Рішення

від 18.10.2018 по справі 826/7845/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 жовтня 2018 року № 826/7845/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Квадрус Груп

до Комунального підприємства Центр реєстрації Містківської сільської ради Сватівського району Луганської області в особі державного реєстратора Марініч Євгена Володимировича

про визнання протиправним та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Квадрус Груп (02094, місто Київ, вулиця Червоноткацька, 27/2, офіс 4, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40163031) (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - суд) з позовом до комунального підприємства Центр реєстрації Містківської сільської ради Сватівського району Луганської області в особі державного реєстратора Марініча Євнена Володимировича (АДРЕСА_1) (далі - Відповідач), та з урахуванням додаткових пояснень до адміністративного позову, просить суд:

Визнати протиправним та скасувати рішення про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запису про припинення арешту об'єкту нерухомого майна, індексний номер 4077480 від 24 квітня 2018 року, винесене державним реєстратором комунального підприємства Центр реєстрації Містківської сільської ради Сватфівського району Луганської області Марінічем Євгеном Володимировичем;

Визнати протиправним та скасувати рішення про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запису про припинення арешту об'єкту нерухомого майна, індексний номер 40774949 від 24 квітня 2018 року, винесене державним реєстратором комунального підприємства Центр реєстрації Містківської сільської ради Сватівського району Луганської області Марінічем Євгеном Володимировичем;

Визнати протиправним та скасувати рішення про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запису про припинення арешту об'єкту нерухомого майна, індексний номер 40775109 від 24 квітня 2018 року, винесене державним реєстратором комунального підприємства Центр реєстрації Містківської сільської ради Сватівського району Луганської області Марінічем Євгеном Володимировичем;

Визнати протиправним та скасувати рішення про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запису про припинення арешту об'єкту нерухомого майна, індексний номер 40775527 від 24 квітня 2018 року, винесене державним реєстратором комунального підприємства Центр реєстрації Містківської сільської ради Сватівського району Луганської області Марінічем Євгеном Володимировичем;

Визнати протиправним та скасувати рішення про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запису про припинення арешту об'єкту нерухомого майна, індексний номер 40775650 від 24 квітня 2018 року, винесене державним реєстратором комунального підприємства Центр реєстрації Містківської сільської ради Сватівського району Луганської області Марінічем Євгеном Володимировичем.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при винесенні державним реєстратором Комунального підприємства Центр реєстрації Містківської сільської ради Сватівського району Луганської області рішення про внесення до Державного реєстру речових прав запису про припинення арешту нерухомого майна індексний номер: 40775650, 4077480, 40774949, 40775109, 40775527 від 24 квітня 2018 року порушено права та законні інтереси позивача. На час укладення 23 квітня 2018 року правочину про прийняття товариства з обмеженою відповідальністю ГК Укргаз до засновників (учасників товариства з обмеженою відповідальністю Квадрус Груп та внесення до статутного капіталу позивача на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, яким є нежилі приміщення загальною площею 1169,3 кв.м. та які розташовані у місті Києві по вулиці Воздвиженській, 58, у позивача була відсутня інформація про те, що даний об'єкт нерухомого майна обтяжений арештом, що стало підставою для укладення позивачем відносно вказаного об'єкта нерухомості ряду правочинів.

Ухвалою суду від 22 травня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/7845/18 (далі - справа) , з розглядом у порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення (виклику) сторін). Водночас встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву чи заяви про визнання позову та позивачу строк для подання відповіді на відзив.

Згідно зі статтею 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, про розгляд справи належним чином повідомлений, про що свідчить копія зворотнього повідомлення (а.с.15).

Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Обставини встановлені судом.

23 квітня 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю ГК Укргаз було прийнято до засновників (учасників) товариства з обмеженою відповідальністю Квадрус Груп та внесено до статутного капіталу позивача, на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 23 квітня 2018 року нежилі приміщення загальною площею 1169,3 кв.м, що розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Воздвиженська, 58.

Таким чином, вказане майно, набуто позивачем у власність.

Згодом позивачу стало відомо про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису, яким припинено арешт об'єкта нерухомого майна, реєстраційний запис - 82663580000, яким є нежилі приміщення загальною площею 1169,3 кв.м., та розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Воздвиженська, 58.

На час укладення правочину у позивача була відсутня інформація про те, що даний об'єкт нерухомого майна обтяжений арештом. Інформація про підстави припинення арештів в Державному реєстрі була відсутня та незважаючи на скасування запису, товариство з обмеженою відповідальністю ГК Укргаз значиться в Єдиному державному реєстрі боржників.

Таким чином, права позивача було порушено, оскільки у разі поінформованості позивача про те, що передані до статутного капіталу нежитлові приміщення обтяжені арештами, позивач не погодився б на укладення такої угоди.

Відповідачем під час прийняття рішення не досліджено подані для державної реєстрації припинення іпотеки документи на предмет набуття, зміни та припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, окрім того, не досліджено поданий процесуальний документ на підставі якого вчинено реєстраційну дію, а тому вчинені дії є протиправними та такими, що суперечать вимогам Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Закону України Про іпотеку .

