Рішення

від 31.01.2012 по справі 2-2627/11

ДОБРОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

31.01.2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Добропілля 31 січня 2012 року

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Хандуріна В.В.

при секретарі Данилко Л.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Шахта Білозерська про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

26.12.2011 року до суду з позовом звернувся ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог послався на те, що працював на ВП „Шахта „Білозерська» Державного підприємства „Добропіллявугілля» , потім перейменовану у Товариство з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" у шкідливих умовах праці. За час роботи у важких підземних умовах отримав професійне захворювання, пов'язане з виробництвом. Звільнений з шахти 30 листопада 2011 року за станом здоров'я. Згідно довідки МСЕК від 29.11.2011 року, йому встановлено безстроково 40% втрати професійної працездатності. Вважає, що внаслідок недотримання власником вимог законодавства про охорону праці, зокрема ст.237-1, 238 КЗпП України і ст.153 цього Кодексу, а також ст.ст.9,12 ЗУ "Про охорону праці", ним отримане професійне захворювання, яким заподіяно моральну шкоду, зокрема переносить душевні страждання. З вини підприємства, що підтверджено актом розслідування професійного захворювання від 11 листопада 2011 року, порушено право на охорону його здоров'я як працівника, втратив 40% професійної працездатності, вимушений був проходити стаціонарне та амбулаторне лікування. До теперішнього часу відчуває сильний фізичний біль, не в змозі довго ходити, виконувати елементарну побутову роботу вдома, часто покладається на допомогу інших членів сім'ї, що призводить до напруги у сімейних відносинах. Відновлення здоров'я неможливе, як і неможливе продовження активного особистого життя. Викликаний у зв'язку з цим поганий настрій відзначається на його відносинах у сім'ї. У зв'язку з фізичним болем переносить й душевні страждання, бо відчуває себе неповноцінною людиною. Моральні страждання обґрунтовує й усвідомленням безповоротності втрати здоров'я, постійним перебуванням під наглядом у лікаря. При обґрунтуванні підстав відшкодування моральної шкоди, яку оцінює у розмірі 30 тис грн., посилається на ст.ст.237-1, 238 КЗпП, де передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, і вона пов'язана із втратою нормальних життєвих зв'язків і потребує додаткових зусиль для організації свого життя.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 просив задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, врахувавши їх обґрунтування в позовній заяві.

Представник відповідача за дорученням юрисконсульт Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" ОСОБА_2 в судовому засіданні позов повністю не визнала та судові пояснила, що позивачем не доведено факт заподіяння моральної шкоди внаслідок каліцтва та іншого ушкодження здоров'я, що встановлюється лише МСЕК. Вважає, що позивач був ознайомлений про важкі шкідливі та небезпечні умови праці, та дав добровільну згоду на укладення трудового договору. При підписанні трудової угоди з ОСОБА_1 останньому з боку шахти роз'яснено його права і умови праці, зокрема про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, та позивач з власної волі погодився працювати у таких умовах. На підставі викладеного, просила суд відмовити позивачу повністю у задоволенні його вимог про відшкодування за рахунок Шахти „Білозерська" 30 тис. грн. моральної шкоди.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню. Свій висновок суд обґрунтовує наступним:

Відповідно до ст.237-1 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати моральних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Аналогічна правова позиція також зазначена в Рішенні Конституційного Суду України № 20-рп\2008 від 08 жовтня 2008 року, з якого вбачається, що громадянам, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Згідно зі ст.153 КЗпП України та ст. 6 Закону України Про охорону праці , умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, стан засобів колективного та індивідуального захисту робітників, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Стаття 13 Закону України Про охорону праці зобов'язує роботодавця створювати на робочому місці умови праці у відповідності до нормативно-правових актів, а також забезпечувати виконання вимог законодавства щодо прав працівників у сфері охорони праці.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівників у сфері трудових відносин (незаконного звільнення, виконання робіт в небезпечних для життя та здоров'я умовах), яке призвело до моральних страждань, втраті життєвих зв'язків, обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форм власності.

З огляду на викладені норми права, суд бере до уваги, що обов'язок відшкодовувати заподіяну моральну шкоду працівникові з боку роботодавця передбачений діючим законодавством.

Щодо розміру відшкодування моральної шкоди за рахунок відповідача, суд виходить з того, що згідно діючого законодавства особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, що знайшло своє підтвердження у судовому засіданні.

Так, при вивченні матеріалів справи встановлено, що позивач 22 роки 6 місяців працював гірничим очисного забою під землею, а саме по 29 листопада 2011 року працював на шахті "Новодонецька", а потім шахті "Білозерська" Державного підприємства "Добропіллявугілля", працюючи у шкідливих і небезпечних умовах праці, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.7-14). За час роботи на вугільному підприємстві отримав професійне захворювання „хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етиології друга стадія, повільна течія, легенева недостатність першого-другого ступеня, захворювання професійне» , що підтверджується випискою із історії хвороби (а.с.17-18). У зв'язку з отриманою хворобою комісією за участю Шахти "Білозерська" і представника Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві видано акт №24 за формою П-4 від 11.11.2011 року (а.с.15-16).

