Рішення

від 09.10.2018 по справі 382/2012/17

ЯГОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/2012/17

Провадження № 2/382/169/18

РІШЕННЯ

Іменем України

09 жовтня 2018 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Литвин Л. І.

при секретарі Чемерис С. О.,

за участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яготин справу за позовом ОСОБА_2 до Яготинського навчально-виховного комплексу "Спеціалізована школа - загальноосвітня школа І-Ш ступенів № 2" Яготинської районної ради Київської області, м. Яготин вул. Б. Хмельницького,1, треті особи: ОСОБА_3, Приватне акціонерне товариство "Європейський страховий союз", м. Київ вул. Дашавська, 25 оф. 89, Моторно транспортне страхове бюро (МТСБУ), м. Київ, Русанівський бульвар, буд.8, про відшкодування матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Яготинського навчально-виховного комплексу "Спеціалізована школа - загальноосвітня школа І-Ш ступенів № 2" Яготинської районної ради Київської області, треті особи: ОСОБА_3, Приватне акціонерне товариство "Європейський страховий союз", Моторно транспортне страхове бюро (МТСБУ) про відшкодування матеріальної шкоди, в котрому зазначено, що 23 червня 2017 року близько 11 годин учень ОСОБА_4, керуючи автомобілем НОМЕР_1 по вул. Незалежності в м. Яготині, під керуванням майстра практичного водіння ОСОБА_3 не впоралась з керуванням, виїхала на зустрічну смугу руху, де допустила зіткнення з автомобілем Ніссан, д.н.з. НОМЕР_2, під його керуванням, що спричинило пошкодження транспортних засобів. На місці скоєння дорожньо-транспортної пригоди була складена схема дорожньо-транспортної пригоди, відібрано пояснення від учасників самої пригоди, в результаті чого відносно відповідача ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення.Постановою Яготинського районного суду Київської області від 1 серпня 2017 року майстра практичного водіння ОСОБА_3, який перебував у трудових відносинах з відповідачем, визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України. На підставі звіту ТОВ Експертна компанія Укравтоекспертиза-Стандарт про визначення вартості матеріального збитку від 27.11.2017р., вартість відновлюваного ремонту належного йому транспортного засобу становить 97 226,18 гривень 18 копійок. При цьому, вартість наданих експертних послуг склала 1 300 грн. 00 коп. Крім того, для замовлення та виготовлення вищевказаного звіту він був змушений їздити до м. Києва, у зв"язку з чим він поніс витрати на паливо у розмірі 479 гривень. Також ним було сплачено 45 гривень за послуги доставки звіту у м. Яготин. Просив стягнути з відповідача 97 226,18 гривень 18 копійок в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та судові витрати.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача позов визнав частково, в частині стягнення з нього матеріального збитку у розмірі 38 754, 94 грн.

Представники третіх осіб в судове засідання не з"явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином. Представник третьої особи МТСБУ надав письмові пояснення, в котрих зазначено наступне. Відповідно до п. 2 ст. 1187 Цивільного Кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Пунктом 1 ч.1 ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Отже, в ДТП, що мала місце 23.06.2017 року із участю автомобіля Nissan , державний № НОМЕР_2 та автомобіля ВАЗ , державний № НОМЕР_3, має нести відповідальність саме винна особа в ДТП. Винною в ДТП особою є ОСОБА_3, отже, саме він має відповідати за завдану в ДТП шкоду, або його роботодавець у випадку, якщо ОСОБА_3 на момент ДТП перебував при виконанні трудових обов'язків. Згідно Централізованої бази даних МТСБУ, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, як володільця транспортного засобу, на момент вищевказаної ДТП, була застрахована в ПрАТ Європейський страховий союз за полісом АК/3416352. Одним із основних завдань Моторного (Транспортного) страхового бюро України є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом (п. 39.2.1. Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі за текстом - ЗУ Про ОЦВ )). Відповідно до п. 41.1. а) ст. 41 ЗУ Про ОЦВ , МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно- правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі. Отже, якщо врахувати те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована на момент ДТП, то відповідно до чинного законодавства, саме ПрАТ Європейський страховий союз взяло на себе відповідальність по відшкодуванню шкоди, завданої Позивачу в ДТП винною особою. Дане відшкодування шкоди, має бути здійснене страховиком винуватця ДТП в межах ліміту за полісом, шляхом виплати страхового відшкодування, в разі звернення потерпілої особи до такого страховика та надання документів, необхідних для виплати страхового відшкодування. Що ж стосується виплат МТСБУ, то такі виплати здійснюються лише в при настанні певних обставин. Відповідно до абз. 2 п. 22.1. ст. 22 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Вичерпний перелік підстав, для проведення регламентних виплат МТСБУ зазначається в ст. 41 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів . Згідно вказаної статті, відсутні підстави для регламентної виплати МТСБУ Позивачу в даному випадку. МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності. Отже, щоб МТСБУ мало підстави для здійснення регламентної виплати позивачу в цьому випадку, страхова компанія в якій застрахована відповідальність винуватця ДТП має бути визнана банкрутом, чи ліквідована. Станом на сьогоднішній день, відсутні будь які докази того, що ПрАТ Європейський страховий союз визнана банкрутом чи ліквідована. Згідно правової позиції Верховного суду України у справі № 6-22808цс15, на яку посилається позивач, потерпілий дійсно має право пред'являти вимоги безпосередньо до винуватця ДТП. Отже, потерпілий в ДТП має право самостійно обирати спосіб захисту порушеного права, а саме, пред'являти вимоги безпосередньо до винуватця ДТП чи до його страхової компанії на власний вибір. МТСБУ немає змоги надати пояснення стосовно розміру матеріального збитку, зазначеного в позові, оскільки до МТСБУ не надано документів, чи їх копій, що підтверджують завдання такого збитку. Враховуючи вищевикладене, в даному випадку виник спір між учасниками ДТП. МТСБУ в цій ситуації немає підстав для проведення регламентної виплати на користь позивача за пошкодження його майна в ДТП, що мала місце 23.06.2017 року.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

