Постанова

від 16.10.2018 по справі 804/2834/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

16 жовтня 2018 року

справа №804/2834/14

адміністративне провадження №К/9901/7336/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року у складі судді Златіна С.В. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року у складі суддів Проценко О.А., Дурасової Ю.В., Туркіної Л.П. у справі №804/2834/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фондова компанія Експерт Капітал до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

19 лютого 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фондова компанія Експерт Капітал (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 20 грудня 2013 року № 0008672206, яким Товариству нараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 127 242 258,48 грн., з яких за основним платежем (збільшено грошове зобов'язання) у розмірі 101872532,00 грн., штрафної (фінансової) санкції у розмірі 25369726,48 грн., з мотивів безпідставності його прийняття.

22 травня 2014 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року, задоволений позов Товариства повністю, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення - рішення від 20 грудня 2013 року № 0008672206, з мотивів правомірності формування позивачем доходів та витрат за операціями з цінними паперами - векселями емітентом яких є Товариство з обмеженою відповідальністю Монтажбудстрой , та відображення їх у податковому обліку.

20 серпня 2015 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

25 серпня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №804/2834/14 з Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

28 вересня 2015 року справа №804/2834/14 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

28 вересня 2015 року Товариством надані заперечення на касаційну скаргу податкового органу до Вищого адміністративного суду України, якими позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.

23 січня 2018 року справа №804/2834/14 разом із матеріалами касаційного провадження К/9901/7336/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 24984353, перебуває на податковому обліку податкового органу з 25 червня 1997 року, здійснює діяльність з надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), посередництво за договорами по цінних паперах, іншу допоміжну діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення, має ліцензію ДКЦПФР на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності та дилерської діяльності, з терміном дії з 22 жовтня 2009 року по 22 жовтня 2014 року.

Податковим органом у листопаді-грудні 2013 року проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій з векселями, емітентом яких є Товариство з обмеженою відповідальністю Монтажбудстрой , за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, результати якої викладені в акті перевірки від 13 грудня 2013 року №2601/22-06/24984353 (далі акт перевірки).

Керівником податкового органу 20 грудня 2013 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0008672206 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 101 872 532,00 грн. за порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 3 грудня 1994 року №334/94-ВР, підпункту 135.5.15 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25 369 726,48 грн. без визначення правової підстави їх застосування.

Судами попередніх інстанцій установлено, що Товариство з 05 листопада 2010 року по 20 вересня 2011 року здійснило операції купівлі-продажу цінних паперів, а саме векселів, які емітовано Товариством з обмеженою відповідальністю "Монтажбудстрой".

Як встановлено перевіряючими під час перевірки та підтверджено судами попередніх інстанцій при розгляді справи, результати цих операцій з цінними паперами відображені Товариством як платником податків у податковій звітності, в додатку КЗ декларацій з податку на прибуток за 2010 рік, як операції з придбання цінних паперів (векселів) емітента Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажбудстрой" на загальну суму 409 922 800,00 грн. та операції з продажу цінних паперів (векселів) емітента Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажбудстрой" на загальну суму 409 968 394,00 грн.

Висновок податкового органу щодо виявлених порушень обґрунтовано посиланням на те, що вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 листопада 2011 року по справі № 1-702-11 визнано винною ОСОБА_2, засновника (учасника) та директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажбудстрой", у здійсненні фіктивної підприємництва, яка визнала свою провину та зазначила про те, що фінансово-господарської діяльності не вела, договорів та інших документів фінансово-господарської діяльності не підписувала, господарської діяльності не вела.

З огляду на ці обставини податковий орган доводить, що операції позивача із цінними паперами - векселями Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажбудстрой", не є операціями з купівлі-продажу цінних паперів, оскільки це товариство створено з метою прикриття незаконної діяльності, векселі емітовані ним не мають властивостей визначених у статті 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" та видані в порушення вимог статті 4 Закону України "Про обіг векселів у Україні", а отже не є товаром у розумінні Податкового кодексу України.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій здійснили аналіз статті 14 Закону України Про цінні папери і фондовий ринок від 23 лютого 2006 року № 3480 - IV, положень Женевської Конвенції від 07 червня 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, яка набула чинності в Україні з 06 листопада 2000 року, зокрема статті 75 цього закону, абзацу другого частини третьої статті 5 Закону України Про обіг векселів в Україні , за яким вексель підписується від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. У разі якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на внутрішній документ юридичної особи, відповідно до якого уповноважена особа має право підписувати вексель. Підписи скріплюються печаткою, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що векселі Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажбудстрой" оформлені згідно Уніфікованого закону про переказні та прості векселі, Закону України "Про обіг векселів в Україні", містять всі необхідні реквізити.

Суди попередніх інстанцій оцінюючи спірні операції, як операції особливого виду, проаналізували положення підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , за яким платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами, в межах яких

усі інші витрати та доходи, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом, досліджені та викладені визначення витрат в розумінні підпункту 7.6.3 та доходів в розумінні 7.6.4 цієї статті та аналогічні положення встановлені пунктами 153.8, 153.9 статті 153 Податкового кодексу України, пунктом 153.9 цієї статі та дійшли висновку щодо правильності відображення позивачем операцій купівлі-продажу векселів, як операцій особливого виду.

За висновками податкового органу Товариством безпідставно відображено операції купівлі-продажу цінних паперів у податковій звітності, а грошові кошти отриманні позивачем є іншими доходами позивача в розумінні підпункту 4.1.6 пункту 4.1. статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки директор ТОВ Монтажбудстрой визнана винною у скоєні злочину, передбаченого статті 205 Кримінального кодексу України, адже не мала наміру здійснювати підприємницьку діяльність, не мала законних повноважень на здійснення господарських операцій, на складання фінансово-господарських документів та на їх підписання, а отже векселі емітовані Товариством не мають властивостей визначених у статті 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" та видані в порушення вимог статті 4 Закону України "Про обіг векселів у Україні", не є товаром у розумінні Податкового кодексу України.

Оцінюючи спір у цій частині, суди попередніх інстанцій не прийняли доводи податкового органу з огляду на положення статті 7 Уніфікованого закону про переказний та простий векселі, якими визначено, що якщо на переказному векселі є підписи осіб, нездатних зобов'язуватися за переказним векселем, або підроблені підписи, або підписи вигаданих осіб, або підписи, які з будь-яких інших підстав не можуть зобов'язувати тих осіб, які поставили їх на переказному векселі або від імені яких переказний вексель був підписаний, то зобов'язання інших осіб, які поставили свої підписи на ньому, є все ж таки юридично дійсними.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на векселях, що були придбані позивачем, містяться передавальні (індосаменті) написи Товариству з обмеженою відповідальністю НПК Велес , Відкритому акціонерному товариству ЗНВКІФ Комінметкепітал , Товариству з обмеженою відповідальністю Міт-Компані , а у подальшому реалізовані позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю ТД ОСТ , Товариству з обмеженою відповідальністю СПОТ Комінметінвест , Товариству з обмеженою відповідальністю Дніпрогазресурс , Приватному акціонерному товариству ДМЗ Комінмет , Товариству з обмеженою відповідальністю НВО Мікрон , Товариству з обмеженою відповідальністю АММ-Інвест , Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Цімеконінвест , Товариству з обмеженою відповідальністю Ріско , Приватному підприємству Енергія , Приватному підприємству Спецкомплект , Приватному акціонерному товариству ДЗВКТ Комінмет , Приватному акціонерному товариству ДЗЦП Комінмет , Приватному акціонерному товариству ЗОТК Комінмет , Відкритому акціонерному товариству ЗНВКІФ Комінметкепітал , вони є дійсними в силу вказаних положень Уніфікованого закону про переказний та простий векселі та операції за наслідком їх купівлі-продажу правильно відображено Товариством в бухгалтерському та податковому обліку.

Посилання податкового органу про недійсність (нікчемність) правочинів правомірно відхилена судами попередніх інстанцій з огляду на положення статті 204, частини другої статті 215, статті 219, 220, 221, 224, 228, 234 Цивільного кодексу України, за наслідками аналізу яких, суди дійшли висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що визнання актом перевірки угод недійсними знаходиться за межами компетенції податкового органу.

Суд вважає, що відсутність складу податкових правопорушень, а саме отримання інших надходжень , які під жодну ознаку норм підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 3 грудня 1994 року №334/94-ВР та підпункту 135.5.15 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, покладених податковим органом в основу прийняття спірного податкового повідомлення - рішення не підпадають, доводить протиправність визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток, застосування штрафних (фінансових) санкцій з цього податку і як наслідок унеможливлює прийняття позиції податкового органу про правомірність прийняття ним спірного податкового повідомлення - рішення.

Суд визнає, що хибність доводів податкового органу полягає у неврахуванні подвійної природи векселя, а саме, як засобу платежу та товару, у межах спірних відносин векселі є товаром, особливого порядку опротестування векселів та визнання їх недійсними, не врахуванням того, що векселі Товариством було придбано та продано, виходячи із доводів відповідача щодо наслідків фіктивної діяльності емітента, покладеної в основу збільшення грошових зобов'язань вони мають бути розповсюдженні, як на операції купівлі, так і на операції продажу, натомість кошти отримані за продаж векселів враховані відповідачем виключно як інші доходи не зважаючи на фіктивний характер їх походження.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року у справі №804/2834/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер