Постанова

від 17.10.2018 по справі 816/1293/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1293/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Бондара В.О.

суддів: Бартош Н.С. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

представників сторін: позивача - Чалої О.Д., відповідача - Клименко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду, від 12.07.2018, суддя Л.О. Єресько, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 повний текст складено 18.07.18 по справі № 816/1293/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Армапрофіль"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Армапрофіль" (далі по тексту - ТОВ "Армапрофіль", позивач), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі по тексту - ГУ ДФС у Полтавській області, відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати:

- податкове повідомлення - рішення від 19.12.2017 № 0013841405, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Армапрофіль" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу 14010100, в загальній сумі 77 453,75 грн, в тому числі за податковими зобовязаннями в розмірі 61 963,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 15 490,75 грн;

- податкове повідомлення - рішення від 19.12.2017 № 0013831405, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Армапрофіль" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 2 277,00 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Армапрофіль" (вул. Гоголя, б.12, оф.413, м. Полтава, Полтавська область,36020, код ЄДРПОУ 39880674) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область,36014, код ЄДРПОУ 39461639) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 19.12.2017 № 0013841405, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Армапрофіль" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу 14010100, в загальній сумі 77 453,75 грн, в тому числі за податковими зобовязаннями в розмірі 61 963,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 15 490,75 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 19.12.2017 № 0013831405, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Армапрофіль" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 2 277,00 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 360014; код ЄДРПОУ 39461639) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Армапрофіль" (вул. Гоголя, б.12, оф.413, м. Полтава, Полтавська область,36020, код ЄДРПОУ 39880674) судові витрати у розмірі 1 762,00 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні нуль копійок).

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також необгрунтованість прийнятого судового рішення, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на висновки акту позапланової документальної виїзної перевірки від 01.12.2017р. № 1601/16-31-14-05-09/39880674, відповідно до якого встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку із включенням позивачем до складу податкового кредиту результатів фінансово-господарських взаємовідносин із контрагентом ТОВ "Техкомпроект" у жовтні 2016 року через не підтвердження їх реальності. Зазначив, що в ході проведеної перевірки встановлено нереальність господарської операції між позивачем та його контрагентом через неможливість придбання суміші асфальтобетонної, яка була предметом господарської операції, у зв'язку із відсутністю факту (джерела) її законного введення в обіг. Вважає, що фактично ТОВ "Армапрофіль" здійснюється реалізація товару (суміш асфальтобетонна дрібноьзерниста дорожна, типу Б) невідомого походження, введеного ним в обіг завдяки оформленню постачальником ТОВ "Техкомпроект" недостовірних (дефектних) документів. Враховуючи наведені доводи вважає позовні вимоги такими , що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав викладені в апеляційній скарзі доводи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, з викладених підстав, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Стверджує, що господарські операції із контрагентом ТОВ "Техкомпроект" мали реальний характер, були пов'язані із господарською діяльністю позивача та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках останнього.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу. Посилаючись на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, а також безпідставність доводів апеляційної скарги, просив рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 року залишити без змін

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Армапрофіль" (ідентифікаційний код юридичної особи 39880674) зареєстровано юридичною особою виконавчим комітетом Полтавської міської ради 07.07.2015 за № 15881020000014732, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві з 07.07.2015 за № 160115095355 та є, зокрема, платником податку на додану вартість згідно свідоцтва платника ПДВ від 01.08.2015 № 200226449, виданого ДПІ у м. Полтаві (індивідуальний податковий номер 398806716014).

У період з 20.11.2017 року по 24.11.2017 року посадовими особами Головного управління ДФС у Полтавській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку податкового валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи ТОВ "Армапрофіль" (код ЄДРПОУ 39880674), зокрема, по взаємовідносинам з ТОВ "Техкомпроект" (код ЄДРПОУ 32385960) у період з 01.10.2016 по 31.10.2016, за результатами якої складено акт від 01.12.2017 № 1601/16-31-14-05-09/39880674 (а.с. 17-32, 65-73).

Порядок та підстави проведення вищевказаної перевірки не оскаржуються позивачем.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих податкових деклараціях з ПДВ (рядки 10.1 - 16.3) за період з 01.10.2016 по 31.10.2016 встановлено взаємовідносини ТОВ "Армапрофіль" із ТОВ "Техкомпроект".

Так, між ТОВ "Армапрофіль" (Покупець) та ТОВ "Техкомпроект" (Продавець) укладено договір поставки від 28.10.2016 № 18 (а.с. 36-37).

Згідно пункту 1.1 даного договору його предметом визначено "суміш асфальтобетонна дрібнозерниста тип Б - 220 тн".

На виконання умов даного договору контрагентом ТОВ "Техкомпроект" (Продавець) виписано на адресу позивача видаткову накладну від 28.10.2016 № 548, номенклатура товару - "суміші асфальтобетонні дрібнозернисті тип Б", кількістю 220 тн, на загальну суму 385 440 грн., в тому числі ПДВ - 64 240 грн. (а.с. 38).

Певіряючими згідно бази ЄРПН встановлено, що ТОВ "Техкомпроект" (Продавець) зареєстровано податкову накладну від 28.10.2016 № 548 номенклатура товару - "суміші асфальтобетонні дрібнозернисті тип Б", кількістю 220 тн, на загальну суму 385 440 грн., в тому числі ПДВ - 64 240 грн. (а.с. 39).

ТОВ "Армапрофіль" суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Техкомпроект" віднесені до складу податкового кредиту з податку на додану вартість податкової декларації за жовтень 2016 року в сумі 64 240 грн., що відображено у додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, а саме за жовтень 2016 - 64 240 грн. (звітна від 16.11.2016 ряд. 5 Додаток 5 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) декларації з ПДВ за жовтень 2016 року в сумі 64 240 грн.).

Оплата товару проведена позивачем в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ "Техкомпроект" (Продавець) згідно платіжного доручення від 10.11.2016 № 75 на загальну суму 385 440 грн., в тому числі ПДВ - 64 240 грн., відповідно до рахунку від 28.10.2016 (а.с. 40).

Далі перевіркою встановлено, що ТОВ "Армапрофіль" вищевказану суміш асфальтобетонну дрібнозернисту дорожну типу Б реалізовано в подальшому ТОВ "БК-Центр-буд". Згідно бази ЄРПН позивачем зареєстровано податкову накладну від 31.10.2016 № 9.

В ході проведеної перевірки перевіряючі дійшли висновку про нереальність господарської операції придбання позивачем суміші асфальтобетонної через неможливість встановлення факту (джерела) законного ведення цього товару в обіг.

До таких висновків посадові особи ГУ ДФС у Полтавській області дійшли у зв'язку із наступним.

За умовами договору поставки від 28.10.2016 року № 18 між позивачем та спірним контрагентом (п.п. 2.2) транспортування суміші асфальтобетонної повинно здійснюватися автотранспортом покупця.

Однак ТТН на перевезення означеного товару під час проведення перевірки підприємством позивача не надано.

Відповідно до п. 9.1 ДСТУ Б В.2.7-119 "Суміші асфальтобетонні і асфальтобетон дорожній та аеродромний. Технічні умови" при відвантаженні споживачу асфальтобетонної суміші виробник зобов'язаний надавати на кожний транспортний засіб, що перевозить гарячу суміш, паспорт, в якому повинно бути вказано: номер паспорта і дата його видачі; найменування виробника і споживача; адреса споживача; найменування транспортної організації і номер машини; умовне позначення суміші згідно з пунктом 4.8 цього стандарту; дата і час відправки гарячої суміші; температура суміші на час відправки; маса завантаженого та порожнього автомобіля; маса суміші, що постачається.

Під час перевірки ТОВ "Армапрофіль" було надано паспорт на асфальтобетонну суміш від 28.10.2016 № 163, де вказано, що виробником є ТОВ "Техкомпроект".

В той же час основним видом діяльності останнього є виробництво інших кранів і клапанів (код 24.14).

Вид асфальтобетонної суміші згідно паспорту - крупнозерниста, а згідно видаткової накладної - дрібнозерниста.

Транспортний засіб у паспорті вказано - АА 0408 СК. Однак, за даними Регіонального сервісного центру МВС у Полтавській області за номерними знаками АА 0408 СК зареєстрований автомобіль легковий NISSAN X-TRAIL. Перевезення асфальтобетону легковим автомобілем здійснити не можливо.

Отже, паспорт на асфальтобетонну суміш не відповідає вимогам п. 9.1 ДСТУ Б В.2.7-119.

Крім того, проведеним аналізом Єдиного державного реєстру податкових накладних не встановлено зареєстрованих податкових накладних на транспортні послуги, послуги перевезення чи інші подібні послуги.

Товар, що був реалізований ТОВ "Армапрофіль" в придбанні у ТОВ "Техкомпроект" відсутній.

Також зазначали, що згідно ТОВ "Техкомпроект" звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за жовтень 2016 року від 21.11.2016 № 9212919099 кількість працюючих складає одна особа, за цивільно-правовими договорами - 0 осіб.

Декларацію з податку на прибуток та Фінансовий звіт суб'єкта господарювання за 2016 рік ТОВ "Техкомпроект" не подані.

ГУ ДФС у м. Києві листом від 14.07.2017 № 22978/7/26-15-14-05-03 стосовно ТОВ "Технокомпроект" повідомлено, що остання податкова звітність подана товариством 16.11.2016 року (імпортовано з ЕН). ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві 10.11.2016 року прийнято рішення про заборону прийому електронних документів означеного товариства (а.с. 79).