За правилами ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв'язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття, зокрема, перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.

Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.

При цьому, під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України, яка викладена в постанові від 28.01.2015 у справі № 6-229цс14.

Крім того, згідно з ч. 1, 4 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року № 6-2808цс15.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Верховний Суд України у своїй постанові від 2 грудня 2015 року по цивільній справі 6-691цс15 прийшов до висновку, що З огляду на викладене суд касаційної інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з товариства, працівник якого є винуватцем ДТП, різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати) .

Ухвалою суду від 18 квітня 2018 року було призначено автотоварознавчу експертизу, провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 7 вересня 2018 року поновлено провадження у даній справі та призначено її до розгляду.

В судовому засіданні встановлено, що 23 червня 2017 року близько 11 годин учень ОСОБА_4, керуючи автомобілем ВАЗ-210700 номерний знак НОМЕР_3 по вулиці Незалежності в м. Яготині під керуванням майстра практичного водіння ОСОБА_3, не вопралась з керуванням, виїхала на зустрічну смугу руху, де допустила зіткнення з автомобілем Ніссан, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів, (повідомлення про ДТП, а.с.10). Постановою Яготинського районного суду Київської області від 1 серпня 2017 року була встановлена вина ОСОБА_3, який перебував у трудових відносинах із відповідачем, у вчиненні вказаного ДТП, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП, (а.с.11). 15.01.2018 р. ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 33 ЗУ "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" повідомив ПрАТ "Європейський страховий союз" про дорожньо-транспортну пригоду та звернувся із заявою про сплату страхового відшкодування у зв"язку з настанням страхового випадку за договором обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, поліс № АК 3416352 від 02.02.2017 р., виданий СК ПрАТ "Європейський Страховий союз" із терміном дії з 2.02.2017 р. по 01.02.2018 р. Автомобіль, належний позивачу застрахований за полісом ОСЦПВВНТЗ № АК 3631843 з терміном дії: з 16.05.2017 р. по 16.05.2018 р. в Українській СК "Княжа вієнна, іншуранс груп", (а.с.10,81).

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Внаслідок вказаного ДТП автомобіль марки NISSAN PRIMASTAR, д.н.з. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження, що доведено в судовому засіданні, (протокол огляду транспортного засобу, ремонтна калькуляція, фототаблиця, а.с. 31-43).

Згідно п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 01.03.2013, № 4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки , при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

В той же час, згідно висновку експерта за результатами проведення комісійної судової автотоварознавчої експертизи від 23.08.2018 р., вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу NISSAN PRIMASTAR, д.н.з. НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження при ДТП, без вразхування податку на додану вартість складає 38 754,94 грн, (а.с. 106-139).

У відповідності до правової позиції, викладеної у постанові Верховного суду України від 20.01.2016 року за № 6-2808-15 визначено, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Даючи юридичну оцінку поясненням та наданим доказам, позивачу завдано матеріальну шкоду з вини відповідача, що також підтверджується постановою Яготинського районного суду Київської області від 1 серпня 2017 року.

Враховуючи те, що відповідачем на користь позивача не сплачено грошові кошти в рахунок погашення матеріальних збитків завданих в ДТП, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 38 754 гривні 94 копійки матеріального збитку, а в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 704,80 коп.

Керуючись ст.ст. 10, 76-77,81,259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 1166, 1187, 1192, 1194 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Яготинського навчально-виховного комплексу "Спеціалізована школа - загальноосвітня школа І-Ш ступенів № 2" Яготинської районної ради Київської області, м. Яготин вул.Б. Хмельницького,1, треті особи: ОСОБА_3, Приватне акціонерне товариство "Європейський страховий союз", м. Київ вул. Дашавська, 25 оф. 89, Моторно транспортне страхове бюро (МТСБУ), м. Київ, Русанівський бульвар, буд.8, про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити частково.

Стягнути із Яготинського навчально-виховного комплексу "Спеціалізована школа - загальноосвітня школа І-Ш ступенів № 2" Яготинської районної ради Київської області, м. Яготин вул. Б. Хмельницького,1, ідентифікаційний код 24892121 на користь ОСОБА_2 38 754 (тридцять вісім тисяч сімсот п"ятдесят чотири ) гривні 94 копійки матеріального збитку, а також 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 19 жовтня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до Київського апеляційного суду через Яготинський районний суд Київської області.

Суддя Литвин Л.І.