Постанова

від 16.10.2018 по справі 826/2378/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

16 жовтня 2018 року

справа №826/2378/15

адміністративне провадження №К/9901/9060/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2015 року у складі судді Шулежка В.П. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року у складі колегії суддів Міщука М.С., Бєлової Л.В., Гром Л.М. у справі № 826/2378/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Перша Енергетична до Державної податкової інспекції в Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві та Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення і рішення про розгляд скарги,

У С Т А Н О В И В :

15 лютого 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Перша Енергетична (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, перший відповідач у справі) та Головного управління ДФС у м. Києві (далі - другий відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 11 грудня 2014 року №0000532202, визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 23 січня 2015 року №1020/10/26151000 про розгляд скарги на податкове повідомлення - рішення від 11 грудня 2014 року №0000532202, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оскаржувані рішення прийняті протиправно, оскільки за результатами податкової перевірки перший відповідач повинен був прийняти два окремі податкові повідомлення - рішення, як то передбачено пунктом 2.2 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень - рішень платникам податків, затвердженого наказом Мінфіну від 28 листопада 2012 року №1236.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року, позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 11 грудня 2014 року №0000532202. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи судові рішення в частині задоволених позовних вимог, суди попередніх інстанцій висновувалися на аналізі положень пунктів 200.4, 200.6 статті 200 Податкового кодексу України, які покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, а також пунктів 2.1, 2.2, 2.3 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 листопада 2012 року №1236, та дійшли висновку про невідповідність встановленого податковим органом податкового правопорушення та способу реалізації владних управлінських функцій шляхом прийняття лише одного податкового повідомлення-рішення форми В4 , не зважаючи на те, що під час перевірки податковим органом також занижено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 857 074 грн.

02 липня 2015 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга податкового органу, в якій відповідач, посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, викладає зміст норм пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4, 200.6, 200.7 статті 200 Податкового кодексу України та фактичні обставини справи, просить судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

31 липня 2015 року від Товариства надійшли заперечення на касаційну скаргу податкового органу, в яких позивач підтримує висновки судів попередніх інстанцій, вказуючи на законність та обґрунтованість судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу податкового органу - без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час ухвалення судових рішень.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

На підставі підпункту 75.1.5 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Розділу ІІ Податкового кодексу України та на підставі наказу відповідача - 1 №964 від 04 грудня 2013 року податковим органом проведено перевірку Товариства, за результатами якої 19 листопада 2014 року складено акт №5811/26-58-22-02-18/38639040 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки достовірності визначення ТОВ Перша Енергетична залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за липень - вересень 2014 року (далі - акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення пунктів 200.4, 200.6 статті 200 Податкового кодексу України та підпункту 7.5.2 наказу ДПС України від 19 червня 2012 року №522 Про затвердження Регламенту опрацювання податкових декларацій з податку на додану вартість, Товариством завищено суму рядка 24 декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року в розмірі 1 857 074 грн.

11 грудня 2014 року на підставі встановленого порушення податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0000532202, форми В4 , яким на підставі порушення пунктів 200.4, 200.6 статті 200 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1857074 грн. за вересень 2014 року.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням №0000532202 від 11 грудня 2014 року, форми В4 , позивач 26 грудня 2014 року подав до Головного управління ДФС у м. Києві скаргу №26/12/14-1.

Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 23 січня 2015 року №1020/10/26151000 Про розгляд скарги скаргу Товариства не розглянуто у зв'язку з пропуском строку, передбаченого підпунктом 56.17.1 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (із зазначенням частки загальної суми податкового кредиту звітного (податкового) періоду, у якому виникло від'ємне значення податку на додану вартість) є придбання основних фондів, а саме: виробниче обладнання - виробнича лінія з розливу води, купажне відділення для приготування цукрових сиропів ОКСП-2000, палетооберточна машина МПО Кокон 1,5 , упаковочна машина УМТ-1500-АЛ.01, етикет очна машина МППЕ-10000А (складає 100% в причині виникнення від'ємного значення). Даний товар було придбано у ТОВ Асканія Плюс (код ЄДРПОУ 37744685).

Так, відповідно до Договору №18/07-П від 18 липня 2014 року укладеного між позивачем (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Асканія Плюс (Продавець), Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупцеві обладнання та матеріали, визначені у пункті 1.2 даного Договору, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити визначений товар. Найменування, асортимент, одиниці виміру та загальна кількість Товару, що підлягає поставці за цим Договором, визначається специфікаціями, що є невід'ємними частинами цього Договору.

Оплата за поставлений товар здійснювалась на підставі платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи.

Позивачем відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України заявлено про порушення продавцем порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та подано до Декларації по податку на додану вартість Додаток №8 та супровідний лист від 20/08/14 №1908/01 з відповідними додатками, податковими накладними: від 18 липня 2014 року №5, №6 від 21 липня 2014 року, №7 від 21 липня 2014 року, №8 від 23 липня 2014 року, №9 від 23 липня 2014 року, які виписані Товариством з обмеженою відповідальністю Асканія Плюс .

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, зокрема актом перевірки зазначено, що із врахуванням доданого до декларації Додатку 2 (Д2) за липень, серпень та вересень 2014 року частина залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, фактично сплачена позивачем постачальникам та/або до державного бюджету складає 1 857 074грн.

Перевіркою визначення частини залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, фактично сплачений позивачем постачальникам та/або до державного бюджету, встановлено порушення ведення податкового обліку, а саме наказу Мінфіну від 25 листопада 2011 року №1492 Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість .

Згідно даних Додатків 2 Довідка про залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) , від 19 серпня 2014 року вх. №9047990609, від 09 вересня 2014 р. №9051515535 та від 20.10.2014р. №1400056699, податних до податкових декларацій з ПДВ за липень, серпень, вересень 2014 року відповідно залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24) складається із від'ємних значень, які виникли в таких періодах: квітень 2014 року в розмірі 3723 грн., липень 2014 року в розмірі 1 849 940 грн., серпень 2014 року - 3411 грн.

Відтак, першим відповідачем під час перевірки встановлено, як завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість, так і заниження суми бюджетного відшкодування у розмірі 1857074 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування норм матеріального права до спірних правовідносин Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 200.1. статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.2. статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.3. статті 200 Податкового кодексу України визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За положеннями пункту 200.4. статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 200.6. статті 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Відповідно до положень пункту 2.2 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Мінфіну від 28 листопада 2012 року №1236 (далі - Порядок №1236), у випадках, зазначених у пункті 2.1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення, серед іншого, за формою згідно з додатком 6 про заниження заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (форма "В2"); за формою згідно з додатком 8 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість платника (форма "В4").

При цьому, пунктом 2.3 Порядку №1236 передбачено, що у разі зменшення (збільшення) органом державної податкової служби суми бюджетного відшкодування, зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків направляються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення.

Відтак, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що поклавши в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення положення пунктів 200.4, 200.6 статті 200 Податкового кодексу України, відповідачем протиправно винесено податкове повідомлення-рішення від 11 грудня 2014 року №0000532202, форми В4 , без одночасного зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1857074 грн. окремим податковим повідомленням рішенням.

Судові рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржені, а отже не підлягають перегляду з огляду на положення статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року у справі № 826/2378/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Р.Ф.Ханова

Судді І.А.Гончарова

І.Я.Олендер