Згідно довідки МСЕК №417749 від 29.11.2011 року, гр-ну ОСОБА_1 встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 40% безстроково з причини профзахворювання, пов'язаного із пиловою етиологією, визнаний інвалідом 3 групи (а.с.18).

Згідно акту №24 розслідування хронічного професійного захворювання від 11 листопада 2011 року, комісія у складі лікарів, а також представників роботодавця - шахти „Білозерська» встановила обставини та причини професійного захворювання позивача. Обставини виникнення професійного захворювання: недосконалість технології протипилових заходів, неефективність засобів боротьби з пилом, не виконання всіх можливих протипилових заходів, непроведення лікувально-оздоровчих, реабілітаційних заходів від пагубного впливу на організм підземних працівників виробничих факторів зовнішнього середовища (а.с.15-16).

З боку представників ТДВ "Шахти „Білозерська» цей акт не було оскаржено, документів про його скасування до суду представником шахти також не надано, тобто суд доходить до висновку про підвищену шкідливість умов праці ОСОБА_1 і зв'язок його професійного захворювання саме з цими шкідливими умовами праці.

З урахуванням вищенаведених норм законодавства з охорони праці, зокрема ст.ст.153 КЗпП України, ст.ст. 6,7,13 ЗУ „Про охорону праці» , якими передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу забезпечувати належні умови праці своїх працівників, в тому числі обов'язково санітарно-гігієнічні, які б запобігли виникненню професійних захворювань, і які порушив відповідач, суд знаходить доведеним той факт, що саме бездіяльністю відповідача, тобто з його вини заподіяно шкоду здоров'ю позивача.

Отже, судом встановлено провину певної юридичної особи -підприємства, на якому працював позивач, у заподіянні такої шкоди.

Суд вважає, що внаслідок роботи у небезпечних для здоров'я умовах позивач отримав тяжке професійне захворювання, значно втратив своє людське здоров'я, що також свідчить про заподіяння йому моральної шкоди. Вказану моральну шкоду повинно відшкодувати підприємство, з яким позивач перебував у трудових відносинах з наступних підстав:

Внаслідок професійного захворювання на виробництві заподіяні, насамперед, душевні страждання. Ушкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. Внаслідок професійного захворювання втратив 40% професійної працездатності, став інвалідом ІІІ групи. У зв'язку з вищезазначеним захворюванням у позивача безсумнівно змінився звичайний образ життя - змушений був тривалий час знаходитися в лікувальних закладах з причини обстеження та лікування наслідків захворювання (а.с.17-18, 19-33). Наслідком захворювання загалом є втрата високооплачуваної роботи, яка годувала його та членів родини, що підтверджує той факт, що позивача звільнено з роботи за невідповідністю за станом здоров'я (а.с.14). З причини неможливості нормально дихати, тривало ходити, бо швидко стомлюється, змушений обмежити себе в спілкуванні з близькими, позбавлений можливості нормального відпочинку. Через хворобу і неможливість почувати себе повноцінною людиною виявляє невпевненість у собі. Таким чином, суд вважає, що ці обставини, які виникли внаслідок отриманого з вини відповідача професійного захворювання, спричинило позивачу тривалі зміни та вимушені порушення звичайних життєвих зв'язків, душевну біль та психологічні страждання, неможливість продовження активного особистого життя. Все вищезазначене дезорганізує його життя та негативно позначається на нервовій системі. Таким чином, заподіяна істотна для нього моральна шкода.

Щодо визначення розміру моральної шкоди, суд виходить з фактичних обставин справи, характеру та обсягу спричинених моральних страждань, принципів справедливості, добросовісності та розумності, а також з того, що позивач має порушення здоров'я зі стійким розладом функцій організму, на ґрунті професійних захворювань виникли інші хвороби: ішемічна хвороба серця: атеросклертичний кардиосклероз (а.с.17), які безперечно призводять до обмеження життєдіяльності, моральних страждань, втраті нормальних життєвих зв'язків. У зв'язку з цим, стягненню на користь позивача підлягає сума у розмірі 15000,00 гривен.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь держави сума судового збору в розмірі 214,60 гривень.

На підставі викладеного, ч.2 ст.153, ст.ст.173,233,234,237-1 Кодексу Законів про працю України та керуючись ст.ст.5,10,60,84,88,212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Шахта Білозерська про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю „Шахта „Білозерська» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 15000 (п'ятнадцяти тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю „Шахта „Білозерська» на користь держави судові витрати: суму судового збору в розмірі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Надруковано власноручно у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Головуючий: суддя В.В. Хандурін

31.01.2012