операції, що відбулась між позивачем та його контрагентом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також суд наголошує, що Податковий кодекс України не покладає на платника податку обов'язок (також не надано йому право) та контрольні функції щодо перевірки обставин здійснення господарської діяльності іншими платниками податків, перевірки дотримання ними правил оподаткування і перевірки показників їх податкової звітності, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, а відтак, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції не впливають на права та обов'язки іншого платника податків, який виконав усі передбачені законом умови щодо отримання відшкодування податку на додану вартість та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що в повній мірі кореспондується з приписами статті 19 Конституції України, згідно яких правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Платник податку (покупець) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу поставок, якщо судом не встановлено обставин, що свідчать про його (покупця) обізнаність стосовно неправомірної податкової поведінки контрагента або про злагодженість його дій з цими контрагентами з метою незаконної податкової мінімізації.

Водночас суд зазначає, що при вирішенні спору виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника, а зазначена презумпція передбачає покладення на контролюючий орган тягаря доказування наявності складу податкового правопорушення у діях (бездіяльності) платника, який у протилежному випадку вважається добросовісним.

Разом з тим, акт перевірки не містить будь-яких належних і допустимих доказів, які б підтверджували факти узгодженості дій позивача з вищевказаним контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями своїх контрагентів, чи свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, чи про відсутність у них ділової мети, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджували б недобросовісність позивача і його контрагентів, як платників податків, та виключали б право останнього на формування податкового кредиту.

Вказана позиція узгоджується також з практикою Європейського суду з прав людини у справах "Інтерсплав проти України" (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії" (2009 рік, заява № 3991/03) і "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії" (2010 рік. заява № 6689/03), яка в силу приписів статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права, де Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, оскільки такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Крім того, Європейський суд зазначає, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Таким чином, позивач зазначає, що він виконав всі встановлені для нього законодавством обов'язки по формуванню та підтвердженню валових витрат, а відповідно, як наслідок, мав право на відображення у відповідних деклараціях зазначених показників стосовно формування ним валових витрат та вирахуванню сум податкових зобов'язань із податку на прибуток підприємств.

З огляду на вищезазначене, враховуючи, що на момент здійснення спірних господарських операцій їх учасники були належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податків, тобто мали спеціальну податкову правосуб'єктність, враховуючи, що факт реального здійснення спірних господарських операцій підтверджується сукупністю належним чином складених первинних документів та зареєстрованими згідно вимог Податкового кодексу України податковими накладними, враховуючи наявність причино-наслідкового зв'язку між здійсненими позивачем операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей та потребою їх використання у власній господарській діяльності, та враховуючи, що законодавство не передбачає відповідальності одного платника податку за неправомірність дій іншого, в діях позивача відсутні порушення приписів Податкового кодексу України, а зроблені відповідачем в акті перевірки висновки є хибними, а відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаські не відповідають критеріям правомірності рішень суб'єкта владних повноважень, які визначені частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на що останні підлягають визнанню протиправними і скасуванню.

При вирішенні спору суд також враховує інші аргументи відповідача, зазначені як підстави правомірних висновків перевірки, однак зауважує, що ці аргументи, зважаючи на встановлені судом обставини справи, які підтверджені наявними доказами, не спростовують обґрунтованість відображення позивачем в бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій з ТОВ "Вієн ЛТД" і, як наслідок, правомірність формування валових витрат та податкового кредиту.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспеценергозбут" підлягають задоволенню, то всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 02.05.2018 № 0003931402, № 0003911402, № 0003921402.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспеценергозбут" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3333 (три тисячі триста тридцять три) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасники справи:

1) позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспеценергозбут" (18000, м. Черкаси, вул. Добровольського, 1, офіс 333/3, ідентифікаційний код 38553538);

2) відповідач - Головне управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 39392109).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 12.10.2018.

Суддя В.О. Гаврилюк