Рішення

від 13.09.2018 по справі 295/14907/17

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 295/14907/17

2/296/1455/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

"13" вересня 2018 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира в складі:

головуючого судді Сингаївського О.П.,

за участі секретаря судового засідання Четвертухи О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Житомира цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства ТОМІ-ЛТ про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди ,

ВСТАНОВИВ:

14 грудня 2017 ОСОБА_1 звернулась до Богунського районного суду м. Житомира із вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 47 070,00 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.01.2017 по день ухвалення рішення та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказала, що вона з 01.11.2005 працювала на посаді замдиректора Приватного підприємства ТОМІ-ЛТ . 01.01.2017 на підставі наказу № 1 її було звільнено із займаної посади за згодою сторін і при звільненні ОСОБА_2 підприємство ТОМІ-ЛТ не провело з нею відповідних розрахунків по заробітній платі, у зв'язку з чим позивач змушена звернутись до суду із даним позовом.

Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира від 12.01.2018 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 і призначено судове засідання.

В судовому засідання 12 лютого 2018 року ухвалою Богунського районного суду м. Житомира за клопотанням позивача було вирішено питання щодо направлення даної справи за підсудністю до Корольовського районного суду м. Житомира.

Ухвалою від 16 березня 2018 року суддя Корольовського районного суду м. Житомира прийняв до свого провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 і призначив судовий розгляд справи.

У судове засідання позивач не з'явилась, від неї до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, в якій позовні вимоги вона підтримує повністю і не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився і не надав заяви про розгляд справи за його відсутності.

За викладених підстав судом, відповідно до положень ст.280 ЦПК України, визнано за можливе ухвалити по даній справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIIІ від 3 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п.9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді замдиректора Приватного підприємства ТОМІ-ЛТ . 01.01.2017 на підставі наказу № 1 її було звільнено із займаної посади за згодою сторін, що підтверджується копією трудової книжки (а. с. 4-5).

При звільненні позивача ОСОБА_2 підприємство ТОМІ-ЛТ не провело з нею відповідних розрахунків по заробітній платі, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 47 070,00 грн. і до теперішнього часу остаточний розрахунок по заробітній платі у повному обсязі ОСОБА_1 не виплачений

Згідно із ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч.1 ст.117 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеною у постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2912цс16.

Встановивши вину відповідача в невиплаті належних позивачеві при звільненні грошових сум, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення на її користь з відповідача заборогованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Для визначення розміру середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку, суд, згідно п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, проводить обчислення таким чином:

1) заробітна плата за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні ділиться на число відпрацьованих робочих днів, з чого випливає середньоденна заробітна плата;

2) вказана сума середньоденної заробітної плати множиться на відповідну кількість календарних днів.

Кількість робочих днів з 01.11.2016 по 31.12.2016 становила 44 дні, за фактично відпрацьовані які заробітна плата становить 3 050,00 грн., згідно роздруківки Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (а. с. 8-9).

1. 3 050,00 грн. / 44 = 69,32 грн. (середньоденна заробітна плата);

2. 69,32 грн. (середньоденна заробітна плата) х 423 дня (кількість робочих днів з 01.01.2017 по 13.09.2018) = 29 322,36 грн.

Отже, сума, що підлягає сплаті відповідачем позивачу, відповідно до середньомісячної заробітної плати та періоду з дня звільнення (01.01.2017) по день ухвалення судом рішення 13.09.2018, складає 47 070,00 грн. (сума фактичного боргу) та 29 322,36 грн. (сума за затримку виплати).

Крім того, позивач зазначає, що неправомірними діями відповідача їй було завдано моральну шкоду, яку вона оцінила у розмірі 5 000,00 грн. та просить стягнути на її користь.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди суд, враховуючи вимоги ст.237-1 Кодексу законів про працю України, згідно якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, виходить з обґрунтувань позивачем характеру, обсягу заподіяних йому моральних збитків, глибини його душевних страждань.

При визначенні доцільності та розміру моральної шкоди, суд відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи характер та обсяг страждань, які зазнала позивач, тривалість вимушених змін у її житті, невиплата заробітної плати, що призвело до матеріальних проблем та порушення нормальної життєдіяльності ОСОБА_1, суд вважає за доцільне стягнути на її користь моральну шкоду у розмірі 1 000,00 грн.

Згідно ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід державного бюджету судовий збір.

Керуючись ст.ст.116, 117 КЗпП України, п.9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст.3, 4, 5, 7 -13 , 17, 43, 49, 76 -81 , 141, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства ТОМІ-ЛТ , код ЄДРПОУ 33732765, на користь ОСОБА_1, 05.02.1979 р. н., ідентифікаційний номер НОМЕР_1, заборгованість по заробітній платі 47 070 (сорок сім тисяч сімдесят) грн. 00 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі.

Стягнути з Приватного підприємства ТОМІ-ЛТ , код ЄДРПОУ 33732765, на користь ОСОБА_1, 05.02.1979 р. н., ідентифікаційний номер НОМЕР_1, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.01.2017 по 13.09.2018 у загальному розмірі 29 322,36 грн. та моральну шкоду в розмірі 1 000 грн., а всього 30 322 (тридцять тисяч триста двадцять два) грн. 36 коп.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства ТОМІ-ЛТ , код ЄДРПОУ 33732765 в дохід державного бюджету України 773 (сімсот сімдесят три) грн. 39 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення, подавши апеляційну скаргу Апеляційному суду Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя О. П. Сингаївський