У вищевказаному акті позапланової перевірки вказано, що у зазначеного суб'єкта господарювання відсутні основні засоби для здійснення господарських операції, наймані працівники, що унеможливлює здійснення взаємовідносин, а саме продаж товарів, надання послуг.

Тож за висновком перевіряючих фактично мала місце реалізація товару, джерело походження якого не встановлене по ланцюгу постачання: ТОВ "Техкомпроект" - ТОВ "Армапрофіль" - ТОВ "БК-Центр-буд".

На підставі вищевикладених висновків акту позапланової перевірки ГУ ДФС у Полтавській області винесено ТОВ "Армапрофіль" податкові повідомлення - рішення від 19.12.2017 року:

- № 0013831405, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 2277,00 грн. (а.с. 63-64);

- № 0013841405, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальній сумі 77 453,75 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями в розмірі 61 963,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 15 490,75 грн. (а.с. 61-62).

Рішенням ДФС від 15.03.2018 № 9120/6/99-99-11-01-02-25 скарга ТОВ "Армапрофіль" залишена без задоволення, а оскаржувані ППР ГУ ДФС у Полтавській області від 19.12.2017 № 0013831405 та № 0013841405 залишено без змін (а.с. 41-44).

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями - рішеннями від 19.12.2017 року № 0013831405 та № 0013841405, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання їх протиправним та скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та підтвердження позивачем реальності господарських операцій із ТОВ "Техкомпроект" у перевіряємимй період та протиправності винесених податкових повідомлень- рішень від 19.12.2017 року № 0013831405 та № 0013841405, які підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до положень п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку (п. 22.1 ст. 22 ПК України).

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом п.198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.4 ст. 201 ПК України, платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця.

У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі: здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу / реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника); виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2 ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Про реальність здійснення господарських операцій свідчать, окрім іншого, наявність руху активів, ділової мети та змін у структурі активів платника податку.

При дослідженні факту здійснення господарської операції мають досліджуватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Перевіряючи правомірність висновків податкового органу щодо відсутності реального характеру вказаної господарської операції, які були покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів вказує на наступне.

Як встановлено під час судового розгляду справи, позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із контрагентом ТОВ "Техкомпроект".

Так, матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ "Армапрофіль" (Покупець) та ТОВ "Техкомпроект" (Продавець) укладено договір поставки від 28.10.2016 № 18 (а.с. 36-37).

Згідно пункту 1.1 даного договору його предметом визначено "суміш асфальтобетонна дрібнозерниста тип Б - 220 тн".

На виконання умов даного договору контрагентом ТОВ "Техкомпроект" (Продавець) виписано на адресу позивача видаткову накладну від 28.10.2016 № 548, номенклатура товару - "суміші асфальтобетонні дрібнозернисті тип Б", кількістю 220 тн, на загальну суму 385 440 грн., в тому числі ПДВ - 64 240 грн. (а.с. 38).

Вартість отриманого товару була сплачена позивачем, про що свідчить надане платіжне доручення від 10.11.2016 р. №75.

Поставка здійснювалася за місцезнаходженням відповідної технічної бази ТОВ "БК-Центр-буд", якому в подальшому позивачем і було продано дану суміш, що підтверджується наявним в матеріалах справи договором відповідального зберігання асфальтобетонної суміші від 28.10.2016 року, укладеного між ТОВ "Армапрофіль" (Поклажодавець) та ТОВ "БК-Центр-буд" (Зберігач) в день її поставки від ТОВ "Техкомпроект", а також акт приймання - передачі означеного товару на зберігання (а.с. 109-112).

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи підтверджують факт отримання ним товару "суміші асфальтобетонні дрібнозернисті тип Б" від контрагента ТОВ "Техкомпроект" та подальшу його реалізацію ТОВ "БК-Центр-буд"

Вищевказані первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України №996-XIV, ст. 44 ПК України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/70 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що контрагент позивача виконав свої зобов'язання за вказаними вище договором, а позивач прийняв відповідний товар, сплатив його вартість та відобразив вказані операції у податковому та бухгалтерському обліку.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що під час судового розгляду підтверджено належними та допустимими доказами факт реальності укладеної із контрагентом господарської операції.

Надані позивачем первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарської операції, а тому посилання податкового органу на те, що подані платником документи не дозволяють встановити реальність виконання поставки товару, є помилковими.

Крім того, колегія суддів зазначає, що фактична наявність даної асфальтобетонної суміші у вказаному обсязі відповідачем не спростовується, оскільки не ставиться під сумнів господарська операція поставки цієї ж суміші у цьому ж обсязі позивачем ТОВ "БК-Центр-буд". Принаймні податкові зобов'язання з ПДВ, сформовані ТОВ "Армапрофіль" на підставі зареєстрованої у ЄРПН податкової накладної від 31.10.2016 № 9, виписаної на адресу ТОВ "БК-Центр-буд" з номенклатурою товару "суміші а/бетонні, дрібнозернисті дорожні, тип Б", не визнавалися контролюючим органом такими, що сформовані з порушенням податкового законодавства.

Так, колегія суддів зауважує, що умови реальної поставки (зокрема, яким автомобілем) потребували перевірки шляхом з'ясування відповідних обставин у котрагента, який займався організацією перевезення, а саме у ТОВ "Техкомпроект", чого контролюючим органом не було зроблено.

Доводи податкового органу щодо непідтвердження факту поставки у зв'язку з відсутністю ТТН колегія суддів відхиляє, оскільки за умови наявності інших належних доказів товарності, ненадання зазначених документів не позбавляє платника права на формування податкового кредиту. Чинним законодавством України передбачено обов'язковість товарно-транспортної накладної лише у випадку надання послуг з перевезення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі 808/2140/13-а (номер в ЄДРСР 72899984).

Відповідальність за належне перевезення вказаного товару несе перевізник, який зобов'язаний отримати у компетентних органах дозвіл на перевезення небезпечного вантажу, крім того позивачем не порушувався порядок перевезення товару, оскільки він не здійснював його перевезення. При цьому товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі 816/338/14 (номер в ЄДРСР 72901794).

З приводу тверджень апелянта про відсутність за базою даних контролюючого органу у спірного контрагента матеріальних та трудових ресурсів, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що вказане не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (позивачем), оскільки залучення працівників є можливим за договорами аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.04.2018 у справі 826/4571/16 (номер в ЄДРСР 73596822).

Щодо посилань відповідача на наявну в нього податкову інформацію щодо контрагента позивача, колегія суддів зазначає наступне. Оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених робіт, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами ГУ ДФС у Полтавській області під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постановах від 24.04.2018 у справі 826/4571/16 (номер в ЄДРСР 73596822), від 08.05.2018 у справі 814/937/15 (номер в ЄДРСР 73843667), в постанові від 30.01.2018 у справі № 1570/5614/2012 (номер в ЄДРСР 71979102).

Інформації про постановлення вироків відносно ТОВ "Техкомпроект" пов'язаних із фіктивністю підприємництва або іншої незаконної діяльності суду не надаволося, в акті перевірки відповідач на такі факти не посилається.

На момент здійснення спірної поставки як позивач так і його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичними особами та платниками податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.

Крім того, жодних перевірочних заходів відносно ТОВ "Техкомпроект" в рамках перевірки господарської діяльності позивача контролюючим органом не проводилося, висновки відповідача ґрунтувалися виключно на інформації з бази даних АІС "Податковий блок".

Відсутність у розпорядженні податкового органу первинних документів бухгалтерського обліку унеможливлює проведення зустрічної звірки та відповідно формування будь-яких висновків щодо порушень податкового законодавства ТОВ "Техкомпроект", а відповідальність за будь які недоліки, допущені ним під час провадження його господарської діяльності та складенні податкової звітності, не можуть бути покладені на позивача в якості надмірного тягаря на добросовісного платника.

Колегія суддів зазначає, що стан виконання податкових обов'язків визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства. В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку з господарською діяльністю платника податків. Це випливає з того, що норми податкового законодавства пов'язують формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та податкового кредиту з фактом придбання товарів з метою використання в господарській діяльності.

Отже, вирішальним значенням при вирішенні питання щодо формування платником податку витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту має значення не те, які зобов'язання сторони обумовили договором, а те, що вчинив платник податків. З позицій оподаткування не має значення чи має в господарській операції дефект волевиявлення сторін правочину, а має значення господарська операція, що вчинена платником, яка і має бути предметом аналізу в податковому спорі.

Відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарської операції цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цієї операції для позивача або його контрагента, збитковості здійсненої операції, про не вчинення операції, про відсутність факту надання товару.

Колегія суддів зазначає, що згідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997 року (далі - Конвенція), є частиною національного законодавства.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами (ст. 46 Конвенції).

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - "ЄСПЛ").

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії, ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування" отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що висновки податкового органу про можливі порушення податкового законодавства зі сторони контрагента позивача, не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства.

На підставі викладеного, колегія суддів колегія суддів вказує на відсутність в діях позивача порушення вимог законодавства та, як наслідок, неправомірності нарахування за вказані порушення суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги щодо правомірності визначення позивачу суми грошового зобов'язання колегія суддів вважає необґрунтованими з вищезазначених підстав.

Враховуючим вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень 19.12.2017 № 0013841405 та № 0013831405, які підлягають скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення .

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 по справі № 816/1293/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)В.О. Бондар Судді (підпис) (підпис) Н.С. Бартош О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 18.10.2018.