Позивач зауважує, що такі дії відповідача та умисне приховування товариством з обмеженою відповідальністю ГК Укргаз інформації щодо наявності арештів об'єкта нерухомості призвели до внесення позивачем до статутного капіталу товариства приміщення, щодо якого в Державному реєстрі містився запис про арешт та заборону відчуження, а отже вказане приміщення не могло бути внесено до статутного капіталу та відчужене на користь третьої особи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулюються Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 1 липня 2004 року N 1952-IV.

Разом з тим, 26 листопада 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 834- VIІІ Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та деяких інших законодавчих актів України, який набрав чинності 13 грудня 2015 року.

Згідно з вищевказаним Законом Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень викладено в новій редакції, яка почала діяти з 01 січня 2016 року (далі - Закон) та визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення.

Відповідно до пункту 1 статті 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з пунктом 5 статті 2 Закону, обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.

Статтею 4 Закону визначено речові права та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації, відповідно до якої, державній реєстрації прав підлягають:

1) право власності;

2) речові права, похідні від права власності:

право користування (сервітут);

право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);

право забудови земельної ділянки (суперфіцій);

право господарського відання;

право оперативного управління;

право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки;

право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки;

іпотека;

право довірчої власності;

інші речові права відповідно до закону;

3) право власності на об'єкт незавершеного будівництва;

4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Відповідно до статті 5 Закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Право власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності чи інше речове право на земельну ділянку, на якій вони розташовані.

Право власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини, в яких вони розташовані.

Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв'язку, залізничні колії.

Організаційну систему державної реєстрації прав відповідно до статті 6 Закону становлять:

1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи;

2) суб'єкти державної реєстрації прав:

виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;

акредитовані суб'єкти;

3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 10 Закону державним реєстратором є: зокрема, нотаріус.

Згідно з частиною третьою статті 10 Закону, державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;

7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує реєстраційні справи у паперовій формі.

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації;

6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;

7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником;

8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Відповідно до частини четвертої статті 18 Закону № 1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно зі статтею 22 Закону № 1952-IV документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Електронні документи, подані для проведення державної реєстрації прав, оформляються згідно з вимогами, встановленими цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства.

Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Відповідальність за відповідність електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, оригіналам таких документів у паперовій формі у разі подання заяви в електронній формі несе особа, яка виготовила електронні копії документів.

Відповідно до статті 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;

12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.

Частиною першою статті 27 Закону визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі:

1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;

2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;

5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;

6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;

7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;

9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;

13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було виконано вимоги ухвали суду та відзив на позовну заяву, а також докази, на спростування доводів позову, до суду надано не було.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Окрім того, частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову (частина четверта статті 159 КАС України).

Разом з тим, суд зауважує, що судовому захисту підлягає право, яке на час звернення до суду з позовом вже є порушеним внаслідок неправомірних дій, рішень, бездіяльності суб'єкта владних повноважень при виконанні ним владних управлінських функцій.

Однак позивачем не було надано до суду жодних доказів, на підтвердження обставин порушення його прав, шляхом прийняття відповідачем оскаржуваних рішень.

З позовної заяви вбачається, що після укладення правочину про включення товариства з обмеженою відповідальністю ГК Укргаз до засновників (учасників) товариства з обмеженою відповідальністю Квадрус Груп та внесення до статутного капіталу позивача, на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 23 квітня 2018 року нежилі приміщення загальною площею 1169,3 кв.м, що розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Воздвиженська, 58, позивачем відчужено зазначене майно на користь товариства з обмеженою відповідальністю Вівен Груп відповідно до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень № 2692 від 24 квітня 2018 року.

Згодом, зазначене майно передано в іпотеку товариству з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Бастіон та на вказане майно накладено заборону відчуження на підставі договору позики.

Таким чином, прийняття відповідачем рішення про припинення арешту об'єкта нерухомості, яким є нежилі приміщення загальною площею 1169,3 кв.м., які розташовану у місті Києві по вулиці Воздвиженській, 58, жодним чином не порушило права позивача.

Що стосується посилання позивача на те, що якби він на час укладення правочину був обізнаний про те, що передані до статутного капіталу нежитлові приміщення обтяжені арештами, то позивач не погодився б на укладення такої угоди, то суд зазначає, що оскарженню, в такому випадку, підлягає укладена угода, яка не є предметом даного розгляду.

Із системного аналізу викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку із їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Беручи до уваги вищевикладене, виходячи з предмету адміністративного позову та встановлених обставин під час розгляду справи, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість адміністративного позову, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, тому підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 72-77, 90, 139, 143, 243-246, 255, 257-263 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Квадрус Груп (02094, місто Київ, вулиця Червоноткацька, 27/2, офіс 4, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40163031) до комунального підприємства Центр реєстрації Містківської сільської ради Сватівського району Луганської області в особі державного реєстратора Марініча Євнена Володимировича (АДРЕСА_1, інші відомості суду невідомі) про визнання протиправними та скасування рішень.

Підстави для відшкодування судових витрат відсутні.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда